Наша держава вступає у визначальний, але тривалий етап, який може завершитися членством у Євросоюзі до 2030 року

Сьогодні, 25 червня 2024 року, розпочнуться офіційні переговори про вступ України до Євросоюзу. Це передостання і найскладніша стадія євроінтеграції. Після неї лишається останній етап – схвалення Радою ЄС, Європарламентом і підписання договору. І це справді гарні новини.

Такий шлях проходили усі, хто виявив бажання вступити в ЄС. І тут багато чого залежатиме саме від нас – темпи, з якими ми проводитимемо реформи, бажання повноцінно імплементувати європейські стандарти у наше життя, швидкість законотворчої роботи тощо. Можна, звісно, розтягнути це на десятиліття, а можна, як сказав Президент Зеленський, «спробувати ще раз здивувати партнерів».

Тож як технічно виглядатиме цей процес, які конкретно питання мають бути узгоджені з кожною країною, а також, з якими складнощами може стикнутися Україна – ми розпитали в експертів-політологів. Але спершу коротко нагадаємо про те, який шлях наша держава уже пройшла.

ВСТУПУ УКРАЇНИ ДО ЄС: ЯКІ ЕТАПИ ПРОЙДЕНО, А ЯКІ ЗАЛИШИЛОСЯ ПРОЙТИ

Процес складається з кількох ключових етапів, і деякі з них Україна вже пройшла, а саме:

Подання заявки

28 лютого 2022 року Україна подала офіційну заявку на вступ до ЄС.

Оцінка заявки

17 червня 2022 року Європейська комісія, розглянувши заявку, рекомендувала Раді ЄС, до якої входять представники всіх країн-членів, надати Україні статус кандидата на вступ.

Статус кандидата

23 червня 2022 року Рада ЄС погодилася, Україна отримала статус кандидата на вступ. Це означає, що вона офіційно розпочинає процес переговорів.

Нині Україна знаходиться саме на цьому етапі. Переговори проводяться за 35 різними розділами (так званими «главами»), які охоплюють різні сфери, такі як економіка, права людини, екологія, юстиція тощо. У кожному розділі ЄС і Україна обговорюють, як українські закони, політики і стандарти можуть бути приведені у відповідність до стандартів ЄС.

Після того як кожний розділ обговорений і Україна виконає необхідні вимоги, розділ вважається «закритим».

Завершення переговорів та вступ до ЄС

Коли всі розділи закриті, Україна і ЄС підписують угоду про вступ. Після цього угода має бути ратифікована всіма країнами-членами ЄС і самою Україною.

Після ратифікації угоди Україна офіційно стане членом Європейського Союзу.

ПОЧАТОК ПЕРЕГОВОРІВ: ЩО ВІДОМО І ЯК ЦЕ ТЕХНІЧНО ВИГЛЯДАТИМЕ

«25 червня відбудеться міжурядова конференція Україна-ЄС, яка фактично стане офіційним початком перемовин про вступ нашої держави до Євросоюзу», — коментує Укрінформу політолог Ігор Рейтерович.

Однак, до реальних переговорів ми, ймовірно, перейдемо не одразу.  

«Чому? Не забуваймо, що лише нещодавно завершилися вибори до Європарламенту, і зараз формується новий склад Єврокомісії, — звертає увагу експерт . – І саме ЄК повинна створити відповідні структури (переговірні групи, — Ред.), що відповідатимуть за ці переговори. Це ж саме має зробити Україна. А це потребує трохи часу. Щодо самих переговорів… Для того, аби допомогти країні-кандидату – Україні – досягти відповідності критеріям членства (читай – адаптувати національне законодавство до європейського), процедурою ЄС визначено 35 переговорних розділів».

Пан Рейтерович каже, що ЄС проводитиме глибокий аналіз українського законодавства на відповідність європейським стандартам, визначатиме спільні та суперечливі моменти, узгоджуватиме окремі пункти, обговорюватиме з українською стороною, що саме має змінити наша держава, а що може залишитися без змін.

«Простіше кажучи, Єврокомісія запитуватиме в держави-кандидата, тобто в України, основну інформацію про ступінь наближення до права ЄС. По кожному окремому переговорному розділу проходитимуть двосторонні зустрічі між міністерством, яке веде конкретний розділ (наприклад, аграрний напрям очевидно вестиме Міністерство аграрної політики), та колегами з Єврокомісії, де обговорюватимуть наші відповіді на запити ЄК і те, як ми бачимо виконання частин, що залишаються невиконаними. По суті, це формування спільної дорожньої карти того, як проходитиме імплементація законодавства ЄС», — розповідає політолог.

Що стосується «без змін», то очевидно йтиметься про сферу діджиталізації. Україна навряд чи буде «підганяти» власне законодавство під той рівень, який нині існує в ЄС.

«З однієї простої причини: ми набагато випереджаємо деякі країни ЄС з точки зору надання адміністративних послуг в онлайн-форматі. І нам «відкачуватися» назад просто немає сенсу. У тій же Німеччині збирають більше папірців, ніж це відбувається в Україні. Деякі процеси у нас набагато швидші. Тож тут ми будемо відстоювати свою позицію, що можемо діяти у межах тієї моделі і того законодавства, яка в нас є. І що ця модель не просто відповідає, а навіть перевищує десь законодавство Європейського Союзу», — наголошує Ігор Рейтерович.

Тим не менш, каже він, усе це не швидко. Слід бути готовими до того, що обговорюватиметься кожне речення, кожен пункт.

«Польща, коли проходила цей шлях, мала команду з трьох сотень (!) перемовників – спеціально підготовлених людей, зокрема з недержавного сектору (юристів, бізнесменів, комунікаційників тощо), які обговорювали всі деталі як на рівні ЄС, так і на рівні окремих країн-членів. Нам досвід поляків слід взяти до уваги. Тут якраз та історія, коли можна і представників бізнесу залучати. Особливо якщо вони мають досвід співпраці з європейськими компаніями, досвід роботи в Брюсселі», — звертає увагу експерт.

Голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко доповнює: «Аби допомогти країні-кандидату досягти відповідності критеріям членства, 33 із 35-ти переговорних розділів розподілені на 6 тематичних кластерів. Розділи 34 «Інституції» та 35 «Інші питання» розглядатимуться окремо, поза межами кластерів».

Зараз розпочинається найбільш «технічний» і одночасно найбільш змістовний етап європейської інтеграції України.

«Україна і ЄС проводять переговори до моменту закриття всіх переговорних кластерів. Після цього Єврокомісія презентує свій висновок на предмет готовності України до вступу в ЄС. Наступний крок — держави-члени ЄС одноголосно ухвалюють рішення про підписання Угоди про вступ України до ЄС. Також необхідно отримати згоду Європарламенту. Фінальний крок — Європарламент і національні парламенти всіх країн-членів ЄС та України ратифікують Угоду про вступ України до ЄС», — каже пан Фесенко.

НА УКРАЇНУ МОЖУТЬ ОЧІКУВАТИ ДЕЯКІ «СЮРПРИЗИ»

Кожна країна ЄС може мати свої власні застереження, які Україні також доведеться враховувати під час переговорів.

«Переговори з окремими країнами ЄС будуть стосуватися виходу українських товарів на європейський ринок, адже деякі країни мають пріоритет у виробництві певних продуктів. Наприклад, оливки вирощують в Іспанії та Греції, а шпроти виробляють у Балтійських та Скандинавських країнах. Якщо Україна захоче збільшити квоти на певні товари, то їй доведеться проводити додаткові переговори з країнами, які вже займають ці ринки та прагнуть зберегти свої позиції. Та ж Польща може виступати за обмеження імпорту української сільськогосподарської продукції, вимагаючи запровадження квот. Повірте, поляки з нас вип’ють стільки крові… Думаю, що в нас будуть проблеми також з Болгарією, Словаччиною, можливо, з Чехією. Тобто, з тими країнами, куди потрапляє українське збіжжя, і які вважають, що це для них становить велику небезпеку», — зазначив Ігор Рейтерович.

Польща може виступати за обмеження імпорту української сільськогосподарської продукції, вимагаючи запровадження квот

Звісно, згадав політолог і про Угорщину. Одним з основних каменів спотикання у переговорах з цією країною можуть стати питання, які вони вже давно експлуатують – захист прав національних меншин.

«Але тут цікавий момент є. Вони можуть вимагати це тільки на рівні загально прийнятих в Європейському Союзі документів. А українське законодавство вже в значній мірі відповідає цим вимогам, тому додаткові преференції, які можуть вимагати угорці, не завжди будуть обґрунтованими. Україна може апелювати до керівництва ЄС, вказуючи на те, що Угорщина вимагає більше, ніж передбачено законодавством. Це дає простір для маневру, і угорці не зможуть безпідставно блокувати процес. Їм доведеться наводити чіткі аргументи, що може стати для них проблематичним», — акцентує експерт.

Зрештою, Україна також може вимагати симетричних дій, ставлячи питання про забезпечення прав українців в Угорщині. Наприклад, чи забезпечується викладання української мови в угорських школах?

«Це важливий момент, коли й нам треба показувати зуби. Тобто діяти максимально професійно, будучи водночас наполегливими і жорсткими у відстоюванні своїх інтересів на кожному етапі переговорів, причому не лише з угорцями», — додав Ігор Рейтерович. 

Прем’єр-міністр Віктор Орбан та глава МЗС Угорщини Петер Сіярто

А це – Володимир Фесенко: «По кожному з 35 розділів можуть бути свої проблеми. І вони будуть, на мій погляд, не стільки з окремими країнами (за виключенням Угорщини), а по окремих секторах, де у нас вже виникли протиріччя економічних інтересів, зокрема на аграрних і транспортних ринках, по квотах для України на окремих секторальних ринках ЄС, по субсидіях для України, по імплементації норм Зеленого курсу тощо. Це буде тривалий, складний і суперечливий процес. Проте мені здається, що необхідні компроміси знайти вдасться. В ЄС є величезний досвід узгодження компромісних рішень, зокрема і в процесі вступу окремих країн до Євросоюзу».

Головний чинник, який нам може заважати поза межами переговорів з ЄС – це війна з Росією.

«Якщо війна затягнеться, то деякі країни (особливо Угорщина, і не тільки) можуть використовувати це як аргумент проти згоди на включення України до складу ЄС. Наявність окупованих територій такою перешкодою не буде, оскільки є прецедент Кіпру, який прийняли в ЄС, незважаючи на те, що північна частина Кіпру окупована Туреччиною», — стверджує політолог.

КОЛИ УКРАЇНА МОЖЕ ВСТУПИТИ ДО ЄС: ПРОГНОЗИ

«Очікування, безумовно, позитивні. В тому числі і тому, що вдалося досягнути рішення про початок переговорів про вступ України в ЄС вже з 25 червня. І це попри активний спротив Угорщини. Це рішення стало ще однією важливою перемогою української дипломатії в червні поточного року. І це також перемога наших друзів і партнерів в Євросоюзі», — наголошує Володимир Фесенко.

Саме спільна політична воля наших європейських друзів щодо підтримки європейської інтеграції України та їх мистецтво вести переговори змогли подолати спротив Уряду Орбана, і вже не вперше. І це, за словами політолога, налаштовує на позитивний лад.

«У мене цілком реалістичні очікування. Ми вступаємо у передфінішний, визначальний, але тривалий, багаторічний етап. Навіть якщо все буде розвиватись без якихось форсмажорів і додаткових проблем, це 3-5 років інтенсивних переговорів по всіх напрямах державної політики, і практична реалізація того, про що вдасться домовитись. Крім того, ще треба провести масштабні законодавчі зміни (інтеграцію українського законодавства до європейської правої системи — Україні необхідно імплементувати повністю або частково близько 3 000 актів права ЄС) і провести цілу низку структурних реформ. В Брюсселі  вже неодноразово говорили про 2030 рік, як ймовірну дату вступу України до Євросоюзу. Це достатньо оптимістичний сценарій. Але якщо так говорять в керівництві Євросоюзу, то вони визнають потенціал України щодо достатньо швидкого руху до Європейського Союзу», — вважає пан Фесенко.

Ігор Рейтерович не наважується сказати, скільки ймовірно часу це займе, але якщо ми беремо ідеальний сценарій: «За пару років ми могли би ці перемовини завершити. Але це ідеальний сценарій. Я думаю, що насправді воно буде трохи довше».

Керівник аналітичного відділу Центру контент-аналізу Сергій Стуканов також вважає, що за помірно оптимістичними прогнозами, вступ України до ЄС може відбутися через 6-7 років — десь у тому ж 2030 році.

«Головне, що вже є засадниче рішення, що Україна має стати членом ЄС. У головах лідерів більшості європейських країн тепер панує думка, що Україна — це свої. Ми станемо членом ЄС. Стане на заваді війна чи ні — це вже технічне питання», — впевнений пан Стуканов.

Політтехнолог Тарас Загородній говорить про 7-10 років: «Ми маємо розуміти, що тут можуть бути нюанси, пов’язані з тим, що інтеграція такої величезної за мірками ЄС країни — Україна найбільша все-таки країна в Європі та не найостанніша за населенням — вимагає величезного фінансового  напруження з боку того ж ЄС. Там є багато країн, які не надто хочуть вступу України до ЄС з економічних причин, тому що ми є конкурентами в економіці, за інвестиції та за багато іншого».

Пан Загородній зазначив, що багато країн-сусідів України економічно постраждають від нашої інтеграції в ЄС. Але є перешкоди й окрім конкурентів: державі треба змінити примітивний тип економіки, яка побудована на експорті сировини.

«Тому я б не розраховував менше ніж на 7-10 років вступу до ЄС», — додав експерт.

Водночас політолог, а нині військовослужбовець ЗСУ Віктор Таран нагадує, що мінімальний термін від початку переговорів до вступу склав 1 рік і 11 місяців (Австрія, Фінляндія та Швеція). Максимальний – 7 років і 8 місяців (Хорватія). Більшість країн чекали від 4 до 7 років. А от Туреччина чекає (або вже не чекає) вступу в ЄС вже майже 19 років. Раніше вищі керівники ЄС висловили надію, що всі країни вступлять в Союз «до 2030 року». Українці та молдовани теж на це розраховують.

«Але багато експертів вважають, що ми ще занадто далеко від європейських стандартів. Ну і через Росію маємо територіальні проблеми. Рішення про прийняття в Євросоюз в прискореному режимі може бути. Але це має бути політична воля ЄС», — каже пан Таран.

Фактично у ЄС тут вибір із двох зол:

Перше – не приймати терміново Україну та Молдову в ЄС, залишивши над ними «дамоклів меч».

«Це великий ризик, оскільки наші країни можуть знову потрапити під вплив Росії. Хто не вірить у цей сценарій подивіться на Грузію. Країна через 16 років після війни з Росією повернулась у геополітичне русло останніх. Як наслідок – їх євроінтеграція повністю заблокована, а в грузинів можуть забрати найближчим часом «безвіз», — нагадує політолог.

Друге – чимскоріше прийняти наші країни в Євросоюз.

«Так, звісно це потребуватиме політичної волі, певного дискомфорту і навіть трансформації – але у перспективі це несе політичні та економічні вигоди всередині ЄС. Яке із цих зол є меншим – навіть підказувати не потрібно. Але, звісно, окрім політичної волі ЄС ще потрібна важка трансформаційна робота всередині України. Тож чекаємо. Мій прогноз на вступ – 5 років», — каже Віктор Таран.

Тобто Україна, на його думку, цілком здатна стати членом ЄС у 2029 році. І це насправді звучить обнадійливо. Якраз у цьому році проходитимуть чергові вибори до Європарламенту.  Тож українські партії зможуть взяти в них участь? Без ейфорії та завищених очікувань, але все ж триматимемо пальці схрещеними.

Мирослав Ліскович. Київ