Шана і повага до героїв мають вимірюватися у всьому – від ветеранської політики загалом до доступності сервісів надання послуг
Учора, 18 липня, Верховна Рада ухвалила в I читанні та в цілому законопроєкт, що матиме стратегічне значення для формування політики пам’яті в нашій державі. Військовий поховальний ритуал та почесне вшанування на Національному військовому меморіальному кладовищі – один з важливих кроків. Вже сьогодні, під час триваючої збройної агресії рф проти України, гідне увічнення та збереження пам’яті про наших Героїв є запорукою, що подвиг загиблих Захисників і Захисниць не буде забутий. На всіх рівнях: від держави до кожного громадянина.

Пам’ять вимірюється готовністю продовжити справу та битися за перемогу України у цій війні. Стратегія пам’яті має життєствердні сенси: Захисники і Захисниці віддали своє життя, щоб зберегти життя цілої нації. Ми повинні забезпечити всім загиблим Захисникам та Захисницям України гідне поховання. А всім живим ветеранам і ветеранкам гідні умови життя. Саме тому ми маємо зберегти пам’ять на рівні держави, громади, родини та кожного громадянина.

З лютого 2024 року оновлена команда Міністерства почала динамічне її впровадження. Зокрема й через реалізацію наймасштабнішого в історії України проєкту – побудови Національного військового меморіального кладовища.

Стратегічна мета політики пам’яті – не перетворити загиблих Героїв на статистику, а зберегти історичну значущість вчинку та подвигу кожного і кожної для нинішнього і майбутнього поколінь. Пам’ять – це зброя, що робить нас нацією із власною невикривленою або переписаною історією та власним переліком перемог та Героїв – живих і полеглих.

Із власного досвіду знаю, що важливою складовою особистісної мотивації та підняття морального духу військовослужбовців є віра і впевненість у тому, що держава не забуде про них після загибелі на полі бою. Їх подвиг буде належним чином вшанований, а  родинам не доведеться проходити усі кола пекла, займаючись похованням, облаштуванням та вшануванням пам’яті у майбутньому.

То ж яка вона, сучасна українська державна політика пам’яті про загиблих Захисників та Захисниць України?

На жаль, повномасштабна збройна агресія рф проти України триває і кількість полеглих збільшується. Кожне місто та містечко нашої країни вже мають свої місця пам’яті. Але культура вшанування та увічнення пам’яті Захисників і Захисниць потребує переосмислення. Як естетичного, так і сенсового.

З цією метою, Мінветеранів формує законодавчу базу та інструменти, які врегулюють всі ці питання. І ухвалення парламентом законопроєкту №11271 щодо особливостей військового поховального ритуалу на Національному військовому меморіальному кладовищі є одним із кроків формування політики пам’яті. Зокрема, документ врегульовує перелік осіб, які можуть бути поховані з почестями на НВМК, передбачає унормування процесу здійснення військового поховального ритуалу. Крім того, узаконює можливість організації кенотафу, тобто символічної могили, в якій не міститься тіло померлого чи урна з прахом, але яка споруджена для збереження родинної чи суспільної пам’яті про загиблого.

Такі стратегічні підходи та інструменти допоможуть вирішити ряд питань.

1. Національне військове меморіальне кладовище: створення, функціонування, роль у формуванні та впровадженні сучасної культури пам’яті про загиблих Захисників та Захисниць України.

НВМК є центральним об’єктом у створенні та розвитку інфраструктури сучасної політики пам’яті про загиблих військовослужбовців та добровольців у російсько-українській війні.

До цього часу, з різних об’єктивних та суб’єктивних причин, не було створено військового кладовища національного рівня. Саме НВМК має стати таким місцем пам’яті державного рівня. Окрім того, що воно буде виконувати свою головну функцію, НВМК ще формуватиме та сприятиме утвердженню нової культури пам’яті. Йдеться про могили без огороджень та помпезних пам’ятників на них, тобто мова йде про уніфікований підхід до облаштування всіх могил та надгробків тощо. А також про нові традиції вшанування пам’яті загиблих: без штучних квітів та вінків, без застіль на могилах.

НВМК відіграватиме ще одну важливу суспільну роль – стане одним із центрів формування української національної та громадянської ідентичності. Адже увічнення пам’яті загиблих захисників і захисниць, популяризація їхніх подвигів на державному рівні, є необхідним завданням не тільки з морально-етичних міркувань, а й задля консолідації нашого суспільства, здійснення інформаційно-виховної функції для майбутніх поколінь, формування нової сучасної культури національної пам’яті.

НВМК має бути в першу чергу не місцем скорботи, а полем пам’яті про українську військову звитягу, самовідданість та подвиги, де навіть після смерті воїни стоять на сторожі нашої національної свідомості та ідентичності.

У контексті створення та функціонування НВМК Мінветеранів закладає короткотермінові плани: від початку його будівництва, перших почесних поховань до запуску офіційного сайту НВМК та бази полеглих Героїв у російсько-українській війні. Обидва проєкти передбачатимуть можливість оцифрування інформації про поховання та нанесення їх на електронну мапу пам’ятних місць.

Довготермінові плани включають як забезпечення утримання в належному стані та цілодобову охорону, так і перетворення НВМК на центр, що запровадить змістовні та сенсові тренди вшанування пам’яті загиблих Захисників та Захисниць для всіх регіонів України, де будуть створюватися сектори військових поховань та/або військові меморіальні кладовища.

Інформаційна складова державної політики пам’яті є надважливим та дієвим інструментом у подоланні багатьох викликів пов’язаних з реалізацією проектів пов’язаних із Національним військовим меморіальним кладовищем.

Окремою важливою темою є вигляд надгробків, що встановлюватимуться на території НВМК.

Перед затвердженням описів зразків намогильних споруд важливим для нас було врахувати думки військовослужбовців, фахового середовища і беззаперечно важливою була думка представників родин загиблих.

Водночас необхідно було забезпечити родинам загиблих Захисників і Захисниць вибір та не допустити, щоб Меморіал перетворили на хаотичне нагромадження різноманітних за стилем споруд. Для прикладу, на Arlington National Cemetery представлені два види надгробків – малі прямокутні надгробні плити та більші прямокутні, але у нас є своя мілітарна традиція козацьких військових поховань, якій мінімум 500 років, тобто на 300 років більше за Арлінгтон. Саме тому було дуже важливо її використати, аби наш Меморіал мав свій унікальний вигляд, закорінювався у національні традиції, а не просто повторював чужі.

Ми передбачили і можливість, що на надгробку у вигляді прямокутної плити чи хреста залежно від віросповідання або атеїзму загиблого, можна буде обрати гравірування хреста, півмісяця, зірки Давида або інших релігійних символів.

2. Належне утримання та охорона вже створених секторів військових поховань.

Для Мінветеранів важливо, щоб всі існуючі сектори військових поховань, а також одиночні могили загиблих Захисників і Захисниць України утримувалися у належному стані та були убезпечені від вандалізму та наруги над могилами. Це може забезпечити цілодобове відеоспостереження, так пост охорони.

3. Визначення єдиних вимог для створення та функціонування нових секторів військових поховань.

Ми повинні розуміти, що всі існуючі сектори військових поховань мають обмеження по площі земельної ділянки. І з часом для поховань тут не лишиться місця. Війна триває, і це треба розуміти. Також у нас є ветерани, які вже повернулися з війни, і які мають тяжкі поранення або захворювання. І треба також розуміти, що вони з часом ітимуть у вічність.

Всі сектори військових поховань, що будуть створюватися у майбутньому, повинні бути однотипними, мати усі візуальні та сенсові риси військових поховань, які увібрали у себе як військову естетику, міцність та простоту, так і гідність тих воїнів, які навіки будуть на них спочивати.

Важливо, що місця поховань та пам’ятники на могилах, які вже є, залишаються. Нові підходи будуть поширюватися на нові місця поховань, які будуть створюватися.

4. Унормування  встановлення меморіальних дошок на честь загиблих Захисників/Захисниць по всій країні.

5. Щорічне відзначення на державному рівні Дня пам’яті загиблих Захисників і Захисниць України.

У державному календарі пам’ятних дат важливе місце посідає День пам’яті Захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Надзвичайно важливо, щоб в цей день вся країна згадувала про загиблих воїнів, оскільки людина жива доти,  доки живе пам’ять про неї.

6. Підтримка заходів із вшанування пам’яті національного масштабу, таких як Забіг пам’яті до 29 серпня – Дня пам’яті загиблих Захисників і Захисниць.

Ми, як суспільство, маємо пам’ятати про кожного загиблого Захисника та кожну загиблу Захисницю. І саме для цього щорічно проводиться Забіг пам’яті, організований Мінветеранів спільно з іншими співорганізаторами. Але цей захід не тільки про вшанування, але і про незламність та наполегливість тих, хто в пам’ять про загиблих закликає нас до дії. До дії – стати кращими, ніж ми були вчора.

Цей захід також закладає нові традиції, що полягають у:

● Вдячності та підтримці родини загиблих;

● Популяризації серед ветеранів здорового способу життя;

● Фізичній та психологічній реабілітації ветеранів війни та діючих військовослужбовців;

● Патріотичному вихованні української молоді;

● Об’єднанню суспільства навколо цінностей української державності.

Наразі ми ставимо перед собою завдання, щоб шану до полеглих і повагу до живих у нашій державі підняти на високий рівень. І в цьому питанні треба починати з кожного з нас. Адже, повторюся, шана і повага мають вимірюватися у всьому: від ветеранської політики загалом до доступності сервісів надання послуг.

Вшанування і пам’ять дають віру в те, що боротьба, загибель на полі бою, при виконання обов’язку, захищаючи свою Батьківщину – не марні, а пошановані. Служба країні має сприйматися як гідне рішення, що шанується і поважається у суспільстві.

Найгірше, що можна зробити для живих – забути про полеглих. Не маємо права це допустити! Адже майбутнє наших дітей захищатиме пам’ять про тих, хто загинув у боротьбі за незалежність, хто віддав своє життя за збереження життя цілої нації.

Олександр Порхун, в.о. міністра у справах ветеранів України

Фото: пресслужба Мінветеранів

Міністерство у справах ветеранів України

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства