Ми люди зі сталі, з романтикою у нас проблеми
Війна і випробування зблизили колектив, об’єднали людей
У середині 2024 року «АрселорМіттал Кривий Ріг» зміг наростити виробництво металургійної продукції до половини довоєнного рівня. Виробництво залізорудного концентрату сягнуло майже трьох чвертей від довоєнного. Підприємство докорінно перебудувало систему логістики, і зараз морський коридор вже служить для відвантаження не тільки залізорудного концентрату, а й готової продукції. Дефіцит локального ринку у вугіллі замістили імпортною сировиною, підтримуючи високі запаси.
Також «АрселорМіттал» реалізовує кілька проєктів для забезпечення стабільного енергопостачання та автономного опалення критично важливих об’єктів виробництва, впроваджує заходи з енергоефективності.
Наразі підприємству доводиться працювати під тиском несприятливих факторів, серед яких, зокрема, значне зростання цін на електроенергію в Україні. «АрселорМіттал Кривий Ріг» імпортувало у червні-жовтні 80% електроенергії, щоб забезпечити стабільність енергопостачання. Проте ціна імпортної електроенергії для підприємства майже у два рази перевищує ціну, яку платять його конкуренти в країнах Західної Європи. Це призвело до значного здорожчання кінцевої вартості електроенергії для підприємства.
«
«Часті відключення та перебої з постачанням електроенергії перешкоджають повноцінному відновленню виробництва, унеможливлюють довгострокове планування та збільшують собівартість, адже ситуація може змінитися щохвилини. Щоразу заново доводиться перезапускати всі процеси після блекаутів, знову переглядати графіки, обсяги, дати. Це призводить до швидкого зносу обладнання та додаткового навантаження на персонал», – зазначив на 944-й день війни CEO «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лонгобардо.
Серед інших несприятливих факторів – значне скорочення внутрішнього ринку, на якому підприємство мало перевагу завдяки короткому плечу. Нині внутрішнє споживання продукції підприємства зменшилось і складає тільки 60% від довоєнного. Додатково тисне несприятлива ситуація на зовнішньому ринку.
Сукупність чинників, на які має вплив держава, роблять роботу підприємства збитковими через занадто високу собівартість продукції. Якщо така негативна динаміка триватиме, підприємство дедалі скорочуватиме обсяги виробництва та кількість персоналу.
У четвертому кварталі 2024 року підприємство скоригувало рівень виробництва. Протягом жовтня-грудня на виробництві працювали тільки одна доменна піч № 8. В роботі були дві-три агломераційні машини (формують сировину для доменних печей – шихту). Коксохімічне виробництво працювало під потреби металургійного виробництва. Відповідно була скоригована робота конвертерного цеху і машин безперервного лиття заготовок.
Коригування планів відбулось без скорочень персоналу. Навпаки, підприємство продовжує відчувати гостру нестачу і відтік кадрів, переважно спричинені мобілізацією. За результатами роботи у 2024 році рівень укомплектованості вдалося втримати фактично на тому ж рівні, а показник відтоку – дещо знизити. Наразі по підприємству рівень укомплектованості персоналом становить 86,1%.
«У поточній ситуації ми зосередили наші зусилля на комплектації критично важливих професій технологічного та ремонтного персоналу, а також залученні жінок на роботу в «АрселорМіттал Кривий Ріг». Для цього ставимо перед собою мету закривати щомісяця 85 – 100 вакансій. Це дасть на кінець року нам можливість закрити близько 1000 зовнішніх вакансій», – заявив Лонгобардо.
У фокусі комунікації – жінки та молодь. За 11 місяців 2024 року «АрселорМіттал Кривий Ріг» працевлаштував 465 жінок. У проєкті «Нова Фабрика 3.0+» беруть участь 420 студентів, а всього планується залучити до заходів підприємства близько 3 тис. студентів. На робочі місця повернулись 218 ветеранів. Для їх реінтеграції створені всі умови.
Павло Житникович на виробництві «АрселорМіттал Кривий Ріг»
Криворізький технікум за фахом «Обробка металів тиском» (прокатне виробництво) майстер закінчив з відзнакою. За цим же фахом, вже працюючи в «АрселорМіттал Кривий Ріг», закінчив Національну металургійну академію. Постійно підвищує кваліфікацію в Університеті АрселорМіттал в Україні. Загалом тільки за 11 місяців 2024 року в Університеті АрселорМіттал навчання проведено 24846 разів, що на 41% більше, порівнюючи з аналогічним періодом 2023 року. У період тимчасової зупинки одної доменної печі працівники підприємства час намарно не витрачали.
«
«Усі працівники «АрселорМіттал Кривий Ріг» мають можливості для навчання і підвищення свого рівня. Кожна година мого навчання в академії була оплачена підприємством. Я бачу в більшості колег велику жагу до навчання, адже вони прекрасно розуміють, що це спосіб просуватись вверх кар’єрними сходами. Я от недавно побачив: сидить мій оператор і слухає лекцію. Я жартома його питаю: «Ти що тут, пропаганду розвів?». А він: «Це в металургійній академії я… маю прослухати, адже навчаюсь». Я його підтримав. Я радію, коли люди не стоять на місці, підвищують фах», – розповів пан Павло.
За його словами, підприємство створює для працівників усі умови. Вони забезпечені спецодягом (літнім і зимовим), якісним взуттям, навіть термобілизною.
Пан Павло каже, що брав у профспілці путівку на захід України – «пив водичку».
«Війна і випробування дуже зблизили колектив, об’єднали людей. Ми стали ближчі між собою. Я це відчуваю, бо я виріс в цьому колективі. Багато тих, хто був, коли я починав тільки, пішли на пенсію вже, звільнилися або зараз захищають Батьківщину на фронті, але ж багато людей і лишилось. Я спілкуюсь з усіма, всі до мене звертаються як по роботі, так і не по роботі, за порадою», – ділиться спостереженнями пан Павло.
Категорично відкидає припущення, що до нього можуть звертатись і в справах сердечних.
«Я людина зі сталі, тому з романтикою в нас проблеми», – каже він і в задумі додає, що є різні ситуації, в яких людям треба поговорити.
Зізнається, що готовий годинами говорити про автомобілі. У гаражі пана Павла – батьківський Daewoo Lanos і новенький джип, який він сам придбав. Часто їздять з братом рибалити. Тільки з початку року зробили вже вісім вилазок.
«Ми, буває, їздимо і в Кіровоградську область, колись аж до Херсонської доїхали. У Дніпропетровській області у нас теж багато ставків, річок. В цьому році ми захопились щукою – у нас все по-серйозному – маю вже сотню блешень (штучна приманка для щуки – ред.). Придбали з братом спеціальні снасті», – розповідає пан Павло.
Фото з особистого архіву Павла Житниковича
Каже, що з щуки зготував заливну рибу. Сам. Готувати любить, але переважно рибу і м’ясо, уху на вогнищі, в інших стравах віддає ініціативу дружині.
Павло Житникович з батьком
«
«Батько до кухні не торкався. Але мама покійна – вона в нас рентгенологом була, 35 років відпрацювала в місцевій лікарні – вона мене навчила готувати. Мати нам дуже багато уваги приділяла. А якось було перед моїм днем народження, мало виповнитись 16 років, вона попала в лікарню на операцію. Вийшла – слабка ще була – і каже: «Готувати тобі не зможу, хочеш стіл – готуй сам». Я, каже, тобі буду казати, що робити, а ти – роби. І я сам стіл накрив для всіх друзів. І салати були, і картошка, і м’ясо. Навіть торт «Наполеон» під маминим керівництвом зробив», – розповів пан Павло.
Каже, що мріє про закінчення війни й щоб гайнути на море.
Брати Роман і Павло Житниковичи
«Десь на Чорне море поїду. Може навіть і в Крим, коли переможемо», – каже майстер.
Еще никто не комментировал данный материал.
Написать комментарий