Тріщина в російській економіці

У 2024 році видатки Кремля на війну з Україною сягнуть рекордних 16,3 трлн рублів – понад 8% ВВП та 41% усього центрального бюджету. Цьогоріч військові витрати зросли на 59% в порівнянні із 2023 роком, що зумовлено ескалацією інтенсивності бойових дій.

Покладаючись на принципи «воєнного кейнсіанства», лідери РФ очікували, що ці державні витрати забезпечать макроекономічну стійкість та безперервне економічне зростання. Однак ставка не спрацювала через високу залежність країни від імпорту та позбавлення цивільної економіки ресурсів на користь ведення війни.

Є одна важлива деталь в організації цієї війни. Модель залучення до війська, яку обрав Кремль, передбачає високі виплати їхнім солдатам. Це є новим способом ведення воєн Росією, адже історично їхній солдат був майже безкоштовним.

Річні виплати одному контрактнику становлять 4-4,5 млн руб, стільки ж виплачують у випадку важкого поранення або загибелі на фронті.

Отже, населення РФ воює за гроші. Це колосальні суми, які фінансує бюджет і які доходять до 3,5 трлн руб на рік. Відповідно, значна частина бюджетних видатків на фінансування мілітарних статей осідає у населення, зайнятого у війні.

Від нього кошти «мігрують» на депозити комерційних банків через дві причини: високі депозитні ставки на рівні 22-23% річних при обліковій ставці 21% та відсутність достатньої пропозиції товарів та послуг для зв’язування цих грошей. Станом на кінець 2024 року на депозитах накопичилось понад 52 трлн рублів коштів населення.

Цей грошовий «горб» створює видимість зростання фінансового багатства росіян. Але під наявні у населення кошти немає товарної пропозиції, не створена додана вартість у вигляді корисних товарів та послуг.

Війна – це колосальні непродуктивні витрати. Вироблений танк чи гармата не мають ніякої споживчої цінності для індивіда, зокрема і того, який ними оперує на війні. Принесена в жертву цивільна економіка не здатна забезпечити таку пропозицію корисних товарів, яка б збалансувала і зв’язала попит.

Починаючи із червня 2024 року в Росії офіційно звітують про припинення зростання промислового виробництва. Цьому є низка причин. Перша – дефіцит працівників через мобілізацію, міграцію у 2022 році та депортацію середньоазійських громадян після расових переслідувань влітку цього року.

Другою причиною є висока вартість позикових коштів, які підприємства запозичують для операційної діяльності. На сьогодні вона вже перевищує 25% і забирає у великої частини компаній майже весь валовий прибуток.

До цього важливо додати наслідки припинення діяльності західних компаній в Росії, включно із зупинкою обслуговування ними виробничих ліній. Ця міна сповільненої дії вже починає спрацьовувати.

Щоб хоч якось змінити поточний стан речей, потрібно перелаштувати ресурси економіки на розвиток цивільного виробництва. Але це означає кардинальне зниження воєнного фінансування, тобто фактичне припинення чи призупинення війни.

Під впливом згаданих факторів в економіці РФ розвинулось суттєве порушення балансу попиту і пропозиції або, іншими словами, відсутність корисних товарів під наявні грошові знаки. Інфляція, що розкручується у РФ, є прямим наслідком цієї деформації.

Без припинення війни та/або зняття санкцій виходи два: або стагфляція (коли падає виробництво при одночасному зростанні цін), або галопуюча інфляція, а далі й гіперінфляція, яка руйнує виробничий процес.

Це і є пасткою, в яку загнала економіку РФ воєнна авантюра її лідера.

Спроби зупинити катастрофу, що наближається

Влада РФ була змушена визнати рівень інфляції в листопаді-грудні на рівні 0,4-0,5% щотижня або 1,5-2% на місяць. Враховуючи можливе викривлення статистики, цей рівень може бути вищим, і сягати 3% на місяць.

Про початок стагфляції оголосив Центр макроекономічного аналізу і короткострокового прогнозування. Рада директорів Центробанку РФ 20 грудня ухвалила рішення зберегти ключову ставку на рівні 21%. Це рішення ухвалене під тиском промислового лоббі, зокрема представників військових виробництв Росії, у яких висока вартість кредитів відбирає ресурси.

Де-факто, рішення Банку Росії показує, що регулятор вичерпав інструментарій інфляційного стримування. Підвищення облікової ставки до 22% чи 23% не матиме ефекту і це прекрасно усвідомлює голова Центробанку РФ Ельвіра Набіулліна, як і свою безсилість.

Після такого рішення можемо очікувати ще інтенсивнішого розкручування інфляції. В жертву війні приноситься не лише цивільна економіка, а й фінансова система Росії.

Вочевидь, це рішення покликане зберегти виробництво продукції для війни та прибутки зайнятих там олігархів. Але фінансова система має свої закони і не терпить адміністративного насильства, про що вона вже скоро заявить.

Що тепер із джерелами фінансування війни

В цій ситуації важливо, як фінансуватимуться воєнні видатки. Війну Росії покриватимуть з трьох головних джерел: Фонд національного добробуту, валові доходи нафтогазових компаній та пряма грошова емісія Центробанку.

Наразі ці джерела доволі ослаблені. У фонді добробуту зі 150 млрд дол станом на початок великої війни залишилось близько 47 млрд дол у вигляді підсанкційного золота та китайських юанів. У 2022-2023 роках цей фонд щорічно танув приблизно на 50 млрд дол. Особливо великі витрати з нього відбуваються наприкінці року, коли потрібно здійснювати бюджетні розрахунки за економічними та соціальними статтями.

Заборгованість цього року особливо висока, тому можна припустити, що залишків фонду буде не достатньо, щоб покрити під кінець року бюджетний дефіцит.

Підтвердженням цього виступає прихована емісія грошей Центробанком РФ. Згідно з нею, комерційні банки в грудні отримали короткотермінові кредити для покупки урядових облігацій. Обсяг цієї емісії сягнув 2 трлн руб. Отже, згаданий фонд вже не може виконувати покладених на нього функцій фінансової подушки уряду на особливий період.

Прибуток нафтогазових компаній вже і так забирається починаючи з кінця 2023 року. Зворотною стороною цих експропріацій є фінансовий стан компаній та їхня капіталізація. Неймовірне падіння вартості акцій «Газпрому» – наглядний тому факт.

Нарешті, емісія є тим інструментом, який охоче застосовується Кремлем для фінансування війни.

Інфографіка: Дані з російських офіційних відомств

Збільшення грошової маси у 1,5 раза протягом трьох років вже зіграло важливу роль в розкручені інфляції і вище згаданих деформацій в економіці. Емісія, описана вище, додала ще 2 трлн руб до грошової маси в економіці. Більша частина цих коштів потрапить на споживчий ринок в січні-лютому 2025 року.

В наступному році складається несприятлива для Росії комбінація факторів: «обміління» Фонду національного добробуту і очікуване падіння цін на нафту, яка залишається основним паливом мілітарних витрат ворога. Ключові агенції прогнозують ціну 65-70 дол за барель марки Brent в порівнянні із 80 дол цього року.

Можливості емісії залишаються, але вони дуже ризиковані у вже перегрітій економіці з високою та зростаючою інфляцією. Без цього інструменту вони точно не обійдуться, а значить маємо очікувати серйозного розбалансування фінансів агресора вже у 2025 році.

Що у підсумку

Після провалу бліцкригу нав’язувана Кремлем війна стала війною на ресурсне виснаження. Це означає, що вона все більше забирає кошти з інших сфер, зокрема і соціальних. Ціни підвищуються темпами 2% щомісячно, а виробництво щонайменше не зростає.

Населення РФ все більше і більше відчуває негативний вплив війни через втрату купівельної спроможності та усвідомлення втрат в Україні. Ця війна є чутливішою до стану економіки, ніж попередні війни Росії.

У цій війні населення РФ воює за гроші. Знецінення цих грошей через інфляцію знижуватиме їхню мотивацію воювати і гинути.

У Кремля відсутні інструменти для стабілізації інфляції та нарощення цивільного виробництва, крім згортання воєнних видатків та зняття санкцій. Останнє б стало справжнім ковтком свіжого повітря для їхньої економіки.

У 2025 році економіка РФ працюватиме в умовах вичерпання фінансових запасів у вигляді Фонду національного добробуту та нижчих цін на нафту. Емісійний агрегат залишається найбільш доступним джерелом фінансування уряду, але й більш небезпечним в умовах перегрітої інфляцією економіки.

Не берусь точно прогнозувати дату глибокої кризи, але (під дією таких обставин) в першому-другому кварталах можемо очікувати галопуючу інфляцію на рівні 3-4% в місяць, а це вже фактично входження у кризу. Надалі вже до середини року, найімовірніше, відбудеться стрімке посилення кризових настроїв їхнього населення.

На відміну від ворога і завдяки допомозі партнерів українська економіка фінансами на 2025 рік забезпечена. Тому розмови про здатність економіки РФ фінансувати війну на виснаження довше, ніж Україна з підтримкою партнерів виглядає пропагандою.

Через згадані економічні деформації Кремль вже перебуває під сильним тиском економічних обставин. Економіка стає фактором, який може змусити Путіна призупиняти цю фазу війни і шукати послаблення санкцій.