Президент Трамп став 47-м президентом США. Це його другий термін, тому Україна вже має досвід спілкування з ним та його адміністрацією. Не завжди той досвід був позитивним: Трамп навіть отримав імпічмент через звинувачення в тиску на Зеленського, щоб отримати компромат на родину Байдена з метою підвищення власних шансів отримати перемогу на виборах 2020 року.

Було й багато позитивних моментів. Наприклад, саме адміністрація Трампа наклала санкції на «Північний потік-2» попри шалений спротив Німеччини, а також саме Трамп надав першу суттєву військову допомогу ще до початку війни, що дозволило ЗСУ чинити шалений опір російським військам на початку вторгнення.

Зараз потрібно перезавантажувати відносини та шукати нові точки дотику. Звісно, питання припинення війни буде на першому місці, але потрібно не забувати, що Трамп – бізнесмен та представник великого бізнесу США. Отже, слід шукати й можливості для посилення економічного співробітництва.

Значний потенціал має співробітництво в енергетичній сфері. Після закінчення війни є потенціал співробітництва у сферах атомної енергетики, видобутку газу на шельфі Чорного моря та сланцевого газу, відновленні теплової генерації. Однак посилити співробітництво з американськими партнерами можна і зараз.

США впевнено набирають темп виробництва СПГ і будуть активно шукати ринки збуту. Наприкінці 2024-го почалася експлуатація Plaquemines LNG (майже 20 млн тонн СПГ на рік) та Corpus Christi Stage 3 (10 млн тонн СПГ на рік).

У найближчі роки планують почати роботу такі американські СПГ-термінали: Calcasieu Pass 2 LNG (20 млн тонн на рік), Golden Pass LNG (18 млн тонн на рік), Rio Grande LNG (17,5 млн тонн на рік), Port Arthur LNG (13,5 млн тонн на рік).

Україна суттєво посилила позиції американського СПГ в Європі. З 1 січня вона заборонила транзит російського газу, що створило додатковий попит на СПГ в розмірі 15 млрд куб. м, яким можуть скористатися американські виробники.

Разом з Польщею та Балтійськими країнами, де розташовані термінали з приймання СПГ, Україна може запропонувати цікавий маршрут постачання американського СПГ до країн Центральної та Східної Європи, які історично майже повністю залежали від російського трубного газу.

Україна вже зараз може приймати з польського кордону 6,6 млрд куб. м газу на рік і транзитувати його до Словаччини, Угорщини, Молдови, Румунії і навіть у Південну Європу через Трансбалканський газогін. Потужні українські газові сховища дадуть цьому маршруту додаткову гнучкість.

Щоб реалізувати цей проєкт, «Північний LNG-коридор», потрібно зробити додаткові незначні інвестиції в розвиток інфраструктури на території Польщі. Польща та Україна за підтримки США можуть це зробити доволі швидко.

Крім того, Україна сама має почати імпорт американського СПГ. На жаль, власного видобутку газу все ще недостатньо. У 2024 році видобуток зріс лише на 2,2% до 19,12 млрд куб. м і ще не вийшов на рівень 2021 року (19,8 млрд куб. м).

Споживання ж поступово відновлюється. У 2024 році воно зросло до 21,5 млрд куб. м і зростатиме далі при економічному відновленні країни. У 2021-му воно становило 28,8 млрд куб. м. Тобто газовий баланс показує необхідність імпортувати у 2025 році мінімум 2 млрд куб. м газу і чому б не із США?

Через непродуману політику Міністерства енергетики та «Нафтогазу» в Україні у ПСГ були створені недостатні запаси газу на зиму. За моїми розрахунками, зараз у ПСГ залишилося 4,15 млрд куб. м активного газу, який можна підняти зі сховищ.

Розрахунок: 8,9 млрд куб. м – 3,93 млрд куб. м «газу тривалого зберігання» (хитра назва буферного газу, який неможливо відібрати без порушення регламентів експлуатації ПСГ) – 0,582 млрд куб. м «активного газу довгострокового зберігання, що був переведений до буферного газу» (ще одна хитра назва для буферного газу) – 0,228 млрд куб. м газу в непідконтрольних підземних сховищах газу.

Навіть якщо планують відключити опалення 1 квітня 2025 року, то при теплій погоді відбір може становити 4,26 млрд куб. м – 71 доба по 60 млн куб. м на добу. Це вже перевищує наявні запаси газу в ПСГ – 4,15 млрд куб. м проти 4,26 млрд куб. м. Це не враховуючи сценарій наявності періоду сильних морозів, коли відбір газу з ПСГ може збільшитися з 60 млн куб. м на добу до 100 млн куб. м.

Тобто якщо ресурсу в ПСГ і вистачить на цю зиму, то Україна вийде з опалювального сезону з порожніми газовими сховищами. Для підготовки до наступної зими в ПСГ доведеться закачати 8 млрд куб. м газу, що неможливо зробити лише завдяки власному видобутку. Потрібно буде імпортувати 2,8-3,3 млрд куб. м газу. Без імпорту з весни 2025 року наступну зиму Україна не пройде.

Україна має шукати нові можливості для посилення співробітництва із США. Нереальні презентації з Лугано навряд чи справлять враження на прагматичних американських політиків, а імпорт СПГ вже у 2025 році – це не тільки необхідність для України, а й можливість почати реальну взаємовигідну співпрацю із США.

Раджу керівникам Міністерства енергетики та «Нафтогазу» терміново їхати у Вашингтон і починати перемовини про закупівлю 2-3 млрд куб. м скрапленого газу з весни 2025 року. Часу залишається небагато.