Вацлав Бартушка – чеський дипломат, політик і публіцист. Посаду спеціального уповноваженого Міністерства закордонних справ Чехії з питань енергетичної безпеки займає з 2006 року, тож досвід має неабиякий. Із процесом газовидобування і газовим ринком знайомий не з повідомлень у медіа: за часів, коли Російська Федерація ще не встала на шлях агресії, мав тісні контакти з тамошніми можновладцями та керівниками галузі, часто бував у місцях газовидобування тощо. Втім, у 2014 році він зробив свій вибір і відмовився від поїздок у Москву. Натомість досить часто буває в Україні. Це не дивно, якщо взяти до уваги, що Бартушка у молоді роки був активним учасником студентського руху під час «Оксамитової революції» у Чехословаччині 1989 року.

Кореспондент Укрінформу поговорила з Вацлавом Бартушкою про наслідки зупинення транзиту російського газу для Чехії та Європи, солідарність з Україною та втрачені Росією шанси на те, щоби стати нормальною країною.

ПРИПИНЕННЯ ТРАНЗИТУ ЧЕРЕЗ УКРАЇНУ МАЛО ЩО ОЗНАЧАЄ

— Пане посол, як зупинення з 1 січня цього року транзиту російського газу через Україну впливає на Чехію?

— Для Чехії та Європи загалом це принципово не має значення. Що насправді є фантастичним, якщо дивитися на це з точки зору 2021 року, коли російський газ становив 40% від усього споживання газу в Європейському Союзі. Те, що зроблено, справді вражає.

Відсоток російського газу в ЄС впав з 40% у лютому 2022 року до однозначних чисел вже наприкінці року. І якщо й були якісь об’єми – переважно 15 мільярдів кубометрів, які постачалися через Словаччину, Угорщину чи Болгарію, – насправді це вже не мало значення. Це дуже відрізняється від 140–145 мільярдів кубометрів раніше.

Тож припинення транзиту через Україну мало що означає. 

Що стосується нас, ми перейшли на Роттердам (газовий хаб TTF, де визначаються ціни на газ, – ред.) після газової кризи 2009 року, і це був ключовий момент.

Ми приватизували газову галузь ще у 2000 році, і з 2001 року не було жодного чеського представництва, жодної делегації, яка б їздила до Москви для переговорів щодо газу. На відміну від деяких інших країн. Я був у Москві зі своїм прем’єр-міністром Міреком Тополанеком у 2009 році, але це було через головування Чеської Республіки у Раді Європи.

Після того як почалася (повномасштабна) війна, у червні 2022 року уряд забезпечив термінал LPG в Емсгафені (Нідерланди) і другий термінал у Штаде (Німеччина). Ми орендували потужності на 5 років кожну – з 2022 по 2027 рік, і є можливість орендувати більше потужностей за додаткові гроші, якщо потрібно.

У нас є контракти з Норвегією та Алжиром.

— Чеські політики заявляли, що країна припинила імпорт російського газу, а приватні трейдери – ні. Навіть більше, відбувалось величезне зростання імпорту в листопаді минулого року…

— Держава не імпортує ні нафту, ні газ.

Дивіться, згідно з європейською постановою, газове сховище має бути заповнене на 90% до початку зими. До (повномасштабної) війни такої вимоги не було. У 2022 році до зими сховища мали бути заповнені на 80%, а з 2023 року – на 90%.

Були кілька місяців, коли практично не було російських поставок. Це дуже залежить і від погоди. Якщо ви пам’ятаєте листопад 2023 року, стояли кораблі з LNG навколо Європи, і він нікому не був потрібний. Була найнижча ціна на газ. Тому трейдери використали дуже-дуже дешевий газ з Росії. До того ж на нього немає жодних санкцій, жодних обмежень…

Важливо те, що є варіанти. 

— Які основні джерела імпорту газу для Чехії на цей момент?

— З літа 2022 року ми маємо майже однакові пропорції, тобто приблизно 40% норвезького газу, 30% нідерландського газу та 30% зрідженого. Виробництво в Нідерландах буде припинене в найближчі кілька років. Отже, LNG збільшиться приблизно до 60%.

— Чехія була б зацікавлена в турецькому трубопроводі для російського газу?

— Ні.

У нас є достатньо потужностей із США, контракт з Алжиром з літа минулого року, і ми можемо швидко його розширити. Ми довіряємо Італії, нашому надійному партнеру протягом останніх 30 років (вона здійснює транзит нафти для нас).

Отже, Німеччина, Нідерланди, Італія, Норвегія – це партнери.

ВТРАТА ВПЛИВУ НА ЦІНОУТВОРЕННЯ – ОДНА З НАЙБІЛЬШИХ ВТРАТ ДЛЯ РОСІЇ

— LNG, найімовірніше, містить деякі «атоми» російського газу. Чи має це значення?

Ми як країна не імпортуємо зріджений газ із Росії. Є деякі поставки російського LNG до Франції та Іспанії

— Жодних санкцій щодо російського газу немає. Почнімо із цього. І поки європейські країни не домовляться про санкції щодо російського газу, немає підстав щось із цим робити.

Ми як країна не імпортуємо зріджений газ із Росії. Є деякі поставки російського LNG до Франції та Іспанії.

Я не переживаю про це. Важлива ціна. Тепер ціноутворення в основному визначається Катаром, США та Австралією. 

— Тобто Росія вже не впливає на ціноутворення?

— Вони не мають впливу з 2022 року. Вони це втратили. Я думаю, що це одна з найбільших втрат для них, тому що вони втратили ринок із понад 140 млрд кубометрів до якихось 15 млрд кубометрів, фактично до нуля. Це (для них) боляче, вони втратили цінову силу.

— Отже, можна точно сказати, що ви, Європа загалом тепер абсолютно не залежні від російського газу…

— Ми не залежні з літа 2022 року. Я маю на увазі всю Європу.

У нас фактично було лише 4 країни з довгостроковими контрактами з Росією: Словаччина, Угорщина, Австрія та Болгарія. Австрія відмовилася наприкінці минулого року після арбітражів. А Болгарія та Угорщина тепер отримують газ через Туреччину. Словаччині доведеться знайти спосіб, як це зробити. 

ПОЛІТИЧНА ЗАЯВА ФІЦО ДОРІВНЮЄ НУЛЮ

— Чому всі країни, які були залежні від російського газу, за останні майже три роки якось впоралися, а для Словаччини нічого не змінилося? Чого вони, власне, чекали?

— Питайте їх, а не мене. Я говорю від імені своєї країни.

Угорщина виконала дуже хорошу роботу щодо забезпечення поставок. Вони забезпечили собі турецький транзитний маршрут заздалегідь, у 2023 році. Вони зробили домашнє завдання так само, як Австрія, яка забезпечила собі частку LNG-терміналу Gate у Роттердамі у 2023 році.

Ми всі повинні були припустити, що транзит через Україну може зупинитися будь-коли через війну. Я маю на увазі, якщо хтось, наприклад, розбомбить компресорну станцію. Тож це було логічним для всіх нас. А якщо хтось не виконав домашнє завдання, то це його проблема, нашої вини тут немає.

— Тоді, можливо, прокоментуйте слова прем’єра Роберта Фіцо, який погрожував  припинити поставки європейської електроенергії в Україну. Чи в його силах зробити таке?

Більшість електроенергії, яка надходить в Україну, походить із Чехії (ми є другим найбільшим експортером електроенергії в ЄС після Франції) або Німеччини

— Ну, по-перше, велика частина електроенергії, яка йде через Словаччину в Україну, походить не зі Словаччини, яка сама імпортує електроенергію. Більшість електроенергії, яка надходить в Україну, походить із Чехії (ми є другим найбільшим експортером електроенергії в ЄС після Франції) або Німеччини.

Заява Словаччини схожа на те, якби Кишинів сказав: «Ми припинимо транзит електроенергії в Україну». Вона порожня.

Політична заява, яку прем’єр-міністр Фіцо зробив у грудні, дорівнює нулю. Тому що у нас є чотири європейські країни, які межують з Україною, і принаймні дві з них не припинятимуть поставки електроенергії – Польща та Румунія. Що будуть робити Словаччина та Угорщина – не дуже важливо. Я думаю, що це була заява для електорату пана Фіцо.

— А що, на вашу думку, означає зупинка транзиту через Україну для Росії?

— Для Росії, як і для Європи, це здебільшого символічно, тому що бували часи, коли через Україну на Захід проходило до 190 млрд кубометрів на рік. Це було дуже давно. Ці часи минули.

Навіть після будівництва «Північного потоку-1» і «Північного потоку-2» через територію України залишалися значні потоки. Але за останні кілька років три шляхи російського газу до Європи були перерізані чи зупинені: перший – «Ямал» через Польщу, потім Nord Stream і тепер Україна. Залишається тільки транзит через Туреччину.

Я думаю, що більшість людей тільки тепер усвідомлюють, скільки було зроблено у 2022 році.

НЕМАЄ ОЗНАК, ЩО СОЛІДАРНІСТЬ З УКРАЇНОЮ ЗМЕНШИЛАСЬ

— Ви тепер нерідко подорожуєте Україною. Чехія наразі робить багато в енергетичному секторі, щоб допомогти Україні.

— Ми говоримо про виживання.

Чехія багато постачає – мобільні генератори, великогабаритні генератори, які набагато складніше вразити, розбомбити.

Ми направили у 2022 році багато матеріалу для відновлення міжміських високовольтних ліній електропередач тощо. У нас було лише пара кілометрів цих проводів на далекі відстані, тому що зазвичай кілометри таких проводів не потрібні. Я маю на увазі, що у вас є система довжиною 6 тисяч кілометрів, і вам потрібна пара кілометрів лише для заміни, якщо щось дійсно трапиться. Ці дроти дуже дорогі, це дуже-дуже міцні кабелі, тож ні у кого не було 100 тисяч кілометрів на складі. Ми зробили.

Насправді у 2022 році фактично вся Європа допомогла Україні. Запчастини надходили з усієї Європи та зі США.

Крім електроенергії, яку посилали, є ще багато чого – від автобусів і трамваїв до українських міст і багато іншого. Ми направили лікарні, операційні у 2022 році на захід країни та інше.

— Як ви вважаєте, чи буде й надалі Європейський Союз єдиним, демонструвати солідарність в енергетичних питаннях у відносинах з Росією?

— Три роки ця солідарність існує. Я не бачу, чому б вона зникла.

— У деяких країнах проходять вибори, і тенденція така, що до влади приходять праві популісти. І ми не знаємо, що буде у Чехії цього року після парламентських виборів…

— Два роки тому в російській пресі були тисячі статей про те, що Джорджа Мелоні стала прем’єр-міністром Італії та що вона буде дружити з Росією і так далі.

Реальність така, що Росія перебуває у величезному конфлікті, не назвемо це війною, але у конфлікті з Європою.

Щиро кажучи, я не бачу серйозних змін ні тут, ні деінде в Європі. 

— Чи може Європа стати ще більш об’єднаною перед обличчям того, що Трамп знову став президентом США та робить всілякі заяви?

Я думаю, що ніхто не очікує, що Росія зупиниться, якщо вона завоює Україну, на українському кордоні й не піде далі

— Це зовсім інша історія. Це інша країна. США є союзником.

Сподіваюся, вони змусять нас нарешті платити більше за власну оборону, що Європа повинна була зробити десятиліття тому.

Я думаю, що найважливішим буде те, що США захочуть, щоб Європа докладала більше для власної оборони. Що логічно. Адже 2% ВВП на оборону – це смішно. Цього просто недостатньо. Європа сьогодні беззахисна, і нам доведеться платити більше, значно більше.

Я думаю, що ніхто не очікує, що Росія зупиниться, якщо вона завоює Україну, на українському кордоні й не піде далі.

ЄВРОПА ДАЛА СВОЮ ВІДПОВІДЬ ПУТІНУ ЩЕ В ЛЮТОМУ 2022 РОКУ

— Значить, ви також вважаєте, що…

— Я в цьому впевнений.

Маю на увазі, що я зустрічався з Путіним тричі, і я зустрічався з багатьма іншими росіянами, і вони дійсно хочуть відтворити Російську імперію такою, якою вона була.

Російська еліта, російська нація хочуть відтворити Російську імперію. Росіяни ніколи не мирилися з тим, що Україна не їхня. Так само вони бачать це в Центральній Азії, на Кавказі та в країнах Балтії, в Казахстані та Молдові.

І вони не сприймають незалежності моєї країни, Фінляндії чи Румунії. Для більшості росіян це «втрачені племена» – поляки і словаки, болгари, які повинні бути повернуті додому.

Про це говорять публічно. Про це пишуть книги. Є історики, які кажуть, що ніколи не було Чеського королівства, що воно входило до складу Російської імперії…

Це глибоко в них. Я знаю, я багато років подорожував Росією…

— Можуть європейці настільки втомитися, що вирішать пожертвувати Україною заради миру у своєму домі?

У лютому росіяни сказали: або ви погодитеся, що Україна зникне за 3 дні, або замерзнете. А що ми відповіли? – Fuck off!

— Я думаю, що на це запитання відповідь була ще у 2022 році. У лютому росіяни сказали: або ви погодитеся, що Україна зникне за 3 дні, або замерзнете. А що ми відповіли? – Fuck off!

Мій уряд відправив першу зброю в Україну в суботу, 26 лютого. Я був там на зустрічі. Зазвичай раунд дозволів на експорт зброї триває від 6 місяців до року. А в той день це було зроблено за 40 хвилин! Люди сиділи за столами, між ними «ходив» лише шматок паперу.

Тож Європа здатна діяти швидко, і я не думаю, що є якісь дійсно важливі частини європейських політичних структур, які бачили б Росію як щось, що буде поводитися чемно лише через наше добре ставлення до неї. Ці часи позаду. І це найбільша втрата, яку Росія зазнала.

І це, я думаю, те, що насправді сталося також у газовій галузі. Якщо ви запитаєте сьогодні німецьких «газовиків», чи хочуть вони знову мати 50% російських поставок, вони скажуть: ні. Це не тому, що вони хочуть більше купувати в Америці. Вони просто не хочуть програти та зазнати втрат наступного разу.

— Чи збереглися у вас контакти з Москвою з 2022 року? Я маю на увазі ділові контакти.

— Я часто їздив до Москви. Часто зустрічався з Сєчіним, з Кирієнком (що два місяці) і з іншими людьми по 6–7 разів на рік.

Я кілька разів зустрічався з Путіним – у Новоогарьово, у Кремлі, у Сочі. Я регулярно зустрічався з людьми, які спілкувалися з ним.

Я перестав їздити до Москви у 2014 році, після Криму. Я мав бути там у березні 2014 року, але скасував свою поїздку і відтоді там не був.

Я у російському «списку ненависті».

Розумієте, Росія була нормальною країною. Поїздка до Москви була звичайним відрядженням. І було спілкування з людьми з нафтогазової галузі. Я провів багато часу в Росії – у Сибіру, на Далекому Сході, на Крайній Півночі, тому я дещо знаю про Росію.

Що точно втрачено, так це базова довіра.

Ольга Танасійчук, Прага

Фото автора