Водночас Путін говорить «я готовий», але продовжує шукати формальні підстави, щоб затягнути початок переговорів про справедливий мир

Протягом тижня в інформаційному просторі активно обговорюються дві тісно пов’язані між собою теми.

Перша. Блогер і відомий прихильник Трампа, екс-ведучий Fox News Такер Карлсон заявив, що Джо Байден та Ентоні Блінкен нібито намагалися «вбити Путіна». Попри те, що жодних доказів Карлсон не надав, його заява викликала миттєву та показово нервову реакцію Кремля. Спочатку Пєсков, прессек російського диктатора, запевнив, що спецслужби РФ «на постійній основі вживають усіх необхідних заходів» для забезпечення безпеки Путіна. Потім до коментування підключився Володін, спікер Госдуми, який видав класичну для Москви погрозу: «Навіть саме обговорення цього – прямий шлях до ядерної війни та загроза глобальній безпеці». Але й на цьому істерика не завершилася. Госдума планує звернутися до ООН і Конгресу США з вимогою розслідувати слова Карлсона. А лідер КПРФ Зюганов взагалі назвав адміністрацію Байдена «терористами», тоді як глава ЛДПР Слуцький заявив, що ця ситуація стала «нижньою точкою агонії» минулого керівництва США, яку воно «намагалося поширити на весь світ».

Чи справді адміністрація Байдена, що до останнього вагалася щодо передачі Україні далекобійної зброї, гальмувала постачання літаків і застерігала від ударів по російських НПЗ, могла б планувати такий радикальний крок? Це викликає серйозні сумніви. Водночас, деякі експерти (див. нижче) вбачають у словах Карлсона не стільки натяк на Байдена, скільки черговий (уже третій) ультиматум Путіну від Трампа: «Вова, час спливає. Або ти швидко погоджуєшся на «вигідні» умови, або тебе можуть замінити (читай – усунути)».

Друга тема. Інтерв’ю Путіна з низкою цинічних заяв щодо України і можливих переговорів. За словами диктатора, у 2022 році Москва нібито пропонувала Києву «піти з ЛНР і ДНР», і тоді б повномасштабної війни не було. Це відверта брехня. «У 2022 році Кремль чітко окреслив свою мету – знищення української державності. Насправді така «пропозиція» була б не мирною ініціативою, а ультиматумом, що вимагав капітуляції України без бою», – пише у своєму блозі на «Обозі» історик і дипломат Олександр Левченко. Поступки з боку Києва лише заохотили б Москву до подальших загарбницьких кроків. Якби Росії вдалося без спротиву взяти під контроль усю територію Луганської та Донецької областей, наступною вимогою став би сухопутний коридор до Криму, а потім – Харків, Одеса та інші стратегічні регіони. «Путін намагається ввести в оману власну та міжнародну аудиторію. Визнання Москвою так званих «ДНР» і «ЛНР» ще до початку повномасштабного вторгнення було грубим порушенням суверенітету та територіальної цілісності України. Фактично, Росія створила ці псевдореспубліки як інструмент для дестабілізації Києва, щоб закріпити свої незаконні завоювання та повністю підкорити Україну», – додав Левченко.

Щодо проведення можливих переговорів, Путін зробив дві абсолютно нелогічні заяви. По-перше, що Володимир Зеленський повинен скасувати власний указ про заборону переговорів з РФ, а по-друге, що Зеленський буцімто «нелегітимний» президент, а отже «не має права нічого підписувати». Коментувати цю маячню зовсім немає бажання, втім, щодо легітимності… Міжнародна легітимність Зеленського залишається на найвищому рівні. У червні 2024 року, через місяць після завершення його п’ятирічного терміну, на Саміт миру в Швейцарії прибули делегації зі 100 країн. І це були не лише західні держави – участь узяли представники з усього світу, чітко засвідчивши, що для міжнародної спільноти український лідер є цілком легітимним. Тільки для однієї країни (яка на Україну напала, чим спровокувала введення воєнного стану, а відтак – неможливість виборів, – ред.), виявляється, є якісь «питання і сумніви», але ми ж розуміємо, чому це робиться. «Зовсім неважливо як Путін перекручує тему нелегітимності, він так робив завжди. Увесь період між 2014 та 2022 роками з певною періодичністю і Путін, і спікери Кремля як тільки їм це було вигідно постійно стверджували, що «режим у Києві нелегітимний». Легітимним для Кремля буде тільки той, хто підпише акт про капітуляцію», – зазначив в етері «24 Каналу» політолог Олександр Морозов.

Нарешті Путін також заявив, що все закінчиться за півтора-два місяці, якщо «закінчаться спонсорські гроші партнерів Києва та патрони». Дуже чітко з цього приводу висловився ексвіцепрем’єр РФ Альфред Кох, якого Путін у 2016 році оголосив у розшук: «Путін вважає, що Україна без західної допомоги протримається не більше кількох місяців. А ось мені було б цікаво дізнатися, скільки б путінське військо протрималося без корейських снарядів і солдатів, і без іранських дронів? А ще цікавіше дізнатися, як би російський ВПК працював без китайських верстатів із ЧПК і китайських же мікросхем».

Тож напрошується запитання: про що взагалі це інтерв’ю? На думку експертів, Путін заговорює тему – тягне час. Але до цього ми ще повернемося.

Спершу про заяву Такера Карлсона.

Дональд Трамп і Такер Карлсон

УЛЬТИМАТУМ №3: ТРАМП ПІДІЙМАЄ СТАВКИ ДО РІВНЯ ЖИТТЯ АБО СМЕРТІ ПУТІНА

За словами політичного експерта Вадима Денисенка, інтервʼю Такера Карлсона, де він говорить, що Блінкен планував вбивство Путіна, – це пряма артпідготовка до переговорів Трамп-Путін.

«Трамп витягнув свій головний козир – страх Путіна за власне життя. Ні для кого не секрет, що до останнього часу обидві партії в США займали залізобетонну позицію: переговори з Росією не передбачають зміну режиму. Тиждень тому, в перших інтервʼю після інавгурації, Трамп пригрозив Росії «нафтовим» обвалом. Між рядків там можна було прочитати і те, що в разі відмови від пропозиції по переговорах, може бути переглянута позиція щодо зміни режиму. Зараз устами Такера Карлсона російському керівнику прямим текстом кажуть: тебе можуть замінити. А це те, чого паталогічно боязливий і дуже нерішучий Путін боїться більше за все», – вважає Денисенко.

Паралельно зʼявилася майже синхронна заява Індії та Китаю, що вони не будуть купувати з березня російську нафту на фоні збільшення затрат на фрахт. Звичайно, каже експерт, це лише дзвіночок, а не остаточне рішення. «Але така історія не може не напружувати (лякати) Путіна», – додав він.

В цілому, гра Трампа з Путіним зараз виглядає так: президент США максимально і по всім фронтам піднімає ставки, змушуючи Путіна йти на швидкі переговори. Ключове слово «швидкі».

«І зараз Білий дім чекає погоджених від Росії «розумних» компромісів. Судячи з усього, в Білому домі вважають, що варіантів у Путіна не погодитися майже нема. Правда, вони чітко окреслили, що будуть робити, якщо він не погодиться. Трамп максимально підняв ставки до рівня життя чи смерті Путіна. До чого це призведе далі важко сказати. Втім, що це дуже сильний хід від Трампа, я не сумніваюсь», – підкреслив Вадим Денисенко.

Політолог Тарас Загородній акцентує на тому, що Байден і Блінкен, з їхнім нездоровим страхом ескалації конфлікту, точно не схожі на тих, що готові були віддати такий наказ.

«А Трамп дуже схожий. Генерал Сулеймані з Ірану, по якому прилетіла американська ракета за президентства Трампа, свідок тому. Правда вже не у цьому світі», – іронізує експерт.

Ігор Рейтерович, керівник політико-правових програм ГО «Український Центр суспільного розвитку», вважає, що заява Карлсона переслідує дві цілі: «По-перше, вона вкладається в загальну лінію Трампа – дискредитувати попередню адміністрацію, виставити її некомпетентною у вирішенні світових криз, зокрема російсько-української війни. По-друге, є всі підстави вважати, що це не просто особиста думка Такера Карлсона, а позиція, узгоджена з Трампом».

Фактично, це сигнал Путіну.

«Якщо раніше Білий дім не артикулював публічно можливість зміни режиму в Росії, то зараз це питання вже на порядку денному. Варто також згадати, що Трамп під час своєї попередньої каденції санкціонував точкові ліквідації терористів. Тепер він натякає, що подібний сценарій можливий і для Путіна, – розповідає політолог. – Не варто забувати, що практично одночасно із заявою Карлсона пролунали слова самого Трампа про долю Каддафі. Це пряма паралель із Путіним та натяк на його можливе майбутнє».

Минулого тижня Трамп двічі намагався запропонувати Кремлю «пряник», але в Москві вирішили вдавати, що не помітили його пропозицій. Тепер Вашингтон дістав «батіг». Рейтерович каже, що Трамп поки не готовий використовувати його, але демонструє, що така можливість існує.

«Для Путіна це неприємна ситуація. Трамп вкотре показує, що з ним жартувати не варто, що він – не Байден і готовий діяти жорстко», – наголосив експерт.

Нервова реакція Кремля – ознака страху.

«Натяк у Кремлі зрозуміли. І те, що «група швидкого реагування» в особі Пєскова-Володіна одразу включилася й почала сипати традиційними погрозами, мовляв, якщо з Путіним щось трапиться, буде «жорстока помста», ядерний удар тощо – це пряме свідчення, що у Путіна таки є параноїдальний страх бути ліквідованим».

Але у цієї історії для Путіна є погана новина: рівно через хвилину після його зникнення про нього вже ніхто не згадуватиме.

«Ніхто не буде мститися – усі будуть зайняті боротьбою за владу», – запевняє Ігор Рейтерович.

Путін і Пєсков

ПУТІН НАМАГАЄТЬСЯ ПОКАЗАТИ ВЛАСНУ ЗНАЧУЩІСТЬ, ТЯГНЕ ЧАС, ЩОБ ВІДТЕРМІНУВАТИ ПОЧАТОК ПЕРЕГОВОРІВ

Коментуючи інтерв’ю Путіна, експерт Українського інституту майбутнього, Ігор Попов каже, що у Кремля був, як вони вважали, дуже прекрасний, хитрий план розповідати, що після 20 травня 2024 року в українського президента закінчився термін повноважень.

«Але, по-перше, в українській Конституції чітко сказано, що президент України не може передати будь-кому владу, і він передає її новообраному президенту, а в інших законах сказано, що під час воєнного стану всеукраїнські вибори не проводяться. У президента Зеленського є повна і суспільна, і політична легітимність. Тому все, що робить Кремль – шукає якісь формальні підстави для затягування переговорів», – наголошує політолог.

Ігор Рейтерович: «Кремль зараз не має чіткої переговорної позиції, оскільки розуміє свою слабкість. Їх не влаштовують і ультиматуми, які висуває Трамп. Вони б дуже хотіли відповісти жорстко, але розуміють, що жорстка відповідь може мати непередбачувані наслідки, тому обирають тактику затягування часу. Класична схема: вкидання суперечливих заяв, які розпорошують увагу. Путін говорить одне, Пєсков – інше, Лавров із заступниками – третє. Усе це гра на відтягування моменту, коли доведеться ухвалювати реальні рішення».

Проте затягування не може тривати вічно.  

«Путін вже понад тиждень маневрує, і буде далі це робити, доки не зрозуміє, що або настав критичний момент, або варіантів більше немає. Тоді можливий запуск якихось процесів. Але поки що він просто «заговорює проблему»».  

Це спроба тиску: з одного боку – прагнення змусити Київ змінити свою позицію, з іншого – намагання посіяти сумніви щодо повноважень української влади.

«Путін заявляє, що легітимною в Україні є Верховна Рада, а Зеленський може вести переговори, але не має права нічого підписувати. Це означає, що Кремль хоче угоди, яку ратифікує парламент. Проте тут він прораховується: український парламент не схвалить документ, який легалізує тимчасову окупацію територій. Тому це примітивна гра, спрямована на затягування часу», – вкотре наголосив Рейтерович.

На думку політологині Олесі Яхно, російський диктатор, говорячи про готовність до перемовин, робить це не для досягнення реального результату, а для демонстрації власної значущості. Вона переконана, що має бути початкова позиція з боку Заходу, що майбутнє України не може вирішуватися без Києва.

«У Росії взагалі хочуть, щоб просто переговори відбувалися тільки зі США, причому вони хочуть цього не для досягнення реальних результатів щодо припинення війни, а вони хочуть цього для демонстрації, що, дивіться, з Путіним розмовляє великий і величний Дональд Трамп, президент Сполучених Штатів», – каже експертка.

Вона вважає, що у РФ спробують нескінченно заговорювати тему, очікуючи, що, можливо, увага до України ослабне, зменшиться допомога, щоб тоді продавити свій шантажистський варіант.

«У Росії бояться економічного тиску з боку США. Офіційні особи кажуть, що треба враховувати «євразійський контекст», але, по-моєму, цей контекст враховують самі США й не на користь Російської Федерації, – каже Яхно. – Я маю на увазі телефонні розмови з Сі Цзіньпіном, з Нарендрою Моді, намір зустрітися в найближчій перспективі, і рішення щодо нафти. І Китай, і Індія починають відмовлятися від тіньових танкерів. Також є контакти з Саудівською Аравією щодо зниження цін на нафту. Також Ізраїль – ми знаємо, що буде візит Біньяміна Нетаньягу 4 лютого до США».

А це – Олександр Коваленко, військово-політичного оглядач групи «Інформаційний спротив»: «Інтерв’ю Путіна свідчить, що він наразі не готовий до жодних переговорів. І це не дивно. Ситуація на фронті, якщо аналізувати її без зайвого «алармізму», не на користь Росії. Зокрема, ключовим фактором для Путіна є повний контроль над Курською областю. Допоки тут зберігається зона впливу Сил оборони України, Путін уникатиме переговорів». Однак реалії такі, що найближчим часом Росія не зможе швидко відновити контроль над Курщиною, бо Україна робитиме все можливе, щоб цей контроль утримати: «То Путін і надалі затягуватиме час, що лише підвищуватиме невдоволення Трампа».

Коваленко вважає, що зволікання з боку Кремля наближає момент, коли позиція Трампа щодо допомоги Україні стане жорсткішою, з акцентом на військову силу, а не очікування поступок від Москви.

«Це грає на користь Україні, адже будь-які мирні перемовини зараз лише дадуть Росії час відновити сили. Кремль потрібно послаблювати, не даючи йому можливості перегрупуватися й готуватися до нової ескалації через рік чи два», – резюмував військовий оглядач.

Мирослав Ліскович. Київ