Наскільки складніше зробити це зараз, коли ми продовжуємо втрачати території, а не відвойовуємо своє
У 2023 році, коли ми мали першу хвилю натяків, що Україна повинна організувати вибори, щоб зберегти свій демократичний статус, ОПОРА разом з 200 неурядових організацій виступила проти та навела ключові аргументи, чому вибори під час активної фази війни є небезпечними. З того часу не змінилась ані законодавча база, ані виклики, ані покращилось питання безпеки, чи не було надано Україні реальних гарантій сприяння. Більше того, військові, які на фронті, з відвертим роздратуванням реагують на повідомлення про вибори. І це я посилаюсь на людей, які разом з мережею ОПОРА спостерігали за процесом у полі роками, тому розуміють, чого були варті їх надзусилля провести вибори між 2014 та 2022 роком, тож наскільки це буде складніше зараз, коли ми продовжуємо втрачати території, а не відвойовуємо своє.

Натомість, останні дні ми чуємо нові заяви про необхідність проведення виборів, особливо за умов реалізації режиму припинення вогню. Все це лунає одночасно і від спецпредставника з питань України Кіта Келлога, і в заявах очільника Кремля (і тепер ось – у заявах Трампа, – ред.). Тож так виглядає, що тут є причинно-наслідкові зв’язки. Це дуже турбує українських журналістів та громадян, тож я спробую трохи навести чіткість у цьому питанні, не претендуючи на істину.

Нова Адміністрація США має більш прямий підхід до комунікацій, як із друзями і партнерами, так і з ворогами. Заклики до виборів від пропрезиденського політика Лінсі Грема та доброго друга України лунали ще восени 2023 року.

Світ дещо відрізняється від звичного, а питання проведення виборів для них не є унікальним. Як мені неодноразово говорили представники консервативних груп, в США вибори відбувались і під час громадянської війни, і під час Другої світової. Насправді, в 1864 році президентом США був обраний Авраам Лінкольн, хоча Південні штати Конфедерації не голосували. Аргумент про те, що то були вибори, які не знали стандартів та вимог до демократичного перезавантаження влади, приймається, але все ж власна історія та переконання є ціннісним орієнтиром.

Також те, що під час Другої світової війни активні бойові дії не охопили Америку, а основні події розгортались на інших континентах, не є для всіх переконливим.

Вибори в нещодавній історії відбувались і в Афганістані, який точно не був безпечним для мирних та демократичних перетворень. Тож із боку штатів власна історична призма створює власне ставлення до процесу. 

Нам обіцяють рано, чи пізно презентувати план завершення війни Президента Дональда Трампа і я майже не маю сумніву, що там буде питання виборів. Відкритим залишається питання, на якому саме етапі – після режиму припинення вогню, до завершення правового режиму воєнного стану та його причин – війни, або ж після завершення активної фази війни. Моє особисте відчуття, хоча воно і бездоказове, що між припиненням вогню та до завершення правового режиму воєнного стану. За умов виключення з відповідного закону прямої заборони, такі процеси стають можливими, хоча і небажаними, якщо фактична ситуація не зміниться. Росія не може надати такі гарантії, які б не могла сама порушити і звинуватити в цьому Україну.

Натомість росіяни заявляють про необхідність виборів, але зовсім з інших мотивів, з абсолютно інших причин та з повним цинізмом, як для держави, через яку у нас і не відбувається виборчий процес з 2022 року, а також як держава, що не мала чесних та вільних виборів, опозиції, свободи слова, строкатого та вільного неурядового сектору, як мінімум, вже так років п’ятнадцять. І от цей авторитарний режим щось говорить про демократію, але насправді:

з 2014 року не визнає легітимність української владу, тому не переобрання ВРУ та Президента після повномасштабного вторгнення не має жодного значення для них, а є лише засобом тиску;
створює нові та нові форми залякування через систематичні обстріли цивільної інфраструктури та вбивства мирних громадян;
очікує, що коли процес розпочнеться в Україні, то вийде максимально втрутитись та використати його на свою користь, з метою доведення нас до грузинського сценарію, або зриву легітимності результатів. Якщо вибори будуть розпочаті без гарантій завершення та прозорої системи встановлення результатів, або з максимально низькою явкою через теракти, чи обстріли на дільницях (можна не використовувати балістику, а вчинити те, що вони роблять зараз із ТЦК), то в Україні буде слабко легітимна влада.

Нагадую, що сьогодні немає питання в середині країни щодо легітимності, хоча і є тьма здорової та нездорової критики чинної влади.

Якщо ще не втомились читати, то ОПОРА підготувала Дорожню карту для підготовки перших повоєнних виборів. Навіть, якщо вони будуть за 2-3 роки, то ми вже запізнились з якісною роботою. Натомість, у парламенті (наприклад, 10 лютого) зареєструвалось 226 нардепів, тому просто уявіть, як ВРУ буде приймати закон про ці перші повоєнні вибори… Для конфліктів притаманний період від 6 до 12 місяців підготовки за умов припинення активної фази війни. От і давайте порахуємо, чи вистачить нам часу та розуму, щоб зберегти себе та пройти гідно це випробування.

Ольга Айвазовська, голова правління Громадянської мережі ОПОРА

ОПОРА

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства