США можуть втрапити у пастку, дійсно скоротивши військові витрати, а Росія планує зібрати максимум вершків на порожніх обіцянках

Російський диктатор Путін вважає «гарною ідеєю» скоротити оборонні витрати на 50% – таке його висловлювання розтиражували кілька днів тому медіа. Автор гарної ідеї – Дональд Трамп, який казав, що після закінчення військових конфліктів в Україні та секторі Газа планує перемовини з Росією і Китаєм про скорочення оборонних бюджетів і ядерних арсеналів. В РФ готові до дискусій на цю тему, підлив масла у вогонь Путін. Так, ніби це не він ще восени збирався масово клепати «Орєшніки» вартістю 40-50 млн доларів кожен і всі попередні роки різко збільшував фінансування ВПК. Особливо дивно це слухати в Україні, де вже цілком буденно ставляться до перспективи початку третьої світової чи тактичного ядерного удару РФ.

Про те, що Кремль втрачає ресурси для ведення війни, віддавна міркують різні видання й аналітики. Питання лише, чи дійсно об’єктивні причини можуть змусити агресора відмовитися від нарощування військових потужностей і подати це як «жест доброї волі» в перемовинах зі своїм несподіваним союзником – США. Або ж це така нова хитра форма політичної гри з прогнозованим невтішним для нас усіх фіналом.

ЗДОРОВИЙ ГЛУЗД КАЖЕ ЕКОНОМИТИ, А РОСІЙСЬКИЙ – ХИТРУВАТИ

РФ за 12-18 місяців може зіткнутися із серйозними економічними проблемами, якщо продовжуватиме війну проти України, написав учора Інститут вивчення війни. Тривала війна проти України перевантажує російську економіку, пишуть американські аналітики. У країні зростає інфляція, витрачається суверенний фонд Росії, наростає дефіцит робочої сили. «Росія, ймовірно, зіткнеться з низкою матеріальних, людських та економічних проблем через 12-18 місяців, якщо ЗСУ продовжуватимуть завдавати шкоди російським військам на полі бою з нинішньою інтенсивністю», – дійшли висновку в ISW. Якби країною керував здоровий глузд, то шалені витрати на війну хотіли б скоротити (принаймні, тимчасово).

Російський ракетний комплекс. Фото з Вікіпедії

Володимир Пастухов, російський політичний публіцист в еміграції, висловив на своєму ТГ-каналі таку думку: наразі сформувалося два погляди на перспективу завершення війни. Перший – Путіну, як і раніше, потрібна вся Україна і переговори проваляться, війна триватиме, принаймні, ще рік. Другий –  Путін готовий якщо не до миру, то до перемир’я, бо він «усвідомлює як ризики продовження війни, так і ризики укладення мирного договору, але перші в його очах поки що переважують другі». І саме в такій ситуації, вважає Пастухов, не можна виключати, що війна закінчиться протягом 2025-го.

Як відомо, Путін підписав федеральний бюджет на 2025−27 роки, в якому закладено рекордні витрати на національну оборону: 13,49 трлн руб. у 2025-му проти 10,8 трлн у 2024-му чи 6,8 трлн у 2023-му (а у 2022-му взагалі – всього 4,7 трлн). За оцінками Стокгольмського міжнародного інституту досліджень миру (SIPRI), Росія – одна з лідерів за рівнем військових витрат у світі, поступається тільки США й Китаю.

Тобто ще недавно ніякого згортання воєнного маховика не передбачалось, і раптом – роззброєння. Економічний сенс у ньому, безумовно, був би, вважає Іван Ус, головний консультант Центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат економічних наук. Бо з економікою в РФ помітні проблеми – на початок 2025 року дефіцит бюджету вже становив 1 трлн 700 млрд рублів, а плановий дефіцит на весь рік мав би дорівнювати 1 трлн 300 млрд. «Економіка РФ вже не витримує цю війну. The Economist писали, що вона програє економічну війну, а Інститут вивчення війни – що Росія вже не здатна паралельно воювати і забезпечувати розвиток економіки, – говорить він. – Є потреба загальмувати ці військові витрати, бо вони у них постійно збільшуються». І коли Андрєй Бєлоусов сідав у крісло міністра оборони РФ, він казав, що оптимізує їх, та виходить навпаки. Тож Росія, мабуть, і хотіла б ситуацію змінити, вважає Іван Ус, бо відповідальні за економічні показники в державі люди розуміють: треба терміново щось робити. Та не зовсім так, як демонструє Кремль. «Заяви про скорочення озброєння швидше робляться, щоб нормалізувати стосунки зі США – насамперед, щоб мати можливість добитися скасування санкцій, які боляче б’ють, – говорить економіст. – Питання, чи виконає Росія те, що обіцяє (зазвичай ні), але принаймні підґрунтя для діалогу з Трампом їм потрібне».

Ця гра на публіку поки нічого під собою не має – навіть не початок торгів, а лиш гучні заяви, говорить директор Програми Російські та Білоруські Студії аналітичного центру «Українська призма» Ярослав Чорногор. «Трамп – це людина, яка генерує багато порожніх слів, та Росія намагатиметься мати з цієї гри якусь користь, – вважає він. – Сам факт, що з ними ведуть перемовини і Трамп визнає Путіна президентом Росії – вже величезний удар по міжнародній системі, що поступово формувалася після 2022 року».

ОДНИМ «РОЗЗБРОЄННЯМ» – КІЛЬКОХ ЗАЙЦІВ

«Можу припустити, навіщо Путін робить такий дипломатичний маневр, – говорить Станіслав Желіховський, експерт-міжнародник, кандидат політичних наук. – Насправді це може бути прикриттям для реальних намірів». Ніякого скорочення Кремль не планує і навіть навпаки: якщо вдасться підписати зі США якусь угоду щодо цього, вона буде використана, щоб «приспати» американців і продовжити мілітаризацію. Для цього росіяни мають безліч неофіційних інструментів. «Росія собаку з’їла на обходженні санкцій, перебуваючи під ними роками. Може фінансувати оборонку через різного роду приватні компанії (військові, зокрема), державні корпорації, – міркує він. – Створять якісь спецфонди приватні чи фінансування надходитиме з якоїсь острівної держави. Якими б не були домовленості, Путін легко знайде спосіб їх обійти, йому не звикати, Росія завжди шахраювала».

Желіховський вважає досягнення реальних домовленостей малоймовірним, але визнає, що певні мотиви сторін проглядаються. «Трамп буде задоволений, а Путін – ще більше, – каже експерт. – Вийде з ізоляції миротворцем, Китай  з Індією аплодуватимуть, а насправді РФ продовжить проштовхувати свої інтереси в різних регіонах саме завдяки зусиллям президента США, який поверне її у велику гру». А себе, на думку пана Станіслава, зажене у небезпечну пастку, адже Штати, на відміну від Росії, муситимуть виконувати зобов’язання. «Можливо, чисельність військ у США чи власні арсенали не скоротять, але витрати зменшать за рахунок зовнішніх витрат, – говорить він. – Підтримки України, Ізраїлю, Південної Кореї, Японії, союзників у НАТО, зменшення контингентів у Європі». І це неминуче послабить безпеку цих держав на радість країнам вісі зла, що цілком можуть адаптувати під нову ситуацію власні агресивні плани.

«Абрамси»: теж під загрозою «вимирання». Фото armyrecognition.com

Росія за таких умов може навіть без проблем розширити виробництво зброї, вважає експерт. Кремль не звітує громадянам, не мусить діяти прозоро, як США. Всі рішення і гроші держави – в руках владної верхівки на чолі з Путіним. Москва може ще й активізувати співпрацю з Іраном, КНР, КНДР – направляти туди кошти для виготовлення зброї або отримувати її бартером тощо. Саме лише створення видимості готовності до деескалації, на думку Желіховського, має сподобатись деяким країнам умовного Глобального півдня – партнерам РФ і додати балів росіянам. «Передусім це може імпонувати Китаю, що Росія роззброюється і прагне мирного врегулювання», – говорить він.

Китай, 2017 рік. Фото PA Images

Та ще більше КНР подобається Росія під санкціями, звертає увагу Іван Ус. Після зустрічі у Ер-Ріяді деякі російські діячі висловлювали обережну радість, що зняття санкцій тепер не за горами, та окремі впливові блогери називали її передчасною. «Скептики кажуть: подумаймо, що про це все думає Китай. Штати далеко, а він поряд і, бачачи такий різкий поворот, не в захваті, – говорить Ус. – Думаю, КНР очікує, що США спробують повторити фінт, який свого часу застосували президент Річард Ніксон і Генрі Кіссінджер (колишній держсекретар США, – ред.) – вбити клин між ними та Росією». Тільки свого часу головним ворогом США вважався СССР, а не Китай, а нині навпаки, і є думки, що Дональд Трамп хотів би зробити з Росії «антиКитай». В той час як китайців дуже влаштовує домінувати у торгівельних відносинах з Росією, що не має великого вибору партнерів. «Може, це надто амбіційно з мого боку, та не виключаю, що війна Росії проти нас завершиться тим, що Китай захоче сам відібрати щось у Росії і навряд чи наштовхнеться на опір», – заявляє Іван Ус.

РОЗРАХУНОК ШТАТІВ – НЕ ТІЛЬКИ «КИТАЙСЬКИЙ», А Й ВНУТРІШНІЙ

Адміністрація Трампа цілком може піти на певне зменшення витрат на оборонку, припускає Желіховський. Чому ні? Якщо днями міністр оборони Піт Гегсет вже дав розпорядження керівництву Пентагону і збройних сил розробити плани скорочення оборонного бюджету на 8% щороку протягом наступної п’ятирічки. «І це РФ ще ніяких кроків до цього не зробила, – звертає увагу він. – Допускаю думку, що Штати готові до скорочення і на 50% – через популізм, хайп, до яких вдається Трамп, намагаючись подобатися американцям». Мовляв, не витрачатиме кошти на озброєння (тим більше на те, що піде за кордон), а про економіку дбатиме. Тобто мотиви – внутрішньополітичні. «І не виключаю, що на це дійсно підуть, якщо не буде радикальних змін у контексті міжнародної небезпеки, викликів (хоча вони насправді вже є і було б логічно якраз посилювати свої збройні сили)», – каже експерт з міжнародної політики. Іран, Китай, КНДР активно мілітаризуються і не припиняли загрожувати своїм сусідам і глобальній безпеці. Тож притомних пояснень таким рішенням президента США нема, є лише розуміння, що справа суто у «трампівському» підході до політики.

Якщо Штати таки вестимуть політику ізоляціонізму, то скорочення військових витрат може бути виправдано, зауважує Чорногор. Не братимуть ніяку участь у конфліктах, то навіщо їм арсенали? А якщо ще з ООН вийдуть чи й НАТО – відчутна економія коштів. «Тільки питання тоді – яка ж лишиться для них роль? Штати ж і надприбутки часто отримували завдяки своїй досить агресивній міжнародній політиці, – говорить експерт. – А якщо не братимуть участь у міжнародних процесах, то й прибутки можуть значно знизитися». Витрати і прибутки пов’язані в геополітиці. Спочатку ти захищаєш свої економічні інтереси в певному регіоні за допомогою зброї, маєш вигоди, стаєш впливовим гравцем, але й мусиш підтримувати цей вплив надалі. «А вийдеш з регіону, не вкладаєш у свої збройні сили – впливу нема і хтось візьме твою роль на себе, – пояснює пан Ярослав. – Китай їм цього точно не подарує, скористається за першої ж нагоди».

Американський контингент на Близькому Сході. Ілюстрація www.riotimesonline.com

Росія ж може погодитися на це «взаємне роззброєння» в обмін на вигідний їй мирний договір з Україною, наприклад, чи економічні угоди. «Трампу це буде імпонувати, бо означатиме потепління у відносинах. А Путін чинитиме, як йому треба і в зручний момент завдасть удару», – припускає пан Станіслав. Крім втішеного самолюбства на терези не буде чого й кинути. Справді: у 2023 році США спрямували на оборону $916 млрд (3,4% національного ВВП), а Росія – $109 млрд (5,9% ВВП). Можна лише уявити, якої купи зброї гіпотетично недоотримають в результаті 50% скорочення Штати, в той час як російська «купа» буде десь удев’ятеро меншою. Це ніби один відмовився від маєтку, а інший – від кімнати в гуртожитку. Та ще й таємно продовжив у ній жити.

Навіть якщо США потім отримуватимуть сигнали від розвідки, що Росія порушує домовленість, Дональд Трам робитиме вигляд, що нічого не відбувається, впевнений Желіховський. «І довести це складно, і не захоче сваритися, бо ж угода щодо припинення вогню висітиме на волосині», – каже він. Тож хоч як не крути, росіяни зиск матимуть. А от Штати втратять, ще й на довгий термін. «В США за 4 роки зміниться адміністрація і наступному президенту вже буде складно почати зворотний процес, бо доведеться пояснити якось громадянам, навіщо збільшувати витрати на оборону. Формально ж РФ виконуватиме умови», – пояснює перспективу експерт. І підкреслює ще раз: у такі складні часи мало віриться, що агресор згорне свої військові надбання.

Дональд Трамп вже перевернув реальність, і, може, невипадково робить свої контраверсійні заяви щодо України, зокрема, вважає Іван Ус. «Багато хто вже ставить запитання: чи взагалі є ще старі союзи чи вже нема? Нові точно не вибудовуються», – каже він. От хоча б і останнє голосування в ООН: США не підтримали пропозицію України, а Китай з Іраном – утримались, хоча раніше завжди були проти. Можливо, вже починають замислюватись, чи РФ їм ще союзник, чи треба її підтримувати, припускає економіст. Трамп навіть спровокував Путіна до того, що той почав пропонувати російські копалини, говорити про залучення американського бізнесу. «Для Китаю це має бути легким шоком – там самі на те все розраховували, – вважає пан Іван. – І це може створити базу для протиріч між РФ та КНР, у якої претензій до Москви й так вистачало».

Єдине, що залишається Україні як спостерігачу цієї багатогранної гри – дбати про власні арсенали. Нам роззброїтися не можна навіть на 1%.

Тетяна Негода, Київ

Перша ілюстрація iStockPhoto/kenlh