Через три роки після початку великої війни Україна доклала значних зусиль для підтримки економіки, адаптації бізнесу до воєнних умов та планування майбутньої відбудови. Водночас із цими процесами, ми опинилися перед новими викликами: зростаючим фіскальним тиском, потребою залучення інвестицій та необхідністю створення рівних умов для всіх учасників ринку.

У такій ситуації відкритість держави перед бізнесом і суспільством мала б стати пріоритетом, але реальність свідчить про протилежне – доступ до джерел публічної інформації у формі відкритих даних, критично важливих для економічної безпеки, залишається обмеженим.

Уряд закрив понад 100 держреєстрів, пояснюючи це питаннями національної безпеки. Та чи справді це єдине пояснення? За майже три роки не відбулося жодного системного перегляду доцільності цього обмеження. Держава так і не застосувала передбачений законом механізм оцінки (так званий «трискладовий тест», передбачений ст. 6 закону «Про доступ до публічної інформації»), який дозволив би визначити, які дані справді становлять загрозу, а які навпаки – критично необхідні для економіки. Це призвело до ускладнень в роботі бізнесу, ГО та медіа.

Прозорість та підзвітність – це база стійкої економіки. Без доступу до даних неможливо забезпечити рівні умови для всіх підприємців, відстежувати зловживання, перевіряти контрагентів та мінімізувати корупційні ризики. Ба більше, у час, коли країна готується до повоєнної відбудови, саме відкритість процесів є ключовою для довіри бізнесу до держави, залучення міжнародних партнерів та ефективного використання бюджетних коштів.

Обмеження доступу до податкових реєстрів суперечить чинному законодавству. Згідно з наказом Міністерства реінтеграції тимчасово окупованих територій, Київ та більшість регіонів України не входять до зон бойових дій, де обмеження роботи реєстрів могло б бути виправданим. Відповідно, такі обмеження порушують ст. 6 закону «Про доступ до публічної інформації», яка гарантує право громадян і суб’єктів господарювання на доступ до інформації, що перебуває у володінні державних органів.

Це перетворилось у проблему, що впливає не лише на антикорупційні ініціативи чи громадський сектор, а й напряму б’є по легальному бізнесу, який втрачає інструменти для аналізу та захисту. У 2025 році питання відкритості даних стоїть гостріше, ніж будь-коли, адже від цього залежить стабільність економіки, конкурентоспроможність підприємств і, зрештою, фінансова безпека країни.

Чому закриті дані – це ризик для економіки

Закриття джерел публічної інформації у формі відкритих даних – це системна загроза, яка поступово роз’їдає економіку зсередини. І якщо для бізнесу наслідки часто виражаються у фінансових втратах, то для держави вони перетворюються на стратегічні ризики.

Зростання фіскального тиску. Підвищення податків у 2025 році – це спроба наповнити бюджет, але без прозорості вона дає зворотний ефект. Чим вищі ставки, тим більша спокуса для недобросовісних компаній ухилятися від сплати.

Для інвесторів та партнерів доступ ускладнений через те, що інформація про податковий борг надається лише по запиту до розпорядника даних. Як результат, це може призвести до збільшення часу на виконання процедур через бюрократичність, що уповільнює процес прийняття рішень.

Ризики для чесних компаній. Без підтвердженої інформації про відсутність заборгованості, яку можна отримати лише через запит в кабінеті платника податків – а це вимагає часу та ресурсів, – значно зростають шанси співпраці з боржником. Така ситуація несе серйозні ризики для бізнесу, адже відсутність можливості перевірити фінансову історію партнерів призводить до помилкових рішень, збитків і зниження інвестиційної привабливості.

Втрата державного контролю. Держава, яка закриває дані, втрачає можливість аналізувати ризики. Вірогідність виникнення корупційних схем зростає, а це, відповідно, може спричиняє відтік інвестицій. Міжнародні фонди вимагають прозорості. Закриті дані – це як сигнал: «тут можуть бути схеми».

Довгострокові наслідки. Проблема не лише в тому, що закриті дані забирають інструменти у бізнесу. Вони зменшують конкурентоспроможність країни в цілому, бо закриття даних унеможливлює громадський контроль за використанням бюджетних коштів, що створює ідеальні умови для корупційних схем. Без прозорості скандали виявляються лише постфактум, коли збитки вже завдані, а довіра втрачена.

До прикладу, відсутність даних про податкові борги та ліцензії не лише знижує інвестиційну привабливість, але й ускладнює виконання рекомендацій Міжнародної групи з протидії відмиванню грошей. Недоступність таких даних створює додаткові ризики для міжнародних фінансових операцій та може негативно вплинути на імідж України на світовій арені – це створює ризик потрапляння країни в «сірі списки» з відмивання коштів, що може призвести до обмежень у міжнародних фінансових операціях. Для країни, яка розраховує на євроінтеграцію, такі наслідки неприпустимі.

Прозорість — це двосторонній процес. Бізнес прагне не лише отримувати доступ до даних, але й вимагає чесності та підзвітності від держави. Підприємці хочуть знати, що їхні податки використовуються ефективно та справедливо. Лише такий підхід може забезпечити довіру, необхідну для відбудови країни та створення сприятливого інвестиційного клімату.

Відкриття яких даних зараз критично необхідне

Час показав, що обмеження до джерел публічної інформації у формі відкритих даних, введені урядом після початку великої війни, перетворилися з тимчасового заходу на постійний бар’єр – вони не лише не пройшли перевірку на необхідність, а й стали ґрунтом для нових економічних загроз.

Щоб зрозуміти масштаб проблеми, варто поглянути на неї через призму окремих реєстрів – кожен із них не лише впливає на конкретні процеси, а й задає ритм роботи всієї системи. Далі розберемось, як саме конкретні закриті реєстри перетворюють економічні можливості на ризики, а довіру – на підозру.

Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР). Цей реєстр мав би бути основним джерелом для перевірки легальності компаній, аудиту контрагентів та боротьби з фіктивними фірмами. Однак з 2022 року доступ до його повної версії можливий лише через кваліфікований електронний підпис.

Відкриття ЄДР у форматі відкритих даних суттєво б пришвидшило та полегшило доступ до суспільно-важливої інформації, яка здатна захищати від шахраїв чи фірм, що працюють через треті країни на користь агресора, знижувати ймовірність участі у держзакупівлях фірм-прокладок та слугувати стимулом для інвестицій.

Дані Державного земельного кадастру. Публічна кадастрова карта – це частина програмного забезпечення Державного земкадастру, за допомогою якої здійснюється надання доступу до відомостей Державного земельного кадастру та оприлюднення у вигляді відкритих даних визначених законом відомостей.

Відкриття кадастрової карти змінить:

1. Забезпечення ефективного управління природними ресурсами. Чіткі дані про земельні ділянки дозволять оптимізувати використання ґрунтів, запобігати їх деградації та планувати відновлення екосистем.
2. Стимул для аграрного сектору: інвестори отримають зрозумілі умови для розвитку сільського господарства, знаючи точні межі та обмеження земель.
3. Прозорість відбудови: відкриття даних про зруйновані ділянки дозволить ефективніше планувати реконструкцію міст.
4. Боротьба з корупцією: публічність інформації про держземлю ускладнить її незаконний продаж або передачу «своїм» компаніям.

Чому це критично саме зараз? Для відбудови потрібна чітка інформація про зруйновані території. Для захисту ресурсів необхідно знати, хто і на яких умовах володіє землею, особливо в прикордонних регіонах. Для довіри – відкритість кадастру показала б, що держава поважає право громадян на доступ до інформації про власну землю.

Реєстр пошкодженого та знищеного майна (РПЗМ) – це база даних, яка фіксує масштаби збитків від бойових дій, включаючи зруйновані будинки, інфраструктуру, підприємства та культурні об’єкти. Він має бути основою для планування відбудови, розподілу компенсацій та залучення міжнародної допомоги. Станом на поточний момент деталі про місце, характер руйнувань або статус відновлення залишаються закритими.

Чому це проблема?

• Завищення вартості страхування воєнних ризиків. Відсутність доступу до даних РПЗМ змушує страхові компанії покладатися на узагальнені припущення або неформальні джерела. Це призводить до завищення ризиків, особливо міжнародними страховиками, які сприймають усю територію України як зону бойових дій.
• Гальмування інвестиційної активності. Закритість реєстру обмежує інвесторів у доступі до достовірної інформації про масштаби та географію пошкоджень – це ускладнює оцінку ризиків і знижує привабливість України для капіталовкладень, а також перешкоджає ефективному моніторингу проєктів відбудови.
• Юридична невідповідність. Ст. 14 закону вимагає відкритості даних РПЗМ, однак вони залишаються закритими через позицію сектору безпеки – це створює правову колізію, яка може спровокувати юридичні виклики з боку бізнесу чи громадськості.

Маємо зазначити, що закриття реєстру пошкодженого та знищеного майна створює конфлікт безпеки та прозорості, адже оприлюднення даних може допомогти рф оцінити ефективність обстрілів, що є ризиком для безпеки, але водночас повна закритість підриває довіру до розподілу компенсацій і міжнародної допомоги, створюючи вірогідну загрозу неефективного використання ресурсів.

Дані про надра – це інформація про родовища корисних копалин, ліцензії на їх видобуток, екологічні обмеження та геологічні дослідження. Ця інформація має бути основою для раціонального використання природних ресурсів, залучення інвестицій у видобувні галузі та запобігання екологічним катастрофам. Однак з лютого 2022 року доступ до цих даних залишається обмеженим: інформація про ліцензії, обсяги видобутку або екологічні ризики залишається непрозорою.

Чому це проблема?

• Неможливість контролю за видобутком. Незрозуміло, хто і в яких обсягах використовує ресурси, що відкриває шляхи для незаконного видобутку або контрабанди.
• Ризик екологічних катастроф. Відсутність даних про стан ґрунтів та водних ресурсів у районах видобутку призводить до забруднення навколишнього середовища.
• Втрата інвестицій. Інвестори уникають галузі, де немає гарантій прозорості ліцензійних угод або прав власності на родовища.

Що змінить відкриття даних?

1. Забезпечення прозорості у видобувних галузях. Публічність ліцензій, обсягів видобутку та умов угод зробить галузь привабливою для легальних інвесторів.
2. Попередження незаконного видобутку корисних копалин. Відкриття даних дозволить громадам та активістам моніторити діяльність компаній і повідомляти про порушення.
3. Залучення інвестицій у сферу природних ресурсів. Міжнародні компанії отримають зрозумілі умови для роботи, що стимулює розвиток інфраструктури та створення нових робочих місць.
4. Екологічний моніторинг і відновлення. Дані про стан ґрунтів, водних ресурсів і викиди дозволять планувати рекультивацію територій після видобутку, зменшуючи довгострокові збитки.

Чому це критично саме зараз?

• Для відбудови потрібні ресурси, а їх раціональне використання неможливе без прозорих механізмів управління.
• Для міжнародної підтримки — європейські партнери вимагають дотримання «зелених» стандартів у видобутку, що неможливо без публічної звітності.
• Для соціальної довіри — громади мають право знати, як видобуток впливає на їхнє довкілля, і мати інструменти для захисту своїх інтересів.

Податкові борги підприємств – це інформація про заборгованості компаній перед державою, яка має бути основним інструментом для оцінки фінансової надійності бізнесу, аудиту контрагентів та забезпечення чесної конкуренції. Однак наразі доступ до цих даних обмежений.

У 2024 році ми робили масштабне дослідження «Закриті податкові реєстри: думка суспільства». Результати показали, що більш ніж половина опитаних респондентів вважають цю проблему однією з головних перешкод для боротьби з корупцією, а 38% опитаних складно вести бізнес через невизначеність та ризики у виборі ділових партнерів.

Наприкінці 2024 року Верховна Рада прийняла закон про підвищення податків. Офіційною озвученою метою реформи було прагнення таким чином забезпечити додаткові надходження до українського бюджету для фінансування відбудови інфраструктури, соціальних програм та армії. Однак, маючи в анамнезі закриту інформацію про податковий борг, це може створити серйозні ризики:

• Зростання тіньового сектору. Вищі податки — більша спокуса для недобросовісних компаній ухилятися від сплати.
• Нерівні умови для бізнесу. Держава вимагає більше платежів, але позбавляє компанії інструментів для перевірки контрагентів.
• Втрата довіри до держави. Бізнес не може ефективно планувати діяльність, якщо не має доступу до ключових даних про ризики.

Який зв’язок між підвищенням податків, прозорістю та підзвітністю

Забезпечення рівних умов для бізнесу. Якщо держава прагне збільшення податкових надходжень через підвищення податків, вона має гарантувати рівні умови для всіх учасників ринку. Наразі, закриваючи інформацію про податкові борги підприємств, держава значно ускладнює для бізнесу процес перевірки своїх контрагентів.

Це створює нерівні умови: доброчесні підприємства сплачують усі податки та ризикують працювати з боржниками, які можуть уникати сплати податків. Таким чином, прозорість фінансових зобов’язань стає ключовим фактором для забезпечення справедливого конкурентного середовища.

Мотивація до доброчесності. Відкриття даних про податкові борги мотивує бізнес працювати прозоро та сплачувати податки вчасно, адже недобросовісні практики стануть публічними.

Це не лише підвищить податкову дисципліну, а й створить тиск на боржників з боку партнерів і клієнтів, адже публічність податкових боргів змусить компанії уникати схем оптимізації податків.

Довіра до державної політики. Підвищення податків без прозорості у сфері податкових боргів підриває довіру бізнесу до державної податкової політики. Бізнес не може ефективно планувати свою діяльність і оцінювати ризики, що створює напругу між державою та підприємцями.

Відкриття даних про податкові борги зміцнило б довіру до держави, показуючи, що вона працює не лише для підвищення фіскального тиску, але й для створення прозорих правил гри.

Чому це критично саме зараз?

• Для ефективності реформ держава має гарантувати, що підвищені ставки не призведуть до масового ухиляння. Відкриття даних про борги – це спосіб показати, що правила однакові для всіх.
• Для громадської підтримки. За даними дослідження YouControl, 68% опитуваних вважають закриті податкові реєстри головною перешкодою для боротьби з корупцією. Суспільство вимагає прозорості, і бізнес – не виняток.
• Для глобальної конкурентоспроможності, бо інвестори уникають ринків, де неможливо оцінити фінансові ризики. Відкриття даних зробить Україну привабливішою для капіталовкладень.

Прозорість є інвестицією в майбутнє та основою довіри між бізнесом та державою. Бізнес, який щодня стикається з викликами воєнного часу, має право знати, що його зусилля підтримуються чесними та ефективними державними рішеннями. Відкритість даних дозволяє підприємцям планувати свою діяльність, мінімізувати ризики та бути впевненими у тому, що їхні податки використовуються для реальної відбудови, а не розтрачуються через корупційні схеми.

Проте досягнення цієї мети потребує зусиль не лише уряду – це спільна відповідальність бізнесу та громадянського суспільства також. Бізнес має вимагати відкритості даних, долучатися до громадських ініціатив та підтримувати тиск на владу для впровадження прозорих механізмів. Держава, своєю чергою, має узаконити доступ до ключових реєстрів, запустити платформи для моніторингу витрат і забезпечити публічну звітність про використання бюджетних коштів.

Доступ до даних – це основа стабільної економіки, справедливого суспільства та довіри до держави. І саме зараз, коли Україна пише нову сторінку своєї історії, відкритість даних має стати пріоритетом, який визначить майбутнє країни – бо лише прозорість може стати тією ланкою, що з’єднає сьогоднішні виклики із завтрашніми перемогами.