Ситуація навколо льодів Арктики давно не була такою гарячою. У червні 2024 року російські атомні підводні човни в рамках навчань відпрацьовували пуски крилатих ракет поблизу країн-членів НАТО – Норвегії, Фінляндії та Швеції.

Через два місяці російські та китайські бомбардувальники пролетіли разом у міжнародному повітряному просторі біля Аляски. Це був перший в історії спільний політ авіації КНР та РФ і перша поява в регіоні китайських літаків.

У жовтні російські та китайські кораблі провели спільне патрулювання в Арктиці. У листопаді країни НАТО провели свої навчання, зокрема, десантні операції.

Конкуренція посилюється не лише у військовій присутності в Арктиці, а й у використанні її корисних копалин, які стають доступнішими внаслідок танення льоду – регіон уже називають «новим Ельдорадо».

Заяви Трампа про прагнення приєднати до США Гренландію – яскраве підтвердження активізації перегонів за арктичні рідкісноземельні метали: на острові є запаси 43 з 50 мінералів, які Вашингтон відносить до критично важливих.

Як Москва за підтримки Пекіна виграє перегони за контроль над Арктикою, залишаючи США позаду? Як на це реагують Штати і Канада? Що стоїть за бажанням Трампа взяти під контроль Гренландію?

Як Росія мілітаризує Арктику за підтримки Китаю

Арктика – північний полярний регіон Землі, до складу якого входять північні узбережжя Європи, Азії, Америки, майже весь Північний Льодовитий океан, а також прилеглі частини Атлантичного і Тихого океанів.

Регіон входить до складу щонайменше восьми країн (США, Канада, Росія, Норвегія, Данія, Фінляндія, Швеція, Ісландія), які утворили Арктичну раду. Ще 13 неарктичних держав мають в організації статус спостерігачів.

Арктика відома льодяним покровом, проте через глобальне потепління площа льоду зменшується. За даними NASA, за 2024 рік вона скоротилася до 4,28 млн кв. км, що на 1,94 млн кв. км менше за середній показник 1981-2010 років. З 1979 року щомісячна вереснева площа льоду зменшувалася на 13,4% за десятиліття.

Попри непростий клімат, Арктика є домівкою для майже чотирьох мільйонів людей.

Регіон був об’єктом геополітичного протистояння США та СРСР у часи Холодної війни. Обидві країни розміщували там передову зброю і системи спостереження. Там проходив єдиний безпосередній кордон між СРСР та країнами НАТО і саме Арктику розглядали як можливу арену протистояння між ворожими таборами.

Після закінчення Холодної війни напруга в регіоні зменшилася. США скоротили свої бази на Алясці, а російські арктичні сили занепали. Країни регіону розвивали співпрацю в галузях екології, рибальства та безпеки на морі.

Однак з 2000-х років конкуренція почала різко зростати. Арктика опинилася в епіцентрі світової політики через глобальне потепління і зменшення льодового покриву, що дає змогу активізувати торговельне судноплавство та видобуток корисних копалин. Регіон нагрівається вчетверо швидше, ніж решта планети.

Завдяки таненню льоду Північний Льодовитий океан відкривається для глобального судноплавства в небачених раніше масштабах. Росія користується цим, розвиваючи Північний морський шлях (ПМШ) – судноплавний маршрут, що проходить між Норвегією та Аляскою вздовж північного узбережжя РФ.

Танення льоду в Арктиці відкриває нові можливості для судноплавства

Фото Getty Images

ПМШ скорочує час доставки вантажів з Азії до Європи порівняно з маршрутом через Суецький канал. За підрахунками The Economist, шлях судна з Шанхаю до Гамбурга через ПМШ становить 18 днів, через Суецький канал – 35 днів.

Обсяг вантажоперевезень Північним морським шляхом з 2011 року зріс у понад 12 разів до 37,9 млн тонн. До 2035 року Росія планує витратити на розвиток шляху 1,8 трлн руб., збільшивши обсяг перевезень до 238 млн тонн.

Розвиток ПМШ може принципово змінити світове судноплавство, а разом з ним – рух понад 90% товарів у світі, вважає викладачка кафедри стратегічних досліджень в австралійському Університеті Дікіна Елізабет Б’юкенен.

Посилює Росію в Арктиці і військова присутність. У 2021 році РФ на два роки очолила Арктичну раду і пообіцяла зберегти Арктику «регіоном миру та співпраці». Невдовзі «у рамках навчань» там спливли три російські атомні підводні човни.

У квітні 2021 року телеканал CNN, дослідивши супутникові знімки Арктики компанії Maxar Technologies, з’ясував, що РФ уже кілька років безпрецедентними темпами нарощує військову присутність у регіоні, встановлюючи радіолокаційні системи біля берегів Аляски. Експерти попередили: мета Кремля – встановити контроль над Арктикою і продовжити боротьбу за геополітичне лідерство у світі.

Російський підводний човен Delta IV під час навчань, березень 2021 року

Супутникове фото Maxar Technologies

Як показали супутникові знімки Maxar, Росія протягом останніх п’яти років методично будувала і зміцнювала вздовж свого арктичного узбережжя аеродроми та військові бази. «Росіяни явно кидають військовий виклик в Арктиці. Це загрожує наслідками для Сполучених Штатів та їхніх союзників і дозволяє поширювати російський вплив аж до Північної Атлантики», – визнавали тоді в Держдепі США.

Нове розслідування WSJ показує, що завдяки співпраці з Китаєм у військовій і торговельній сферах Кремль збільшує присутність у регіоні. Москва та Пекін проводять спільні патрулювання за участю суден і бомбардувальників, а Сполучені Штати і Канада підвищують військові витрати і відповідають навчаннями.

У 2023 році Міністерство нацбезпеки США визнало, що здатність Кремля нарощувати сили в Північному Льодовитому океані випереджає можливості Вашингтона. Росія оновила арктичні бази радянських часів і може мобілізувати держкомпанії та ресурси, що дає їй значну перевагу над Заходом. Зокрема, значно посилена база «Нагурське» – найпівнічніший російський військовий об’єкт.

До великої війни в Україні там стояли системи ППО С-300 і протикорабельні комплекси «Бастіон». Злітно-посадкова смуга бази може приймати реактивні винищувачі і стратегічні бомбардувальники Ту-95, здатні нести ядерну зброю.

База «Нагурське», березень 2021 року

Супутникове фото Maxar Technologies

У цьому Росії допомагає Китай. Москва відкриває Пекіну свої арктичні території в обмін на постачання товарів подвійного призначення, які використовуються зокрема для військово-промислового комплексу РФ. Китай інвестує в російські проєкти з видобутку скрапленого природного газу «Ямал СПГ» та «Арктик-2 СПГ», а РФ постачає в Китай пальне, використовуючи свій тіньовий флот.

Активна співпраця відбувається і у військовій сфері. Китайська берегова охорона та російська прикордонна служба у жовтні 2024 року провели перше спільне патрулювання в Арктиці. Берегова охорона США визнала, що так далеко на північ кораблі китайської берегової охорони ще ніколи не заходили.

У липні 2024 року два російські і два китайські бомбардувальники пролетіли разом поблизу Аляски, де їх перехопили американські та канадські винищувачі. Бомбардувальники пролетіли приблизно за 200 миль від узбережжя Аляски і не входили в повітряний простір США чи Канади. Це був перший випадок, коли дві країни здійснили спільне патрулювання поблизу Аляски.

Американські та канадські винищувачі перехоплюють китайські бомбардувальники H-6 поблизу Аляски, 24 липня 2024 року

Фото North American Aerospace Defense Command

У чому глобальний інтерес Пекіна? Хоча найпівнічнішу точку Китаю і Північне полярне коло розділяють майже півтори тисячі кілометрів, у 2018 році КНР оголосила себе «навколоарктичною» країною. Тоді ж Пекін спробував профінансувати будівництво аеропортів у Гренландії, але Вашингтон зірвав угоду.

Чи не головна економічна мотивація Китаю – перспективи морських шляхів. Пекін шукає коротші і швидші маршрути доставки товарів, оскільки в цій країні розташовані шість з десяти найбільш завантажених контейнерних портів у світі.

Піднебесну турбує і доступ до ресурсів – нафти, газу та рідкісних мінералів – для росту економіки та поліпшення життя населення. Пекін вклав значні кошти в арктичний енергетичний сектор, зокрема, 34 млрд дол. у проєкти в Канаді.

США та Канада відстають

Країнам Північної Америки бракує військової інфраструктури в Арктиці. США та Канада у 1958 році створили NORAD – спільне командування для захист регіону від нападу СРСР. Воно має виявляти загрози, але мережа спостереження, що складається із супутників, радарів та баз ВПС, застаріла, наголошує WSJ.

Країни модернізують NORAD, замінюючи радарні системи. Канада, яка відстає від більшості членів НАТО у витратах на оборону, придбала в США 88 реактивних винищувачів F-35 для їх розміщення на північних базах.

США і Канада відстають і в намірах комерційного використання Арктики. Якщо кількість суден, які пройшли російським ПМШ, за останні десять років зросла з 631 до 1 300, то Північно-Західний прохід через Канадський Арктичний архіпелаг відкрився частково: у 2024 році ним пройшли лише 18 суден.

США не мають арктичних глибоководних портів для приймання важких контейнеровозів, а в Росії їх два: «Сабетта» і «Мурманськ». Більша частина Аляски не має автошляхів та залізниць, що ускладнює доступ до Крайньої Півночі.

Путін на відкритті СПГ-заводу в морському порту «Сабетта», грудень 2017 року

Фото Getty Images

Канада, яка за площею арктичної території поступається лише Росії, має один глибоководний порт з виходом до Північного Льодовитого океану. Він розташований за 500 миль на південь від Полярного кола. Аеропорти у віддалених місцях мають злітно-посадкові смуги з утрамбованої землі або гравію, що робить їх непридатними для приймання комерційних вантажних або реактивних літаків.

Крім того, американський криголамний флот, необхідний для навігації в Арктиці, набагато менший за російський. США мають три криголами в регіоні проти 30 в РФ. Одному американському судну вже 50 років, а друге вивели з експлуатації у 2024 році після пожежі. Китай придбав і відправив в арктичний регіон три криголами.

Російський атомний криголам «Якутія»

Фото Getty Images

Фактор Гренландії

Якщо потепління розтопить лід уздовж північного узбережжя Гренландії, це відкриє водний шлях для військових і торговельних кораблів РФ до Північної Америки.

На цьому тлі президент США Дональд Трамп постійно говорить про бажання приєднати Гренландію до Сполучених Штатів. Він пояснює це інтересами «національної безпеки» і бажанням контролювати та стримувати переміщення суден китайських та російських військово-морських сил в Арктиці.

Арктичний острів у складі Данії має стратегічно важливе розташування і багатий на рідкісноземельні метали, які використовуються для виробництва всього – від смартфонів до винищувачів. Лідером з їх видобутку у світі є Китай.

За оцінками FT, поклади рідкісноземельних металів на острові становлять 38,5 млн тонн, тоді як на решту світу припадають близько 120 млн тонн. Освоєння таких масштабних обсягів навряд чи можливе без допомоги партнера, який володіє технологіями та ресурсами. Цілком імовірно, що Трамп хоче перешкодити Китаю стати таким партнером Данії. Агентство Bloomberg також зазначає, що Вашингтон розглядає Арктику як спосіб послабити співпрацю Москви та Пекіна.

У Гренландії є запаси 43 з 50 мінералів, які США відносять до критично важливих

Фото Getty Images

Росія лідирує і у використанні арктичних багатств, підкреслює WSJ. Російська Арктика приносить близько 10% її ВВП, зокрема 17% нафти, 80% газу і третину вилову риби, тоді як у 2023 році на Аляску припадали лише 0,2% ВВП США, а на північні території Канади – менше 1% економічної активності країни.

Ризик ядерних аварій

У вересні 2024 року Норвегія зафіксувала підвищений рівень радіоактивного цезію-137 біля арктичного кордону з РФ. Оскільки Росія припинила співпрацю щодо ядерної безпеки в Арктиці, це навряд чи буде останнім таким повідомленням.

Приблизно тоді ж міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров звинуватив НАТО в мілітаризації Арктики через дедалі частіші навчання з реагування на кризові ситуації. Він додав, що Росія «повністю готова» до конфлікту з НАТО в Арктиці.

Проте Москва сама нарощує військову присутність на арктичному узбережжі. Особливо важливим для неї є флот атомних підводних човнів. Крім того, для РФ Арктика – це полігон для випробувань ядерної зброї: від крилатої ракети «Буревісник» до торпеди «Посейдон». Це збільшує ризик радіаційних аварій.

Ризик зростає не лише через військову діяльність Росії, а й через її економічну активність в Арктиці. «Росатом» має в регіоні дві атомні електростанції – Кольську та Білібінську – і планує побудувати ще кілька малих модульних реакторів (ММР), перший з яких мають ввести в експлуатацію до 2028 року.

За останні пʼять років кількість цивільних та військових ядерних реакторів у регіоні зросла на 30% – з 62 до 81. За оцінками, до 2035 року їх може бути 118.

Проєкт ММР «Росатома» експериментальний, тому він пов’язаний з високим ризиком, кажуть екологи. Уже були випадки використання кораблів, не призначених для перевезення ядерних матеріалів.

Ситуація з радіаційними ризиками в Арктиці давно неідеальна через багатий радянський ядерний спадок регіону. Там зафіксували 18 тис. радіоактивних затонулих об’єктів: підводних човнів, реакторів та відходів. Крім того, російська частина Арктики переповнена об’єктами для зберігання ядерного палива.

Управління радянською ядерною спадщиною – складне і дороге завдання, над яким РФ раніше тісно співпрацювала з іноземними партнерами. Часто такі проєкти фінансував Захід: Росія отримала близько 2,5 млрд дол. міжнародної допомоги.

Проте роки міжнародного співробітництва закінчилися після початку російсько-української війни. Кремль відрізали від іноземного фінансування не лише на двосторонній основі, а й через програми ЄС та ЄБРР. Технічну допомогу теж припинили, що унеможливило технічне обслуговування західного обладнання.

У 2023 році Росія вийшла з Ради баренцевого євроарктичного регіону (РБЄР) – організації, учасники якої координують співпрацю в арктичному регіоні. «Росатом» визнає, що припинення іноземного фінансування означає зупинку проєктів з ядерної безпеки в Арктиці, але стверджує, що вони не будуть скасовані повністю.

Реклама російського криголама «Арктика» в Москві

Фото Getty Images

Однак звітність компанії свідчить, що ядерна безпека не є для «Росатома» пріоритетом. Федеральні видатки на ядерну та радіаційну безпеку знижуються з 2020 року і, як очікується, скоротяться ще на 1,5 млрд руб. у 2024-2026 роках.

«До війни в Україні перспектива ядерної аварії в Арктиці здавалася віддаленою. Зараз ситуація стрімко погіршується, оскільки Росія будує потужності і припиняє очищати старі об’єкти. Те, що ризики зростають, схоже, не турбує Кремль, який може розглядати небезпеку освоєння Арктики не як помилку, а як перевагу.

Це може стати частиною політики шантажу, коли Росія йде на крайнощі, щоб змусити Захід піти на поступки: відновлення фінансування і технічної допомоги незалежно від розвитку подій на інших фронтах», – резюмує Carnegie Politika.