В четвер у Туреччині наш Президент зустрінеться хіба що з турками і Марко Рубіо, а головне для нас – не російського президента увага, а американського

Відучора ми разом з європейськими партнерами, які щойно покинули Київ, чекаємо реакції з Кремля на пропозицію Путіним особисто зустрітися у Стамбулі з Володимиром Зеленським. Поки що зрозуміло лише, що ніякого 30-денного припинення вогню там ніхто й на думці не має. Українські лідери думок налаштовані скептично і вже постять меми про те, як Зеленський марно виглядає російського лідера на березі Босфору. І на думку експертів, нас цілком влаштує, якщо не дочекається. Головне – щоб колективний Захід таки виконав домовленість і спільно зі Штатами запровадив новий пакет санкцій проти нашого ворога. Ключове тут – «спільно зі Штатами». Заради них, власне, і триває це «змагання мирних пропозицій».

НЕ ТАК ЗАРАДИ ПУТІНА, ЯК ДЛЯ ТРАМПА

Отже, в четвер 15-го Володимир Зеленський будь-що – чекає у Стамбулі. Чи дочекається Путіна – аналітики здебільшого налаштовані скептично. «Базовий сценарій: 1. Припинення вогню не буде. 2. Зеленський приїде до Стамбула. 3. Путін не приїде, бо терміново «захворіє», – такий прогноз робить, зокрема, на своїй сторінці у Фейсбуці Валерій Пекар, громадський діяч, публіцист та підприємець.

Після заяви Зеленського російський диктатор висловив бажання відновити прямі переговори між Росією та Україною, але, попри обіцянки не висувати передумови, на основі проєктів «стамбульських протоколів 2022 року». В них, нагадаємо, йшлося, фактично, про капітуляцію України. Пропозицію про 30-денне перемир’я, починаючи від сьогодні, він відхилив.

Помічник Путіна Юрій Ушаков повідомив, що незабаром буде оголошено склад російської делегації для переговорів у Стамбулі, і знову нагадав, що діалог має враховувати «попередні проєкти». А це – про вимогу нейтрального статусу України, тобто, відмову від вступу до НАТО та заборону на розміщення іноземних військ; не більше 85 тис. бійців у ЗСУ, і всього 342 танки і 519 артилерійських систем у господарстві. Радіус дії українських ракет має становити не більше 40 км, що дасть змогу російським силам розгортатися без загрози ударів, йдеться у звіті аналітиків Інституту вивчення війни (ISW). Але вимоги дещо втратили актуальність, бо висувалися, коли Росія активно наступала, а зараз має за спиною низку невдач і повернути Україною значні території – на Півночі, в Харківській та Херсонській областях, підкреслюють аналітики. Виходить, Кремль намагається затягнути переговори та продовжити спроби наступу під прикриттям дипломатії, пише ISW.

Що Путін свідомо гальмує процес, впевнений і очільник МЗС Естонії Маргус Цахкна. «Єдиний, хто насправді прагне перемир’я – це Україна. Причому робить це цілком відкрито: з ініціативи президента Зеленського, а також за відчутної підтримки з боку США, включно з Трампом, і всієї Європи», – так висловився він, передала естонська громадська телерадіомовна компанія. Хай би Росія спочатку припинила бойові дії, а далі можна і мирні перемовини вести, заявив глава Федеральної канцелярії Німеччини Торстен Фрай, повідомляє Deutsche Welle, і закликав запровадити нові санкції проти Російської Федерації, якщо це буде необхідно. «Послідовність має бути такою: спочатку припинення вогню, а потім переговори – це те, що насправді диктує здоровий глузд», – сказав Фрай.

Путін поки маневрує, пише Bloomberg, мирна ініціатива залишається під загрозою – навколо неї чимало невирішених питань і недовіри. Та якщо припинення вогню не відбудеться, реакція Європи та США не забариться (включно з новими санкціями), і заяви Трампа та Зеленського в соцмережах не скасовують вже досягнутої європейськими лідерами угоди, написав редактор Bloomberg Алекс Вікхем з посиланням на власні джерела на своїй сторінці в мережі Х. Тож виглядає досить логічним висновок The Guardian, що Зеленський перехопив ініціативу, запропонувавши Путіну «стамбульську зустріч», і тисне цим на Кремль.

Він навіть «перевернув стіл», запропонувавши зустріч саме перших осіб, а не переговорних груп, вважає політолог Максим Джигун. «Українська сторона дуже непогано відпрацювала цей кейс, зробивши пропозицію, що ставить Путіна на політичну розтяжку, – говорить він. – Бо це демонструє, що росіяни знову ходять манівцями, шукаючи, як би відповісти, щоб і не потрапити в немилість до Дональда Трампа».

Фото, опубліковане Трампом після жарту, що він не проти стати Папою. Фото з соцмереж

Ніхто не розраховує насправді, що російський диктатор прибуде до Стамбула, навіть гіпотетично не розглядається така ймовірність, каже експерт. Бо якби приїхав, це б означало, що він визнає українську сторону як легітимну, а це розходиться з озвучуваними час від часу росіянами тезами про «нелегітимність українського президента» і необхідність оновити владу. «І виходило б, що Путін, який прагне зустрічей хіба що з Сі Цзіньпином чи Дональдом Трампом і навіть європейських лідерів не визнає за рівню, раптом погодився на зустріч зі своїм головним опонентом у досягненні геополітичних цілей», – говорить Джигун. Мало в те віриться.  

Керівництво України розуміє, що наразі триває боротьба за увагу не російського президента, а американського. «Який звик до шоу-бізнесового підходу в політиці, хоче швидких рішень і досі вперто вірить, що з росіянами можна знайти спільну мову, підписати мирну угоду, – пояснює політолог. – Вже кілька разів і під час особистого спілкування, і через міжнародних партнерів намагалися донести Трампу, що це неможливо».

Як мінімум Кір Стармер (зліва) не раз спілкувався з Трампом про Україну. Фото зі сторінки Олександра Шевченка у Фейсбук

Відхиливши заклик з Білого дому «негайно зустрітися», Україна потрапила б у програшну позицію, бо не задовольнила забаганку Трампа. «Мені здається, Путін якраз і сподівався, що Зеленський відмовиться від переговорів у Стамбулі, пославшись на рішення РНБО, або, скажімо, на те, що припинення вогню 12 травня не відбулося», – говорить кандидат політичних наук, експерт-міжнародник Станіслав Желіховський. І потрапив би під критику Трампа, а Путін виглядав би голубом миру і мобілізував би навколо цього внутрішню аудиторію і партнерів з «вісі зла».

ХТО З КИМ ЗУСТРІНЕТЬСЯ 15 ТРАВНЯ

Желіховський теж має великі сумніви, що зустріч 15 травня відбудеться. Вона надто невигідна Кремлю, хоча, водночас, зупинка війни йому потрібна. Економіка країни не в найкращому стані, військовий потенціал вже не той. Хоча запас міцності, на думку експерта, ще мінімум на рік є. «Та Путіну, якщо вже зупиняти війну, то важливо саме на умовах фактичної капітуляції України, а їхати до Стамбула з такими вимогами з його боку не раціонально, – говорить він. – Вже тому, що приймаюча сторона послідовно підтримує територіальну цілісність України, не бажала б визнання Криму російським і було б дивно, якби спонукала до цього й погодилась на такий результат». Крім Анкари, на такий розвиток подій не давали згоду й наші європейські партнери.

Туреччина досі демонструвала тільки підтримку. Еміне Ердоган відвідує українських дітей-сиріт грудень 2022. Фото Адміністрація Президента Турецької Республіки

Суто гіпотетично можна припустити, що Путін прибуде, підготують якісь компромісні рішення і розпочнеться робота технічних груп над створенням договору. Та якщо ні – Зеленський зробить заяву, що «я прийшов, тебе нема» і просто проведе зустріч з турецькою стороною. «Можливо, й з американською – там перебуватиме держсекретар США Марко Рубіо, – міркує Желіховський. – І будемо надалі вибудовувати тісні зв’язки із західними партнерами». На його думку, тоді вже варто очікувати більшої підтримки з боку США – на щастя, ми таки уклали угоду про корисні копалини і підґрунтя для тісної співпраці є. На додачу Європа та Штати запровадять синхронізовано новий пакет санкцій, а головне – вікно можливостей для зближення з адміністрацією Трампа для Росії зачиниться.

Чого Путін, звісно, зовсім не бажав би, тому шукатиме шляхи вийти з ситуації без втрат. «Припускаю, що може вчинити цими днями якусь підлу провокацію або на території РФ і звинуватити Україну, або ж спробує черговим обстрілом примусити Зеленського відмовитися від зустрічі з огляду на жертви, – говорить пан Станіслав. – Тобто намагатиметься зірвати зустріч, а не явно проігнорувати». Щоб, наприклад, не втратити підтримку друзів по БРІКС, підтримувати ілюзію, що прагне миру понад усе.

«Нам тоді (якщо Путін не приїде 15 травня) буде дуже важко, бо війна триватиме, але на політичному, дипломатичному рівні здобудемо велику перемогу», – впевнений Желіховський. Росіяни намагатимуться уникати прямої відповіді на заклик зустрітися, та при цьому відправлять до Стамбула групу переговірників низького рівня, вважає Максим Джигун. «І говоритимуть: ось ми приїхали, а Україна нікого не відправила, тому не наша відповідальність за зрив, – говорить він. – Підозрюю, що вони знову будують гру у своїй власній реальності». Бо інакше не зрозуміло, чому путінський помічник говорить про формування делегації для Стамбула – чекають же Путіна особисто. Та якщо прагнеш дурити голови іншим, будь-які засоби годяться.  

«Всі борються за лояльність Трампа, він лиш сидить як пан на подушках і оглядає, чи всі навколо дотримуються його вказівок», – пояснює Джигун. Та сторона, яка буде інформаційно активніше й успішніше себе проявляти, отримає винагороду у вигляді прихильності американського президента. «Сподіваюсь, це буде Україна. Гадаю, у нас зараз розраховують, що росіяни своєю відмовою створять кризу у відносинах зі США, особливо – на рівні президентів», – говорить експерт.

ВСЕ ГОТОВЕ ДО САНКЦІЙ

Україна за підтримки європейських лідерів вкотре пробує домогтися від Дональда Трампа введення спільних санкцій щодо РФ.

Між європейськими лідерами у Києві непорозумінь щодо цього не виникало. Фото Укрінформ

«Самостійно ЄС не може їх ввести – не будуть настільки вагомими, – говорить Максим Джигун. – І ще треба, щоб вони були проголосовані, бо є ж позиція словацького та угорського представників, які голосують тільки після дзвінка з Москви». Або з Вашингтона, зауважує Станіслав Желіховський. Бо якщо Дональд Трамп наполягатиме, то Роберт Фіцо та Віктор Орбан не ризикнуть добрими стосунками з ним і не підуть проти його рішення. Якщо справді вдасться заручитися підтримкою американського президента, у європейських лідерів вперше після 20 січня з’явиться нагода повністю змінити підхід до Росії і завдати серйозного удару по її спроможностях вести війну, вважає Джигун.

У Дональда Трампа не залишиться іншого виходу, крім як покарати Путіна, запровадивши додаткові санкції, переконаний Желіховський. «Зокрема, проти енергетичного сектору РФ, що дуже важливий для її економіки, – говорить політолог. – Ймовірно, до них приєднаються інші країни Заходу, як от Канада». І то будуть санкції, проти яких у Росії поки нема імунітету. Зрештою, лунало ж вже у Білому домі, що, мовляв, Джо Байден запроваджував такі собі половинчасті, слабенькі санкції, а от нова адміністрація здатна на справжні, драконівські. 

Єгор Брайлян, експерт-міжнародник, кандидат історичних наук та доцент КАІ, вважає введення нових санкцій США щодо РФ цілком можливим. «Трамп продовжив режим санкцій, впроваджений за Байдена, ще на рік. І це добрий знак для України, – говорить він. – Але Штати не готові робити санкції більш точковими щодо російського ВПК, енергетики, ядерної сфери». Дональд Трамп справді розраховує, що Путін і Зеленський зможуть провести прямі переговори у Стамбулі. Тож хтозна, наскільки рішучим він буде далі. У Вашингтона є багато важелів впливу на Москву, починаючи з можливості впливати на ціни на нафту і завершуючи Росатомом, нагадує Брайлян. «Та навряд, наприклад,  можна очікувати санкцій США проти Росатому, бо РФ досі є впливовим гравцем на ринку ядерних матеріалів, – пояснює він. – Є потреба у зміні самої філософії санкцій, що накладаються на фізичних та юридичних осіб з оточення Путіна». Що можна змінити? Перенаправити санкції з тих можновладців у Москві на лідерів у регіонах, які економічно грабує та експлуатує Москва. «І додати меседж: у вас під ногами – уся таблиця Менделеєва, яку хочуть отримати американці та європейці. Тому робімо Росію «федеральною знову», – пропонує експерт. – Це вплине на хід війни та посилить відцентрові тенденції у РФ».

Тетяна Негода, Київ

Перше фото( ілюстративне) Укрінформ