Ефективність санкційної політики держави може підвищити ухвалення президентського законопроєкту про криміналізацію обходу та порушення санкцій, а також впровадження міжнародної практики декларування активів підсанкційних осіб.

Про це заявила директорка департаменту санкційної політики та представництва в судах Міністерства юстиції Олена Вакуленко під час конференції «Бізнес і санкції», передає кореспондент Укрінформ.

«Криміналізація обходу санкцій — це той механізм, який необхідно запровадити в Україні. Він зводиться до того, що до кримінальної відповідальності може бути притягнута сама підсанкційна особа. Наприклад, існують такі ситуації, коли до відповідальності притягуються реєстратори, наторіуси, інші особи, які беруть участь у певних діях… Проте сама підсанкційна особа жодної відповідальності за такі дії не несе», — зазначила Вакуленко.

Вона наголосила, що таку відповідальність передбачає ухвалений у першому читанні законопроєкт 12406 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України і Кримінального процесуального кодексу України та Закону України «Про санкції» щодо встановлення відповідальності за порушення спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», внесений до Верховної Ради Президентом України. 

«На наше переконання, лише кримінальна відповідальність зможе унеможливити обхід та порушення санкцій. Дуже дискусійним питанням є, що має бути на противагу. Тобто якщо з одного боку буде криміналізація санкцій, то з іншого боку, мають бути якісь механізми забезпечення прав підсанкційних осіб», — додала вона.

Вакуленко зазначила, що будь-яке рішення про застосування санкцій в подальшому може стати предметом розгляду в Європейському суді з прав людини, тож Україна має передбачити такі ситуації.

«Процедура оскарження санкцій є достатньо простою, а з іншого боку — складною. Але, можливо, що могло би бути ефективним в майбутньому для того, щоб не було питань стосовно дій держави по відношенню до підстанційних осіб — це визначення конкретного регламентованого порядку оскарження санкцій», — додала вона.

Представниця Мін’юсту також підкреслила, що на ефективність санкційної політики держави могла б вплинути міжнародна практика впровадження декларування для підсанкційних осіб.

«Повернімось до міжнародної практики. Що би в Україні теж було б непоганим — це питання декларування. Тобто якщо є питання ліцензії, то на противагу їм є питання декларування. Тож особа, яка потрапила під санкції, зобов’язана декларувати все майно й активи, які в неї є. Це дійсно полегшило би роботу команди Міністерства юстиції. Адже саме Мін’юст реалізує санкційну політику України в частині стягнення активів й направляє позови до ВАКС про стягнення активів в дохід держави», — додала Вакуленкою.

Читайте також: Арестович, Оніщенко та інші: Зеленський запровадив нові санкції

Як повідомляв Укрінформ, Верховна Рада 3 червня підтримала у першому читанні проєкт закону, що встановлює кримінальну відповідальність за порушення та обхід економічних санкцій. Документом пропонується додати у Кримінальному кодексі нову статтю 114³, що передбачає кримінальну відповідальність за порушення санкцій або їх умисний обхід. Для настання відповідальності достатньо самого факту порушення — не обов’язково, щоб настали якісь негативні наслідки. Такі дії вважаються тяжкими злочинами.

Законопроєктом пропонується встановити, що кримінальне покарання настає за порушення певних санкцій, визначених у Законі «Про санкції». Пропонується також запровадити вартісний поріг у 151,4 тис. грн для відмежування дрібних порушень. Якщо йдеться про активи чи фінансові операції, то відповідальність настає у випадку, коли порушення перевищує вартість у 1700 гривень (100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Водночас для товарів військового призначення або товарів подвійного використання розмір порушення значення не має — відповідальність буде у будь-якому випадку. Також у законопроєкті зазначено, що строки давності для таких злочинів не застосовуються.

Пропонується запровадити покарання у вигляді штрафу від 425 тис. до 2,04 млн грн або позбавлення волі на 2–10 років. Окрім основного покарання, суд може заборонити порушнику обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 15 років.