Публічно-приватне партнерство – інструмент, за допомогою якого держава і бізнес можуть швидко та ефективно реалізовувати критично важливі проєкти. Така співпраця дає змогу не лише оновлювати інфраструктуру та покращувати послуги, а й реально впливати на відбудову країни після воєнних руйнувань. Це про об’єднання інвестицій, відповідальності та спільну вигоду.

Поки увага світу прикута до лінії фронту, Україна тихо будує архітектуру для власного «плану Маршалла», що живиться не лише донорською допомогою, а й приватним капіталом. Ключем до розблокування цієї багатомільярдної можливості є кардинальна реформа законодавства про публічно-приватне партнерство (ППП).

Загальна вартість відбудови та відновлення, за спільною оцінкою уряду, Світового банку та ООН, сягає 486 млрд дол. Це не просто цифра збитків, а визначення розміру ринку, на якому приватний сектор може відіграти ключову роль.

Після років невдалих спроб у сфері ППП Україна отримала довгоочікуваний імпульс до реального запуску цього інструменту. Формально механізм ППП існував давно, але не працював: з 200 укладених договорів реалізовувалися лише 22. Це свідчило про те, що стара модель була громіздкою та неефективною.

19 червня 2025 року Верховна Рада ухвалила критично важливий для післявоєнної відбудови країни закон №7508 – фундаментальну реформу ППП.

Документ докорінно змінює підхід до партнерства між державою, громадами та бізнесом, відкриваючи можливості для реалізації проєктів навіть у найменших населених пунктах. Це більше, ніж оновлення правил, це побудова нової екосистеми, спрямованої на повернення українцям «нормальної якості життя», як підкреслює голова комітету ВР з питань економічного розвитку Дмитро Наталуха.

Відтепер громади можуть виступати рівноправними учасниками процесу, а бізнес – не лише підрядником, а й співінвестором та управлінцем. Публічно-приватне партнерство охоплює не лише передавання об’єктів у концесію, а й спільне фінансування, розподіл ризиків та прибутків, управління послугами та майном.

ППП нового покоління: партнерство замість підряду

Закон значно розширює перелік галузей, де може застосовуватися механізм ППП. Крім традиційних інфраструктурних проєктів, партнерство поширюється на енергетику, охорону здоров’я, освіту, туризм, спорт, ІТ, соціальні послуги, житлове будівництво (включно з модульним і тимчасовим житлом для ВПО), управління відходами, меліорацію. Таким чином, приватні інвестиції можуть прийти навіть у ті сфери, які раніше вважалися винятковою прерогативою держави.

Особливо важливо, що вперше ППП дозволене в оборонному секторі. Це відкриває новий рубіж для приватних інвестицій у модернізацію українського ВПК.

Закон запроваджує гібридну модель фінансування проєктів: державні та місцеві бюджети, гранти, приватні інвестиції. Держава може оплачувати створення інфраструктурного об’єкта поетапно, одразу отримуючи його в експлуатацію без перекладання ризиків попиту на приватного партнера. Це дає змогу оптимізувати бюджетні витрати і залучити бізнес до відновлення на прийнятних умовах.

Держава пропонує такі форми підтримки приватного інвестора: державні та місцеві гарантії, безповоротне співфінансування, плата за експлуатаційну готовність, гарантії попиту, викуп товарів і послуг, постачання сировини, будівництво суміжної інфраструктури, надання грантів, сприяння залученню коштів з різних джерел.

Безбар’єрний старт для малих громад

Раніше проєкти на рівні села чи невеликого містечка «вмирали» ще до старту: ТЕО, експертизи, обґрунтування – це було надто складно і дорого. Для проєктів вартістю до 5,3 млн євро запроваджена категорія «ППП з допороговим значенням». Для них не потрібно готувати повне ТЕО, достатньо подати концептуальну записку.

Це рішення знижує бюрократичні бар’єри та витрати, дозволяючи громадам реалізувати локальні проєкти (від очисних споруд чи шкільних спортзалів до енергоефективних систем) значно швидше і дешевше. Як зазначає Наталуха, особливо важливо, що тепер реалізація таких проєктів можлива і на локальному рівні, що дозволяє малим містам та селам швидше запускати ініціативи.

Якщо такий проєкт стосується будівництва житла, передбачається, що вигодонабувачі-фізособи також матимуть право на набуття права власності.

Спрощена процедура відновлення

У період дії воєнного стану та протягом семи років після його завершення для проєктів відновлення інфраструктури діє спеціальна спрощена процедура.

Проєкти ППП або концесії, що увійшли до затверджених державних або місцевих переліків, підлягають прискореній підготовці: не потрібні ТЕО, концептуальні записки чи аналіз ефективності. Достатньо короткого опису, який розглядає комісія. Це скорочує підготовку майже на рік, що важливо в умовах масштабних руйнувань.

Включення до переліків відбувається з огляду на офіційні дані про зруйновану інфраструктуру, потреби в охороні здоров’я, енергетиці, соціальній сфері, транспорті. Пріоритетними напрямками для швидкого відновлення є житло, транспорт та енергетика, де сукупні потреби перевищують 230 млрд дол.

Електронна система – прозоро і публічно

Усі етапи реалізації ППП – від кваліфікації до укладення договору – відбуватимуться через Єдину електронну торгову систему (ЕТС).

Вона містить базу даних, електронні майданчики, кабінети учасників, віртуальні кімнати даних. Подання заявок, обмін документами, попередні консультації і проведення конкурсів відбуватимуться автоматизовано та відкрито, мінімізуючи людський фактор і корупційні ризики. ЕТС працюватиме на основі чітких правил, визначених уповноваженим органом. Заборонено суміщати функції адміністратора системи та оператора майданчика для уникнення конфлікту інтересів.

Правила гри – чіткі й уніфіковані

Закон передбачає типові вимоги до учасників ППП для схожих проєктів з відновлення інфраструктури та економіки. Це дає можливість учасникам пройти прекваліфікацію один раз і автоматично претендувати на участь у групі подібних проєктів, наприклад, будівництві кількох амбулаторій. Це усуває дублювання перевірок, спрощує планування та скорочує витрати для приватних партнерів.

Також затверджені три конкурсні процедури для обрання приватного партнера: відкриті торги, торги з обмеженою участю та конкурентний діалог. Крім того, встановлені вимоги до заявки ESPD (Єдиного європейського закупівельного документа), яка подається через ЕТС та відповідає регламенту ЄС 2016/7.

Нові гарантії для бізнесу

Закон закладає безпрецедентні гарантії стабільності умов для приватного інвестора протягом усього строку дії договору. Зокрема, на ППП-проєкт поширюватиметься законодавство, зокрема податкове, чинне на дату укладення угоди, незалежно від подальших змін. Це так зване дідусеве застереження, що мало б стати потужним щитом від політичних та законодавчих ризиків, але, на жаль, ми вже бачили порушення таких принципів щодо режиму «Дія сіті».

Зміни, що покращують становище приватного партнера (пільги, зниження податків), застосовуватимуться автоматично. У разі настання змін, які завдають збитків приватному партнеру, передбачена компенсація втрат. Встановлена заборона на втручання влади в діяльність партнера, а під час воєнного стану діє заборона на обмеження державної підтримки у вигляді бюджетних платежів.

Додатковою відповіддю на занепокоєння інвесторів є впровадження страхування воєнних та політичних ризиків. Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (MIGA) Світового банку та Американська корпорація з фінансування міжнародного розвитку (DFC) уже надають страхове покриття для проєктів в Україні. Наприклад, MIGA забезпечила покриття на 215 млн дол., а DFC анонсувала страхування на понад 350 млн дол. для проєктів у виробничому секторі та сфері освіти.

Ролі та взаємодія сторін: чітко і гнучко

Закон визначає гнучку модель розподілу ролей між учасниками партнерства. Публічними партнерами можуть бути держава, громади та державні підприємства – залежно від того, кому належить об’єкт або хто фінансує його створення.

У разі участі кількох державних партнерів їх повноваження регулюватимуться окремим договором. Вони нестимуть субсидіарну відповідальність за всі зобов’язання державної сторони, що гарантує захист інтересів інвестора навіть у разі неспроможності окремого партнера виконати свої обов’язки.

Приватні партнери можуть створювати спеціальні проєктні компанії (SPV) або діяти консорціумом із солідарною відповідальністю. У проєктах вартістю понад 10 млн євро слід обов’язково залучати радників, які відбираються за конкурсом.

Донори мають право фінансувати радників, укладати договори з обома сторонами ППП і навіть ініціювати заміну приватного партнера за наявності відповідного положення в грантовому та ППП-договорі. Активне залучення міжнародних фінансових організацій, таких як Світовий банк та ЄБРР, до структурування проєктів та надання підтримки є однією з передумов успіху реформи.

Отже, закон №7508 – це більше, ніж модернізація законодавства. Це рестарт ППП в новому форматі: із залученням капіталу, адаптацією до післявоєнного відновлення, впровадженням стандартів ЄС (PIERS та ESPD), посиленням прозорості, спрощеням процесу, конкуренції та соціальної орієнтованості.

Раніше механізм ППП був мертвим: складні процедури, правова невизначеність, вузькі галузі застосування і тотальна недовіра до публічного партнера. Тепер створюється цілісна екосистема, де ризики інвестора мінімізуються через прозорі електронні процедури, стабілізаційні застереження та міжнародне страхування, а можливості підкріплені великим ринком відбудови та політичною волею.

Якщо держава і бізнес зможуть скористатися цими інструментами, то нас чекають не лише відбудова, а й модернізація країни. Інвестиції в ППП – це стратегічний вихід на ринок майбутнього члена ЄС, який перебудовує інфраструктуру за сучасними стандартами. Це шанс стати частиною найбільшого інфраструктурного проєкту XXI століття і долучитися до створення стійкої та європейської України.

Співавторка – Ельміра Шевченко, молодша юристка Eterna Law