Україна важко пройшла попередній опалювальний сезон: у найхолодніші місяці зими «Нафтогазу» довелося екстрено докуповувати газ за рекордними цінами.

Причина – необачність попередньої команди державної монополії на чолі з Олексієм Чернишовим, яка зробила ставку на власний видобуток, не застрахувавшись на випадок можливих ударів росіян по критичній інфраструктурі.

Як наслідок – багатомільйонні переплати на піку цін у ЄС, майже порожні сховища та гарантовано складний наступний сезон, до якого треба готуватися вже зараз.

У рамках цього процесу Україна спільно з партнерами планує запустити новий газовий маршрут: так званий Трансбалканський коридор, покликаний розширити можливості для імпорту та збільшити конкуренцію між операторами. Постачання мали стартувати на початку червня, однак дебютний аукціон на бронювання потужностей для імпорту виявився невдалим. Наступні торги очікуються днями.

Для чого Україна запускає новий маршрут? Чи допоможе він уникнути дефіциту взимку і де знайти гроші на імпорт блакитного палива?

Що таке Трансбалканський коридор

Ще кілька років тому про Трансбалканський газопровід говорили переважно в минулому часі. Колишній маршрут постачання російського газу на Балкани через Україну, Молдову та Румунію втратив актуальність після запуску росіянами «Турецького потоку» у 2020 році. В останні роки труба не використовувалася.

Однак війна Росії проти України переписала правила гри на європейському енергоринку і побудована в радянські часи інфраструктура отримала другий шанс.

Трансбалканський газовий коридор

Оператор ГТС України

Зараз Трансбалканський газовий коридор розглядають не просто як технічну можливість, а як геополітичний інструмент, здатний змінити конфігурацію енергетичної безпеки регіону. Україна, Молдова, Румунія, Болгарія та Греція зацікавлені дати маршруту нове життя, але вже без участі держави-терориста.

Трубу хочуть запустити в реверсному режимі і постачати блакитне паливо, зокрема американське, з грецького LNG-термінала «Ревітуса» до кордону з Україною.

Чому це важливо для України

Україна вийшла з опалювального сезону з рекордно низькими запасами блакитного палива. На початку квітня 2025 року в підземних сховищах було менше 5 млрд куб. м газу, а активного, який можна підняти, – лише 900 млн куб. м.

Серед причин – недостатні обсяги закачування газу попередньою командою «Нафтогазу» на чолі з Олексієм Чернишовим, а також обстріли газових сховищ та ключових видобувних підприємств України на Харківщині та Полтавщині. Через це потреби в імпорті на наступний осінньо-зимовий період (ОЗП) зросли до рекордних за останні роки 5 млрд куб. м, а за песимістичним сценарієм – до 8 млрд куб. м.

Зараз Україна купує газ у Польщі, Словаччині та Угорщині. Трансбалканський коридор – один з небагатьох альтернативних шляхів, який дозволяє диверсифікувати поставки і не залежати лише від імпорту з цих країн.

Це особливо важливо на тлі нестабільності урядів Словаччини та Угорщини, а також можливих нових атак росіян по українських сховищах та обʼєктах видобутку, через які Україна на певний час втрачала до 40% власного газу. Раніше через Трансбалканський газогін уже здійснювалися тестові постачання, тому з технічної точки зору інфраструктура повністю готова до роботи. Утім, є певні нюанси.

Які труднощі можуть виникнути

Ключова проблема маршруту – вартість транспортування. Тариф формують п’ять країн, що робить його найдорожчим серед усіх імпортних напрямків.

Стандартна тарифна ставка для поставок з Греції становила 9,77 євро за МВт-год (1 МВт-год дорівнює 95,3 куб. м, тобто транспортування 1 тис. куб. м коштувало 102 євро). Це вчетверо більше, ніж з польського або хорватського СПГ-терміналів. Саме тому тривалий час імпорт в Україну по цій трубі був відсутній.

Розуміючи це, оператори п’яти країн розробили продукт, за яким тарифну ставку для Греції, Болгарії, Румунії та Молдови знизили на 25%, а для України – на 46%. У підсумку ціну прокачування газу для України з вартістю регазифікації на LNG-терміналі знизили до 7,8 євро за МВт-год або 81,9 євро за тис. куб. м. Це значно більше за угорський і польський тарифи, але близько до словацького.

Після перегляду тарифу перші поставки за новим маршрутом очікувалися 1 червня, але проведений напередодні аукціон з бронювання місячних потужностей завершився нічим: потужності на перший місяць літа не були заброньовані. Щоправда, за даними співрозмовників ЕП на газовому ринку, такий результат більше пов’язаний з організаційними труднощами, ніж з вартістю транзиту.

«Трейдери скаржаться на банальний брак часу, тому що все робилося поспіхом. Не всі встигли оформити договори з операторами, найбільше проблем було в румунських колег», – ділиться деталями один з трейдерів.

У найближчі дні оператори можуть провести ще один аукціон, пропонуючи потужності на червень або на частину місяця. Учасники ринку очікують, що він виявиться вдалим і постачання за новим маршрутом нарешті стартують.

Ще один нюанс – скромні обсяги, які можна транспортувати через балканський газогін: близько 3 млн куб. м газу на добу, що менше 100 млн куб. м на місяць.

Найбільші можливості для імпорту газу створені на кордоні із Словаччиною: 42 млн куб. м на добу або понад 1,2 млрд куб. м на місяць. На другому місці – Угорщина з 9,75 млн куб. м на добу, на третьому – Польща з 6 млн куб. м палива.

Роль маршруту – резервна

Попри незначні обсяги, учасники ринку вважають відкриття нового маршруту важливим кроком для диверсифікації постачань і зміцнення енергобезпеки регіону.

«Обсяги там не надто великі, але напрямок критично важливий у пікові моменти, коли потрібно швидко закачати великі обсяги газу в сховища перед зимою. Як нині», – зазначає президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар.

Крім того, відкриття трансбалканського маршруту створює конкуренцію для Словаччини. «Польські й угорські напрямки повністю заброньовані і мають обмежені потужності. Тарифи на транспортування газу через Словаччину і трансбалканський маршрут приблизно однакові, тож поява альтернативи може змусити Братиславу переглянути ціни», – припускає співрозмовник ЕП на ринку.

Ще одна перевага – поява додаткового джерела газу на ринку. «Газ із Словаччини, найімовірніше, надходитиме з Центральної Європи, а через трансбалканський маршрут постачатиметься паливо з півдня, зокрема з Греції. Це нове джерело ресурсу і це теж плюс для ринку», – вважає представник одного з трейдерів.

З’єднання Трансбалканського газового коридору в Болгарії з газовою трубою, яка веде до узбережжя Греції

Getty Images

Трансбалканський коридор може стати ще одним маршрутом для імпорту газу із США. До цього Україна могла отримувати американське паливо через польський LNG-термінал Свіноуйсьце або з хорватського LNG-терміналу Krk через Угорщину.

«Нафтогаз» може забронювати потужність для розвантаження газу в одному з цих терміналів, але я наразі не чув про підписання прямих контрактів з американськими компаніями. Є лише домовленість з польським Orlen, який сам контрактує та привозить цей газ. Хочете – назвіть його американським.

НАК купує паливо лише на кордоні України. Можливо, колись почуємо і про прямі угоди з компаніями із США», – розповідає один з учасників газового ринку.

Де брати гроші

Головна проблема збільшення імпорту газу – не брак ресурсу в Євросоюзі чи труднощі з його доставкою в Україну, а дефіцит коштів у «Нафтогазу». До зими Україні потрібно імпортувати близько 5 млрд куб. м газу, а це означає щонайменше три-чотири місяці роботи на максимумі. Тобто часу обмаль.

Грошей на купівлю всього обсягу блакитного палива «Нафтогаз» не має. Частину потреби вдалося покрити власними коштами компанії, частину – кредитом від ЄБРР на 270 млн євро та грантом від уряду Норвегії на 140 млн євро.

Президент Володимир Зеленський наголосив, що Україна знайшла джерела для покриття половини потрібного обсягу, однак ще бракує 1 млрд євро. За словами глави держави, з цього питання тривають перемовини з урядом Норвегії.

«Ми обговорювали (з прем’єром Норвегії Йонасом Гаром Стере – ЕП) важливі для України питання. Я отримав від нього позитивний сигнал. Це щодо газу: якщо в нас буде дефіцит узимку, чи можемо ми розраховувати на відповідний об’єм. Отримав від Йонаса підтримку», – сказав Зеленський. Ідеться про продаж норвезького газу чи про хоча б часткове фінансування закупівлі ресурсу, він не уточнив.

Які ще можуть бути варіанти? «Один із сценаріїв – втручання уряду. Це може бути випуск ОВДП або передавання десятків мільярдів гривень прибутку «Енергоатому», які той «наскирдував» після підвищення тарифу на електроенергію для населення і сховав на добудову блоків Хмельницької АЕС. Таке вже було у 2021 році, коли «Оператор ГТС» передав «Нафтогазу» 48 мільярдів гривень нерозподіленого прибутку на закупівлю газу», – припускає співрозмовник ЕП в уряді.

«До зими нам треба закачати близько 5 мільярдів кубометрів газу, а це десь 1-1,5 мільярда на місяць. Тобто в наступні три-чотири місяці треба активізувати роботу на всі сто відсотків. Часу обмаль, тому питання грошей зараз на першому місці», – підсумовує представник однієї з енергетичних компаній.