21 травня в представництві Євросоюзу в Україні відбулася нарада, присвячена обговоренню проєкту постанови Мінекономіки України про запровадження нульової квоти на експорт брухту та відходів чорних металів протягом 2025 року.

Цей документ викликав широке занепокоєння в бізнес-колах та в міжнародних партнерів і є яскравим прикладом непрозорого формування державної політики без належного діалогу із стейкхолдерами та аналізу довгострокових наслідків.

Фіскальні бар’єри: міф про захист внутрішнього ринку. Пропонована постанова передбачає заборону експорту брухту чорних металів до країн Євросоюзу. Водночас на експорт у треті країни вже діє мито в розмірі 180 євро за тонну. Цей інструмент застосовується з 2014 року. Тоді ставка була лише 10 євро і поступово зростала до 30 євро/т, 42 євро/т, 58 євро/т і до нинішніх 180 євро/т.

Очікувалося, що такі обмеження стимулюватимуть внутрішнє споживання брухту і зростання металургійного виробництва. Проте обсяг виробництва сталі не збільшився, а рівень використання брухту залишився стабільним. Натомість зросла лише різниця між світовими цінами та внутрішніми закупівельними.

Ситуація на ринку: факти замість припущень. У 2024 році металургійні підприємства України купили 1,343 млн тонн брухту чорних металів, що на 310 тис. тонн більше, ніж у 2023 році. У той час експорт зріс лише на 110 тис. тонн. Тобто внутрішній ринок отримав більше ресурсу попри наявний експорт. Це суперечить аргументації, що експорт шкодить забезпеченню сировиною металургійної галузі.

Варто також врахувати, що левова частка постачання брухту на внутрішній ринок здійснюється через афілійовані компанії при меткомбінатах. Це створює ситуацію подвійного ціноутворення, де внутрішні ціни суттєво нижчі, ніж ціни в ЄС. Різниця сягає 60-80%. Така модель вигідна для промислових груп, але знищує конкуренцію та позбавляє заготівельників мотивації інвестувати в збір і переробку брухту.

Експорт як запобіжник стагнації. Експорт – єдиний альтернативний канал збуту брухту для багатьох підприємств. Його обмеження або заборона призведе до втрати 12-15 млн євро виручки щомісяця, скорочення 4 тис. робочих місць, втрати податкових надходжень, недоотримання лише у 2025 році понад 600 млн грн держпідприємствами, які не зможуть реалізувати брухт на відкритому ринку.

Ризики для євроінтеграції. Окрему увагу слід приділити міжнародному контексту. Як повідомили представники Євросоюзу, пропонована урядом постанова зачіпає торговельні відносини з ЄС і суперечить угоді про асоціацію.

При цьому ні Мінекономіки, ні інші виконавчі органи не провели консультацій з євросоюзівськими партнерами. Ба більше, представництво ЄС отримало звернення від євросоюзівських підприємств та галузевих об’єднань і з пропозиціями поставок брухту в Україну і з попередженнями про можливість ініціації запровадження зустрічних торговельних обмежень на український чавун, сталь та інші види металургійної сировини у випадку схвалення цієї постанови.

Перешкоди для оборонного сектору. Насамкінець – про ще одну важливу проблему: утилізацію знищеної військової техніки та боєприпасів. Щодня зростає обсяг металевих відходів військового походження, які потребують переробки. Проте внутрішні підприємства не готові інвестувати в цей процес.

Без експорту неможливо залучити міжнародні інвестиції чи новітні технології. Це створює реальні ризики для довкілля, безпеки і сталого розвитку, а фінансові втрати Міноборони України стало зростають.

Баланс українського ринку металобрухту, тис. тонн

Джерела: УА «Втормет», ОП «Укрметалургпром», ДМС

Ціновий дисбаланс українського ринку брухту

Висновки. Нульова квота на експорт брухту – це не просто адміністративне рішення. Це крок, який може мати далекосяжні негативні наслідки для економіки, ринку праці, держбюджету та міжнародних зобов’язань України.

В умовах війни та потреби в економічній мобілізації держава повинна діяти зважено, відкрито та в партнерстві з усіма зацікавленими сторонами. Україна потребує не заборон, а ефективної політики, яка дозволить збалансувати інтереси виробників, експортерів, споживачів і партнерів. І найголовніше – зберегти довіру до себе як до надійного торговельного партнера та передбачуваної держави.

Своєю чергою пропонуємо альтернативне рішення щодо припинення інсинуацій та конфлікту інтересів між двома стратегічними галузями промисловості. Воно полягає в затвердженні та впроваджені балансу утворення та споживання брухту чорних металів, який повинен щорічно затверджувати Мінстратегпромом України.

Наявність такого балансу є передумовою ухвалення виваженого державницького рішення, що врахувало б інтереси сторін та сприяло розвитку ринку. Залучення широкого кола науковців та експертів, включаючи міжнародних, дозволить знайти єдине ефективне та прозоре рішення для брухтопереробної промисловості.

Крім того, ключові представники заготівельної галузі готові підписати та виконувати відповідний меморандум з металургійними підприємствами про пріоритетне забезпечення їх потреб у брухті чорних металів. Але чи потрібні прозорі та справедливі правила на ринку брухту металургам – питання риторичне.