Навіть під час війни Україна намагається рухатися до цивілізованої та економічно розвинутої частини світу. Хоче подалі відійти від «совкових» традицій, правил, планових механізмів ведення економіки, які просто не дають розвиватись конкуренції та ринку в цілому.

Проте деякі поодинокі особистості бажають нав’язати думку як було гарно жити та працювати при Радянському союзі, як було гарно стояти в чергах, навіть до порожніх магазинів, тримаючи в руках талони на цукор та борошно, як зручно було роками купляти автомобіль або пральну машину, при цьому оббиваючи двері десятків кабінетів чиновників. Такі люди зараз хочуть змусити деревообробників «жити за талонами».

В той же час коли прогресивна частина вітчизняних учасників ринку прагне побудувати реально ринкове конкурентне середовище, з однаковими правилами для всіх, розуміючи, що це є необхідним для розвитку галузі.

У чому суть?

Оновлений законопроєкт «Про ринок деревини» найближчим часом нарешті має потрапити до сесійної зали парламенту.

Ухвалення цього документу є надзвичайно важливим для функціонування лісозаготівельної та деревообробної галузей, адже незважаючи на організованість та ефективність біржового ринку, який функціонує зараз, всі учасники процесу хочуть працювати за єдиними фіксованими в нормативних документах правилами. Якими ж будуть ці правила?

Однією з головних «ниток» цього законопроєкту є продаж всієї необробленої деревини на ліцензованих товарних біржах. Ефективна біржова діяльність забезпечує рівний доступ до ресурсу для всіх деревообробників.

Тут наче все зрозуміло, абсолютно ринковий та конкурентний механізм, із використанням кращих світових практик. Сьогодні в Україні вже працює 4 ліцензовані товарні біржі, які обслуговують весь процес реалізації.

Проте деякі «старожили деревообробного бізнесу» продовжують вимагати запровадження продажу ресурсу на умовах оферти, так би мовити пропонують повернути рядянскі умови функціонування господарств, а саме пропонують відпускати деревину буквально «по-талонам».

У більшості учасників ринку виникає логічне запитання: «навіщо робити 10 кроків назад та знову падати в рядянську прірву?»

Потрібно зазначити, що «талонна» (або ще «карткова») схема це фактично система розподілу товарів чи ресурсів з дефіцитною ознакою. І якщо зовсім відверто, то цей розподіл частіше проходив не на принципах справедливості, а на засадах особистих домовленостей з чиновниками.

І ключовим моментом було те, що якщо ти маєш виробничу необхідність, маєш фінансову можливість придбати ресурс необхідного обсягу, то парадоксально, але ти зможеш його придбати максимум лише в тій кількості, яку для тебе виділили чиновники і на яку тобі видали талонів, ні кубом більше.

Більше того, наявність талону не гарантує наявності товару. Іншими словами — для наближених такий ресурс буде, а для звичайних деревообробників — ні.

Мені дуже не віриться, що хтось з прогресивних та прозорих деревообробників хоче стояти в незрозумілій черзі лише за право придбати ресурс, вимолювати певні дозволи та ліміти у чиновників, потім сплачувати вартість, яка не відповідатиме ринковим трендам.

Така система має надзвичайно багато суб’єктивізму та багато в чому залежить від прийнятих рішень конкретними посадовими особами. І саме такий підхід не дає розвиватись бізнесу та ринковим взаємовідносинам.

Наша країна вже 30 років рухається в напрямку Європи і постійно зіштовхується з труднощами саме через періодичні намагання повернутись до практик Радянського Союзу. Якщо офертово-талонна система буде впроваджена, то про розвиток ринкових відносин в сфері необробленої деревини можна забути.