Наприкінці вересня на сайті Верховної Ради з’явився проєкт закону №12058 про відновлення деградованих земель, у якому йшлося про вирощування енергетичних рослин та виробництво біопалива. Спершу може здатись, що проєкт закону має природоохоронну ідею. Утім це не так.

Головна ціль законопроєкту №12058 – дозволити вирощувати енергетичні рослини на малопродуктивних, деградованих та забруднених, внаслідок воєнних дій, землях. А ще він про деструктивне землекористування та кроки в сторону змін клімату. Іншими словами, агрокомітет Верховної Ради, який ініціював законопроєкт, зневажив природоохоронні норми законодавства, підмив поняття задля своїх вигод та масштабної мети – розорати все.

Тепер детально.

Що таке енергетичні рослини? У проєкті закону йдеться, що це багаторічники, які вирощують у вигляді плантацій, з урожаєм раз на 1-5 років, який використовують для виробництва різного виду енергії. Наприклад верба, а також павловнія.

Остання рослина, м’яко кажучи, непокоїть. Справа в тому, що павловнія внесена до Переліку інвазійних видів дерев, тобто таких, які швидко, агресивно, неконтрольовано поширюються, займаючи місце місцевих видів. Перелік був затверджений Наказом Міндовкілля, а те, що Наказ скасували на користь бізнесу — не відміняє інвазійності павловнії. Тож засаджувати нею сільськогосподарські ділянки — неприпустимо.

Зокрема, агрокомітет пропонує до енергетичних віднести однорічні олійні рослини, які використовують як біопаливо. Ну тобто соняшник, сою, кукурудзу, ріпак… Ці культури займають головні місця в українському агросекторі.

За останні три роки 32,6% експорту культур України становить продукція олійних, а в 2024 році лише соняшником було засіяно 15% від площі ріллі (5,2 млн га). Схоже, цього мало, тому ініціатори закону пропонують, щоб ще більше території країни займали олійні культури та планують використати для цього землі, де відбувались воєнні дії.

Справа в тому, що законом пропонується до деградованих земель віднести ті, які забруднені внаслідок воєнних дій, і на них вирощувати енергетичні рослини. Мовляв це дозволить очистити ґрунт від важких металів. Власне, так і є, але є нюанс. Рослини очищають ґрунт за рахунок того, що поглинають в себе небезпечні сполуки.

І тут виникають очевидні питання: «Чи не потраплять важкі метали в повітря? А спалювання — це вуглецево нейтральний процес, до якого ми прагнемо? Де гарантій (крім чесного слова законотворців), що олії та корми з техногенно забруднених земель не потраплять до столу?». В Україні немає дефіциту орних земель, щоб так ризикувати здоров’ям населення.

І побоювання ці небезпідставні. Законопроєкт 12058, крім самих абсурдних ідей, ініціює ще й державну підтримку цих ідей. Створюються всі умови для того, щоб вирощування енергетичних рослин (тобто олійних та інвазійних) було вигідне аграріям-біоенергетикам. Мова йде про оренду землі за мінімальною ціною строком на 10 років, а також державні субсидії на вирощування… соняшнику. Можна припустити, що саме ця рослина стане головною на полі деградованих земель. Тож можна передбачити, що пом’якшення умов для вирощування олій з техногенно забруднених земель може стати передумовою того, що така олія потрапить на ринок продуктів, і ціна її буде нижчою (або дохід для аграрія вищим).

Чому законопроєктом занепокоєні природоохоронці?

Справа в тому, що деградовані, малопродуктивні та техногенно забруднені землі — це землі, які підлягають консервації. Що це означає? У 2022 році була прийнята Постанова про Порядок консервації земель. Ця Постанова має природоохоронний характер.

У ній метою консервації є припинення розорювання земель, наприклад деградованих, які дають малий врожай; або розораних на схилах більше 7 градусів, аби зупинити ерозійні процеси; або техногенно забруднених земель — через небезпеку для здоров’я вирощеної продукції.

Це Постанова, декларує зменшення частки ріллі. Але вона не працює. Згідно з офіційною відповіддю Держгеокадастру, за останні три роки в Україні було законсервовано 15,49 га земель. Ця цифра близька до нуля. Головний аргумент громад та Держгеокадастру, чому не консервуються землі — «у нас немає на це грошей».

Але замість того, щоб стимулювати та спростити консервацію земель для відновлення природи, держава навпаки створює приємні умови, щоб продовжувати використовувати деградовані землі для вирощування олійних культур.

Майже 57% України (третій показник у світі) — це розорані землі, які щороку вносять вагому частку вуглецю в повітря через оранку ґрунту — палкий «привіт» змінам клімату. І держава знає про проблему надмірного розорювання, тому ініціює зменшення площі ріллі на 13% (понад 7,5 млн га) та збільшення площ природних пасовищ і заповідних територій. Але це з одного боку. А з іншого боку — реєструє законопроєкти, які кричать, що земля — це ресурс, і ресурс цей виключно для аграріїв.

Таким є і законопроєкт №12058, прийняття якого в чинній редакції безумовно призведе до того, що на мільйонах гектарів деградованих земель буде рости соняшник, який фактично і призвів до їх деградації; або інвазійні рослини, які «поглинуть» місцеві види та зруйнують природні оселища.

Зрозуміло, коли з’являється прямий інтерес держави в певному питанні, то з’являються відповідні закони. Якщо ввести в гуглі «енергетичні рослини», першим буде посилання на спілку бізнесу та експертів з розвитку біоенергетики. Членами цієї спілки є низка агрокомпаній та холдингів, власниками яких є народні депутати, що стали авторами законопроєкту №12058.

Що цікаво, більшість агрохолдингів мають свої компанії з виробництва біопалива. Вони бідкаються на бар’єри, які заважають щасливому розвитку аграріїв-біоенергетиків. І, як не дивно, спілка пропонує запровадити оренду малопродуктивних та деградованих земель без аукціонів, знизити ціну на землю та отримувати грошову підтримку від держави на вирощування олійних. Виходить, частина цих пропозицій включена до проєкту закону, а зацікавлені сторони у вирощування енергетичних культур будуть просувати та голосувати за закон.

Постає питання, чому аграрії не виділять частину своїх земель для благородної мети — розвиток біоенергетики? Адже в Україні предостатньо ріллі, яку можна використовувати для біопалива. Відповідь очевидна, вирощування енергетичних рослин — це виключно господарське використання землі для отримання прибутку бізнесу, і про жодну охорону природи тут не йдеться, на жаль.