Одним із способів боротьби з легалізацією доходів в Україні є фінансовий моніторинг. Основним нормативним актом, який регулює фінмоніторинг, є закон «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» №361-IX від 6 грудня 2019 року.

Фінмоніторинг – це перевірка фінансових операцій клієнтів, щоб виявити і не пропустити платежі, які є незаконними доходами або фінансують тероризм чи поширення зброї масового знищення. Найчастіше з такою перевіркою стикаються компанії при здійсненні переказів коштів у банках та інших фінансових установах.

Хто здійснює фінмоніторинг

Фінансовий моніторинг здійснюють суб’єкти первинного фінмоніторингу (СПФМ) та суб’єкти державного фінмоніторингу (СДФМ).

СПФМ – це, як правило, компанії або інші особи, що надають фінансові послуги і проводять фінансові операції. СПФМ перевіряють фінансові операції та клієнтів, що звертаються за їх проведенням. За результатами перевірки СПФМ ухвалюють рішення: проводити цю операцію чи ні.

СПФМ перевіряють клієнтів до початку або протягом співпраці з ними, а також до або під час проведення операції. Перевірка може включати ідентифікацію, верифікацію клієнтів, вивчення структури власності і документів про їх діяльність.

До СПФМ належать банки, страховики, кредитні спілки, інші фінансові установи чи особи, що надають окремі фінансові послуги, товарні біржі, оператори платіжних систем, філії або представництва іноземних фінансових установ, професійні учасники ринків капіталу (крім організаторів торгівлі фінансовими інструментами), бухгалтери, суб’єкти аудиторської діяльності, адвокати, нотаріуси.

СДФМ – це державні органи. Вони встановлюють вимоги для СПФМ щодо організації та проведення фінмоніторингу, визначають, коли і як СПФМ повинні проводити посилену перевірку, контролюють дотримання СПФМ законодавства про фінмоніторинг, застосовують заходи впливу та відповідальності.

Перелік СДФМ вичерпний: Національний банк України (НБУ), Міністерство фінансів України, Міністерство юстиції України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Міністерство цифрової трансформації України, Державна служба фінансового моніторингу України (ДСФМУ).

Критерії фінмоніторингу

Фінмоніторинг проводиться щодо порогових та підозрілих операцій або діяльності.

Порогова фінансова операція може складатися з одного чи кількох платежів, що в сумі дорівнює або перевищує 400 тис. грн (у тому числі еквівалент в іноземній валюті) або 55 тис. грн для суб’єктів, які проводять лотереї або азартні ігри.

Проте не кожна така операція підлягає фінансовому моніторингу. Крім грошового показника, такі операції перевіряються за наявності хоча б однієї з таких ознак.

1. Хоча б одна сторона фінансової операції

– має реєстрацію, місце проживання, місцезнаходження або рахунок у банку, зареєстрованому в державі, що здійснює збройну агресію проти України;

– має реєстрацію, місце проживання, місцезнаходження або рахунок у банку, зареєстрованому в державі, що не виконує чи неналежним чином виконує рекомендації міжнародних організацій у сфері боротьби з легалізацією доходів, фінансуванням тероризму чи поширення зброї масового знищення;

– кінцевий бенефіціарний власник (КБВ) такої сторони є громадянином чи має постійне місце проживання в державі-агресорі.

2. Фінансові операції політично значущих осіб, членів їх сімей або осіб, пов’язаних з політично значущими особами.

3. Платіжні операції з переказу коштів за кордон (у тому числі до офшорних зон).

4. Фінансові операції з готівкою (внесення, переказ, отримання коштів).

5. Фінансові операції електронного резидента.

Підозрілими є фінансова операція чи діяльність, які СПФМ вважає результатом злочинної діяльності чи пов’язаними з фінансуванням тероризму або розповсюдженням зброї масового знищення. СПФМ визначають підозрілі фінансові операції (діяльність) на основі власних внутрішніх документів.

Ці документи враховують індикатори підозрілості, які встановлені СДФМ для СПФМ. Наприклад, НБУ для банків визначив індикатори, що стосуються діяльності чи поведінки клієнта, фінансових операцій клієнта, різних видів продуктів банку.

Ризик-орієнтований підхід та критерії ризику

СПФМ проводять фінмоніторинг з урахуванням ризик-орієнтованого підходу. Це критерії ризику, які для СПФМ є сигналом, що фінансова операція або клієнт можуть порушувати законодавство про фінмоніторинг. Кожен СПФМ повинен мати внутрішній документ з переліком цих ризиків. Такі внутрішні документи СПФМ мають враховувати критерії ризиків, які визначені для них відповідним СДФМ.

НБУ визначив критерії ризиків для СПФМ, щодо яких він здійснює державне регулювання і нагляд. Для банків критерії передбачені в положенні про здійснення банками фінансового моніторингу №65, а для інших фінустанов, які реєструє чи ліцензує НБУ, – у положенні про здійснення установами фінмоніторингу №107.

Для інших СПФМ критерії ризиків визначив Мінфін у положенні про здійснення фінансового моніторингу суб’єктами первинного фінмоніторингу, державне регулювання і нагляд за діяльністю яких здійснює Міністерство фінансів №282.

Оскільки фінансовий моніторинг найчастіше проводять банки, розглянемо встановлені для них критерії ризиків.

Критерії ризику за типом клієнта стосуються правової форми, структури власності, діяльності та КБВ клієнта, наприклад, факти неодноразової зміни КБВ чи керівника юридичної особи за відсутності ознак економічної доцільності таких змін.

Географічні критерії ризику стосуються зв’язку клієнта чи його КБВ з державою (територією), у якій економічні, соціальні, правові чи політичні умови можуть спричинити легалізацію доходів чи фінансування тероризму. Наприклад, це держави, віднесені Кабінетом міністрів до переліку офшорних зон.

Критерії ризику за типом послуги (продукту) стосуються банківських послуг та продуктів. Наприклад, у клієнта велика готівкова частка операцій.

Критерії ризику за каналом постачання послуги (продукту) стосуються способу, у який клієнт отримує та використовує послугу чи продукт банку. Наприклад, до процесу ідентифікації та верифікації клієнта залучені агенти, що не є СПФМ.

Високий ризик ділових відносин чи фінансової операції

У певних випадках закон про фінмоніторинг вимагає від СПФМ встановити високий ризик ділових відносин чи фінансових операцій. Це пов’язано із зв’язком клієнта (його КБВ) з державою-агресором, офшорними зонами чи державами, що не виконують рекомендації міжнародних організацій з боротьби з легалізацією доходів, фінансуванням тероризму або поширенням зброї масового знищення.

Крім того, високий ризик наявний, якщо до клієнта застосовані міжнародні або українські санкції, а також стосовно клієнтів з ЄДР виключена інформація про КБВ або внесена відмітка про визнання структури власності непрозорою.

Якщо СПФМ встановив високий ризик ділових відносин, він повинен проводити щодо таких клієнтів посилену перевірку. Вона полягає в поглибленому дослідженні банками інформації про клієнта, його учасників, КБВ, фінансову операцію.

Наприклад, банки можуть досліджувати, чи є в структурі власності особи, які мають прямий або непрямий вирішальний вплив на юридичну особу, володіючи часткою, меншою 25%; чому клієнт має складну структуру власності; яке походження коштів, пов’язаних з фінансовими операціями клієнта; які юридичні та економічні зв’язки між клієнтами із спільним КБВ.

Крім того, банк може встановити додаткові вимоги для проведення фінансових операцій. Наприклад, встановити ліміт на суму фінансової операції, обмеження проводити фінансову операцію в певну державу або вимагати підтвердні документи від клієнта перед проведенням фінансової операції.

Неприйнятно високий ризик ділових відносин чи фінансової операції

СПФМ повинні встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин чи фінансової операції у двох випадках. Перший – СПФМ не може виконати обов’язки у сфері фінмоніторингу або мінімізувати ризики, пов’язані з клієнтом чи операцією. Другий – СПФМ має обґрунтовану підозру, що діяльність клієнта фіктивна.

У такому разі СПФМ зобов’язаний відмовити клієнту в обслуговуванні (розірвання ділових відносин, закриття рахунку, відмова від проведення фінансової операції).

Приклади реалізації фінмоніторингу

Розглянемо найпоширеніші приклади реалізації фінмоніторингу, з якими можуть зіткнутися українські компанії в банку.

Приклад 1. ТОВ відкрило рахунок у банку. З часом банк виявляє, що ТОВ є частиною бізнесу групи компаній, які ведуть діяльність в рф. Банк пише лист товариству з вимогою надати пояснення та підтвердні документи щодо наявності бізнесу в засновників ТОВ в рф або спростувати цей факт. Також просить інформацію про осіб, які мають вирішальний вплив на управління компаніями групи незалежно від формального володіння, документи про КБВ ТОВ.

Якщо ТОВ документально не переконає банк у відсутності відносин з рф, то банк припиняє підтримання ділових відносин з ТОВ (наприклад, зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта, блокує рахунок та активні платіжні картки, повертає подані клієнтом розрахункові документи без їх виконання).

Приклад 2. Іноземне підприємство (ІП) відкрило рахунок у банку. Між ІП та компанією-нерезидентом був укладений договір постачання товару, який ІП повинне оплатити в іноземній валюті та в подальшому реалізувати на території України. ІП звернулося до банку для здійснення оплати товару.

Банк звернувся із запитом до іноземного підприємства про надання актуальної інформації про ІП та його контрагента за валютною операцією. Під час здійснення фінансового моніторингу банк встановив низку ризиків щодо ІП. Його створили громадяни рф, які потім передали частки керівнику – громадянину України.

ІП кілька років веде збиткову діяльність. Назва ІП є ідентичною назві російської компанії, учасниками якої є колишні засновники та учасники ІП. Крім того, ІП було офіційним дистриб’ютором російської компанії в Україні.

Банк дійшов висновку, що зовнішньоекономічний контракт укладений з метою приховування виведення капіталу на користь резидентів рф, враховуючи заснування ІП та наявність історичного зв’язку з особами з рф. Банк відмовляється підтримувати ділові відносини з ІП через неприйнятно високий ризик.

Приклад 3. ТОВ відкрило рахунок у банку. Банк перевіряв інформацію про клієнта в ЄДР і виявив, що КБВ ТОВ є підсанкційна особа відповідно до указу президента України та рішення РБНО. Банк ухвалює рішення про встановлення неприйнятно високого ризику та про відмову від підтримання ділових відносин.

Відповідальність клієнтів за порушення законодавства про фінмоніторинг

Ми зосередимося лише на відповідальності осіб, щодо яких ведеться моніторинг. За порушення профільного законодавства можуть наставати адміністративна та кримінальна відповідальність і спецзаходи в рамках закону про фінмоніторинг.

Адміністративна відповідальність настає за ненадання, несвоєчасне подання або подання недостовірної інформації, пов’язаної з аналізом фінансових операцій, що стали об’єктом фінансового моніторингу, довідок та копій документів (у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом) на запит СДФМ.

За це правопорушення стаття 166^-9 КУпАП передбачає штраф для посадових осіб підприємств, установ, організацій, громадян – суб’єктів підприємницької діяльності, які не є СПФМ, від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Також адміністративна відповідальність настає за невиконання законних вимог посадових осіб СДФМ стосовно усунення порушень законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню поширення зброї масового знищення або створення перешкод для виконання покладених на них обов’язків.

За таке правопорушення встановлена відповідальність у вигляді штрафу для громадян – суб’єктів підприємницької діяльності, самозайнятих осіб, ліквідаторів, або уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 188^-34 КУпАП).

Кримінальна відповідальність настає за набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинення правочину з таким майном, або переміщення, зміна форми (перетворення) такого майна, або вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно одержане злочинним шляхом.

Відповідальність за таке правопорушення – позбавлення волі на три-шість років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна. За наявності обставин, що обтяжують відповідальність, санкції можуть бути більшими (стаття 209 КК України).

Закон про фінмоніторинг передбачає застосування до осіб таких заходів:

– замороження активів, пов’язаних з тероризмом та його фінансуванням, поширенням зброї масового знищення та його фінансуванням;

– зупинення фінансових операцій, якщо вони підозрілі та в разі виникнення підозри, що вони містять ознаки вчинення кримінального правопорушення;

– включення до переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовані міжнародні санкції;

– ліквідація за рішенням суду юридичних осіб, які здійснювали фінансові операції з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансували тероризм чи поширення зброї масового знищення.

Висновки

Фінмоніторинг здійснюється на двох рівнях: первинному та державному.

З первинним фінансовим моніторингом фізичні та юридичні особи можуть зіткнутися, наприклад, під час взаємодії з банками, іншими фінансовими установами, нотаріусами, суб’єктами аудиторської діяльності. На первинному рівні проводиться перевірка фінансових операцій та їх сторін.

На державному рівні фінмоніторинг здійснюють НБУ, Мінфін, Мін’юст, НКЦПФР, Мінцифри та Державна служба фінансового моніторингу. Ці державні органи встановлюють вимоги до здійснення перевірок фінансових операцій та клієнтів на первинному рівні та контролюють суб’єктів первинного фінмоніторингу.

Фінмоніторинг проводиться щодо порогових та підозрілих операцій (діяльності). Щоб визначити, чи є операція пороговою, потрібно встановити, чи платежі за такою операцією дорівнюють чи перевищують 400 тис. грн (у певних випадках – 55 тис. грн), а також одну з ознак (наприклад, КБВ сторони фінансової операції має громадянство держави-агресора або фінансова операція проводиться готівкою).

Щоб визначити, чи фінансова операція (діяльність) є підозрілою, суб’єкти первинного фінмоніторингу оцінюють, чи може вона бути результатом злочинної діяльності або мати відношення до фінансування тероризму чи поширення зброї масового знищення. Якщо суб’єкт первинного фінмоніторингу встановить ознаки порогової або підозрілої операції, він зобов’язаний провести ретельну перевірку відомостей про клієнта чи отримувача операції та ухвалити відповідне рішення.

Якщо під час перевірки встановлені порушення або підозра в порушенні законодавства, до осіб (фізичних або юридичних) можуть бути застосовані спецзаходи впливу або відповідальності (наприклад, замороження активів компанії, які пов’язані з тероризмом, чи ліквідація за рішенням суду компанії, яка легалізувала доходи). Крім того, посадові особи компаній та інші фізособи можуть бути притягнуті до адміністративної або кримінальної відповідальності.

Співавторка – Софія Папура, юрист Everlegal