У лютому 2025 року стало відомо, що Міністерство оборони попередньо оплатило зброї на 51,4 млрд грн, яку так і не отримало вчасно. Більше того, термін постачання або повернення коштів уже остаточно минув.​

Це показує, як навіть життєво важливі оборонні угоди можуть перетворитися на юридичні конфлікти. Ринок озброєнь взагалі схильний до таких проблем: кожен великий контракт – потенційна зона турбулентності, де зрив постачання чи платежу запускає ланцюг претензій, спорів та арбітражів.

Чому ринок зброї породжує конфлікти

Контракти на зброю – це багатомільйонні угоди під жорсткі дедлайни. Затримка поставки, неналежна якість чи несплата одразу набувають стратегічного значення, особливо коли наслідком є невчасне постачання техніки або амуніції на фронт. Бувають і зворотні випадки, якщо державі-замовнику бракує коштів або змінюються пріоритети, постачальник може не отримати оплату.

Для демонстрації комплексності та важливості цих контрактів, як приклад, можна взяти спір що стосувався контракту на 1,6 млрд євро, який попередник компанії KNDS – Krauss-Maffei Wegmann (KMW) – уклав у 2003 році на постачання 170 танків Leopard 2HEL. На той момент це вважалося найбільшим контрактом на закупівлю в історії грецької армії.

KNDS подала позов до арбітражу у 2019 році. Компанія вимагала сплати відсотків за прострочення через несвоєчасні платежі за поставлені матеріали, відшкодування 28 млн євро, які були утримані Грецією як штраф за затримку постачання, а також понад 146 млн євро компенсації збитків. Як результат, KNDS було присуджено до 25 млн євро разом із нарахованими відсотками.

Оборонні контракти не завжди одразу призводять до арбітражу – сторони зазвичай спочатку намагаються врегулювати спір мирним шляхом. Так було й у цьому випадку: присуджена сума приблизно відповідала тій, яку раніше рекомендував виплатити комітет, створений при Головному управлінні оборонних інвестицій та озброєнь Греції.

Однак підрядник відхилив цю пропозицію й звернувся до арбітражу.

(Не)обґрунтована непрозорість та закиди корупції

На ринку зброї прозорість не завжди може бути абсолютною – і це не обов’язково свідчить про зловживання. Військові контракти часто передбачають закриту інформацію: тактико-технічні характеристики, маршрути постачання, або навіть сам факт наявності певного озброєння можуть бути як державною таємницею, так і просто бути не бажаними до розголошення самими виробниками озброєння.

Крім того, ціна може істотно відрізнятися від ринкової через унікальність комплектації, терміновість замовлення, малі обсяги серій або вимогу адаптації до конкретних умов бойового застосування. Тому не кожна відмінність у цінах чи відсутність публічної інформації означає корупцію. Оцінювати такі ситуації варто не лише за формальними ознаками, а з урахуванням технічного контексту, оперативної необхідності та законодавчих обмежень у сфері безпеки.

Однак у нашому прикладі, контракт на постачання танків та інші угоди грецької армії у сфері озброєнь призвели до корупційного скандалу у 2013 році після того, як високопосадовець, відповідальний за закупівлі, визнав отримання мільйонів доларів хабарів від постачальників з різних країн.

Судові процеси у Греції та Німеччині завершилися винесенням вироків кільком особам, причетним до цих угод, а також накладенням штрафів на KMW (за виплати у межах окремого контракту на постачання гаубиць) та на німецького виробника зброї Rheinmetall (у зв’язку з контрактом на постачання систем протиповітряної оборони).

Міжнародний характер торгівлі

Додатковий фактор – міжнародний характер торгівлі. Поставки перетинають кордони, підлягають застосуванню різні закони, потрібні експортні ліцензії, проходження митних процедур. Якщо одна зі сторін під санкціями або в країні-експортері раптово зміняться правила, виконання договору може зупинитись.

Тоді постачальник киватиме на форс-мажор, а замовник – на порушення умов поставки. У результаті спір все одно дійде до юридичного поля – часто до арбітражу.

Міжнародний арбітраж: як вирішуються спори

Щоб уникнути тривалих судових процесів – зокрема суперечок про те, у судах якої країни має розглядатися спір (країни постачальника чи країни покупця), – сторони зазвичай включають до контракту арбітражне застереження. Це дозволяє передати справу на розгляд незалежного міжнародного арбітражу, а не державного суду однієї зі сторін, якому інша сторона може не довіряти через ризики адміністративного або корупційного впливу.

Міжнародний арбітраж – це приватний суд (наприклад, під егідою Міжнародної Торгової Палати), рішення якого можна примусово виконати майже в будь-якій країні. Він до того ж конфіденційний, що важливо для чутливої оборонної сфери.

Процедура гнучкіша за розгляд справи в державних судах: сторони самі обирають арбітрів та правила, а рішення арбітражу є остаточним. Якщо програна сторона не платить, переможець може стягнути кошти через суди за кордоном за Нью-Йоркською конвенцією.

Україна вже має успішний досвід таких процесів. Так, публічно відомо, що протягом 2024 року Міноборони через арбітраж виграло відшкодування (один з прикладів) майже 1,6 млрд грн, сплачених недобросовісним постачальникам.

Арбітри зобов’язали іноземні компанії відшкодувати вартість непоставленого товару, сплатити штрафи за прострочення та проценти за користування грошима. Фактично арбітраж став дієвим інструментом захисту держави від зриву контрактів.

Типові проблеми в оборонних контрактах

• Зрив строків поставки. Затримки трапляються часто – інколи жоден постачальник не вкладається в графік​. Посилання на «форс-мажор» не завжди спрацьовує: були випадки, коли арбітраж визнавав, що надзвичайних обставин не було, і постачальник відповідав за прострочення​.

• Неналежна якість. Озброєння та амуніція має відповідати заявленим характеристикам. Якщо армія отримує бракований або не той товар, вона може відмовитися його приймати – а постачальник несе втрати. В одному з українських випадків компанія поставила неякісну форму із запізненням, і Міноборони через арбітраж домоглося повернення коштів – трибунал зобов’язав постачальника відшкодувати гроші та сплатити проценти за затримку​.

• Несплата з боку замовника. Буває і навпаки: виробник виконав контракт, а покупець затягує з оплатою. Наприклад, вже згадана Греція роками не розраховувалася за отримані танки – зрештою арбітраж зобов’язав її погасити багатомільйонний борг. Навіть уряди несуть відповідальність за порушення платіжної дисципліни.

• Санкції та експортні обмеження. Політичні фактори можуть зробити виконання угоди неможливим. Якщо не передбачити в договорі, що робити в разі ембарго чи неочікуваної необґрунтованої відмови в експортному дозволі, сторони потім сперечатимуться, хто повинен відшкодувати збитки.

Відкриття експорту озброєнь – шанс і виклик для України

Український оборонно-промисловий комплекс сьогодні здатен виробляти значно більше, ніж держава купує для власної армії. Щоб не зупиняти заводи, обговорюється дозвіл на експорт частини озброєнь.

В парламенті вже працює група, яка має запропонувати механізм контрольованого виходу на світовий ринок. Експерти галузі підтримують такий крок: продаж «надлишку» іноземним партнерам дозволить завантажити підприємства і залучити нові кошти​.

Але зовнішні контракти – це й нові ризики. Багатьом українським виробникам бракує досвіду міжнародних угод. Треба врахувати вимоги експортного контролю, стандарти якості, гарантії виконання – і все це грамотно зафіксувати в контракті. Інакше перший же великий експортний контракт може обернутися не прибутком, а судовою тяганиною.

Як знизити ризики

• Чіткий контракт. Пропишіть детально всі умови угоди і відповідальність за їхнє порушення. Вкажіть конкретні строки, вимоги до якості та штрафи за прострочення або невиконання.

• Безпечна схема оплати. Уникайте ситуації, коли одна сторона повністю авансує або, навпаки, відвантажує товар без жодної передоплати. Користуйтеся акредитивами, частковою передоплатою, банківськими гарантіями – так і гроші, і товар будуть під захистом до виконання зобов’язань.

• Арбітражне застереження. Обов’язково включіть у договір пункт щодо вирішення спорів в міжнародному арбітражі (у нейтральній країні). Це гарантія, що у разі конфлікту він не «зависне» в чужому суді, а буде розглянутий професійно та відносно швидко, а рішення буде обов’язковим для обох сторін.

• Дотримання правил експорту. Перевірте наявність усіх необхідних ліцензій і дозволів, а також те, що покупець не знаходиться під санкціями. Закладіть у контракт зрозумілі положення на випадок ембарго чи інших форс-мажорів. Так ви убезпечите себе від ситуації, коли через зовнішні заборони зривається виконання угоди.