Національна програма єВідновлення передбачає компенсації за пошкоджене чи зруйноване житло внаслідок агресії російської федерації проти України виключно для його власників — фізичних осіб, громадян України.

Але маємо чимало звернень до нашої організації від осіб, які позбавлені житла внаслідок військової агресії, бойових дій, однак, які не є власниками таких приміщень, або не можуть оформити своє право власності з тих чи інших причин (зовнішні та внутрішні чинники). Як їм діяти, на що розраховувати, і що ми можемо порадити?

Українське законодавство не передбачає жодних прав на компенсацію для цієї категорії осіб. Але вони можуть скористатися міжнародним компенсаційним механізмом, звернувшись до міжнародного Реєстру збитків, оскільки в міжнародно-правових актах правове поняття «житла» має ширше поняття, ніж в національному законодавстві.

Для документального обліку доказів та інформації стосовно збитків, завданих агресією з боку рф до України, створено спеціальний Реєстр (Register of Damage for Ukraine, скорочено RD4U), який є ключовим компонентом компенсаційного механізму в міжнародних масштабах.

У нього збирають заяви про відшкодування збитків чи втрат, завданих від 24 лютого 2022 року або пізніше в межах визнаних міжнародних кордонів України з її територіальними водами, включно всім фізичним і юридичним зацікавленим особам, а також загалом нашій державі протиправними діями рф (ст. 1 Статуту Реєстру збитків, завданих агресією російської федерації проти України). Початковий період формування Реєстру визначений у три роки.

Тому важливим є невдовзі відкриття нового формуляру заяв до міжнародного Реєстру збитків для України (RD4U) — категорія А.3.3. — «Втрата житла або місця проживання».

Категорія А.3.3. «Втрата житла або місця проживання» включатиме права на звернення за компенсацією користувачів житла не власників, серед іншого, таких як:

— мешканців гуртожитків, іншого житла, що підлягає приватизації, які проживали у цьому житлі, але не приватизували свої приміщення, оскільки не мали можливості або не завершили процедуру приватизації;

— осіб, які проживали в житлі, наданому для виконання службових обов’язків;

— осіб, які проживають у соціальному житлі, наданому державою або місцевими органами влади;

— орендарів або осіб, які довгостроково проживали у житловому помешканні, яке їм не належить;

— особи, які довгостроково проживали у житловому помешканні та з тих чи інших причин не здійснювали легалізацію свого права власності (наприклад другий із подружжя, спільне проживання без реєстрації шлюбу);

• спадкоємці, які після смерті спадкодавця продовжують користуватися житлом, але з різних причин не оформили право власності та орган місцевого самоврядування не визнав спадщину відумерлою.
• осіб, які протягом тривалого часу проживали у самочинно збудованих будинках, але не розпочали чи завершили процедуру їх узаконення.
• користувачів житла, які придбали його, отримали у дарунок, спадок чи у інший спосіб набули житло у власність, але з різних причин не оформили відповідні документи згідно із законодавством, наприклад, без дотримання нотаріальної форми та встановленої законодавством реєстрації, наприклад (розписка, усний договір (домовленість), тощо.)

Наразі механізм направлення заяв за цією категорією та необхідний перелік і процедура збору доказів відсутні і лише плануються до розробки.

Проте достеменно відомо, що користувачі, звертаючись із заявою в межах даної категорії, повинні довести факт тривалого проживання в ньому, встановлення сталих зв’язків з житловим приміщенням.

Серед іншого, окрім ордерів на вселення, договорів користування (оренди) житлом, наказів, розпорядження та інше, такими доказами можуть бути навіть довідки з ОСББ або кооперативу, письмове підтвердження інших членів родини про проживання разом в цьому житлі, листування, кореспонденція протягом тривалого часу за цією адресою, оплата комунальних послуг. Вичерпного переліку немає. За великим рахунком, це можуть бути будь-які документи, які можуть підтвердити тривале та відкрите проживання у житловому приміщенні.

До цієї категорії також відноситься відшкодування втрат звичайних речей побуту, які необхідні для проживання і зазвичай якими користується мешканці житла (меблі, техніка, речі тощо), і витрати, пов’язані з переїздом та пошуком нового житла. До цієї категорії не входить відшкодування дороговартісних речей, таких як гроші, ювелірні прикраси, антикваріат та інше.

Для відшкодування цінних речей буде розроблено форму в категорії А 3.7. До речі, власники пошкодженого або зруйнованого житлового майно можуть звернутися одночасно як за компенсацією за пошкоджене або знищене житло, так і щодо речей побуту, які знаходилися в цьому приміщенні.

Отже, користувачі пошкодженого/знищеного житла, особи, що вимушено втратити житло (не тільки власне, а й таке, в якому вони мешкали сталий період часу), втратили майно в цьому житлі, витратили кошти на переїзд, пошук нового житла і облаштування, можуть збирати всі можливі докази на підтвердження заяви до Реєстру.

До вищенаведених доказів на підтвердження проживання у такому житлі, можна ще віднести будь-які фото житла, майна в житлі, чеки, платіжні документи, якщо вони збереглися, гарантійні паспорти для побутової техніки, угоди на придбання, якщо є такі, ремонт житла або виготовлення чи придбання меблів, документи, що підтверджують право власності на майно, докази щодо переїзду на нове місце проживання та будь-які платіжні документи на підтвердження витрат з переїзду і пошуку нового житла, інформація з Реєстру пошкодженого та знищеного майна України (за наявності), опис події, що спричинила пошкодження/знищення майна (тип, дата та опис події, інформація про пошкодження або знищення майна (тип, ступінь та опис), докази пошкодження або знищення (фото, відео), експертна оцінка збитків (за наявності але не обов’язково), підтвердження проведених ремонтних робіт та їхньої вартості, орієнтовна сума вимоги.

Як тільки відкриється можливість звернення із заявою за формою А.3.3, таким користувачам житла і власникам майна у зруйнованому/пошкодженому житлі необхідно звернутися до Реєстру збитків (RD4U).

Проблематика питання у відсутності механізмів визнання національним законодавством осіб з числа вищенаведеного переліку законними користувачами житла. Обмежено облік державними інструментами таких осіб у реалізації права на житло, а відтак і забезпечення доказової бази для доступу до майбутніх альтернативних механізмів компенсації. Відновлення юридично значущих документів та встановлення фактів проживання є складним. Користувачі часто не можуть підтвердити свої права на житло, і це призводить до дискримінації цієї категорії осіб у доступі до компенсаційних та реституційних механізмів.

Вирішення цієї проблеми потребує запровадження спрощених процедур для юридичного визнання прав таких людей та визнання їх законними користувачами.

Омбудсмен України в Концепції вдосконалення національної системи засобів правового захисту та підтримки постраждалих внаслідок збройної агресії проти України зазначив, що законодавство обмежує категорії суб’єктів, які мають право на отримання компенсації за матеріальні збитки.

Так, мешканці гуртожитків, які не мають документів про право власності на житлові приміщення, особи, які використовують не приватизоване житло, службові житлові приміщення, інвестори у будівництво, щодо якого не отримано повного пакету дозвільних документів на право проведення будівельних робіт, не включені до зазначеного переліку, та, відповідно не матимуть права на компенсацію.

Крім того, фактично не надається компенсація суб’єктам господарської діяльності, для яких певні земельні ділянки чи нежитлові об’єкти виконували функцію забезпечення основних засобів існування (дрібні фермери та підприємці), не передбачається також компенсація (відшкодування) за знищене/пошкоджене рухоме майно.

Так само, «поза законом» опинились власники нежитлових приміщень у багатоквартирних житлових будинках та деякі інші суб’єкти. При цьому, відповідно до статті 2 Закону №2923-IX Кабінетом Міністрів України в Порядку надання компенсації за пошкоджене/знищене майно можуть визначатися додаткові категорії осіб, яким може надаватися компенсація за пошкоджені/знищені об’єкти нерухомого майна.

Таким чином, для вирішення певних питань розширення категорій осіб відсутня необхідність вносити зміни до закону, що забезпечує більшу гнучкість такого механізму».

Право на житло в міжнародному праві є одним із фундаментальних прав, що значно впливає на соціальне та психологічне благополуччя людей. Воно захищається від свавільного виселення та забезпечується реституція (компенсація) за втрату житла.

І в цьому аспекті ключовими є: положення Загальної декларації прав людини та Європейської конвенції з прав людини, відповідно до яких забороняється свавільне втручання у житло, гарантується право на житло як складова достатнього рівня життя, встановлюється право біженців та внутрішньо переміщених осіб на реституцію (компенсацію) житла, визнається право орендарів, мешканців соціального житла та інших законних користувачів житла на участь у програмах реституції (компенсації) внаслідок втрати доступу до житла незалежно від наявності права власності, проголошується рекомендація створення спрощеного виключного механізму для відновлення порушених прав на житло, забезпечується захист прав на користування комунальним чи соціальним житлом, які вже визнавалися відповідними державними органами.

Практика ЄСПЛ підтверджує, що житло як автономне поняття охоплює ширше коло прав, ніж передбачено національним законодавством. Житло має значення ширше за місце проживання особи і охоплює всі помешкання, з якими така особа має стійкі та тривалі зв’язки. Житло не враховує наявність офіційного права власності.

Житлом може бути визнане також помешкання, що належить іншій особі, наприклад родичу, з яким у мешканця утворилися стійкі та тривалі зв’язки. Поняття житло застосовується навіть у разі, якщо право на проживання у помешканні формально завершилося або було незаконним.

Воно може включати в себе поняття власності та є ширшим за своєю правовою природою. Захист житла здійснюється навіть за відсутності формальних прав власності чи проживання за умови наявності достатніх зв’язків з помешканням.

Таким чином, законні користувачі, які мають стійкі та тривалі зв’язки із «житлом», навіть за відсутності формального права власності заслуговують на захист своїх прав шляхом участі у програмах реституції (компенсації).

Надання юридичної допомоги для отримання державних компенсацій за пошкоджене або знищене житло єВідновлення реалізується Південною стратегією розвитку у партнерстві з Acted Ukraine за підтримки Гуманітарного фонду для України»

Співавтор: Олександр Мінкін, Експерт із правого захисту прав на житло, землю та майно в Херсонській та Миколаївській областей