В останні місяці холодні води Балтійського моря перетворилися на гарячий театр воєнних дій та гібридних спецоперацій. За цей час постраждали три ключові види підводних комунікацій: газопровід, лінії зв’язку та силовий електрокабель.

Майже в кожному інциденті слідчі підозрюють умисні дії росіян. Останні звично все заперечують: «А ви спробуйте доведіть».

Чому за диверсіями в Балтійському морі може стояти Кремль? Чи існують ризики збільшення кількості диверсій та як протистояти гібридній агресії?

Диверсії в Балтійському морі

З початку великої війни у водах Балтійського моря відбулися чотири кричущі інциденти з критичною інфраструктурою країн НАТО та Європейського Союзу.

Перший стався в жовтні 2023 року: були розірвані газогін Baltic Сonnector і кабель передавання даних, які сполучають Естонію та Фінляндію через Фінську затоку. Основна версія Національного бюро розслідувань Фінляндії – до цього має стосунок китайське судно Newnew Polar Bear. Саме його якір, який згодом витягли з морського дна, завдав пошкоджень. Цей інцидент досі розслідується.

Пошкоджений енергокабель між Естонією та Фінляндією ремонтуватимуть до серпня 2025

Тоді надзвичайну ситуацію списали на випадковість, оскільки це був перший такий випадок. Однак в листопаді 2024 року все повторилося. Китайське судно Yi Peng 3, яке 15 листопада вийшло з російського порту Усть-Луга, перерізало два кабелі зв’язку: між Швецією та Литвою і між Німеччиною та Фінляндією.

Слідчі шведської поліції вважають, що капітан судна, яке тягнуло якір дном моря понад 160 км, міг діяти за вказівкою російських спецслужб. Також серед екіпажу були громадяни РФ. «Це насторожило всіх у регіоні. Потрібно віддати належне: Військово-морські сили оперативно затримали судно. Слідчі дії тривають», – каже президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар.

Пошкодження газопроводу Balticconnector, що зв’язує Фінляндію та Естонію, було виявлено 7 жовтня

Навіть у цьому випадку дехто називав новий інцидент випадковістю. Коли ж 25 грудня все повторилося втретє, цього разу із силовим електрокабелем EstLink 2 між Естонією та Фінляндією, усі зрозуміли: це не випадковість. Ремонт кабелю потужністю 650 МВт триватиме понад сім місяців – щонайменше до кінця липня.

Проте і цей випадок не був останнім. Наприкінці січня 2025 року постраждав підводний кабель зв’язку, що з’єднує Латвію та Швецію. Кабель пошкодило чергове китайське судно Vezhen, яке теж вийшло з російського порту Усть-Луга.

Судновласник підтвердив, що саме його танкер винен в інциденті, однак запевнив, що це було зроблено ненавмисно. Мовляв, один з кількатонних якорів упав на дно через сильний вітер і зачепив оптоволокно. Судно затримали і направили в територіальні води Швеції для розслідування.

Шукай, кому вигідно

Чимало слідчих органів та євросоюзівських політиків висловлювали версію про можливу причетність до перелічених диверсій Росії.

«Не потрібно сумніватися, хто це зробив. Звісно, розслідування триватимуть, це буде довгий процес. В окремих людей можуть бути сумніви: це умисна диверсія чи випадковість? Росіяни в притаманній їм манері говорять: «А ви доведіть».

Це насторожило багатьох відповідальних осіб у ЄС і НАТО, були проведені консультації. Ці замасковані дії Кремля можна вважати попередженням країнам регіону, ЄС та НАТО, що це лише поодинокі випадки розриву комунікацій, а може бути гірше. Уявіть собі, коли такі дії стануть масовими», – каже Гончар.

Він припускає, що це може бути специфічний вид російсько-китайської співпраці.

«Я лишаю якийсь відсоток імовірності, що росіяни використовують китайців «у темну», бо ту чи іншу дію робить не власник судна, а люди з екіпажу. На цих суднах часто працюють росіяни, і не рядові матроси, а капітани чи старпоми. Тому це може бути певна співпраця, де кожен грає свою роль», – додає експерт.

Під час однієї з пресконференцій журналісти поставили очільнику Кремля Владіміру Путіну запитання щодо можливої причетності Москви до диверсій на Балтиці, на що російський правитель відповів, що це «чушь собачья».

«Там могли що завгодно… Там, технологічна там… Могли зачепити гаком там, я не знаю, там… Міг бути землетрус, буває рідко, але буває. Якийсь зсув там… Я не знаю, хай розслідують», – виправдовувався Путін.

Чому саме Балтика і хто наступний

Левову частку експорту нафти та нафтопродуктів Росія здійснює через свої термінали в Чорному та Балтійському морях.

Про Чорне море з точки зору експорту енергоресурсів росіяни турбуються менше, оскільки там у них є хоч і часом непередбачуваний, але загалом більш-менш стабільний союзник – президент Туреччини Реджеп Ердоган.

У балтійському ж регіоні у 2024 році йшли розмови про обмеження російського нафтового трафіку, який почав загрожувати довкіллю. Річ у тім, що в останні роки Москва без консультацій навантажила Балтійське море велетенським обсягом (до 100 млн тонн щороку) нафти та нафтопродуктів, які є небезпечними вантажами.

Які це може мати наслідки, враховуючи використання застарілих танкерів без страховки, показав випадок з аварією двох суден біля Керченської протоки.

«Останнім часом на Балтиці заговорили про те, що потрібно обмежити нафтовий трафік. Тим більше, що він іде з країни-агресора, яка за ці гроші фінансує війну. Саме тому Росія почала наступальні дії в балтійському регіоні. Вона відчула, що її нафтовій імперії може настати кінець», – вважає Гончар.

На дні Балтики присутні три ключові види комунікацій: газопроводи, лінії оптоволоконного зв’язку та силові електричні кабелі, і всі три види в останні місяці були розірвані. Це може бути лише пробною битвою, тому що Балтика не є найбільшим місцем зосередження таких підводних комунікацій.

У Північному морі, поруч з Балтійським, щільність підводних критичних комунікацій вища. Особливо з урахуванням того, що за останні десятиріччя в зоні мілководдя Північного моря зʼявилося багато офшорних вітропарків. Їх загальна потужність оцінюється 25 ГВт, що еквівалентно 25-м блокам АЕС. Для розуміння: пікове споживання України в останні роки становить менше 20 ГВт.

Велика кількість силових кабелів, через які електрика доставляється з вітряків на берег, проходить по дну Північного моря. Саме тому РФ своїми диверсіями робить проєкцію картинки, що може бути у випадку, якщо балтійські країни запровадять суттєві обмеження для російського нафтового трафіку.

Так само це може бути своєрідним попередженням для Польщі, яка з 1 січня 2025 року почала головування в Раді Європейського Союзу.

Наприклад, пошкоджень можуть зазнати силовий кабель потужністю 600 МВт, що сполучає Швецію та Польщу, або підводний газопровід Baltic Pipe між норвезьким сектором Північного моря та Польщею, завдяки якому Варшава диверсифікувала свої постачання газу та змогла відмовитися від російського газу.

До того ж Польща планує побудувати в Балтійському морі одну з найбільших морських ВЕС у світі, яка забезпечить енергією 2,5 млн домогосподарств.

Натяк Кремля Польщі звучить так: у вас на узбережжі багато інфраструктури, тому не користуйтеся головуванням у ЄС для реалізації антиросійських ініціатив.

Останні події на Балтиці можуть виявитися лише початком, а найближчим часом, якщо цьому не протидіяти, кількість інцидентів може збільшитися.

Як протистояти диверсіям

Уже зараз країни НАТО посилюють моніторинг, патрулювання та відстеження всіх суден у Балтійському морі. Це правильно, але на кожен кілометр підводних комунікацій неможливо почепити датчики чи поставити вартових на катерах. Це дорого й неефективно. Гончар пропонує три варіанти, за допомогою яких можна змусити росіян зупинити знищення критичної інфраструктури.

Перший – потрібні дзеркальні дії. Щось подібне має відбуватися з критичною інфраструктурою на російській території. Щоправда, Росія – це континентальна держава і більшість її критичної інфраструктури розташована всередині країни.

Другий – дії мають бути асиметричними. Наприклад, у відповідь на підривну діяльність на Балтиці можна запровадити обмеження для російського нафтового трафіку і тим самим знизити приплив нафтодоларів до бюджету агресора.

Тим більше, що тіньовий танкерний флот, який переважно складається із застарілих суден, загрожує світу екологічною катастрофою. Російські танкери не раз залишали за собою кілометрові розливи нафти. Такі випадки фіксувалися в різних куточках світу: від Таїланду до В’єтнаму, від Італії до Мексики.

Свіжий приклад – катастрофа двох танкерів з мазутом, які потонули біля Керченської протоки всередині грудня. Збитки для довкілля через розлив нафтопродуктів з цих двох суден оцінюються понад 14 млрд дол.

Ба більше, у Чорному морі потонули кораблі, що перевозили менше 10 тис. тонн мазуту, тоді як через Балтику проходять танкери тонажністю 100-150 тис. тонн. Зазвичай вони завантажені повністю, тож наслідки можуть бути гіршими.

Третій – повторити дії росіян, які не раз перекривали акваторії Чорного та Азовського морів під приводом проведення військових навчань.

«Вони це робили у 2020-2021-му роках і жодної реакції не було. Якщо взяти до уваги, що Балтика – це фактично море НАТО та ЄС, то вони можуть діяти таким же чином: перекривати акваторію між Фінляндією та Естонією для руху цивільних суден. Це можна зробити, організувавши місячні навчання під приводом боротьби з підводними диверсіями. Тоді росіяни відчують», – пропонує Гончар.

В іншому випадку, вважає експерт, з кожним тижнем кількість диверсій буде зростати і згодом вони можуть початися в Північному морі.

Під час підготовки матеріалу ЕП спілкувалася з президентом Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайлом Гончаром, який присвятив цій темі окреме дослідження.