12 лютого Верховна Рада ухвалила у першому читанні законопроєкт про реформу АРМА. Суть реформи – прозорий конкурс на керівника, незалежний аудит та, найголовніше, нові правила управління арештованими актами. Останній пункт викликає спротив з боку чинного керівництва Агентства.

Ця реформа – вимога Європейського Союзу та зобов’язання України в рамках програми Ukraine Facility, завдяки якій наша країна отримує кошти у державний бюджет в обмін на реформи. «Ціна» реформи АРМА – понад 300 млн євро. Ці кошти потрібні державі для стабільного функціонування і соціальних витрат.

Агентство стверджує, що система управління арештованими активами працює добре, тож не заважайте.

Однак профільні громадські організації, такі як Transparency International, щодо ефективності АРМА протилежної думки. Коефіцієнт корисної дії АРМА з управління негрошовими арештованими активами за два роки роботи – 13 договорів управління з приватним бізнесом. Ще плюс чотири — це договори про передачу активів в управління держкомпаній напряму рішенням Кабінету міністрів, за мінімальної участі АРМА.

При цьому саме ці чотири договори з державними компаніями у 2024 році принесли майже 90% доходу від усіх укладених договорів – мільярд з сукупних 1,17 млрд грн. Тобто, 13 договорів з бізнесом принесли лише близько 10% усього доходу – кількадесят мільйонів.

При цьому решта сотень арештованих і цілком прибуткових активів, як-от ТЦ Gulliver, «Моршинська», мережа функціонуючих готелів у Одесі чи нерухомість Медведчука на набережній Дніпра у Києві можуть продовжувати прямо чи опосередковано приносити дохід своїм власникам-фігурантам кримінальних справ. І цьому є пояснення.

Причина 1. Система управління активами не завжди прозора і вигідна для бізнесу

Чинне законодавство передбачає, що арештовані активи мають бути передані з АРМА в управління підприємців. В обмін на актив – рухоме чи нерухоме майно, виробничі лінії, корпоративні права тощо – підприємці мають сплатити за вже проведену оцінку активу, щомісяця сплачувати гарантійний платіж, суму якого визначає АРМА, незалежно від того, чи проносить актив дохід підприємцю, сплачувати фіксований у договорі з АРМА відсоток від доходу з цього активу, сплачувати будь-які інші витрати на актив, у тому числі для його перезапуску чи належної роботи.

Собі підприємець має право залишити фіксований у договорі відсоток від доходу. При цьому, інформацію про фактичну чи очікувану дохідність активу АРМА не оприлюднює. Крім того, перспективи зняття арешту із будь-якого активу невизначені, тож завжди є вірогідність, що це відбудеться до того, як підприємець-управитель отримає дохід для компенсації своїх вкладень. Отже, ця система не є комерційно привабливою. Якщо, звісно, підприємець і АРМА не вступають у змову, за якої АРМА закриває очі на необґрунтовані видатки чи роботу «в сіру».

При цьому, оголошення АРМА про пошук управителів не містять навіть мінімально необхідної інформації, щоб оцінити актив і викликати інтерес у бізнесу, про що прямо говорять самі підприємці. Для отримання інформації бізнесу пропонується звернутися до АРМА, що саме по собі – корупційний ризик.

Причина 2. АРМА штучно робить управління певними активами непривабливим для «стороннього» бізнесу

Обов’язкові до сплати гарантійні платежі для управителів активів, на перший погляд, вираховуються АРМА за сухою математичною формулою. Проте на практиці виходить, щодо суми гарантійних платежів ніяк не співвідносяться із дохідністю активів за попередній рік і в деяких випадках роблять шанси на появу управителя дуже сумнівними.

Приклад тому – відбір управителя для арештованого у Федерації профспілок Жовтневого палацу на Майдані Незалежності. АРМА висунула до потенційних управителів вимогу сплачувати гарантійний платіж розміром 2 млн грн на місяць, сплатити 40 тис. грн за проведену оцінку Жовтневого палацу, а також застрахувати його.

При цьому, за даними Youcontrol, дохід Жовтневого палацу за весь 2024 рік склав орієнтовно 28 млн грн, а обов’язкові видатки – близько 27 млн грн. Таким чином, щоби виконати умови АРМА, потенційний управитель мав би сплатити 24 млн грн гарантованого платежу і додатково – близько 23 млн грн із власної кишені, аби покрити щорічні витрати на податки, заробітну плату, комунальні послуги, охорону та утримання об’єкта в належному стані. Ця бізнес-модель явно викликає питання.

Для порівняння, наведемо приклад конкурсу на пошук управителя для майна і корпоративних прав виробника ягід ТОВ «Українська ягода». За даними Youcontrol, у 2024 році компанія заробила майже 23 млн грн. Однак для управителя «Української ягоди» АРМА встановила гарантійний платіж на рівні трохи менше 65 тис. грн на місяць. Погодьтесь, співвідношення гарантійного платежу та очікуваної дохідності виглядає більш комерційно прийнятним.

Встановлені АРМА нереалістичні вимоги призвели до того, що пошук управителя для Жовтневого палацу очікувано провалився – і ризикує провалюватись надалі. Наразі для участі у конкурсі не подався ніхто, а саму процедуру призупинено у зв’язку із оскарженням в АМКУ.

Що ж тим часом відбувається із Жовтневим палацом? Його було арештовано у Федерації профспілок України і передано в АРМА ще у 2022 році. З його афіші очевидно, що там регулярно організовують комерційні заходи. Крім того, частина приміщень публічно здається у комерційну оренду для конференцій, круглих столів та інших подій. Таким чином, уже третій рік арештоване майно очевидно генерує дохід.

Проте замість державного бюджету він, імовірно, йде підприємству Федерації профспілок України «Міжнародний центр культури і мистецтв профспілок України». Саме підприємство відкрито стверджує, що саме вони продовжують користуватися майном.

Причина 3. АРМА не поспішає ані шукати управителів, ані продавати активи, які швидко псуються. У цей час активи руйнуються, гниють та приносять державі збитки

У 2021 році Вищий антикорупційний суд арештував в українського власника 342 тонни зерна кукурудзи для кормових потреб врожаю 2020 року, що зберігалась на елеваторах ДП «Охтирський КХП». Спроби реалізувати це майно як таке, що швидко псується і втрачає свою вартість, безуспішно відбувались у квітні-травні 2023 року на майданчику Сетам.

Тоді його стартова ціна складала майже 2,5 млн грн і, відповідно до правил аукціону, мала б зрости. Нещодавно, уже у 2025 році, АРМА таки продало цю кукурудзу, встановивши стартову ціну на рівні уже 723 тис. грн за 342 тонни, і виручивши за неї в результаті аукціону 1,6 млн грн.

Кукурудза дійсно могла втратити у ціні, враховуючи фітосанітарну експертизу про наявність у зерні комах і чотири роки зберігання на елеваторі. Разом з тим, якби її було реалізовано два роки тому, ще у 2023 році, то АРМА могло б виручити для держави щонайменше плюс мільйон гривень.

Якщо суд ухвалить рішення, яке передбачатиме повернення власнику арештованого у нього майна, АРМА буде зобов’язана відшкодувати власнику вартість продукції – і тоді держава муситиме ще й покривати збитки власника з кишень платників податків.

Аналогічна історія з торішнім продажем карбамідних добрив: арештовані у середині 2023 року, вони потрапили на реалізацію лише у квітні 2024. За трохи більше ніж 4470 тонн АРМА вдалося виручити для держави близько 32 млн грн, хоча стартова ціна лота була близько 64 млн грн.

За даними Transparency International, між моментом винесення ухвали про передачу активу в АРМА до моменту оголошення конкурсу про відбір йому управителя проходить у середньому 17 місяців. І це справедливо лише для активів, які врешті-решт потрапили на Prozorro, а таких меншість. Протягом цього часу арештований актив може або перебувати під фактичним контролем свого власника, або руйнуватись і втрачати вартість.

Яскравий приклад – арештований у серпні 2022 року завод «Львівська ізоляторна компанія», що виготовляє скляні ізолятори для функціонування енергетичної інфраструктури. Завод було передано в управління державній «Укренерго» лише наприкінці січня 2025 року. Майже три роки виробництво простоювало і втрачало свої позиції на ринку. Відповідальність за зволікання не поніс ніхто, оскільки чинна система не встановлює жодних строків, протягом яких актив має бути переданий в управління.

Причина 4. Чинний закон зобов’язує управителя корпоративними правами, що належать росіянам чи пов’язаним особам, погоджувати з ними свої дії

Вагома частка арештованих у російських бенефіціарів активів припадає на корпоративні права – частки у статутному капіталі, акції чи паї. Нинішня редакція закону про АРМА забороняє управителю управляти таким активом на свій розсуд – кожен крок треба узгоджувати з громадянами країни-окупанта.

Відповідно, ефективне управління такими активами, як-от арештованими у росіян корпоративними правами «Моршинської», чи 25% «Корюківського вагонобудівного заводу», неможливе. Це неприйнятний на четвертому році війни абсурд, який давно пора скасувати.

Рішення

У законопроєкті ми пропонуємо встановити об’єктивні умови для залучення реальних підприємців на управління арештованими активами. Зокрема, зміни змусять АРМА оприлюднювати чіткий перелік даних про арештований актив, складати орієнтовний план управління активами, де доведеться прораховувати реалістичні джерела отримання доходів і показники витрат, а також очікувані щомісячні надходження від управління.

Управителя обиратимуть на електронних аукціонах на Prozorro у два способи залежно від рівня складності активу – простого (квартира, автомобіль тощо), чи складного (цілісний майновий комплекс на кшталт Новояворівської ТЕЦ, арештованої у Дубневичів).

У разі, якщо в аукціоні взяло участь менше двох учасників, як це часто буває зараз – аукціон визнається таким, що не відбувся.

Рішення про відбір управителя для складного активу АРМА більше не прийматиме самостійно – для цього законопроєктом пропонується створити міжінституційну комісію за участі бізнес-омбудсмена. Для запобігання появі дискримінаційних умов АРМА не матиме можливості одноосібно встановлювати умови для відбору управителів.

Якщо ж аукціони не дають належного результату – АРМА буде зобов’язана перейти до закупівлі послуги з управління активами за чітко встановлену щомісячну плату, при цьому управитель не претендуватиме на відсоток від доходу.

Законопроєкт чітко регламентує, за який термін АРМА має оголосити конкурси для пошуку управителів, а отже зволіканням, які розтягують на місяці і роки, буде покладено край.

Насамкінець, законопроєкт скасовує вимогу до управителя узгоджувати дії з управління корпоративними правами з росіянами та російськими підприємствами.

Очікуємо, що кількість арештованих активів, які простоюють без управління, буде зменшуватись, а дохід від управління активами — кратно зростати.

Очевидно, чинне законодавство дозволяє АРМА неефективно працювати й уникати відповідальності. Підтримка справжньої реформи АРМА дозволить не лише отримати мільйонний транш європейської фінансової підтримки в український бюджет, але й змусити арештовані активи дійсно працювати на Сили Оборони, а не на ворога чи чиновницьку бездіяльність.