У сучасному світі, де кожен державний орган, критична інфраструктура та оборонний комплекс покладаються на цифрові технології, комп’ютерна техніка стала не просто інструментом, а життєво необхідним ресурсом. Особливо в умовах війни та післявоєнного відновлення, ефективність та надійність функціонування держави безпосередньо залежить від своєчасного та якісного забезпечення цим обладнанням.

Однак, коли мова заходить про державні закупівлі комп’ютерної техніки, це поле перетворюється на «мінне» через особливу чутливість ціноутворення. Ринок комп’ютерів надзвичайно динамічний: моделі швидко застарівають, ціни змінюються щодня, а величезний асортимент ускладнює об’єктивне визначення «ринкової» вартості.

Ця складність, у поєднанні з багатомільярдними бюджетами, що виділяються на такі закупівлі, привертає посилену увагу правоохоронних органів, які пильно відстежують будь-які можливі зловживання.

Специфіка ціноутворення на комп’ютерну техніку на ринку

Ціноутворення на комп’ютерну техніку – це складна й багатогранна задача, яка на вільному ринку регулюється попитом, пропозицією та конкуренцією. Однак при застосуванні до державних закупівель ця специфіка набуває особливого значення, створюючи як можливості, так і значні ризики.

Ринок комп’ютерної техніки є одним із найдинамічніших у світі. Ми бачимо швидку зміну поколінь, моделей та цін чи не щокварталу. Щойно придбаний топовий процесор може вже через пів року вважатися застарілим, а його ціна – знизитися. Ця динаміка зумовлена постійним розвитком технологій та жорсткою конкуренцією між виробниками.

Крім того, ціноутворення залежить від світових трендів, курсу валют та логістики, що особливо відчутно під час війни. Перебої у постачанні, зростання вартості транспортування, коливання курсу гривні до долара чи євро – все це прямо впливає на кінцеву вартість продукції. Значний вплив на кінцеву ціну мають також виробники та дистриб’ютори. Саме вони, формуючи свої цінові політики, маржинальність та умови постачання, закладають основу для оптових та роздрібних цін.

При визначенні вартості комп’ютерної техніки слід враховувати численні фактори:

Технічні характеристики – це основа ціни. Процесор, обсяг оперативної пам’яті, тип та обсяг накопичувача (SSD/HDD), модель відеокарти, діагональ та роздільна здатність екрана – кожен з цих параметрів суттєво впливає на вартість пристрою.

Бренд та його позиціонування. Відомі світові бренди, що інвестують у розробку та маркетинг, як правило, мають вищу ціну порівняно з менш відомими виробниками, навіть за схожих технічних характеристик. Ця «націнка за бренд» є нормою ринку.

Гарантійне та післягарантійне обслуговування. Розширена гарантія, сервісне обслуговування «на місці», швидкість ремонту – все це має свою вартість і може бути включено у кінцеву ціну продукту.

Пакетне постачання. Окрім самої техніки, у вартість можуть бути включені ліцензійне програмне забезпечення (операційна система, офісні пакети), аксесуари (миша, клавіатура, чохол) або навіть послуги з налаштування та впровадження.

Обсяг закупівлі. Як правило, чим більший обсяг партії товару, тим нижчу ціну може запропонувати постачальник за одиницю, оскільки це дозволяє йому оптимізувати власні витрати.

Важливо розуміти, що ціна для великого державного замовлення майже завжди відрізнятиметься від ціни у роздрібному магазині. Роздрібні ціни включають значно більші операційні витрати (оренда, зарплати продавців, маркетинг) та вищу маржу. Оптові постачальники, працюючи з великими обсягами, можуть пропонувати вигідніші умови, оскільки їхня маржа закладена у загальному обсязі продажу.

Проте ця різниця має бути обґрунтованою і не перетворюватися на інструмент для штучного завищення цін.

Ризики ціноутворення у держзакупівлях комп’ютерів: погляд «кримінального» адвоката

Саме в площині ціноутворення в державних закупівлях комп’ютерної техніки криються одні з найсерйозніших кримінально-правових ризиків. Як адвокат, що працює з такими справами, я бачу, як часто, здавалося б, незначні помилки чи умисні зловживання призводять до багаторічних судових розглядів та реальних тюремних термінів.

Під час розслідування можливих зловживань у сфері державних закупівель комп’ютерної техніки правоохоронні органи найчастіше кваліфікують дії підозрюваних за такими статтями Кримінального кодексу:

191 (Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем). Це одна з найпоширеніших статей, коли йдеться про закупівлі за завищеними цінами. Якщо службова особа державного органу (замовника) свідомо купує товар за ціною, що значно перевищує ринкову, це може бути розцінено як розтрата бюджетних коштів.

364 (Зловживання владою або службовим становищем). Застосовується, коли службова особа замовника, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, завдає істотної шкоди державним інтересам, наприклад, необґрунтовано відхиляє дешевші пропозиції або створює умови для перемоги конкретного постачальника.

368 (Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою). Пряма кваліфікація для службової особи, яка отримала «винагороду» за сприяння у завищенні ціни чи забезпеченні перемоги певного учасника тендеру.

369 (Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі). Відповідальність для представників постачальника, які пропонують або надають неправомірну вигоду службовим особам замовника.

210 (Нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням). Може бути застосована, якщо кошти, виділені на закупівлю техніки, використані з порушенням цільового призначення або перевищують затверджені кошториси.

Інші. Також можуть бути застосовані статті, що стосуються підробки документів (ст. 358), службового підроблення (ст. 366), якщо для реалізації схеми використовувались фальшиві документи чи вносились неправдиві відомості в офіційні папери.

З практики можу виділити кілька найбільш поширених схем, що призводять до завищення цін і, як наслідок, до кримінальних проваджень.

Відкат через завищену ціну. Класична схема, де неправомірна вигода для службової особи замовника або посередників прямо закладається у вартість товару. Різниця між реальною ринковою ціною та ціною закупівлі стає «корупційною рентою».

Використання застарілих/менш потужних комплектуючих під виглядом нових/дорогих: замовник отримує техніку, що не відповідає заявленим характеристикам, але сплачує за неї як за високопродуктивну. Різниця осідає у кишенях зловмисників.

Закупівля за «найвищою» ринковою ціною. Замовник умисно ігнорує нижчі та більш вигідні пропозиції, або ж заздалегідь формує завищену «очікувану вартість», посилаючись на «дослідження ринку», що включає виключно дорогі пропозиції чи пропозиції від пов’язаних компаній.

Обґрунтування ціни «унікальними» характеристиками. Тендерна документація може містити вимоги до «унікальних» або надмірних технічних характеристик, які не є критично необхідними для виконання функцій, але суттєво обмежують коло потенційних постачальників і дозволяють закупити товар за завищеною ціною в одного обраного учасника.

Імітація конкуренції. Участь у тендері декількох компаній, які насправді пов’язані між собою або діють за попередньою змовою. Це створює ілюзію конкурентних торгів, тоді як реальна ціна може бути значно завищеною.

Додаткові послуги та їх завищення. Вартість доставки, налаштування, встановлення програмного забезпечення, розширена гарантія чи навчання персоналу можуть бути непрозоро завищені та додані до кінцевої вартості, приховуючи основне завищення ціни товару.

Кримінальну відповідальність за зловживання у сфері держзакупівель можуть нести різні особи.

Службові особи замовника: керівники державних установ, члени тендерних комітетів, відповідальні за визначення очікуваної вартості, розробку технічних завдань, прийняття рішень щодо вибору переможця та підписання договорів.

Учасники торгів (постачальники): керівники та бенефіціари компаній, які беруть участь у схемах завищення цін, пропонують неправомірну вигоду або діють у змові.

Посередники: особи, які виступають «зв’язуючою ланкою» між замовником та постачальником для організації злочинних схем.

Доведення завищення цін є складним процесом, що вимагає ретельної роботи правоохоронних органів та експертів. Серед ключових елементів доказування:

Експертизи. Товарні експертизи, що визначають ринкову вартість комп’ютерної техніки на момент закупівлі, є ключовим доказом. Також можуть призначатися економічні та судово-бухгалтерські експертизи для аналізу фінансових документів.

Допити. Свідчення співробітників замовника та постачальника, конкурентів, незалежних експертів можуть виявити змову, тиск або інші порушення.

Оперативні дані. Інформація, отримана в результаті оперативно-розшукових заходів (наприклад, негласні слідчі дії, прослуховування), може слугувати підтвердженням злочинної змови та отримання неправомірної вигоди.

Документація: аналіз всієї тендерної документації, комерційних пропозицій, договорів, платіжних документів, внутрішніх розпоряджень.

Наголошую: і замовникам, і постачальникам украй важливо усвідомлювати ці ризики. Незнання або ігнорування цих аспектів може мати катастрофічні наслідки.

Механізми мінімізації ризиків та забезпечення доброчесності

Зважаючи на високі кримінально-правові ризики у сфері ціноутворення на комп’ютерну техніку під час держзакупівель, як для замовників, так і для постачальників, критично важливо впроваджувати ефективні механізми їх мінімізації та забезпечення доброчесності. Це не просто рекомендації, а запорука юридичної безпеки.

Основним завданням замовника є забезпечення максимально об’єктивного та прозорого процесу закупівлі, що унеможливить будь-які зловживання.

Ретельне обґрунтування очікуваної вартості – це перший і один з найважливіших кроків. Замовник має провести глибокий аналіз ринку, щоб встановити реальну та обґрунтовану очікувану вартість. Для цього слід:

• Запитувати ціни у різних постачальників/виробників. Не обмежуйтесь однією-двома компаніями. Зверніться до максимально широкого кола потенційних учасників ринку.

• Аналізувати комерційні пропозиції. Ретельно порівнюйте не лише кінцеві ціни, а й технічні характеристики, умови гарантії, терміни постачання та інші умови.

• Використовувати дані з відкритих джерел. Зверніться до прайс-агрегаторів, аналітичних платформ, перегляньте результати попередніх закупівель аналогічної техніки через ProZorro. Це дасть уявлення про ринкові тренди та діапазон цін.

• Залучати незалежних експертів для оцінки. У складних або значних закупівлях варто залучати зовнішніх фахівців, які можуть надати неупереджену оцінку ринкової вартості та доцільності заявлених характеристик.

• Чітке формування технічного завдання. Розмиті або надмірно деталізовані технічні вимоги можуть бути інструментом для обмеження конкуренції. Завдання має бути сформоване таким чином, щоб забезпечити належну якість та функціональність техніки, але при цьому уникнути дискримінаційних вимог, що можуть усунути інших учасників, крім одного «обраного».

• Підвищення прозорості. Відкритість є найкращою профілактикою зловживань. Публікація всіх етапів закупівлі, від обґрунтування очікуваної вартості до протоколів оцінки пропозицій та укладених договорів, забезпечує громадський контроль та зменшує можливості для прихованих схем.

• Внутрішній комплаєнс. Розробка та впровадження чітких внутрішніх антикорупційних процедур для співробітників, що займаються закупівлями, є запорукою їхньої доброчесності. Це можуть бути кодекси етики, політики щодо конфлікту інтересів, процедури внутрішнього аудиту та звітності.

Постачальники, що беруть участь у державних закупівлях, також несуть значні ризики, і їхня відповідальність за доброчесність не менша.

• Формування реальної та конкурентної ціни. Пропозиція має бути адекватною ринку. Слід уникати як демпінгу, що може вказувати на подальші маніпуляції з якістю чи кількістю, так і необґрунтованого завищення вартості, що одразу приверне увагу контролюючих органів.

• Чистота репутації. Ведення бізнесу має бути максимально прозорим. Уникайте будь-яких зв’язків із сумнівними компаніями чи особами, що мають негативну історію участі в держзакупівлях. Це стосується і бенефіціарів компанії, і її менеджменту.

Надання повної та достовірної інформації. Усі документи, що подаються на тендер, мають бути правдивими та вичерпними. Чітке декларування всіх компонентів ціни (вартість товару, гарантія, доставка, ПДВ тощо) усуне питання та підозри.

• Правовий супровід. Залучення адвоката на всіх етапах участі в тендері та виконання контракту – це не витрата, а інвестиція в безпеку. Фахівець допоможе перевірити тендерну документацію замовника, сформулювати власну пропозицію з урахуванням усіх юридичних нюансів, а також захистити інтереси компанії у разі виникнення будь-яких претензій чи перевірок.

• Ризики участі в «схемах». Навіть якщо постачальник є лише «інструментом» у більш масштабній корупційній схемі, він може бути притягнутий до відповідальності за співучасть. Не йдіть на компроміси з законом заради швидкої вигоди – наслідки можуть бути надзвичайно серйозними.

Дотримання цих механізмів дозволить обом сторонам не тільки уникнути кримінального переслідування, а й побудувати ефективні та довірливі відносини, що сприятимуть якісному забезпеченню державних потреб.