Mastercard прогнозувала подвоєння розмірів глобального ринку гіг-економіки: з 204 млрд дол. у 2018 році до 455 млрд дол. у 2023-му. Дані Statista ці прогнози підтвердили. Це більш ніж удвічі перевищує ВВП України.

За даними McKinsey & Company, кількість осіб, які долучилися до гіг-економіки у США та ЄС, зросла з 27% у 2016 році до 36% у 2022 році.

Тенденція збільшення обертів гіг-економіки у світі відчиняє двері можливостей для України, зважаючи на такі чинники: необхідність підтримувати економіку у воєнний час, можливість заробляти навіть за вимушеної зміни місця проживання, швидке розв’язання проблеми безробіття, особливо після завершення воєнних дій.

Лише на чотирьох онлайн-платформах таксі й доставки в Україні – Uber, Bolt, Uklon, Glovo – знаходять роботу понад 300 тис. осіб. За відкритими даними, кількість зареєстрованих надавачів послуг на платформі Kabanchik зросла з 194 тис. осіб (40 тис. замовлень щомісяця) у 2020 році до 309 тис. фахівців у 2022-му.

Кількість магазинів Rozetka збільшилася вдвічі порівняно з довоєнним періодом до 400. Вартість їх товарообігу коливається від десятків мільйонів до кількох мільярдів гривень щомісяця. У 2023 році компанія відкрила в Польщі інтернет-магазин Rozetka.pl, що за пів року отримував 10 тис. замовлень на місяць.

На OLX кількість оголошень про довготривалу оренду житла збільшилася більш ніж у шість разів (з 645 тис. до понад 3 млн) у 2023 році порівняно з 2022-м. До речі, для 70% осіб, які здають житло, це переважно фінансова підтримка, а не основний дохід, а це вже підпадає під визначення гіг-економіки.

Повертаючись до «платформної зайнятості», зауважимо: компанії-нерезиденти, такі як Uber (США, Нідерланди) і Bolt (Естонія), з 1 січня 2022 року сплачують так званий гугл-податок (ПДВ в розмірі 20%), підтримуючи економіку України.

Служба доставки їжі Glovo має в Україні зареєстровану юридичну особу – ТОВ «Глово юкрейн», що функціонує як цілком українська організація. Глобально це заснована у 2015 році іспанська технологічна компанія, що з 2022 року входить до німецької групи Delivery Hero, зберігаючи головний офіс у Барселоні.

Uklon – українська компанія-резидент, що почала експансію закордоння. У 2023 році розгорнула діяльність у Центральній Азії. Лише в Ташкенті здійснює близько 1 млн поїздок щомісяця, залучаючи тисячі водіїв та десятки тисяч користувачів.

Наразі триває процес поглинання цієї компанії «Київстаром». За словами голови Антимонопольного комітету Павла Кириленка, 6 лютого 2025 року відомство надало дозвіл компанії «Київстар» на придбання контрольного пакета акцій Uklon.

Скільки осіб налічує гіг-економіка України? За даними уряду, до 24 лютого 2022 року кількість неформально зайнятого населення становила 3 млн осіб, з яких 1,7 млн – незареєстровані підприємці. Сюди входять і 1-2 млн осіб, які підпадають під визначення «платформної зайнятості» (якщо не враховувати концепцію «домогосподарств»; за даними Держстату, це близько 14 млн осіб).

Чи правильно ми розуміємо термін «гіг-економіка»? Це відносно нове явище нам подарувала епоха стрімкого розвитку цифрових технологій. Помилково пов’язувати гіг-економіку суто з галуззю ІТ. Імовірно, зв’язок з нею виник через асоціацію «гіг» з «гігабайтами» (отже, стосується айтівців).

Не дивно, що маємо юридично закріплені «гіг-контракти» з прив’язкою до галузі ІТ в контексті «Дії.City» – спеціального правового режиму, що стимулював розвиток цієї галузі в Україні. Він не тільки посприяв легалізації доходів фізосіб та їх базовому соціальному захисту, а й приніс у 2024 році 18 млрд грн податкових надходжень.

Проте в основі «гіг» дещо інше: поняття «підробіток». Іншими словами, гіг-економіка – це економіка «підробітків». В Англії терміном gig послуговуються музиканти, які «грають на весіллях». Так і кажуть: take a gig (беремо замовлення) або give a gig (даємо концерт, щоб трохи заробити), а потім розбіжаться по основних роботах.

Ось ми й окреслили головну характеристику гіг-економіки: підробіток. Ідеться ні про головний дохід, ані про основний вид діяльності, ані про якусь окрему галузь. Заробіток у вільний від головної роботи час, несистемні чи сезонні доходи.

Друга особливість гіг-економіки — цифровий чинник, як-от наявність цифрової платформи, завдяки якій користувач може «взяти замовлення» чи «надати послугу».

Гіг-економіка переплітається з такими поняттями, як платформна зайнятість, ССО (спрощена система оподаткування), ММСП (мікро-, малі та середні підприємства), особливий правовий режим («Дія.City»), самозайняті особи, домогосподарства, неофіційно зайняті, адже вона в той чи той спосіб пов’язана з ними.

Як гіг-економіка регулюється в Україні? Наразі єдиного комплексного рішення для прямого регулювання гіг-економіки в Україні не існує. Проте маємо чинне законодавство, дію якого ніхто не скасовував. До того ж кипить робота над розробкою зрозумілих правил гри для учасників цього ринку.

На початку 2022 року злетіла «перша ластівка» – спеціальний правовий режим «Дія.City» для регулювання гіг-економіки в галузі ІТ як стратегічної. За даними ІТ-асоціації, кількість валютних надходжень від цієї галузі зросла з 6,8 млрд дол. у 2021 році до 7,35 млрд дол. у перший рік дії режиму. Ним скористалися близько 1 500 ІТ-компаній включно з найбільшими: EPAM, Genesis, SoftServe, Ajax Systems.

Через війну чимало технологічних компаній релокували команди за кордон, що згодом вдарило по галузі. Негативно на український ринок ІТ вплинули й глобальні тренди. Посилення податкового тиску в Україні створило додаткові перепони для польоту цієї птахи. Попри це, у 2024 році «Дія.City» посилила держбюджет України.

Останні кілька років триває конструктивний діалог між експертами, платформами та державою. Сторони чують одна одну. Наприклад, у 2023 році був зареєстрований законопроєкт №10166, що знімає з водіїв, кур’єрів, перукарів та інших самозайнятих осіб необхідність ставати «підприємцями».

Він містить механізм, що виводить з тіні близько 1 млн самозайнятих громадян завдяки низькій податковій ставці, автоматичному утриманню податку та його переказу через обмін даними між платформами, банками та податковою. Через складність цієї ініціативи (вона зачіпає цілу низку юридичних, фінансових, податкових, адміністративних і міжнародних норм) консенсус наразі не досягнутий.

У 2024-2025 роках тривала розробка нової ініціативи. Мінфін розширює DAC7 – вимоги ЄС щодо обміну даними між країнами-учасниками. Він врахував і практики OCED – Організації економічного співробітництва та розвитку, що налічує 38 держав (з них 22 – члени ЄС), 29 з яких зголосилися обмінюватися податковими даними. Тож нова ініціатива Мінфіну охоплює ці міжнародні інтеграційні процеси.

Досягнення

До роботи з регулювання гіг-економіки долучилися парламент, уряд, НБУ, банки, консалтингові компанії, платформи та коаліції. Які є досягнення?

Розумна податкова ставка – орієнтовно 5% від валового доходу для фізосіб, що отримують доходи через платформи.

Дефопізація – відсутність необхідності робити всіх підприємцями. Будь-який громадянин має право займатися законною діяльністю. Для цього йому не обов’язково набувати особливого статусу, коли йдеться про гіг-економіку. Недоцільно вимагати реєстрації ФОП для учасників «платформної зайнятості».

За дослідженням Економічної експертної платформи, 42% водіїв не бачать доцільності відкривати ФОП, бо робота в таксі приносить незначний додатковий дохід. Для чверті респондентів – це основна причина. У сфері доставки на базі онлайн-платформ понад 60% кур’єрів не бажають бути ФОП через складність процедури відкриття, подачі звітності і системи визначення та сплати податків.

Зменшення адміністративного навантаження для платформ. Недоцільність поголовної фопізації для гіг-економіки знімає такий же адміністративний тягар з платформ. Інакше виникнуть питання. Хто адмініструватиме понад 1 млн осіб? Де взяти стільки бухгалтерів та коштів на їх утримання? Скільки потрібно додаткового персоналу, щоб адмініструвати ФОПів? Чи посильним стане збільшений через це чек для кінцевого споживача? Чи не вб’є галузь ідея зробити кожного кур’єра на самокаті підприємцем? Усунення такого тягаря вважаю здобутком.

Цифровізація. Платформи на зразок Uber, Bolt, Uklon, Glovo мають високотехнологічні рішення для автоматизації, обліку та обміну даними. Держава теж має сучасні рішення («Дія», електронний кабінет платника податків, автоматизований облік штрафів та цифровий механізм їх сплати). Це уможливлює й сучасне рішення для регулювання гіг-економіки в Україні.

Швидкий ефект. Завдяки потужним платформам, що зарекомендували себе як надійні партнери України, ефект від впровадження розумних правил гри для цієї галузі буде помітним у короткостроковій перспективі. За попередніми оцінками, держбюджет додатково отримає 2-10 млрд грн податків у перший рік реформи.

Проблеми

Головною проблемою в питанні створення юридичної площини для розвитку гіг-економіки є роль податкового агента. Хто візьме на себе відповідальність за адміністрування сплати податку одним-двома мільйонами самозайнятих осіб?

За чинним законодавством, вони щороку мають сплачувати 18% ПДФО. Однак скільки бачимо охочих подавати такі декларації, вести облік дрібних підробітків і вираховувати ті 18%, щоб сумлінно переказати їх державі у вигляді податку?

Тож які є варіанти податкових агентів?

Перша опція – кожен сам відповідає за сплату податків. Це йде в ногу з чинними нормами закону і природно поширюватиметься на всіх, хто заробляє через платформи. Вони забезпечать детінізацію доходів через обмін даними з органами податкової влади. Податковими агентами залишатимуться самі фізичні особи.

Цей варіант не зовсім влаштовує державу, адже в разі виявлення порушень з боку фізосіб витрати на пошуки кур’єрів на самокатах буде важко назвати доцільними. Фіскальним органам простіше, щоб податковими агентами були платформи.

Великі платформи можуть легалізувати роботу 300 тис. громадян на початку реформи і 2 млн – у перспективі. Крім зрілої позиції великих платформ (Uber, Bolt, Glovo, Uklon), що готові взяти на себе таку відповідальність, маємо низку проблем.

По-перше, формат «роботодавець – найманий працівник» не відповідає суті гіг-економіки, носіями якої є платформи. Ідеться не про найманих працівників, а про роботу за бажанням у вільний від головної діяльності чи навчання час, з навантаженням на власний розсуд, на різних платформах і навіть галузях.

По-друге, у разі набуття ролі роботодавця (отже, податкового агента) користувачами платформ ми повертаємося до проблеми додаткового адміністративного навантаження й перепон. Розбіжності, що виникатимуть через скасування замовлень або виникнення технічних збоїв, держава вважатиме порушеннями, за що каратиме платформи, створюючи перешкоди цьому бізнесу.

Платформи потребуватимуть додаткових ресурсів та часу для виконання нових вимог. Виникнення додаткових витрат на адміністрування ролі податкового агента може спричинити ризики подорожчання вартості сервісів платформ, ставлячи під сумнів доцільність їх діяльності в разі зменшення на них попиту.

У разі виходу великих платформ з ринку матимемо найгірший сценарій: повернення до тіні, з якою намагаються боротися державні органи, сподіваючись на взаємодію з боку бізнесу. Виграють хіба що тіньові сервіси таксі, розташування яких неможливо визначити, що не входить до стратегії розвитку нашої держави.

Звідси випливає чи не найскладніший чинник у формуванні єдиної податкової політики щодо цифрових платформ і гіг-економіки: розмаїття бізнес-моделей.

Ідеться про райдхейлінг – послуги перевезення через отримання замовлень на платформах; кур’єрські послуги, де присутні постачальники; майданчики онлайн-продажу, що працюють переважно з ФОПами або юрособами; онлайн-служби, що розміщують оголошення про послуги і беруть незначну комісію з кожного замовлення; сервіси оголошень за підписку або комісію.

Очевидно, що онлайн-магазин, який продає товари кінцевому споживачу, попередньо купуючи їх за гуртовими цінами у ФОПів або юросіб, не може стати податковим агентом для користувачів платформ, бо сплачує податок за іншою моделлю. Що коли постачальником виступила фізособа (закон не забороняє людям продавати і купувати)? Чи має онлайн-магазин ставати податковим агентом для людини, яка продала йому свою газонокосарку? Таких питань безліч.

Банки як податкові агенти. Це одна з найцікавіших моделей, враховуючи наявність у сучасних банках готових високотехнологічних рішень. За законопроєктом №10166, банк автоматично утримує суму податку з валового доходу самозайнятої особи, яка заробляє через платформи, і так само автоматично переказує ці кошти на спеціальний рахунок у державну казну у відповідний період. Реєстрація для такої діяльності також автоматична через додаток «Дія». Але є одне але.

Хай би як привабливо це звучало для самозайнятих і платформ, Мінфін та НБУ звернули увагу на низку проблем, що вкрай ускладнюють реалізацію цієї ідеї.

Така діяльність непритаманна меті й природі банків. Вони мають займатися транзакціями, а не дублювати бізнес. По-перше, у разі виникнення розбіжностей у звітності який банк погодиться ризикувати блокуванням рахунків? По-друге, у разі зникнення самозайнятої особи який банк захоче її шукати чи судитися з нею? По-третє, набуття банками ролі податкового агента стосовно самозайнятих має відбуватися за згодою всіх банків країни, не кажучи про НБУ, а він виступає проти.

У цьому питанні, попри складність регуляторного контексту гіг-економіки, платформи-нерезиденти Uber і Bolt, а також зареєстровані в Україні Glovo та Uklon демонструють високий рівень ділової зрілості та відповідальності. За умови збереження досягнутого консенсусу вони готові долучитися до директиви DAC7 щодо обміну даними про доходи користувачів і навіть розглядають імовірність взяття на себе ролі податкового агента, якщо не буде досягнуто кращих рішень.

Підсумки

Гіг-економіка стрімко набирає обертів у світі й Україні, відкриваючи додаткові можливості для добробуту громадян. Цей сектор принципово важливий.

По-перше, він дає змогу самозайнятим особам заробляти незалежно від місця перебування через отримання онлайн-замовлень. По-друге, припинення воєнних дій, найімовірніше, спричинить гостру потребу в професійній зайнятості серед ветеранів, а гіг-економіка надасть багатьом з них можливості для швидкого заробітку. По-третє, легалізація діяльності близько мільйона самозайнятих сприятиме стабілізації суспільства та зміцненню економіки України.

Пряме регулювання сектору наразі невизначене, проте активна робота в цьому напрямку триває. Діалог між державою, бізнесом та експертами конструктивний. Триває розробка розумної політики для сприяння розвитку цифрової економіки.

У 2025 році ми, імовірно, побачимо зрозумілі вимоги до цифрових платформ щодо обміну даними про доходи продавців товарів або надавачів послуг. Значну роль у цьому відіграє синергія Мінфіну, податкового комітету Верховної Ради, інших органів державної влади, а також бізнес-асоціацій та експертного середовища.

Окреслення юридичної площини для діяльності платформ стане вагомим кроком до детінізації економіки України й розвитку галузі.