Часточка Слобожанщини проросла на Прикарпатті. Родина переселенців з Харківської області перевезла на захід України не лише свій бізнес, а й екзотичну для цього регіону ягоду – кавуни.

Поле фермерського господарства «Овочі Слобожанщини» виглядає як безмежні лани кавунів, картоплі та кукурудзи. Ще донедавна підприємство працювало під Куп’янськом, однак потрапило в окупацію з перших днів великої війни. Через високі безпекові ризики його власники, родина Федосієнків, вирішили осісти на Івано-Франківщині та продовжити займатися улюбленою справою.

Крім відмінного клімату та несприятливої погоди, найбільшими викликами у вирощуванні баштанних стали брак людей та юридичні труднощі при оформленні землі. Як родина підприємців їх долає і як цьому сприяють кавуни?

Від редакції. Малий та середній бізнес формує понад половину економіки. Його представники не можуть лобіювати власні інтереси, як це робить великий бізнес, але вони завжди пристосовуються до умов та знаходять нові шляхи для розвитку.

ЕП поділяє принципи, якими керуються підприємці в прагненні до зростання, тому редакція ділиться їхніми цікавими історіями. Ці історії – не про приголомшливий успіх та великі статки. Ці історії про те, як закохані у свою справу українці розвиваються, працюють самі, дають роботу іншим та діляться досвідом.

Кавуни зробили репутацію

Інна Федосієнко стала до роботи у фермерському господарстві своїх батьків Геннадія і Лілії Кизимів після закінчення університету. Згодом до справи долучився її чоловік Ігор. Тобто агробізнесом тут займаються вже в другому поколінні.

У 2018 році родина зареєструвала фермерське господарство «Овочі Слобожанщини» на Харківщині. До великої війни воно розрослося до 1 тис. га. На 150 гектарах вирощували овочі, на решті – зернові та олійні культури.

24 лютого 2022 року Федосієнки покинули рідний Купʼянськ, а через три дні його окупували росіяни. У вересні 2022-го ЗСУ звільнили місто, але повертатися туди через безпекові ризики родина не наважилася. У 2023 році Федосієнки знову стали до роботи на землі, але вже в іншому регіоні.

«Знайомий фермер з Броварів запропонував два гектари землі, «щоб не нудилися». Ми засадили їх кавунами. Зупинилися в містечку під Києвом, але розуміли, що це тимчасово. Жевріла надія, що от-от усе закінчиться», – пригадує Інна.

Згодом стало зрозуміло, що десь потрібно осідати. Геннадій Кизим почав шукати землю – залучив агенцію з нерухомості, розглядав варіанти по всій Україні.

Йому запропонували 35 га на Івано-Франківщині, у селі Студінка під Калушем. Ділянка фермерам сподобалася, тож її взяли в суборенду на весь 2024 рік. На 10 га посадили кавуни, на решті – капусту, кукурудзу та картоплю. Так «Овочі Слобожанщини» почали збирати врожай на Прикарпатті.

У 2025 році площа землі, яку орендує родина, збільшилася до 65 га.

«Є поле, де у 60% власників паїв документи в порядку і землі в оренді, а в іншої частини якісь проблеми з оформленням. Цю неоформлену землю засівають, бо поле обробляється суцільно, але власники гроші не отримують або мають символічну вигоду. Я знайшла цих власників і допомогла їм оформити документи на їх ділянки в рахунок майбутньої оренди. У деяких випадках оренда оплачена на три роки вперед, адже деколи доводилося проходити через суд», – розповідає Інна.

Баштан біля Калуша на Франківщині

Захід України, на противагу східним регіонам, історично має невеликі паї. «Узяла в оренду одним масивом гектар і це було 48 паїв. На Харківщині це було б два паї, а тут – 48 договорів, 48 підписів і стільки ж діалогів телефоном», – каже Федосієнко.

Допомогла репутація. «Люди прихильно поставилися до нас, бо знали наші кавуни та овочі. Та й ніхто не очікував, що тут таке можна виростити», – пригадує Інна.

Іншою перевагою в перемовинах стало не тільки те, що юридичний бік оформлення проблемних ділянок фермерка взяла на себе, а й удвічі вища, ніж зазвичай, ціна за оренду. Також «Овочі Слобожанщини» виграли аукціон на обробіток комунальної землі, де одразу поставили найвищу ставку.

«Не хочу називати суму. Вона космічна, але на овочах вона окуповується. Виборюємо право на життя в цьому регіоні», – каже Інна.

Бракує людей завантажити фури

Зараз на полях у Федосієнків достигають десять зелених сортів кавунів (зокрема «Вогник»), чорні кавуни і два сорти жовтих («Ред ін голд» та «Жако»). Вони дають не надто велику ягоду, 5-8 кг, але вона солодка та соковита.

Кавуни фермерів ранні, адже селекції середньої стиглості навряд чи встигнуть зловити на Прикарпатті достатньо сонця, щоб дозріти і набрати цукру.

У 2024 році врожайність становила 40 тонн з гектара, що є середнім показником. Проте основну ставку родина зробила не на кількість, а на смак. Попри квітневі заморозки та інші погодні негаразди на Прикарпатті, у 2025 році «Овочі Слобожанщини» прогнозують зібрати такий же врожай, що і торік.

Вирощувати кавуни на Прикарпатті вигідніше, але й складніше порівняно із східним регіоном. З одного боку, логістика не «зʼїдає» ціну, а з іншого – у східних чи південних регіонах кавуни вирощують з насіння, тоді як на Франківщині для цього потрібно спершу виростити розсаду. Для неї поставили теплицю. Під Купʼянськом у фермерів залишилося сім теплиць, одну з них перевезли під Калуш.

Вирощування кавунів у західних регіонах, як і в інших, потребує поливу. Розсаду висаджують під мульчувальну плівку. Її знімають тільки після збору врожаю, а потім здають на переробку. Плівка підігріває ґрунт, затримує вологу і стримує ріст бурʼянів. Імовірно, саме плівка врятувала рослини від холодів навесні.

«Чи вплинули квітневі заморозки на врожай? Вплинули на мою нервову систему. Ми мали висадити розсаду 10 травня, а зробили це 25-го. Розсада перестояла. Потім були дощі, холодні ночі два тижні. На ніч палили вогнища в полях. Частина кукурудзи, що росте поруч, померзла, але кавуни витримали», – усміхається Інна.

У Броварах, коли Федосієнки вперше висадили кавуни не в рідному регіоні, вони сумнівалися, чи вдасться зібрати хороший урожай. Коли отримали перші результати, то зрозуміли, що все вийде, але потрібно більше коштів та праці.

Сезон збору врожаю прикарпатських кавунів почнеться в перших числах серпня, а це означає, що на полі будуть потрібні робочі руки. Це велика проблема.

«Теперішні 65 гектарів – це мало. Щоб постійно була робота і не було простоїв, потрібно 150 гектарів. Тоді можна набрати 15-20 людей і вони матимуть роботу на щодень. А так виходить, що тільки зібрав потрібну кількість людей, а робота закінчилася. За тиждень знову потрібні люди, а їх уже нема – знайшли собі щось інше або на заробітки поїхали», – визнають у фермерському господарстві.

Точка продажу кавунів

Робітники на полі заробляють у середньому 1 тис. грн за день. Оплата залежить від продуктивності. Зараз на полі працюють шість-сім людей. «Я б не відмовилася мати з десять людей, але їх немає», – знизує плечима Інна Федосієнко.

«За збут не турбуємося»

У своєму господарстві фермерка займається адміністративними та юридичними питаннями, домовляється з менеджерами супермаркетів. Її чоловік, Ігор, керує вирощуванням, поливом та відвантаженням готової продукції. Геннадій Кизим опікується агрономією, а Лілія Кизим – теплицями та розсадою. А ще – онуками.

Поки Інна розповідає про своє господарство, її старша майже трирічна донечка всіляко намагається завоювати мамину увагу. Село Студінка майже зрослося з Калушем, але до найближчого садочка дитину треба возити. Тому маленька Анфіса нерідко буває з мамою в робочих поїздках і на відвантаженні продукції.

З Харківщини на Прикарпаття Федосієнки привезли не тільки досвід агробізнесу, а й широку базу контактів, тож налаштувати канали збуту було нескладно.

Ігор Федосієнко і старша донька

Найвигідніше продавати кавуни в роздріб самим. Поле фермерського господарства виходить до траси, що поєднує Калуш з Івано-Франківськом. Там облаштували точку продажу. У 2024 році кавуни продавали по 20 грн/кг. Це спрацювало.

Коли на баштані починається вал – багато кавунів достигають одночасно, продукція «Овочів Слобожанщини» їде в супермаркети різних регіонів країни. Географія збуту широка: Луцьк, Хмельницький, Львів і навіть Київ.

У 2024 році середня гуртова вартість традиційних кавунів становила 12 грн/кг, жовтих сортів – на 10 грн дорожче. Окупність фермерське господарство не підраховує. «Нам дуже близько возити кавуни в регіон, де вони завжди були дорогими. Можна порахувати вартість плівки, добрив, зарплати людям, але ми не робили цього – і так ясно, що там гарний «плюс», – підсумовує Інна.

До серпня кавуни в основному продають з південних регіонів, а потім вони почнуть достигати всюди. Тоді ціни різко впадуть. Наскільки – прогнозувати рано.

Про збут продукції фермери не турбуються. Переймаються лише тим, як урожай зібрати і завантажити. «Могли б продавати і п’ять фур кавунів на день, але для цього бракує людей. Навіть зарплати на рівні польських не приваблюють працівників. У полі важка й непрестижна робота», – пояснює Інна.