США – головний союзник України у великій війні. Заокеанська країна не лише забезпечує Сили оборони необхідною зброєю та боєприпасами, а й надає суттєву фінансову допомогу. У перший рік повномасштабного вторгнення росіян саме Штати стали найбільшим донором українського бюджету.

З часом політична турбулентність змусила США переглянути свою роль у підтримці України. За рік до президентських виборів обсяги бюджетної підтримки почали поступово зменшуватись. А зі зміною керівника Білого дому стосунки між Вашингтоном та Києвом переживають черговий етап похолодання.

Проте резонансні заяви нового президента Дональда Трампа не лише вбивають нервові клітини українських топпосадовців, а й можуть коштувати мільярдів доларів фінансової підтримки для вітчизняного бюджету.

І хоча кошти американських платників податків вже не відіграють такої визначальної ролі у фінансуванні України, як у 2022 році, проте в руках у Трампа все ще залишаються важелі фінансового тиску на українську владу. Одним із таких є Міжнародний валютний фонд (МВФ).

«Відмінниця» воєнного часу

20 лютого 2025 року у Києві почала свою роботу вже сьома місія МВФ в межах програми співпраці, яка розпочалася два роки тому. Від результатів роботи цієї місії залежить, чи отримає України 917,5 млн дол.

Це унікальна програма. По-перше, ще ніколи досі МВФ не кредитував країни, що перебувають у стані війни. По-друге, ще ніколи за всі 32 роки співпраці з фондом Україна не просувалася настільки далеко у виконанні умов програми.

За останні кілька років наша держава стала «відмінницею», яка справно виконує «домашні завдання» МВФ: ухвалює необхідні закони, реформує суди, правоохоронні та фіскальні органи, а також проводить виважену (наскільки це можливо в умовах війни) та обережну політику. Принаймні, так було до останнього часу.

Це й не дивно, адже МВФ залишається одним з найбільших донорів українського бюджету, у якому половина видатків фінансується із зовнішніх джерел.

За даними Міністерства фінансів, від початку великої війни МВФ надав Україні кредитів майже на 12,5 млрд дол. Більше коштів до бюджету надійшло лише від ЄС та США.

У 2022 році Україна отримала від МВФ два транші екстреного фінансування (в межах програми Rapid Financing Instrument) на 1,4 млрд дол. та 1,3 млрд дол. Згодом фонду довелося змінити свою внутрішню політику та укласти з українською владою довгострокову кредитну програму співпраці (Extended Fund Facility) на 15,6 млрд дол.

Щоправда, наразі надходження коштів від МВФ більше нагадують рефінансування, аніж залучення «свіжих грошей». У 2025-2027 роках Україна отримуватиме від фонду менше, ніж витрачатиме на погашення попередньо взятих у нього кредитів.

Попри це, програма МВФ залишається важливою, адже, по-перше, без отримання нових траншів Україні довелося б витрачати набагато більше коштів на погашення старих кредитів фонду.

По-друге, на виконання вимог МВФ зважають й інші кредитори та донори України, зокрема Японія, Канада, Норвегія та інші. Також від цього залежить отримання 50 млрд дол., які країни G7 виділити під забезпечення заморожених російських активів. А це та фінансова подушка, яка дозволить нашій державі прожити принаймні наступні декілька років.

«Кошти, які не можна використовувати на потреби оборони, потрібно розтягувати на два роки, оскільки перспективи фінансування бюджету у 2026 році далекі від ясності», – зазначила голова бюджетного комітету Верховної Ради Роксолана Підласа.

Найбільший «акціонер»

З перших днів війни МВФ підтримував Україну попри те, що її кредитна історія була, м’яко кажучи, не ідеальною. Попри зірвані українською владою попередні програми співпраці, фонд надавав фінансування та навіть переписав свої внутрішні політики, які не дозволяють надавати позики країнам без чітких макроекономічних прогнозів.

Багато в чому така підтримка була можливою завдяки політичній волі на найвищому рівні. Цю волю забезпечували країни-учасниці МВФ, які володіють найбільшими квотами та, відповідно, найбільшою кількістю голосів, необхідних для ухвалення рішень.

Розмір квоти країни в МВФ залежить від її позиції у світовій економіці. Найвагоміший фактор, який не це впливає – розмір ВВП. Крім цього на квоту впливають відкритість економіки, обсяги резервів тощо.

Найбільшу квоту в МВФ мають Сполучені Штати – 17,4%, що забезпечує їм 16,5% голосів. Ще по близько 6% голосів мають Японія та Китай, а у найбільшої економіки ЄС – Німеччини – є право голосу за 5,3% голосів. РФ, яка також є членом МВФ, має право голосу за майже 2,6% голосів, а частка України становить лише 0,43%.

Оскільки жодна країна не має визначальної більшості у голосах, то вона не може одноосібно заблокувати яке-небудь рішення. Однак втративши підтримку найбільших «акціонерів» МВФ, Україні може стати складніше отримувати позитивні рішення фонду про виділення наступних траншів кредиту.

Наразі на країни умовного демократичного табору припадає близько 60% голосів в МВФ. Проте ця ситуація може кардинально змінитися у разі, якщо свої голоси перестануть давати США. І таке занепокоєння було присутнє ще наприкінці 2024 року, а останні заяви президента Трампа лише підлили масла у вогонь.

«Під час попередньої місії, коли лише стало відомо, що Трамп переміг, представники МВФ були дуже занепокоєні. І я думаю, що це питання часу, коли новий міністр фінансів США почне ставити запитання», – каже один з учасників зустрічей з місією МВФ.

Теоретично, МВФ – це інституція, робота якої не має залежати від зміни політичного керівництва окремих держав. Проте на практиці найбільші «акціонери» фонду мають визначальний вплив на політику організації.

Наприклад, у випадку вже згаданої програми МВФ з Україною саме західні дипломати були рушійною силою, яка змусила фонд погодитися на видачу кредиту. Як повідомляли співрозмовники ЕП в уряді, представники США та ЄС фактично «переломили МВФ через коліно», аби той пішов на зміну напрацьованих роками політик.

Чи спрацює такий вплив представників США на МВФ у зворотному напрямку – аби заблокувати фінансування Україні – поки сказати складно. Проте українські урядовці, дотичні до переговорів з фондом, вже переймаються за стабільність майбутнього зовнішнього фінансування. І не лише від самого МВФ, але й від інших партнерів та від заморожених російських активів.

Чи будуть гроші

У 2025 році Україна очікує отримати чотири транші МВФ на загальну суму 2,7 млрд дол. Проте надходження цих коштів наразі під питанням не лише через геополітичні чинники, але й через рівень підготовки позичальника. Так, до сьомого перегляду українська влада не виконала одразу три маяки фонду.

По-перше, Україна не створила новий адміністративний суд замість ліквідованого у 2022 році Окружного адміністративного суду (ОАСК). Цей суд розглядав спори проти органів державної влади (саме він ухвалив славнозвісне рішення про скасування націоналізації «ПриватБанку» у 2019 році).

Відповідно до меморандуму з МВФ, Україна взяла на себе зобов’язання створити наступника ОАСК із суддями, які пройдуть належну перевірку на професійну придатність та доброчесність. Це завдання мали виконати до кінця січня 2025 року, але наразі відповідний законопроєкт ухвалили лише у першому читанні.

По-друге, Рада мала скасувати так звані «правки Лозового«. Якщо коротко, то йдеться про зміни до Кримінально-процесуального кодексу, які встановили часове обмеження між датами відкриття справи (внесення відомостей до ЄРДР) та повідомленням про підозру. Залежно від тяжкості злочину, такі терміни встановили на рівні 6, 12 та 18 місяців. Раніше у законодавстві цього не було.

Фактично ці правки стали лазівкою, яка дозволяє передусім корупційним правопорушникам уникати відповідальності. Адже, якщо правоохоронний орган не встигає вручити повідомлення про підозру за 6-18 місяців після відкриття справи, то кримінальне провадження автоматично закривається. При тому, що розслідування корупційних злочинів може тривати набагато довше, ніж встановлені законом терміни.

Правки ухвалила ще Рада попереднього скликання у 2017 році, проте нове скликання парламенту досі не може їх скасувати. Відповідно до меморандуму з МВФ, виконати цей маяк українська сторона мала ще до кінця жовтня 2024 року, проте згодом дедлайн перенесли на кінець грудня. Але і це не допомогло депутатам встигнути ухвалити відповідний закон.

Як повідомили ЕП співрозмовники у парламенті, серед депутатів немає достатньо охочих проголосувати за скасування «правок Лозового». «Багато хто просто боїться, що після закінчення війни їх можуть «наздогнати» старі справи», – повідомив голова одного з комітетів Ради.

По-третє, ухвалення Кодексу етики працівників Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) та проведення незалежної перевірки членів комісії на відповідність цьому кодексу.

Відповідна вимога з’явилася у меморандумі з МВФ на тлі скандалу, який розгорівся через нездатність НКЦПФР вчасно розблокувати активи клієнтів «Фрідом фінанс Україна».

Відомостей про те, чи виконала Україна відповідну вимогу МВФ у публічному просторі немає. На початку лютого НКЦПФР, у відповіді на запит ЕП, повідомляла, що відповідний документ там «відправили на погодження експертам МВФ» (тобто дедлайн про ухвалення кодексу до кінця січня було зірвано).

Співрозмовники ЕП в комісії зазначали, що на момент початку роботи місії МВФ кодекс етики так і не було ухвалено. «Ймовірно, це станеться вже після 24 лютого. Проте маяк не виконано», – зазначив один з них.

Інший співрозмовник ЕП у парламенті, який вже мав зустріч з представниками МВФ, вважає, що фонд зарахує Україні цей маяк. Ймовірно, як такий, що виконаний із запізненням.

Хай там як, проте три невиконані маяки МВФ – достатня підстава для того, аби перегляд програми виявився негативним. А в умовах невизначеності навколо майбутньої підтримки США такий стан підготовки держави лише погіршує її шанси на отримання наступних траншів фінансування не лише від самого фонду, але й від інших партнерів.

Проте співрозмовники ЕП, які вже встигли зустрітися з представниками місії МВФ, стверджують, що зміна адміністрації Білого дому навпаки може допомогти Україні успішно пройти поточний перегляд програми.

«Представники МВФ зараз настільки бояться якось політично підважити Україну, що вони можуть «закрити очі» на певні недовиконані вимоги», – сказав ЕП один з учасників зустрічі з місією фонду.

Зокрема, створення наступника ОАСК, ймовірно, стане попередньою умовою для виділення траншу кредиту Радою директорів МВФ, яка засідатиме у березні. Ще однією попередньою вимогою може стати підписання закону про підвищення акцизів на тютюн, каже один з депутатів Ради.

Найпроблемніший момент – скасування «правок Лозового». І тут, ймовірно, місії МВФ вперше доведеться «давати задню». Аби не створити додаткових проблем Україні під час ухвалення рішення на Раді директорів фонду, представники місії можуть або знову перенести цей маяк, або навіть зняти його з порядку денного.

«Звісно, в контексті співпраці з міжнародними донорами та отримання міжнародного фінансування, це хороша новина. Проте у контексті проведення реформ – це вже тривожний дзвіночок», – додав співрозмовник ЕП, який брав участь з місією МВФ.