Глобальна нестабільність, технологічні прориви та посилення кібератак створюють небачені раніше виклики для управлінців та лідерів в усьому світі.

Ці теми стали центральними під час Cyber and Impact Innovation Day, що відбувся в рамках Всесвітнього економічного форуму в Давосі. Захід, організований Cyber Future Foundation, окреслив гострі проблеми глобального управління і наголосив на необхідності адаптивного лідерства, спроможного випереджати виклики.

Як змінилися ризики та виклики для лідерів за п’ять років

У 2025 році світ постав перед викликами, що змінюють саму суть управління. У нинішніх реаліях традиційні загрози тісно переплітаються з новими ризиками, формуючи складне середовище для ухвалення рішень.

Згідно із звітом Всесвітнього економічного форуму, п’ять ключових короткострокових загроз – це збройні конфлікти, екстремальні погодні явища, кібершпигунство та кібервійни, поширення дезінформації, соціальна поляризація.

Ці ризики впливають на всі аспекти економічного, політичного й технологічного життя. Водночас вони є відображенням глибших змін, що відбулися за останні п’ять років. Лідери організацій, урядів та фінансових установ опинилися в умовах, коли адаптація – це не вибір, а вимога часу.

Ще п’ять років тому штучний інтелект, кібербезпека і цифрові технології існували як відносно незалежні сфери. Зараз вони злилися, створюючи новий ландшафт ризиків. Вибуховий розвиток ШІ і пов’язаних з ним технологій ускладнив управління даними та захист інформації, вимагаючи комплексних підходів.

Паралельно з цим посилюється геополітична напруга: світ стає дедалі більш хаотичним та непередбачуваним. У 2023 році зафіксована рекордна кількість збройних конфліктів – 60, що свідчить про глобальну активізацію насильства і нестабільності. Війна в Україні стала прикладом того, як політичні та економічні ризики можуть перетворюватися на довготривалі виклики для бізнесу й урядів.

Не менш загрозливою є кіберзброя. За даними Всесвітнього економічного форуму, 72% організацій заявили про зростання кіберризиків, а майже половина занепокоєна можливістю атак з використанням генеративного ШІ. У цьому контексті технології стають не лише інструментами прогресу, а й засобами ведення інформаційних воєн, поширення фейкових наративів та маніпуляцій.

Водночас кліматичні зміни створюють нові виклики для лідерів. 2023 рік став найтеплішим в історії, спричинивши збитки світовій економіці на 320 млрд. дол. Пандемія COVID-19, кліматичні катастрофи й екстремальні погодні явища наголосили на важливості стійкості організацій та швидкої адаптації до кризи.

Ускладнюється регуляторне середовище. Нові норми у сферах кібербезпеки, ШІ та цифрових технологій створюють значний тиск на бізнес, змушуючи шукати баланс між дотриманням правил та управлінням непередбачуваними наслідками.

Як людина, яка роками працює на перетині інновацій, фінансів і політики, бачу, як нові виклики змушують нас не лише шукати інструменти адаптації, а й ставати креативними стратегами. Нам доводиться відповідати на низку ключових питань.

Як знайти баланс між регуляторними вимогами та потребою в інноваціях? Чи впораємося ми з хвилями дезінформації, які підривають довіру до інституцій? Яким має бути лідерство в часи, коли прогнозувати зміни стає майже неможливо?

Це не академічні теми чи питання для конференцій. Це реальні дилеми, з якими ми стикаємося, керуючи бізнесами, держінституціями чи проєктами. Подивімося на ці виклики під кутом реальних прикладів, дієвих рішень і сучасних стратегій.

Регуляторний лабіринт або чому регуляторний хаос стає каменем спотикання для глобального бізнесу і як з ним працювати.

Як технології, зокрема ШІ, відкрили двері для нових форм дезінформації як стратегічної зброї і що можна з цим зробити.

Чому лідер має бачити далеко вперед і вміти об’єднувати інших навколо візії – бути так званим ренесансним лідером.

Сучасний світ не дає простих відповідей, але це не означає, що ми повинні залишатися в стані постійного реагування. Якщо навчитися проактивно управляти цими викликами, будь-яку кризу можна перетворити на можливість. Це те, що сучасне лідерство має доводити щодня.

Регуляторний лабіринт: як знайти баланс між регуляторними вимогами та потребою в інноваціях.

Компанії опинилися перед низкою нових регуляторних вимог у сферах кібербезпеки, штучного інтелекту та цифрових технологій. Це створює «регуляторний суп», у якому важко знайти зрозумілі й гармонізовані правила.

Одним з прикладів спроби навести лад у цьому хаосі є закон ЄС про цифрові послуги. Він встановлює чіткі рамки для роботи цифрових платформ, зокрема зобов’язує їх забезпечувати прозорість у модерації контенту, мінімізувати поширення шкідливого матеріалу та взаємодіяти з фактчекерами.

Огляд закону, який я робив з Wilfried Martens Centre for European Studies, показує, що регулювання може бути інструментом не лише контролю, а й зміцнення довіри до технологій. Проте головна проблема – відсутність глобальної гармонізації. Країни часто розробляють власні правила без узгодження між собою, що створює бар’єри для бізнесу, особливо для міжнародних компаній.

Така фрагментація призводить до юридичних та операційних труднощів, які уповільнюють прогрес і змушують компанії витрачати ресурси на адаптацію до численних локальних вимог. Інша важлива проблема – швидкість змін. Технології розвиваються швидше, ніж законодавство встигає адаптуватися. Це створює ризик, що застарілі чи надмірно складні правила стримуватимуть інновації.

Регулювання має фокусуватися на конкретних ризиках і бути гнучким. Наприклад, регуляторні «пісочниці» можуть стати ефективним інструментом для тестування нових технологій у контрольованих умовах. Це дозволить регуляторам і бізнесу знаходити баланс між свободою та потребою в контролі.

Зрештою, будь-яке регулювання має сприяти довірі суспільства до нових технологій, не гальмуючи прогрес. Саме в цьому балансі – між відповідальністю та інноваціями – криється ключ до успішного регулювання цифрової епохи.

Дезінформація як стратегічна зброя: чи впораємося ми з хвилями дезінформації, які підривають довіру до інституцій.

Дезінформація – це не просто новий виклик інформаційної епохи. Це стратегічна зброя, яка змінює правила гри в політиці, економіці та міжнародних відносинах. Її вплив виходить далеко за межі фейкових новин чи маніпулятивних постів у соціальних мережах. Вона підриває довіру до інституцій, дезорієнтує суспільство та ускладнює ухвалення рішень, заснованих на фактах.

Особливе занепокоєння викликає швидкий розвиток генеративного ШІ (GenAI). У 2023 році глобальний ринок ШІ досяг 241,8 млрд дол. і, за прогнозами, до 2030 року внесе до світової економіки 19,9 трлн дол. (Statista, IDC).

Однак ті ж технології, які сприяють економічному розвитку, одночасно стають каталізатором для дезінформаційних кампаній. Наприклад, поширення генеративних ШІ-інструментів стало каталізатором дезінформаційних кампаній, що підривають довіру до демократичних інституцій.

Україна, яка довгий час була випробувальним майданчиком для гібридних загроз, стала глобальним прикладом стійкості. За останній рік країна зіткнулася із значною кількістю дезінформаційних кампаній, ініційованих російськими державними акторами, які стають дедалі масштабнішими та агресивнішими.

Згідно з дослідженням ISE Group, основними цілями цих кампаній є послаблення підтримки України, скасування санкцій та підрив довіри до інституцій у країнах ЄС, таких як Німеччина, Франція, Австрія та Польща. Щоб ефективно протидіяти цій загрозі, потрібен системний підхід, який включає кілька ключових напрямів.

Удосконалення механізмів збору та перевірки фактів має стати основою для процесу ухвалення рішень. Політика повинна базуватися на емпіричних даних, а не на спотвореній інформації чи популістських наративах. Тільки так можливо забезпечити якісні та далекоглядні рішення. Це вимагає державної підтримки фактчекінгових ініціатив та відповідальності медіа.

Освіта та медіаграмотність. Громадяни повинні отримати інструменти для критичного аналізу інформації. Особливо це важливо для молоді, яка активно споживає контент у цифрових каналах. Інвестиції в освітні програми з медіаграмотності – це інвестиції в стійкість суспільства.

Координація зусиль та побудова довіри. Ключовим елементом підвищення стійкості країни є створення надійної координаційної платформи для обміну достовірною інформацією між усіма гравцями критичної інфраструктури.

Визначальною має стати роль недержавних організацій та асоціацій у забезпеченні обізнаності керівників про ризики та інциденти. Це дозволить їм ухвалювати рішення з повним розумінням контексту. У світі ця функція покладається на Information Sharing and Analysis Centers (ISAC) – некомерційні недержавні аналітичні центри, що почали створюватися наприкінці ХХ сторіччя.

У рамках Cyber Future Dialogue президентка Health-ISAC Denise Anderson поділилася досвідом створення такої глобальної платформи для сфери охорони здоровʼя та інших галузей критичної інфраструктури.

Регулювання діяльності цифрових платформ. Будь-яка стратегія боротьби з дезінформацією втрачає сенс, якщо не сформований базис довіри. Якщо громадяни не довіряють своїм урядам, платформам або медіа, усі зусилля можуть виявитися марними. Побудова довіри починається з прозорості.

Великі технологічні компанії, такі як Google, Meta, TikTok, мають стати прозорішими в модерації контенту. Закон ЄС про цифрові послуги зобовʼязує платформи оцінювати ризики своїх алгоритмів і мінімізувати поширення шкідливого контенту. Це означає, що платформи повинні відкрито звітувати про те, як працюють їхні алгоритми та як вони модерують контент.

Кампанії дезінформації часто спрямовані на підрив демократичних процесів, зокрема виборів, що підриває довіру до фундаментальних інституцій. Посилення стійкості демократичних систем і захист виборчих процесів має стати одним з пріоритетів державної політики. Тут варто звернути увагу на досвід виборів у ЄС.

Експерти ISE Group разом з Konrad-Adenauer-Stiftung та EU Delegation in Canada розробили звіт з ключовими висновками та рекомендаціями. У звіті представлені уроки, здобуті під час європейських виборів, та інноваційні підходи до протидії фейковим наративам і забезпечення прозорості демократичних процесів.

Документ охоплює регуляторні аспекти, ініціативи з медіаграмотності та міжсекторального співробітництва. Цей міжнародний досвід може допомогти у формуванні стійкіших демократичних інституцій та захисті виборчих процесів.

Про «ренесансне лідерство»: яким має бути лідер у часи, коли прогнозувати зміни стає майже неможливо.

Промовці на Всесвітньому економічному форумі наголошували на нових вимогах до лідерів у часи стрімких технологічних змін. Ідея «ренесансного лідерства» стала для мене відкриттям, адже вона відповідає на запитання, яким має бути лідер в еру штучного інтелекту, експоненційних технологій та невизначеності.

«Ренесансний лідер» – не просто керівник, який добре розуміється на власній галузі. Це той, хто мислить системно, бачить взаємозв’язки між технологіями, суспільними змінами та економічними процесами. У цьому підході мені імпонують широта мислення та акцент на емоційному інтелекті. Уміння будувати довіру, комунікувати і бути етичним – не менш важливі речі, ніж технічна компетентність.

Особливо я відзначив наголос на стійкості та гнучкості лідерів. Поточні виклики вимагають рішень, що виходять за межі стандартних підходів. Старі моделі управління не працюють. Це стало очевидним у дискусіях, де звучала теза про потребу в довгостроковому мисленні і здатності швидко адаптуватися до змін.

Уроки Давоса: що робити лідерам

Під час обговорень я не раз чув, що сучасний лідер має орієнтуватися на проактивність, а не на реагування. Це стосується всіх рівнів управління: від керівників компаній до політичних лідерів. В епоху ШІ важливо розглядати ризики й можливості одночасно, інтегруючи управління технологіями з усіма процесами.

Генеральні директори не можуть діяти в режимі кризи. Вони повинні будувати довгострокові стратегії, впроваджувати цифрові технології в бізнес-процеси та створювати культуру довіри. Довіра є вирішальним чинником у світі, де клієнти й партнери дедалі частіше обирають прозорість та відповідальність.

Ради директорів також мають змінювати свої підходи. У діалогах прозвучало, що в радах директорів має бути більше людей з різноплановим досвідом, особливо з розумінням цифрових ризиків. Це дозволить краще орієнтуватися в технологічних викликах та ухвалювати стратегічно обґрунтовані рішення.

Політичні лідери стоять перед іншим завданням. Вони повинні забезпечити, щоб регулювання нових технологій було збалансованим. Промовці наголошували на важливості ухвалення рішень, які базуються на фактах, а не на популізмі чи дезінформації. Особливо важлива міжнародна координація, адже цифрові виклики не знають кордонів і вирішувати їх потрібно спільно.

Україна не раз згадувалася в контексті інноваційного підходу до викликів. Наприклад, впровадження платформи «Дія» стало яскравим прикладом того, як технології можуть зменшити рівень бюрократії, забезпечити прозорість і посилити довіру громадян до державних послуг. У часи війни Україна продемонструвала, що навіть за найскладніших умов можна діяти стратегічно та інноваційно.

Це добре ілюструє ідею «ренесансного лідерства». Це не просто управління в умовах кризи, а створення моделей, які відповідають на виклики сучасності.

Головний виклик для сучасних лідерів – навчитися дивитися вперед. Технологічні зміни, зокрема розвиток ШІ, не зупиняться, і ті, хто зможуть передбачити наступні тренди, матимуть значну перевагу. Лідери, які поєднують стратегічне бачення, технічну компетентність та емоційний інтелект, стають ключовими фігурами у створенні майбутнього, де технології працюють на благо людей.

Цей рік у Давосі дав мені багато матеріалу для роздумів, але головне – це усвідомлення, що роль лідера в новій реальності змінюється. Бути «ренесансним лідером» – це не просто виклик, це необхідність для тих, хто прагне бути ефективним у світі, який змінюється щодня.