Наприкінці 2024 року після тривалих політичних дебатів та консультацій між Єврокомісією, бізнесом та екологічними організаціями Рада ЄС ухвалила документ, який став найбільш радикальним переглядом правил регулювання індустрії паковання – галузі, що пронизує всі сфери сучасної економіки.

Для України Регламент ЄС 2025/40 про паковання та відходи упаковки (PPWR) важливий не лише тому, що, згідно з Угодою про асоціацію, ми зобов’язалися гармонізувати власне національне законодавство з європейським. Ситуація має нагальний практичний вимір: українська продукція в упаковці вже сьогодні присутня на ринку ЄС. А отже – має відповідати європейським вимогам.

PPWR набув чинності в ЄС 11 лютого 2025 року. Основні положення документа почнуть діяти з 12 серпня 2026 року. Проте масштаб нових норм і вимог настільки значний, що повна імплементація Регламенту розрахована на десятиліття – з поетапним введенням окремих положень до 2030, 2035 і 2040 років тощо.

Єдині правила для 27 країн

Експерти називають три ключові цілі нового документа. По-перше, це зменшення обсягів утворення відходів паковання. По-друге – стимулювання розвитку циркулярної економіки через ширше використання вторинної сировини. І, по-третє, – створення рівних умов для бізнесу на всій території ЄС завдяки уніфікованим правилам і вимогам.

Регламент – це документ прямої дії, обов’язковий для всіх 27 країн-членів ЄС. Такий рівень уніфікації запроваджується вперше: раніше законодавство у сфері управління відходами могло суттєво відрізнятися в різних національних юрисдикціях. Хоча багато важливих деталей визначатимуть підзаконні акти, які ще тільки мають ухвалити Єврокомісія та уряди країн-членів, основні принципи, термінологія та підходи до управління відходами упаковки – відтепер єдині для всього Європейського Союзу.

Попри масштабні зміни, фундаментальна ідея регулювання галузі залишилася сталою: виробник упаковки і товарів в упаковці несе відповідальність за весь життєвий цикл продукту – від отримання сировини і виробництва до рециклінгу чи повторного використання. Отже, саме принцип розширеної відповідальності виробника (РВВ) залишається наріжним каменем нової європейської політики у сфері відходів паковання.

До 2030 року вся упаковка має бути придатною для рециклінгу

Нові норми справді амбітні – навіть у порівнянні з попереднім законодавством ЄС. Регламент передбачає чіткі часові межі для поступової відмови від неекологічних типів паковання та переходу до циркулярних рішень, зокрема:

• з 2025 року пластикові пляшки мають містити щонайменше 25% вторинної сировини, а до 2040 року – 50%;

• з 2026 року в ЄС заборонять використання одноразової пластикової упаковки у закладах харчування;

• з 2028 року – заборонені мікропластикові наповнювачі;

• до 2030 року вся упаковка в ЄС має бути придатною для рециклінгу. Упаковку, яку неможливо переробити, не допустять до ринку.

Ухвалення PPWR суттєво вплине не лише на виробників упаковки та товарів в упаковці, але також на імпортерів, дистриб’юторів, постачальників дистанційних послуг та інших учасників ринку. Щоб охопити всі ці категорії зобов’язаних щодо виконання вимог Регламенту суб’єктів, документ вводить нове поняття – «економічний оператор».

Експерти і представники бізнес-спільноти у всіх країнах ЄС зараз розмірковують та активно дискутують про те, як ефективно реалізувати нові норми на практиці. В Україні ґрунтовний і систематичний аналіз Регламенту та його впливу на бізнес-середовище здійснює Українська Паковально-Екологічна Коаліція.

Наступний крок – за Верховною Радою

Для України новий Регламент – це виклик і водночас шанс.

Виклик, тому що наша система управління відходами паковання не просто застаріла – вона не існує як цілісна модель. PPWR не з’явився з нічого – до його ухвалення в ЄС вже діяли понад 70 нормативних актів, які стали фундаментом для нового документа. В Україні ж законодавчої бази, окрім рамкового закону «Про управління відходами», фактично немає.

Законопроєкт «Про упаковку та відходи упаковки» перебуває на розгляді парламенту вже півтора року. На сьогодні він фактично втратив актуальність, адже ґрунтувався на Директиві про паковання та відходи упаковки, яка діяла в ЄС ще з 1994 року, а тепер, після ухвалення PPWR, втрачає чинність.

Попри це голова Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики та природокористування Олег Бондаренко вважає, що ухвалення закону «Про упаковку та відходи упаковки» в першому читанні можливе вже до завершення поточної парламентської сесії – тобто до вересня 2025 року. Таку заяву він зробив нещодавно у своєму виступі під час Українського Полімерного Форуму.

Наші переробники імпортують відходи. Це абсурд

Але поза тим новий Регламент є також і шансом для України. Адже він дає нам реальний привід для глибокої реформи цієї важливої галузі. Українські виробники паковання і товарів в упаковці вже зараз мають виконувати вимоги PPWR, щоб експортувати продукцію в ЄС. Багато з них готові до змін, але стикаються з відсутністю сертифікованих лабораторій та інших умов, забезпечити які зобов’язана держава. І найперше йдеться про відповідне законодавство.

Сьогодні Україна має розвинені потужності з рециклінгу відходів скла, металу, паперу, певних різновидів пластику. Наші переробники готові працювати, але через нестачу сировини використовують лише частину своїх можливостей. Часто вони змушені імпортувати відходи з-за кордону – абсурдна ситуація, яка виникла через відсутність дієвої системи роздільного збирання відходів упаковки на ринку.

Цю ситуацію неможливо змінити без закону «Про упаковку та відходи упаковки», який відповідатиме чинним європейським нормам. Без такого закону не буде зрозумілих правил для бізнесу та передбачуваних умов для інвесторів. Без нього не запрацює система розширеної відповідальності виробника (РВВ), яка здатна забезпечити фінансування для розбудови потужної інфраструктури роздільного збирання і сортування відходів.

Скоординована державна стратегія

Успішно працювати на європейському ринку зможуть лише ті виробники, які зуміють адаптуватися до принципів циркулярної економіки. Щоб це стало реальністю для українського бізнесу, необхідна скоординована державна стратегія.

Підприємці мають право розраховувати на законодавство, яке не перешкоджає адаптації до нових вимог, а навпаки – підтримує і стимулює її. Вони мають право на законодавство, яке чітко визначить ролі та обов’язки всіх учасників ринку, запровадить дієві й справедливі інструменти контролю.

Реалізація принципів циркулярної економіки – одна з ключових передумов інтеграції нашої країни до спільного європейського економічного простору. Новий Регламент ЄС показує нам напрямок руху. І саме так ми повинні його сприймати — як дороговказ, а не зовнішній тиск. Це орієнтир, за яким Україна може — і повинна — реформувати власну систему управління відходами упаковки.