8 квітня 2025 року Верховний Суд України підтвердив вирок Вищого антикорупційного суду щодо високопосадовця Державного науково-дослідного і проєктного інституту титану. До 9 років позбавлення волі засуджено колишнього першого заступника гендиректора інституту Андрія Рачкова.

Справа про розкрадання в інституті титану є історичною. Це був перший обвинувальний акт, переданий до Вищого антикорупційного суду (ВАКС) після його створення у 2019 році. Від злочину до остаточного вироку минуло тринадцять років.

Передісторія

Для початку варто зазначити, що таке взагалі титан і наскільки він є важливим. Це – легкий, міцний і корозійностійкий метал, який відіграє ключову роль у сучасній промисловості. З нього виробляють компоненти для аерокосмічної галузі (літаки, ракети), суднобудування (корпуси кораблів), медичні імпланти, а також високотехнологічні сплави для машинобудування й оборонної сфери.

В усьому світі його цінують за унікальні властивості, що роблять його незамінним у стратегічних галузях.

Інститут титану, заснований у 1956 році в Запоріжжі, колись був провідним центром титанових досліджень у СРСР, а згодом – в усій Європі. Проте, як часто трапляється з державними підприємствами, його спіткали занепад і банкрутство. Не обійшлося і без корупції.

За версією слідства, у 2012-2013 роках перший заступник гендиректора інституту Андрій Рачков у змові з громадянином США організували перерахування 1,258 млн дол. державних коштів на рахунки офшорної компанії REMAX LTD (Британські Віргінські Острови).

Офіційно ці кошти були сплачені за агентські послуги з упорядкування документації, проте слідство встановило, що жодних послуг надано не було.

Збір доказів та розслідування

Збір доказів у цій справі здійснювала Запорізька місцева прокуратура №2, яку я на той час очолював, і, відповідно, організація цього процесу входила до моїх обов’язків.

Розслідування зіштовхнулося з низкою труднощів. Рачков уникав відповідальності, проживаючи в будинку без офіційної адреси, що ускладнювало отримання ордера на обшук. Прокурорам довелося використовувати GPS-координати та геодезичну зйомку, щоб довести місцезнаходження його житла.

Під час обшуку він поводився зухвало, погрожуючи зв’язками в СБУ та МВС. Розслідування також виявило його значні статки, які явно не відповідали офіційним доходам.

Прокуратура міста Запоріжжя зібрала усю необхідну доказову базу, яка доводила факт корупційного злочину. В результаті, за вимогою законодавства, справу передали до НАБУ та САП, які у вересні 2019 року передали обвинувальний акт до ВАКС.

Судові рішення та втеча обвинуваченого

Після оголошення підозри Рачкову обрали запобіжний захід – тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 525,5 тис. грн. Однак після внесення застави йому не встановили електронний браслет, що дало можливість втекти з України. У січні 2022 року ВАКС заочно взяв його під варту, оголосив у розшук і стягнув до держбюджету внесену заставу.

20 квітня 2022 року ВАКС визнав Рачкова винним у привласненні коштів та нанесенні матеріальних збитків в особливо великих розмірах Інститутові титану. Це був перший вирок Вищого антикорупційного суду в умовах повномасштабної війни.

Суд кваліфікував його дії за ч. 5 ст. 191 ККУ та призначив 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна та забороною обіймати певні посади протягом 3 років. Оскільки обвинувачений перебуває у розшуку, термін ув’язнення обчислюватиметься з моменту його затримання. Суд також задовольнив цивільний позов і постановив стягнути з Рачкова 10 млн грн на користь Інституту титану.

Оскарження вироку та подальші кроки

Восени 2023 року Апеляційна палата ВАКС підтвердила вирок, проте скоротила термін ув’язнення до 9 років. А адвокати Рачкова продовжили подавати касаційні скарги, затягуючи процес. Чергові скарги на вирок розглядав Верховний Суд.

І ось нарешті 8 квітня 2025 року Верховний Суд підтвердив вирок, підтримавши позицію прокурора САП і відмовивши стороні захисту в перегляді рішень. Таким чином експосадовцю інституту титану призначено покарання у вигляді 9 років позбавлення волі. Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає. Тим часом сам Рачков досі перебуває за межами України.

Ця справа є дуже показовою з двох причин. По-перше, вона доводить, що чесні та професійні прокурори в Україні існують і здатні ефективно боротися з корупцією. Прокурори на місцях можуть якісно збирати докази та розслідувати складні справи на рівні ВАКС.

По-друге, вона ілюструє, наскільки довгим і складним може бути шлях від розкриття корупційного злочину до винесення судового вироку та справедливого покарання винних, навіть при існуванні антикорупційної інфраструктури спеціальних органів досудового розслідування, прокурорів та суддів.