До 2022 року більшість українських підприємств розглядали протипожежну безпеку як другорядне завдання. Пріоритетом було забезпечення виробничого процесу, а питання безпеки опинялися на периферії уваги: їх вирішували лише під дією примусу або за наявності додаткових ресурсів. Ситуація значно погіршилася за кілька років до початку повномасштабної війни. Пандемія COVID-19 і пов’язані з нею карантинні обмеження фактично призупинили перевірки органів контролю. Внаслідок цього підприємства дедалі частіше ігнорували дотримання норм пожежної безпеки, відкладаючи їх реалізацію на «післякарантинний» період.

Повномасштабне вторгнення Росії показало всі прогалини в цьому напрямі. Найвразливішою в протипожежному контексті виявилася критична інфраструктура, яка почала зазнавати постійних прицільних обстрілів. Мало того, що дотриманням протипожежної безпеки багато де відверто нехтували, так ще й наявні правила абсолютно не відповідали викликам часу.

«Потрібно розуміти, що протипожежна безпека на об’єктах, навіть якщо забезпечувалася на високому рівні, то все одно за правилами, розробленими для мирного часу. При цьому не існувало жодних нормативів або інструкцій, що регламентували б дії на випадок війни. Що з цим робити – українці дізнавалися лише на основі гіркого досвіду», – зазначають фахівці з протипожежного захисту.

За три роки війни необхідність кардинального оновлення протипожежного захисту підприємств, особливо тих, які належать до критичної інфраструктури, постала під максимально гострим кутом. На жаль, немає абсолютно гарантованого способу повністю захиститися від прямого влучення ракети чи падіння уламків дронів. Водночас мінімізувати збитки, що виникають унаслідок пожеж, – цілком реальне завдання.

Правильно організована система захисту дозволяє виграти критичні хвилини, уникнути поширення вогню та зберегти обладнання, інфраструктуру і, що найважливіше – життя працівників. Експерти наголошують, що все це реально – була б чітка стратегія та фінансування з боку держави.

Робити акцент потрібно не лише на функціонуванні роботи активних систем, таких як пожежогасіння, сповіщення, димовидалення. В умовах війни, коли неможливо передбачити характер та джерело виникнення пожеж, а інфраструктура зазнає постійних ударів, така залежність стає небезпечною. Найкращий вихід полягає у створенні комплексної системи протипожежного захисту, яка поєднує активні та пасивні елементи. Такий підхід не лише підвищує стійкість об’єктів до надзвичайних ситуацій, але й мінімізує ризики, пов’язані з бойовими діями.

Пасивний захист – вогнезахисні фарби (плити, рулонні покриття, шпаклівки, штукатурки, лаки), протипожежні двері та ворота тощо. Все це робить неможливим швидке розповсюдження вогню та є опорою для ефективності активного протипожежного захисту навіть під час блекаутів. Пасивні системи не потребують електроенергії, яка найчастіше зникає на підприємстві внаслідок прильоту, а також присутності фахівців для забезпечення локалізації пожежі на ділянці, де відбулося займання – тож люди довший час можуть перебувати в укриттях, поки триває ракетна чи дронова небезпека.

Україна вже сьогодні має можливість інтегрувати європейський досвід у цій сфері. Зокрема, ефективними є напрацювання Німеччини, Ізраїлю та Південної Кореї – країн, які мають практичний досвід організації безпеки в умовах загроз.

Особливо критична ситуація склалася в енергетичному секторі. З моменту початку повномасштабного вторгнення саме об’єкти енергетики перебувають під постійним вогневим тиском. Масштаби викликів, з якими стикається цей сектор, можна порівняти лише з тими, що виникають безпосередньо на фронті. І варто бути реалістами: у майбутньому кількість терористичних атак та загроз для енергетичної системи навряд чи зменшиться.

Україна перебуває під постійною небезпекою – мішенню ворога є вся її територія. Тож питання пожежної безпеки слід розглядати не як формальність, а як невіддільну частину національної обороноздатності. Фахові експерти зазначають, що Уряду, парламенту, а також профільним службам варто об’єднати зусилля з експертами та запровадити обов’язкові стандарти комплексного захисту для всіх підприємств, особливо – критичної інфраструктури.

Сектор атомної енергетики підійшов до питання протипожежної безпеки значно серйозніше, ніж, мабуть, більшість підприємств України.

Катастрофа на Чорнобильській АЕС, а також аварія на АЕС у Фукусімі (Японія) стали тими трагічними передумовами, які спонукали фахівців сектору по всьому світу впроваджувати найкращі протиаварійні та протипожежні рішення, які існують. Наприклад, аварія на японській атомній електростанції «Фукусіма-1» у 2011 році виявила, що в екстремальних умовах активні системи пожежної сигналізації, димовидалення і пожежогасіння можуть просто не спрацювати. Цей досвід призвів для перегляду вимог щодо безпеки сектору. Не даремно кажуть, що правила безпеки написані кров’ю. У випадку атомної енергетики ці правила написані коштом життя і здоров’я сотень тисяч людей.

В Україні, через кілька років після аварії на Чорнобильській АЕС, європейські партнери виділили кошти на забезпечення системами пасивного захисту всіх атомних електростанцій України. Роботи почалися у 1991 році. Генеральним підрядником встановлення цих систем тоді обрали одного з найбільших у світі виробників – німецьку компанію svt Products GmbH (тоді svt Brandschutz GmbH).

Томас Копп,
виконавчий директор svt Products GmbH

«У 1991 році наше партнерство з Україною почалося, коли ми зустріли локального партнера на профільній виставці. Ця зустріч заклала основу нашої успішної співпраці. Після отримання необхідних українських ліцензій ми подали заявку та отримали технічні умови та регламенти для роботи з атомними електростанціями. Перша поставка на Чорнобильську електростанцію відбулася в 1992 році. Це включало захист кабелю, сталевий захист і перегородки, які були спеціально розроблені відповідно до вимог і стандартів безпеки електростанції», – розповідає Томас Копп, виконавчий директор svt Products GmbH.

З 1992 року і до сьогодні не виникло жодних питань щодо якості змонтованих систем пасивного захисту під час експлуатації на АЕС. Це свідчить про те, що обрати високоякісні матеріали було правильним рішенням. До речі, протягом більш ніж 30 років всі українські АЕС надають перевагу саме продуктам svt Products GmbH.

«Наші протипожежні рішення в основному використовуються в енергетичному секторі України. Це включає всі українські атомні електростанції (АЕС), підстанції та різні традиційні електростанції. Звичайно, ми продовжили співпрацю з українськими компаніями після 24 лютого 2022 року. Війна має жахливий вплив, і ми, звісно, ​​відчуваємо це, орієнтуючись на наших українських партнерів. Планування та здійснення візитів і поставок надзвичайно складне в умовах сьогодення. Ми також були свідками того, як деякі проєкти, в яких ми брали участь, були зруйновані», – розповідає пан Копп.

Загалом на світовому ринку svt Products GmbH працює понад 50 років, спеціалізація – саме протипожежна продукція та системи для протипожежного захисту в промисловості. Системи компанії використовують на своїх заводах світові гіганти: AIRBUS, Volkswagen AG, Siemens, Bombardier. На морських лайнерах MS World Navigator, Mystic Cruises, PN Milgem, Infinity Nine, потягах Škoda, Siemens, Stadler, Alstom також встановлені їхні автономні системи пасивного захисту.

Якщо взяти досвід українських АЕС, а також додати сюди міжнародний досвід, Україна отримає універсальні технічні рішення, які можуть суттєво покращити ситуацію на інших українських об’єктах. Фахівці svt Products GmbH запевняють, що готові долучитися до модернізації підприємств в Україні, як колись зробили це на вітчизняних АЕС.

«Ми маємо можливість впроваджувати рішення з протипожежної безпеки на основі передового досвіду тих країн, які знаходяться під військовою загрозою, сейсмічною нестабільністю, агресивним атмосферним впливом. Всі ці норми десятиліттями працюють в Європі, в усьому світі. Тобто, Україні потрібно брати за основу моделі протипожежної безпеки, які є в країнах Євросоюзу, адже Україна обирає європейський вектор розвитку. Системи svt Products GmbH, в яких ефективно поєднані інновації та розробки, повинні бути впроваджені в Україні на всіх ключових об’єктах інфраструктури.

Протипожежна безпека підприємств – це такий самий стандарт ЄС, як і інші стандарти у сфері економіки, політики, культури. Важливо використовувати якісні та сертифіковані за європейськими стандартами матеріали, які пройшли випробування протягом багатьох років»,

– зазначає Томас Копп.

Як ми вже зазначали, на початку війни ніяких спеціальних норм пожежної безпеки на випадок воєнних дій не існувало. Кожне підприємство виходило із власного досвіду чи досвіду колег, що був отриманий під час російської атаки. Тільки згодом фахівці розробили заходи щодо протидії наявним загрозам. Але прикро, що ці заходи досі не реалізовані, а деякими об’єктами й зовсім ігноруються.

Логічно, що у мирний час основну роль відіграють активні системи вогнезахисту. Починається пожежа – одразу ж запускаються системи, покликані ліквідувати загоряння. Але під час війни виявилося, що цього недостатньо. Головною проблемою для підприємств стали знеструмлення, що були наслідками масованих обстрілів. Коли після прильотів були знищені елементи генерації й розподілу електроенергії, активні системи захисту втрачали можливість працювати, неконтрольований вогонь швидко ширився й обʼєкт зазнавав таких пошкоджень, що вже не підлягав відновленню.

За наявними довоєнними правилами, резервні дизель-генератори мали бути обов’язково встановлені лише на атомних електростанціях. А там, де резервні джерела живлення не були обов’язковими, їх, зрозуміло, ніхто й не забезпечував. Наявність резервного генератора може суттєво допомогти в разі атаки на підприємство, зокрема забезпечити необхідні функції активних систем безпеки.

«Головний урок, який винесла Україна за останні роки повномасштабної війни, – протипожежна безпека об’єктів критичної інфраструктури має базуватися насамперед на пасивних системах захисту. Неможливо передбачити, коли й куди влучить ракета. Але якщо необхідні критичні елементи об’єктів енергетики повністю покриті якісними вогнезахисними матеріалами, це кардинально зменшує розповсюдження вогню і, як наслідок, значно зменшує масштаби руйнувань. Ефективний пасивний захист дає змогу виграти час, зберегти обладнання, зменшити людські втрати та прискорити відновлення після атаки», – розповідають у svt Products GmbH.

Уже протягом трьох років керівники підприємств критичної інфраструктури приділяють цій темі все більше уваги. Там, де пасивний захист був встановлений ще до війни, зараз він активно модернізується та посилюється. Інші підприємства впроваджують нові технологічні рішення, орієнтуючись на кращі світові практики.

Очевидно, що після завершення війни питання протипожежної безпеки більше ніколи не буде вважатися другорядним. Воно має стати першочерговим для всіх українських підприємств – незалежно від галузі чи форми власності. Такий підхід – це запорука стійкості, безпеки та довгострокового розвитку. Але якісні рішення, виготовленні за європейськими стандартами, коштують недешево. То де взяти кошти?

У контексті протипожежної модернізації підприємств особливого значення набуває подальша робота з іноземними інвесторами. Їхню підтримку потрібно не лише зберегти, а й посилити. Партнери охоче інвестуватимуть у рішення, які дозволять максимально зберегти інфраструктурні об’єкти. Однак для цього потрібно виконати дві умови, кажуть експерти.

Перша – вдосконалення чинних норм і правил, що стосуються протипожежної безпеки. Попри те, що такі зміни наразі відсутні, чимало підприємств уже інтуїтивно пішли правильним шляхом. Якщо зробити норми обов’язковими для всіх, у керівників не лишиться іншого виходу, крім як вдосконалюватися і модернізуватися. Для партнерів це стане сигналом, що Україна не хоче постійно лише просити допомогу на відбудову, але й готова вкладатися в запобігання руйнуванню.

Спочатку треба адаптувати нормативно-правову базу з протипожежного захисту до воєнного стану. Через постійні російські атаки вся територія України знаходиться в небезпеці. Тому профільні служби за ініціативи Уряду та парламенту мають запровадити обов’язкові стандарти комплексного захисту для всіх підприємств, зокрема для критичної інфраструктури. Це не лише врятує майно, а й збереже життя українців.

Наступним кроком треба оцінити реальний стан протипожежної безпеки на об’єктах критичної інфраструктури. Для цього треба створити урядову комісію і провести аудит готовності протипожежних систем до надзвичайних ситуацій. Чи достатньо підприємства захищені за допомогою пасивного захисту, який затримує поширення вогню? Чи оброблені будівлі спеціальними засобами, які не дадуть вогню знищити їх вщент? Чи є автономні системи пожежогасіння, здатні працювати навіть під час блекауту? Чи якісно підготовлені можливості для евакуації персоналу? Всі ці питання мають бути враховані при оцінці реального стану справ.

Одна з головних умов для безпечної експлуатації об’єктів критичної інфраструктури – співпраця з досвідченими компаніями, що мають необхідний склад спеціалістів та значний досвід у застосуванні рішень для пасивного протипожежного захисту, сертифікованих відповідно до чинних Європейських норм. Надзвичайно важливо інвестувати лише у найкращі рішення сфери безпеки.

Компанія svt Products GmbH, вже маючи досвід співпраці з українськими АЕС, підтверджує, що повністю готова до роботи з будь-якими об’єктами критичної інфраструктури України та має весь необхідний сегмент технічних рішень, яких реально потребують виклики сьогодення.