В умовах війни та системної лібералізації енергетичного ринку така модель не лише неефективна, а й небезпечна. Вона створює глибокі викривлення: робить універсальну послугу фінансово токсичною, стримує конкуренцію, вбиває ліквідність на балансуючому ринку та змушує «Енергоатом» фінансувати дефіцит замість модернізації.

Монетизація субсидій – це не просто внутрішня реформа, а міжнародне зобов’язання України. Воно зафіксоване в угодах із МВФ, у рамках Ukraine Facility та відповідає європейському підходу до адресної підтримки вразливих споживачів у процесі лібералізації ринку та інтеграції через механізм market coupling.

У цьому матеріалі подаємо приклад функціональної моделі монетизації субсидій: як вона працює, які ціни мають платити ті, хто не підпадає під субсидію, і як забезпечити сталість та справедливість системи – від ідентифікації потреби пільги, нарахування пільги та до переходу на ринкові умови.

Звісно, це сенситивне політичне питання потребує додаткового обговорення з усіма сторонами процесу, щоб механізм був справді працюючим, а не декларативним.

Як має працювати система монетизації

Щоб система субсидій працювала ефективно та не гальмувала розвиток енергетичного ринку, вона має бути точною (в розрізі кожного споживача), зрозумілою та справедливою. Ось як може виглядати її логіка крок за кроком:

1. Домогосподарство подає заявку на субсидію до органів соцзахисту.

2. Мінсоц надсилає запити до ПУПа (постачальник універсальної послуги, той через кого електроенергія продається населенню) та оператора системи розподілу (ОСР або обленерго, той хто обслуговує мережі, приймає показники лічильників) на верифікацію обсягів електроспоживання.

3. ОСР надає фактичні дані лічильника – це критично важливо для запобігання зловживанням (наприклад, коли субсидії отримують домогосподарства з басейнами чи магазинами). ОСР також мають забезпечити встановлення двозонних або тризонних лічильників, що стимулює економію у пікові години.

4. ПУП передає рахунки з інформацією про суми до сплати, пільги, борги.

5. Мінсоц аналізує отримані дані та визначає розмір субсидії.

6. Мінфін перераховує кошти або ПУПу, або напряму домогосподарству (у разі повної монетизації).

7. ПУП інформує споживача про зарахування субсидії.

8. ОСР звітує про обсяги субсидованого постачання.

9. Мінсоц і Мінфін формують консолідовану звітність для контролю і прозорості.

Що платять ті, хто не підпадає під субсидію

Справедлива система передбачає не лише підтримку вразливих, а й чіткі правила для тих, хто не підпадає під субсидію. Це – питання ринкової дисципліни і довіри до постачальників.

1. Для побутових споживачів які не мають права на субсидію обмежується максимальне значення ціни на електричну енергію.

Це значення не перевищує середньої ціни електричної енергії визначеної згідно «Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» за останні три повні місяці (Постачальник «останньої надії» – «Укрінтеренерго»), що передували даті втрати субсидії, з урахуванням тарифу ОСР області, де розташоване домогосподарство.

2. Постачальники, які мають бажання постачати електричну енергію побутовому споживачу за ринковими цінами, повинні публікувати на своєму сайті заяву приєднання до публічного договору з постачання електричної енергії побутовому споживачу, договір та комерційну пропозицію.

Комерційна пропозиція повинна фіксувати ціну електричної енергії на період не менше ніж 3 місяці. Забороняється використовувати формульний розрахунок, прив’язку до цін РДН (ринок «на добу наперед»), чи цін інших площадок де продається електроенергія. Максимальне значення ціни електричної енергії (без врахування тарифу на розподіл ) обмежене згідно п. 1.

3. ПОН (постачальник «останньої надії») до 22 числа місяця, що передує місяцю постачання зобов’язаний публікувати на своєму сайті інформацію щодо граничного значення ціни для побутових споживачів, що не мають права на субсидію і купують електричну енергію за ринковими цінами.

4. Якщо домогосподарства втрачають право на субсидію та виходять з-під обслуговування ПУП, вони автоматично переходять на ринкові ціни, та їх постачальником стає ПОН. Всі такі споживачі оплачують ціну електричної енергії за ціною, що визначена у п. 1.

5. Споживачі мають право змінити електропостачальника, приєднавшись до договору іншого постачальника електричної енергії, але не раніше 1-го числа календарного місяця, що є наступним за місяцем коли було втрачено право на субсидію.

6. Ціна на електричну енергію для побутових споживачів без субсидії може бути меншою ніж визначена у п. 1, значення ціни вказане у відповідних комерційних пропозиціях постачальників.

Також важливо передбачити так званий страхувальний механізм: ціна для побутових споживачів, що втратили субсидію на наступні три місяці постачання не може перевищувати середній тариф ПОН за попередні 3 місяці. Це – максимально допустима ціна, яка фактично є найвищою на ринку для цієї категорії споживачів.

Постачальник має право змінювати ціну кожні 3 місяці з виконанням вимог п. 1, при зміні ціни він зобов’язаний публікувати на своєму вебсайті повідомлення щодо оновленої ціни. Ціна не може змінюватись частіше ніж кожні три місяці. Щомісячна зміна ціни не допускається.

Фактично, аналогічний механізм монетизації субсидій цілком можливо адаптувати й до газового ринку – верифікація через Data Hub ОГТСУ, постачальників з особливими обов’язками (ПОО) та встановлення прозорої ринкової ціни.

Перевірка доходів і майнового стану

Субсидія – не універсальна знижка, а адресна допомога. Тому держава повинна знати, хто дійсно потребує підтримки, а хто – вже ні.

Мінсоц отримує інформацію від:

• Державної податкової служби (зарплати, ФОП, дивіденди);

• Пенсійного фонду (пенсії, соціальні виплати);

• НБУ/банків (рух коштів на рахунках – за згодою при поданні заявки).

На основі цих даних визначається право на субсидію. Якщо право втрачено – домогосподарство автоматично переходить на ПОН із граничним тарифом.

Технологічна інтеграція

Надійна субсидійна система неможлива без сучасної цифрової інфраструктури. Інтеграція між енергетикою, фінансами та соціальним захистом – ключ до прозорості та ефективності.

• API-шлюзи між ОСР, ПУПами і держорганами забезпечують автоматичну передачу даних;

• Єдина платформа верифікації фіксує заявки, обсяги споживання, нарахування та виплати субсидій;

• Інтеграція з застосунком «Дія» дозволяє громадянам зручно відстежувати статус субсидії.

Періодичний перегляд

Життєві обставини змінюються – і система субсидій повинна бути достатньо гнучкою, щоб реагувати на це вчасно. Кожні 3–6 місяців система проводить повторну перевірку:

• оновлення інформації про доходи, депозити, великі покупки;

• рішення: продовжити субсидію, надіслати попередження або припинити підтримку (з можливістю оскарження).

Чому це важливо

За кожною гривнею субсидії – реальний платник податків. Тому система має не лише допомагати, а й бути розумною: не витісняти конкуренцію, не руйнувати баланс, і не створювати хибних стимулів.

Кожен п’ятий українець отримує субсидію. Понад 20% побутових домогосподарств отримують державну підтримку на оплату електроенергії. Щоб ця система була чесною, ефективною і фінансово керованою, вона має:

• працювати на основі реальних даних, в тому числі споживання електроенергії, а не декларацій;

• бути автоматизованою, прозорою та персоніфікованою;

• захищати дійсно вразливих, а не просто знижувати рахунки для всіх.

Монетизована субсидія – це справедлива субсидія. Вона підтримує тих, хто цього потребує, не руйнує ринок і дозволяє державі краще контролювати витрати. А головне – зменшує внутрішні загрози для енергетичної системи, не менш небезпечні за ракетні атаки ззовні.

Співавтор: Дмитро Толстов, експерт електроенергетичного ринку, Інститут загальної енергетики НАН України