Як процедура банкрутства допомагає боротися з незаконними схемами закриття збиткових бізнесів
Як бізнесу повернути свої гроші, якщо боржник не має ресурсів, щоб розрахуватися.
Іноді бізнес може виявити, що контрагент раптово змінив акціонерів та директора, а офіс зареєстрував за адресою гуртожитку або там, де взагалі немає будівель. На нове керівництво можуть бути оформлені десятки інших підприємств по всій країні. Це – типові ознаки закриття компаній через реєстрацію на підставну особу, персональні дані якої використовують, щоб позбутися збиткових підприємств.
Закриття юридичної особи в Україні – дуже бюрократизований процес, тому чимало підприємців розглядають альтернативні (зазвичай не зовсім законні) способи припинити діяльність організацій.
Якщо компанія з усіма розрахувалася і не працює, то шкода буде мінімальна. Коли ж такі інструменти використовують для уникнення виплати боргів, то в добросовісних контрагентів будуть проблеми. Найперша – як повернути гроші.
Звичайно, проблему краще попередити, ніж розв’язувати: структурувати угоду так, щоб зменшити ризики, своєчасно проводити претензійно-позовну роботу, узгоджувати адекватне забезпечення своїх вимог, постійно моніторити зміни в корпоративній структурі контрагента. Однак це не завжди вдається.
Отже, у такій ситуації кредитору слід розуміти, як діяти, щоб отримати своє, а боржнику – які ризики його очікують. Якщо все зробити правильно, то колишнім акціонерам та менеджменту боржника доведеться платити.
Процедура банкрутства в Україні
Зосередимося на банкрутстві юридичних осіб. Банкрутство фізичних осіб (звичайних громадян) відбувається за іншою процедурою і має свої особливості. В Україні порядок проведення процедури банкрутства регулюють Кодекс з процедур банкрутства та Господарський процесуальний кодекс.
Справу може ініціювати будь-який кредитор, подавши заяву до господарського суду за місцем перебування боржника. На відміну від попереднього регулювання, яке діяло до 2019 року, зараз для відкриття процедури банкрутства не потрібно, аби борг був попередньо стягнутий судовим рішенням. Немає вимог до мінімальної суми боргу і кількості часу, який він залишався непогашеним.
Простіше кажучи, будь-яка прострочена заборгованість може стати підставою для відкриття процедури банкрутства щодо компанії-боржника. Однак банкрутство призначене для погашення вимог не тільки того кредитора, який його ініціював, а й інших кредиторів, які можуть заявити свої вимоги після відкриття провадження.
Законодавство також дає кредитору-ініціатору можливість запропонувати суду кандидатуру арбітражного керуючого – фахівця, який отримав спеціальне свідоцтво та фактично переймає на себе частину або всі функції керівництва боржника протягом процедури банкрутства, щоб погасити вимоги кредиторів.
Це дуже важливий аспект, оскільки від професійності арбітражного керуючого багато в чому залежить ефективність усієї процедури.
Дебіторська заборгованість
У процедурі банкрутства арбітражний керуючий отримує доступ до рахунків, статутної і фінансової документації, майна боржника. Це дає можливість оцінити фінансовий стан компанії і простежити, що призвело до її неплатоспроможності.
Якщо в боржника залишилося майно, то вимоги кредиторів можуть бути задоволені завдяки його продажу. Якщо такого майна немає, то джерелом коштів може стати заборгованість інших осіб перед боржником.
Найчастіше арбітражному керуючому вдається відстежити, які угоди укладав боржник та хто винен йому кошти. Після цього контрагентам боржника надсилаються претензії. Якщо їх ігнорують – подається позов до суду.
Зручність процедури банкрутства в тому, що всі судові спори, які стосуються боржника та його майна, вирішуються за спрощеною процедурою тим самим суддею, який розглядає справу про банкрутство. Це дозволяє економити час.
Успішне стягнення дебіторської заборгованості боржника може істотно наповнити рахунки боржника і використати ці кошти для погашення вимог кредиторів.
Повернення виведених активів
Зазвичай при аналізі фінансового стану боржника виявляється, що попередні власники заздалегідь піклувалися про те, щоб позбавити його будь-яких активів, які могли б дістатися кредиторам чи бути реалізовані для погашення їх вимог.
Цей процес не є незворотним і конкретний план дій залежить від способу виведення активу. Серед найбільш поширених – надання фінансових допомог пов’язаним особам боржника, відчуження майна боржника безоплатно або за істотно заниженими цінами, оформлення фіктивної кредиторської заборгованості боржника перед пов’язаними особами та зарахування зустрічних вимог.
Процедура банкрутства надає широкі можливості для оскарження майнових дій боржника, які призвели до його неплатоспроможності. Розгляд таких спорів у межах процедури банкрутства прискорює процес порівняно з розглядом окремого позову. Взаємодія кредиторів та арбітражного керуючого дозволяє повернути значну частину активів боржника та реалізувати їх для погашення боргів.
Субсидіарна відповідальність
За загальними приписами цивільного законодавства юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями. Учасник юридичної особи не відповідає за зобов’язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов’язаннями її учасника, крім випадків, встановлених установчими документами та законом. Однак це правило не поширюється на випадки, коли юридична особа була доведена до банкрутства.
Якщо ліквідаційна маса боржника була наповнена і реалізована, але частина боргів залишилася непогашеною, то обов’язок сплатити різницю між вартістю ліквідаційної маси і визнаними вимогами кредиторів може бути покладений на колишніх акціонерів і керівництво компанії (субсидіарна відповідальність). Для цього необхідно довести суду їх вину в доведенні боржника до банкрутства.
Про це можуть свідчити як некомпетентне та неефективне управління компанією, так і свідомі дії. Укладення невигідних угод, виведення цінних активів, роздача фінансових допомог, несвоєчасна претензійно-позовна діяльність або її відсутність – далеко не всі приклади дій, через які колишній менеджмент боржника може бути зобов’язаний погашати вимоги кредиторів підприємства.
Поки суд вирішує, чи є підстави для покладення субсидіарної відповідальності, на кошти та інше майно колишніх учасників, засновників, акціонерів, директорів та інших осіб може накладатися арешт як захід забезпечення вимог до них.
Завдяки такому майну згодом можуть бути задоволені вимоги кредиторів, якщо суд визнає відповідних осіб відповідальними за банкрутство підприємства. Усе це спричиняє дискомфорт та покладає на колишнє керівництво істотні ризики.
На що ще потрібно звернути увагу
Описаний алгоритм може допомогти не тільки у випадку переоформлення компанії на підставних осіб, а й прискорити повернення боргу від діючої компанії.
Зокрема, для великого бізнесу навіть перспектива відкриття процедури банкрутства може нести репутаційні та фінансові ризики, наприклад, ускладнити комунікацію з банками щодо поточних та майбутніх кредитів. Тому почасти трапляються випадки, коли саме подання заяви про відкриття процедури банкрутства мотивує контрагента розрахуватися.
Також у процедурі банкрутства важлива співпраця арбітражного керуючого та кредиторів з компетентним державним чи приватним виконавцем, який буде своєчасно та повною мірою розшукувати майно боржника й пов’язаних з ним осіб, виконувати ухвали суду про забезпечення заяв і вживати необхідні заходи для примусового виконання судових рішень, коли їх не виконують добровільно.
Нерідко трапляється, що кредиторам та арбітражному керуючому необхідно комунікувати з правоохоронними органами, наприклад, при виявленні фактів несплати податків, підробки документів керівництвом боржника або наявності в їхніх діях ознак інших кримінально караних діянь. Додатковим критерієм успіху може стати публічність, оскільки висвітлення таких справ у засобах масової інформації створює додатковий тиск на керівництво та засновників боржника.
Цей алгоритм орієнтовний і підлягатиме коригуванню відповідно до обставин різних справ. Проте базовими його принципами можна і потрібно користуватися, пам’ятаючи, що є реальна можливість відновити свої права, повернути втрачене і притягнути до відповідальності осіб, які умисно довели бізнес до банкрутства.
Співавтор – Олексій Гловацький, юрист, адвокат Asters
Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
let facebook_loaded = false; function loadFacebook(){ facebook_loaded = true; (function(d, s, id) {var js, fjs = d.getElementsByTagName(s)[0];if (d.getElementById(id)) return;js = d.createElement(s); js.id = id;js.src = "https://connect.facebook.net/uk_UA/sdk.js#xfbml=1&version=v19.0&appId=166620513397294";fjs.parentNode.insertBefore(js, fjs);}(document, "script", "facebook-jssdk")); } /*document.addEventListener('DOMContentLoaded', function(){ if (facebook_loaded) return; loadFacebook(); });*/ document.addEventListener('scroll', function(){ if (facebook_loaded) return; loadFacebook(); });
Еще никто не комментировал данный материал.
Написать комментарий