Понад 40 днів чекав на підпис президента Володимира Зеленського законопроєкт №11416-д про історичне підвищення податків для більшості українців. Нові податкові правила мали запрацювати з 1 жовтня і до кінця 2024 року принести до бюджету 30 млрд грн для фінансування війни. Проте через затягування з підписанням закон набув чинності лише 1 грудня, а деякі його положення – з початку 2025 року.

Це не єдина затримка, яка призвела до значних втрат бюджету. Президент також не підписував законопроєкт про авансовий платіж спиртзаводів, який Верховна Рада ухвалила протягом тижня. Цей документ має закрити схему ухилення від сплати податків спиртзаводами, проте чекав на підпис глави держави 2,5 місяця й отримав його лише 31 грудня.

Ще один приклад – законопроєкт №11090 про підвищення тютюнових акцизів, який відправили на підпис до Офісу президента 9 грудня. Він мав набрати чинності 1 січня, але вже майже місяць лежить без підпису.

Це явище настільки поширене, що отримало назву «тихе вето»: ігнорування президентом переданого на підпис законопроєкту всупереч конституційному обов’язку підписати документ у 15-денний строк. ЕП проаналізувала 2201 закон, ухвалений з початку 2021 року, та відстежила етапи їх проходження.

Щоб уникнути впливу окремих проєктів, які роками залишаються без підпису, було використане медіанне значення. Наприклад, скандальний законопроєкт №5655 щодо реформи місцевого містобудування, направлений на підпис президента в жовтні 2022 року, згідно з даними сайту Верховної Ради, досі не підписаний.

Для підписання більшості законопроєктів, які потрапляють на Банкову, президенту достатньо 19 днів. Проте ці строки залежать від типу проєкту. Для «церемоніальних» проєктів, як-от двосторонні чи багатосторонні міжнародні угоди, строки зазвичай вкладаються в конституційні рамки та становлять 15 днів.

Натомість для «грошових» законопроєктів, що стосуються економічної політики чи галузевого розвитку, цей строк зростає до 24 днів. Крім цього, вони набагато складніше проходять розгляд у Верховній Раді. Якщо для звичайного проєкту потрібно місяць-два для проходження від комітету до остаточного ухвалення, то для економічних та галузевих цей строк у середньому сягає 115 днів.

Звичайно, це можна пояснити складністю та масштабністю таких документів, адже вони потребують додаткового часу для аналізу. В Офісі президента також можуть пояснити затримки необхідністю ретельного вивчення проєктів перед ухваленням рішення про вето чи підпис.

Однак Ярослав Железняк, народний депутат з фракції «Голос» та заступник голови комітету з питань фінансів, податкової та митної політики, вважає, що на цьому етапі часто втручаються лобісти, які намагаються відтермінувати невигідні для бізнесу зміни.

«Кожного дня через блокування підписання ми даруємо тютюновому бізнесу 580,6 тис. євро або 25,2 млн грн. Тобто пряме невиконання Конституції і непідписання закону в строк коштувало бюджету 126 млн грн! Це податки, тобто гроші армії», – зазначає він.

Однак проблема, імовірно, складніша, ніж просто вплив лобі. Соціальні і гуманітарні законопроєкти так само часто довго проходять депутатську залу, а потім також чекають на підпис президента довше за встановлені Конституцією строки, що може пояснюватися їхньою «чутливістю».

Понад половину проєктів зі сфери «Державне будівництво» лежать в Офісі президента рекордні 37 днів. Це в основному проєкти щодо децентралізації і взаємодії з місцевою владою. В останні вісім років тут, за рідкісними винятками, один напрямок – передавання дедалі більшої влади з центрального на регіональний рівень. Як свідчить статистика підписаних законопроєктів, центральна влада (Офіс президента) робить це вельми неохоче.

Деякі законопроєкти просто втрачають актуальність через різкі політичні чи соціальні зміни в країні.

«Чому б не скористатися правом вето? Тут і настає час спекуляцій: конфлікт інтересів? Небажання відштовхнути лобістів? У кожному разі накладання вето або підписання – гучний сигнал зацікавленим групам. Менш провокативно – просто залишити документ до кращих часів», – вважають в аналітичному центрі «Лабораторія законодавчих ініціатив».

Там додають, що вимога щодо підписання законопроєкту протягом 15 днів виписана в Конституції недостатньо чітко, чим і користувалися всі українські президенти. А отже, без змін до Основного закону практику «тихого вето» не подолати.