Світову економіку лихоманить: над США нависли тіні рецесії та високої інфляції, долар ризикує втратити роль світової валюти, а ЄС перетворюється на джерело стабільності. Усе це – через торговельну війну, яку Трамп оголосив світові.

Ситуація на її «фронтах» змінюється щодня. Безкомпромісну позицію Трампа змінює «пауза» у введенні мит, а ставки тарифів на імпорт з Китаю зростають ледь не в геометричній прогресії, як і ставки мит на американський імпорт у КНР.

Самі по собі мита не настільки шкідливі для економіки, як спосіб, у який вони запроваджуються, вважає професор Університету Каліфорнії Берклі Юрій Городніченко. На його думку, велику рецесію може спричинити невизначеність. «Сьогодні в тебе є тарифи, завтра їх немає. Сьогодні є доступ до товарів, а завтра немає. Невизначеність – це те, що дійсно руйнує економіку», – попереджає він.

Що відбувається з курсами долара та євро? Як торговельна війна впливає на економіки Китаю та Євросоюзу? Чого слід очікувати економіці України?

«Це ще не кінець історії, адже призупинення на 90 днів не означає скасування»

— Ви мешкаєте в США. Що змінилося в країні після запровадження мит?

— Загальний настрій зараз такий: якщо хочеш купити машину, то краще це робити зараз, поки вони є, поки вони дешевші. Те саме стосується комп’ютерів та інших порівняно дорогих речей, більшість яких виробляються в Південно-Східній Азії.

— Як такі споживчі настрої можуть впливати на інфляцію?

— Багато цін встановлюються за контрактами на певний період: на наступний місяць, пів року, рік. Через це переважна більшість компаній ціни не змінюють, хоча вони виснажують запаси. У якийсь момент запаси закінчаться і буде стрибок цін.

Домогосподарства в Штатах цього року очікують інфляцію 8%. Історично в США протягом останніх 30-40 років інфляція була близько 2% на рік. Тобто очікування вчетверо більші. Однією з причин, чому американці вибрали Дональда Трампа, була його обіцянка знизити ціни. Зараз можемо мати протилежний ефект.

— Трамп обґрунтовує запровадження мит дефіцитом торгівлі, який відчувають США. Мовляв, решта країн ставляться до США несправедливо, «дурять» їх. У цих поглядах читається політика меркантилізму, яка панувала у світі в 16-18 століттях. Чи виправданий такий підхід у 21 столітті?

— Меркантилізм передбачає, що торгівля є грою з нульовою сумою: якщо я виграю, то ви програєте і навпаки. Проте з часів Девіда Рікардо (англійський економіст – ЕП) стало зрозуміло, що це не так. Тому вводити тарифи через дефіцит торгівлі не зовсім правильно.

Також немає розуміння того, що мій імпорт – це чийсь експорт. Якщо я скорочую свій імпорт, то в підсумку я ще буду скорочувати свій експорт, адже в довгостроковій перспективі імпорт має дорівнювати експорту.

Мита роблять імпортні товари дорожчими, імпорт буде скорочуватися. Аби збалансувати торгівлю в довгостроковій перспективі, долар, наприклад, має стати сильнішим. А це вже буде скорочувати експорт американських товарів на зовнішні ринки. Тобто мита, імовірно, не вирішать проблему торговельного балансу.

Економічна теорія каже: якщо є великий фіскальний дефіцит, то буде і великий торговельний дефіцит. У США фіскальний дефіцит становить близько 6% від ВВП. Аби боротися з торговим дефіцитом, треба скорочувати фіскальний дефіцит. Скорочувати видатки у Трампа не дуже виходить. Водночас він хоче знижувати податки. Відтак, фіскальний дефіцит буде збільшуватися.

Тобто знову буде величезна «дірка» в бюджеті і це буде підвищувати торговельний дефіцит.

— Як би ви прокоментували формулу, за якою адміністрація Трампа розраховувала розмір мит для різних країн?

— Ми весь час шукаємо якесь раціональне пояснення у тому, що відбувається. Але альтернатива може бути простішою: немає економічної логіки в тому, що відбувається. «Бритва Оккама» каже, що найпростіше пояснення і є правильним. Я вважаю, що логіки немає.

По-перше, неправильно вводити мита через дефіцит торгівлі, адже з однією країною у вас може бути профіцит, з іншою – дефіцит, але на агрегованому рівні воно збалансується. Наприклад, ви ходите в супермаркет, щось там купуєте і у вас виникає «дефіцит» із супермаркетом. Це ж не означає, що треба вводити тарифи проти нього. Або якщо ви отримуєте зарплату в компанії, то це не означає, що компанія має вводити тарифи проти вас. Це безглуздо.

По-друге, тарифи розрахували на основі торгівлі товарами, а не послугами. Це також неправильно. Наприклад, Україна імпортує набагато більше товарів з Штатів, ніж експортує туди. Але якщо подивитися на торгівлю послугами, то там уже не все так погано. Ця формула цього не враховує.

Були кричущі історії, коли вводилися тарифи на острови, де живуть пінгвіни, бо там пройшла якась транзакція. Раціонального пояснення цьому немає. Очевидно, була спроба надати цьому раціональне пояснення. Кажуть, це ChatGPT порадив таку формулу. Однак знайти в ній якесь глибоке економічне обґрунтування складно.

— До останнього здавалося, що Білий дім буде йти в митній війні до кінця. Вони не раз говорили, що не буде ніяких відстрочень або скасувань. Однак для більшості країн, проти яких запровадили підвищені мита, рішення призупинили на 90 днів. Для комп’ютерів і смартфонів, які виробляються в Китаї, теж зробили виняток. Що могло вплинути на таке рішення?

— Очевидні речі: те, що ці тарифи будуть надзвичайно шкідливі для економіки США, обвал фондового ринку, початок проблем на ринку облігацій. Стало зрозуміло, що мита можуть зруйнувати економічну екосистему США і їх союзників.

Не знаю, хто пояснив Трампу, що це божевілля треба зупинити. Проте очевидно, що це не кінець історії, адже призупинення на 90 днів не означає скасування.

В Україні добре знають, як працює Трамп, що всі його думки дуже мінливі. Простий приклад: під час першого президентського терміну він підписав торгову угоду з Мексикою та Канадою. Зараз він розповідає, що це жахлива угода і її потрібно переписати «з нуля». Який сенс підписувати якусь угоду, якщо ти знаєш, що на наступний день, тиждень чи рік вона знову зміниться?

— Якою може бути мета цих мит? Це спроба вибити для Штатів кращі умови торгівлі чи Трамп вірить, що мита стануть додатковим фіскальним ресурсом, який дозволить йому знизити податки і повернути виробництва в США?

— Теоретично підвищення мит може стимулювати перенесення виробництва в Штати. Теоретично їх можна використовувати для закриття фіскального дефіциту або фінансування зниження податків. Усе це теоретично може працювати.

Проблема в тому, як ці тарифи вводилися, який їх розмір, таймінг. Не має значення розмір мит: 50% чи 150%. Торгівля вмерла, а ти хочеш її вбити ще раз. Там вже нема чого вбивати. Можливо, можна знайти раціональне пояснення, проте величина мит і те, як вони впроваджуються, викликає багато питань.

Трамп каже, що він хоче якийсь deal (угода – ЕП). Однак про яку угоду може йти мова, якщо інші на неї не погоджуються? Він може вимагати щось від Колумбії, Панами чи менших країн. Проте коли мова йде про великі країни чи торговельні блоки – Китай чи Європейський Союз, то вони можуть не погодитися.

«Невизначеність руйнує економіку»

— Чи доречно називати те, що почав Трамп, торговельною війною?

— Відносини Китаю зі Штатами – це точно торговельна війна. Достатньо подивитися на рівень їхніх взаємних тарифів. Очевидно, що створюються два блоки: ти торгуєш або з Китаєм, або з Штатами. Багато хто намагається балансувати, наприклад, В’єтнам, який залежить і від Китаю, і від Штатів. Або ЄС, який хоче дружити і зі Штатами, і з Китаєм. Але робити так ставатиме важче.

З іншими країнами в США теж торговельна війна. Наприклад, з Канадою. США запровадили тарифи на канадські товари, Канада впровадила тарифи на американські. ЄС у цьому контексті більш поступово розвивається: вони сподіваються, що Трамп у якийсь момент схаменеться, натисне на гальма чи змінить думку. Але ми побачимо, що буде після девʼяностого дня.

— Чи були такі випадки в історії і чим ці торговельні війни завершувалися?

— Трамп каже, що його герой – президент Мак-Кінлі (Вільям Мак-Кінлі, 25-й президент США у 1897-1901 роках – ЕП), який вводив багато тарифів.

Насправді він підвищив тарифи в середньому на 9%. Це багато, але Трамп підвищив у два чи навіть три рази більше. Тобто з історичної перспективи це, мабуть, перший випадок, коли так радикально вводяться мита.

Торговельні війни призводять до скорочення обсягів торгівлі та уповільнення економіки. Найвідоміший випадок – Велика депресія, коли також запровадили тарифи, але не настільки високі, якщо порівнювати з Трампом. Ми знаємо, чим це тоді закінчилося: усі почали захищати свої ринки. Хоча мита не призвели до Великої депресії самі по собі, вони явно її поглибили.

Якщо зараз подивитися на економічні прогнози для інших країн, то всі кажуть, що торговельна війна буде сповільнювати темпи зростання економіки не тільки США, а й інших країн і, можливо, призведе до рецесії в Штатах та інших країнах.

— Наскільки ймовірною є рецесія в США внаслідок торговельної війни?

— Самі по собі тарифи не обов’язково означають, що буде рецесія. З одного боку, це погано для торгівлі, а з іншого – може збільшитися зайнятість всередині країни. Адже постане необхідність заміщати ті товари, які раніше робилися в Китаї. Принаймні, так можна теоретично уявити.

Хоча економіка й буде сповільнюватися, проте це не означає, що буде рецесія. Що дійсно може спричинити велику рецесію – так це невизначеність. Тобто сьогодні в тебе є тарифи, завтра їх немає. Сьогодні в тебе є доступ до певних товарів, а завтра немає. Ця невизначеність – це те, що дійсно руйнує економіку.

Переважна більшість наших рішень – домогосподарств чи фірм – залежить від того, що ми думаємо про майбутнє. Наприклад, Трамп каже, що треба перенести виробництво автомобілів у Штати. Це означає перенесення купи ресурсів, працівників. На це може піти до десяти років, хоча він дав дедлайн до травня.

Уявіть тепер, що ви – CEO Ford чи General Motors. Що робити? Усі інвестиції в нові заводи чи наймання людей будуть поставлені на паузу.

Хоча «твердої» статистики ще немає, бо дані надходять з лагом, проте soft indicators, такі як споживча впевненість, сильно падають як на рівні домогосподарств, так і на рівні фірм. Це сигнал того, що економіка сповільнюється.

— Чи може торговельна війна призвести до глобальної економічної кризи?

— У глобалізованому світі все дуже пов’язано. Пряма торгівля між США та Китаєм велика, але ще більша торгівля йде опосередковано. Наприклад, китайські фірми постачають щось В’єтнаму, потім воно пливе в Мексику, у Мексиці щось виробляється і після цього воно йде в Штати.

Взаємозалежність країн дуже велика. Якщо хтось опинився посередині цього протистояння, наприклад, Мексика чи В’єтнам, то вони постраждають.

Існують різні прогнози щодо скорочення глобального ВВП на 1-2%, але вони враховували песимістичний сценарій: 30% тарифів на всіх. Виявилося, що Трамп зробив щось ще більш песимістичне. Важко уявити, якою буде його реакція, якщо, наприклад, Євросоюз агресивно відповість на мита США.

— До чого слід готуватися експортерам? Торгувати і виходити на нові ринки ставатиме складніше, бо всі країни воюватимуть проти всіх, чи навпаки – США відгородяться від світу тарифами і світ буде тісніше кооперуватися? Тобто українському виробнику буде легше знайти ринок збуту.

— Для компаній у великих країнах чи торговельних блоках американські мита – це боляче, але не смертельно. Наприклад, якщо компанія з ЄС продавала щось у Штати, то вона може переорієнтуватися на європейського споживача. Те саме стосується Китаю, хоча в його випадку дійсно цікаво, що буде з їхніми товарами.

Проблеми будуть у невеликих країн. Мадагаскар виробляє ваніль, Колумбія – каву. Для них будуть проблеми, адже якщо в тебе вузька спеціалізація, ти «заточений» на ринок США і тобі вводять величезні тарифи, то тобі нема куди бігти. Для України це не дуже велика проблема, бо США – це близько 2% від всього експорту.

— Можливо. Проте одна з найбільших статей нашого експорту в США – це труби. Після запровадження мит Україна захоче продавати ці труби в Євросоюзі, але в ЄС теж є виробники, які продавали труби в Штати, і вони тепер почнуть збувати їх на євросоюзівському ринку.

— Приємного тут мало, але хочу нагадати, що в Сполучених Штатах наші труби завжди були під якимись антидемпінговими митами. Це все закінчувалося тим, що ціни на українські труби на американському ринку ставали вищими.

«Джерело стабільності зараз – це ЄС»

— США ввели проти Китаю мито 145%, Китай відповів митом 125%. Хто найбільше програє від такого протистояння: Китай, який втратить великий ринок збуту, чи США, де різко подорожчають усі дешеві китайські товари?

— Треба думати не тільки про чисту економіку, а і про політичну економіку. Китай – це явно не демократія і там будуть робити все, що скаже Комуністична партія.

Ми побачили, що в США больовий поріг виявився набагато нижчим, ніж у Китаї. Наприклад, запровадили винятки з мит для смартфонів та електроніки. Це показує, що США залежать від Китаю не менше, ніж Китай від Штатів.

Трамп може багато розказувати, що він «задушить» Китай. Однак що Штати експортують в КНР? Переважно сільськогосподарську продукцію. Це фермери, більшість яких голосували за Трампа. І зараз Трамп вводить мита проти них.

Фермери мають щось робити з цією продукцією, у них будуть колосальні збитки. Яке рішення ухвалить Трамп? Один варіант – прибрати тарифи. Інший – зробити субсидії цим фермерам. У будь-якому випадку це не дуже хороші рішення.

— Як торговельна війна може змінити становище Китаю на світовій арені? Наразі США – це великий фактор невизначеності. Чи почнуть інші країни надавати перевагу економічній співпраці з більш стабільним Китаєм?

— Визначеність – це дуже важливо. Якщо США не є джерелом стабільності, то питання, хто ним є. Один центр – Китай, але там є Комуністична партія, яку складно назвати джерелом стабільності, бо до неї є багато питань.

Джерело стабільності зараз – це Євросоюз. Якщо Китай та ЄС продовжать торгувати без додаткових мит, то хаос, який створюють Сполучені Штати, буде мінімізований. ЄС рухається в цьому напрямку. Він намагається підписувати угоди з Індією, з іншими країнами, щоб поглиблювати торгівлю та кооперацію.

Усе залежить від реакції світу на цю політику США. Якщо всі об’єднаються проти Штатів, то Штати програють. Якщо цього об’єднання не буде, то запрацює принцип «поділяй і володарюй», тобто США будуть керувати всім.

Можливо, ми дійдемо до того, що Штати ставитимуть питання: або ви з нами, або проти нас. Це вже було під час Холодної війни, коли ти або торгуєш із Західним світом, або з радянським. Був певний клуб країн, які намагалися балансувати, проте зараз робити так буде набагато складніше. Адже багато речей зав’язані на долар, на фінансові ринки в розвинених країнах.

— Чи може Китай як чистий експортер відкрити свій ринок для інших країн і замістити собою ринок США?

— У Китаю дійсно дуже великий експорт і що він буде з ним робити – не зовсім ясно. Теоретично всі ті товари, які раніше продавалися Штатам, хлинуть на інші ринки – у Європу, Латинську Америку, Африку. Навіть в Україні ціни можуть впасти просто через те, що в нас буде дуже багато дешевих китайських товарів.

З одного боку, це вирішує проблеми Китаю, а з іншого – створює проблеми в інших країнах. Вони будуть боротися з надзвичайно низькою ціною з Китаю. Виникає питання, хто буде далі вводити тарифи. Імовірно, ЄС буде захищати свої ринки і теж введе якісь тарифи проти Китаю, а може, не введе. Поки що це невідомо.

«У євро було багато можливостей стати глобальною валютою, однак цього не сталося»

— Чи може торговельна війна похитнути становище долара як світової валюти?

— Теорія каже: аби бути глобальною валютою, мають виконуватися три фактори. Перший – ліквідність, тобто можливість швидко проводити будь-які операції в цій валюті. Другий – безпека, тобто верховенство права плюс велика армія, яка буде захищати економіку. Третій – величина цієї економіки, великий внутрішній ринок.

Наприклад, у Китаї є розмір економіки, але в них є Комуністична партія, яка в будь-який момент може забрати гроші і сказати, що це наше. У них також немає ліквідності, адже там менш розвинений ринок.

У ЄС є великий ринок для євро, але не вистачає ліквідності. І в них не вистачає фіскального ресурсу, який буде «захищати» цю валюту, тому що євро залишається на рівні єврозони, а всі фіскальні питання вирішуються на рівні окремих країн.

Можливо, баланс зміниться, адже Трамп вбиває безпековий фактор невизначеністю. Через це відбуваються дивовижні речі. За нормальних умов, коли є невизначеність та ймовірність рецесії, усі інвестиції йшли в так звані тихі гавані. Серед них були держборг США та долар. Відповідно, курс долара посилювався. Зараз усе навпаки: величезний фактор невизначеності, але долар втрачає позиції.

Ніхто не хоче ризикувати, адже, можливо, Трамп скаже, що ви інвестували в десятирічні бонди, а тепер вони стануть сторічними і, можливо, ми колись щось за ними заплатимо. Або ж там була стабільна інфляція, а тепер невизначеність щодо неї, тому люди переводять гроші в інші країни і ЄС виявився «тихою гаванню».

Не думаю, що це остаточно підірве роль долара як глобальної валюти, але це небезпечний тренд. Сподіваюся, хтось донесе цю думку до Трампа.

— Тобто наступним претендентом на роль глобальної валюти буде євро?

— Приблизно 60-70% транзакцій та активів обертаються в доларі, 15-20% – у євро. Решту поділили фунт, єна, юань та інші валюти. У євро було багато можливостей стати глобальною валютою, однак пройшло вже 30 років, а воно нею не стало.

Чогось не вистачає. Можливо, важливі не абсолютні показники, а відносні. Якщо в США трохи краще, ніж в Європі, то всі гроші перетікають в долари. Цей баланс може змінитися. Не думаю, що це буде найближчим часом, але це можливо.

— Що робити з доларами? Міняти на євро або гривні? Тренд на знецінення долара відносно інших резервних валют збережеться чи посилиться?

— Дуже непросте питання. Якщо ви вірите в ефективність фінансових ринків, то найкращий прогноз – це нинішній курс, бо вся інформація вже врахована в цінах на долари. З точки зору довгострокових трендів ми все більше торгуємо з ЄС та прив’язані до нього. Рано чи пізно євро для нас стане більш важливою валютою.

Якщо хтось переживає з приводу впливу Трампа на долар, то євро буде більш стабільною альтернативою просто тому, що Європа більш стабільна.

Справжній «червоний прапорець» – якщо раптом Трамп звільнить Джерома Пауела (голова Федеральної резервної системи – ЕП) і знищить незалежність центрального банку. Це насправді буде дуже великим викликом для долара.

«Якщо металургійні заводи витримують ракетні удари, то зниження цін на глобальних ринках точно витримають»

— Якою має бути реакція центробанків, зокрема ФРС, на торговельну війну? З одного боку, через мита підвищаться ціни, тобто потрібно підвищувати ставку. З іншого боку, є загроза рецесії, тобто ставку потрібно знижувати.

— Це питання буквально на трильйон доларів. Перед нами реальний сценарій стагфляції: велике безробіття, уповільнення економіки та інфляція. Останній раз таке було в Штатах на початку 1970-х та у 1980-ті – так звана велика інфляція.

Спочатку тоді спробували боротися за повну зайнятість. ФРС знижувала реальні процентні ставки, але інфляція ще більше розбурхувалася. Потім прийшов новий голова Федеральної резервної системи Пол Волкер. Він сказав, що буде фокусуватися на інфляції, і почав радикально підвищувати процентні ставки.

Для розуміння: зараз ставки за іпотекою в США близько 6%, під час Великої рецесії (економічна криза 2008 року – ЕП) було 3-4%. За часів Волкера ставки за іпотекою були 15-20%. Недавно у Джерома Пауела запитали, хто його герой серед центральних банкірів. Він сказав, що Пол Волкер. Якщо це так, то Пауел має підвищувати процентні ставки для боротьби з інфляцією.

Трамп сильно тисне на Пауела. Каже, що треба знижувати процентні ставки зараз, поки не пізно, що зараз ідеальний момент. Можливо, це матиме зворотний ефект.

Думаю, поки триватиме невизначеність, ФРС буде тримати ставки на поточному рівні. Можливо, навіть буде підвищувати пізніше, якщо інфляція почне зростати. Хоча початковий план передбачав, що мита – це одноразове підвищення цін і на нього ніяк реагувати не треба. Такий собі план дій «з підручника».

Проблема в тому, що невизначеність призводить до стагфляції.

— На користь підвищення ставок свідчить відплив капіталу із США. Наскільки мають вирости ставки за американськими бондами, щоб інвестори знову повірили в силу долара?

— З одного боку, Трамп хоче, щоб долар був слабкий, що наразі і відбувається. З іншого – тарифи, за інших рівних умов, мають підсилювати долар. Те, що долар падає тоді, коли він мав би зростати, говорить, що відбувається щось недобре.

Крім того, процентні ставки зростають і без додаткових дій ФРС. Якщо подивитися на ставки за десятирічними облігаціями, то вони зросли на 60 базових пунктів (0,6 відсоткового пункту). Це наче небагато, але в масштабах державного боргу США, який становить 36,2 трильйона доларів, це дуже велике зростання.

— Як мають діяти центробанки інших країн у таких умовах?

— Я їм не заздрю (сміється).

— Що би порадили Андрію Пишному?

— На щастя, на Україну торговельна війна має обмежений вплив. Ми майже не торгуємо з Штатами, основний наш експорт – агропродукція, ціни на яку менш чутливі до таких речей. Ціни на нафту падають. Хоча це поганий показник для глобальної економіки, проте ми чисті імпортери енергії, тому для нас це добре.

Я б не сказав, що на нас очікує якась катастрофічна ситуація. Однак треба бути обережними, стежити за тим, що відбувається на ринках.

— Чого очікувати Україні – відкритій експортоорієнтованій економіці?

— Найгірше, що може трапитися з малою відкритою економікою, що розвивається, – фінансова паніка. Щось подібне в нас було в 1998 році і у 2007 році, коли була величезна криза просто через те, що капітал тікав з України. Зараз цього майже напевно не буде, бо ми фінансово відрізані від глобальної фінансової системи.

Поганий наслідок для нас – якщо почнуть падати ціни на основні експортні товари. Проте наша економіка динамічна: якщо наші металургійні заводи витримують ракетні удари, то зниження цін на глобальних ринках точно витримають.

— Чи можуть українці на власних кишенях відчути наслідки торговельної війни у світі?

— Фактор Китаю буде відчуватися всюди. Тарифи підвищать ціни для домогосподарств у Штатах так, що доведеться витрачати додаткові 4 тисячі доларів на рік при тому, що середня родина за рік отримує 65 тисяч.

Уявімо, що цей величезний потік ресурсів, який ішов з Китаю в Штати, тепер буде розподілений по інших країнах, зокрема до України. Позитивним наслідком цього буде те, що в нас ціни зростатимуть не так сильно.