Законопроєкт №12089 як маленький крок для підвищення вартості української землі
Чому проєкт закону про посилення захисту прав добросовісного набувача підтримує притомний бізнес та хто від нього виграє?
Якщо вам здалося, що законопроєкт про посилення захисту прав добросовісного набувача якимось чином легалізує земельну корупцію, то це вам лише здалося.
Якщо ви читали текст цього документу лише у «переспіві активістів, які проти всього поганого», то я вам відкрию одну таємницю: цей проєкт ніяким чином не змінює антикорупційне чи навіть кримінальне законодавство. Ба більше, не зважаючи на поширену думку, що цей законопроєкт має якийсь стосунок до «справи Мазепи«, я смію вас запевнити, що введення в дію цього закону ніяким чином не вплине на хід відкритих проти мене кримінальних справ.
Тож я хочу ще раз підкреслити: цей закон ніяк не допоможе корупціонерам та їх посіпакам уникнути відповідальності за їх діяння, якої б давності вони не були. От ви звернули увагу, що увесь бізнес цей закон підтримує? А знаєте, чому?
Подивімось на ситуацію очима бізнесмена.
Перше, що ми бачимо в цьому законопроєкті, це слова «захист прав» у його назві. І з погляду бізнесу, в цих словах уся суть цього документу. Мова іде про права всього добросовісного бізнесу, який на українській землі створює нові підприємства, робочі місця, та платить податки.
Усі без винятку приватні бізнеси нині працюють на землі, яка колись була в державній чи напівдержавній власності. Іншої землі в нашій країні немає. І якщо раптом через десятиліття у когось «виникають питання» до законності роздержавлення землі, на який стоїть бізнес, то це ставить під ризик його існування.
Оскільки ні в кого в цій країні не може бути стопроцентної впевненості, що його земельна ділянка була роздержавлена без жодного порушення, увесь наш бізнес залишається назавжди вразливим до дій наших правоохоронців, які можуть раптом підняти якісь документи тридцятирічної давності та на їх основі відібрати землю.
Це не лише знижує ринкову вартість української землі, але й обмежує бажання бізнесу інвестувати в активи, що розташовані на території України. Я вже не кажу, що для багатьох потенційних інвесторів, особливо іноземних, такі ризики є взагалі нездоланною перепоною.
Яким чином цей законопроєкт захищає бізнес? Тут два моменти.
Перший, якщо пройшло більш як десять років із моменту роздержавлення землі, то її добросовісний покупець має гарантію, що цю землю в нього не відберуть. Може хтось вважає, що десятилітнє обмеження може «поховати» довготривалі справи, пов’язані з незаконним роздержавленням землі.
Але давайте скажемо чесно: якщо ви за десять років не розв’язали питання, ви його насправді вже давно «поховали». Або може ви й не збиралися його розв’язувати, а просто імітували якусь активність для власного блага. Для бізнесу ж важливо інше: він стає впевненим, що усі його можливі ризики, пов’язані із власністю землі в якийсь чудовий момент просто зникають.
Другий, якщо десть років з моменту роздержавлення ще не пройшло і той процес було оскаржено, то добросовісний покупець землі отримає певну компенсацію за її втрату. І тут теж давайте будемо чесними: компенсація якоїсь там оцінки землі, якщо її втрата означає втрату побудованого на ній бізнесу, буде дуже скромним підсолоджувачем збитків для інвестора.
Ця компенсація, яка врешті-решт буде стягуватися з ініціаторів незаконної оборудки, є насправді додатковим стримуючим фактором для бажаючих реалізувати якусь незаконну схему чи допомогти її втіленню. Бо це може бути надто дорого.
Але у нас в країні не всі є бізнесменами, то чому прості українці повинні його підтримувати?
По-перше, менші ризики для бізнесу – це більші інвестиції, а отже більше робочих місць та вищі зарплати. Очевидно, що на землі, яку в інвестора важче забрати, будуть охочіше створювати щось нове.
По-друге, це більші надходження до бюджетів, і не лише від діяльності бізнесу, але і від майбутнього продажу землі. Адже за умов більшої захищеності потенційного покупця, він сплатить за таку землю більшу ціну. Просто тому, що охочих придбати землю стане більше.
Ну і насамкінець, це про краще навколишнє середовище. Ви помічали, скільки у нас в містах та поза містами ділянок землі, які фактично перетворені на смітники? Якщо розібратися, то ці ділянки є або державними, або спірними та юридично «токсичними». І з часом вони стають все більш токсичними в прямому сенсі цього слова.
Коли ця земля для його власника матиме якусь цінність, то і виглядати вона буде зовсім інакше. І ось цей законопроєкт – це один невеликий крок для того, щоб таких токсичних земель у нас не було.
Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
let facebook_loaded = false; function loadFacebook(){ facebook_loaded = true; (function(d, s, id) {var js, fjs = d.getElementsByTagName(s)[0];if (d.getElementById(id)) return;js = d.createElement(s); js.id = id;js.src = "https://connect.facebook.net/uk_UA/sdk.js#xfbml=1&version=v19.0&appId=166620513397294";fjs.parentNode.insertBefore(js, fjs);}(document, "script", "facebook-jssdk")); } /*document.addEventListener('DOMContentLoaded', function(){ if (facebook_loaded) return; loadFacebook(); });*/ document.addEventListener('scroll', function(){ if (facebook_loaded) return; loadFacebook(); });
Еще никто не комментировал данный материал.
Написать комментарий