Млява реакція Кремля на заяви нового-старого глави Білого дому свідчить про страх і розгубленість

Тиждень другого президентства Дональда Трампа ще не минув, а він уже двічі висунув Путіну ультиматум.

Спершу Трамп зробив це у м’якій формі, написавши 23 січня у своєму акаунті соцмережі Truth Social про те, що буде змушений запровадити високі мита та накласти санкції на російські товари, якщо країна-агресор не припинить війну.

У Кремлі до заяви Трампа поставилися без особливих емоцій, мовляв, це було очікувано: «Особливо якихось нових елементів ми тут не вбачаємо. Ви знаєте, що Трамп у першу ітерацію свого президентства був президентом Америки, який найчастіше вдавався до санкційних методів. Йому подобаються ці методи, принаймні вони йому подобалися під час його першого президентства», – сказав Пєсков, прессек російського диктатора. І додав: «Путін готовий до контакту з Трампом. Чекаємо на сигнали з Вашингтону, яких поки не надходило».

Але сигналів чекав саме Трамп. І не дочекався. 

Рівно за добу, 24 січня, виступаючи на форумі у Давосі, Трамп вирішив підвищити ставки. Цього разу пригрозивши суттєвим скороченням цін на нафту. До цього американський президент обіцяє підключити своїх друзів-саудитів, які інвестують у розширення нафтовидобутку трильйон доларів: «Ми домовимось про те, щоб Саудівська Аравія знизила ціни на нафту. І мені дивно, що це не відбулося до виборів… Якщо ціни знизяться, то війна між Україною і Росією припиниться одразу ж».

У Саудівській Аравії досить швидко відповіли на пропозицію глави Білого дому. «Фіксуємо зростання попиту на світовому ринку енергії та вважаємо за необхідне забезпечити ефективні поставки для покриття цього попиту», – повідомив міністр економіки та планування країни Фейсал Алібрагім.

Тим часом у Кремлі, ротом уже згаданого Пєскова, заявили, що буцімто «війна не залежить від світових цін на нафту». І вкотре додали: «Путін готовий до контакту з Трампом».

Тож як сприймати ультиматуми Трампа, наскільки це серйозно? Що ховається за млявою реакцією Кремля? А головне – який зиск від усього цього може отримати Україна?

«У Кремлі зараз панує страх і невизначеність»

Володимир Огризко, колишній міністр закордонних справ, керівник Центру дослідження Росії, у коментарі Укрінформу заявив, що Дональд Трамп має чітке завдання – завершити війну: «Це стало його особистою метою, яка мотивує його діяти рішуче. Не виключено, що він бачить себе як лідера, який зупинить кровопролиття і, можливо, отримає Нобелівську премію миру. Саме це підштовхує його до динамічних і, на перший погляд, популістських заяв, як-от встановлення 100-денного дедлайну після початкового – 24-годинного».

Та попри видимий популізм, це стратегія: Трамп прагне показати себе як лідера, який здатен досягати поставлених цілей. Його ультимативна заява – це сигнал не лише світу, а й Кремлю, що він налаштований серйозно.

Володимир Огризко

«Трамп наголошує на готовності України до переговорів, що свідчить про наше спільне бачення ситуації. Ми з ним перебуваємо по один бік барикад, і це важливий позитивний момент для нашої позиції на міжнародній арені», – вважає Огризко.

Що стосується Кремля, то там зараз панує невизначеність і страх.

«Вони не знають, чого очікувати, і це створює вигідну для нас переговорну ситуацію. Як у шахах: коли ти граєш білими, ти маєш ініціативу, хоча, здавалося б, усі фігури однакові. Трамп змушує Кремль нервувати, не даючи їм зрозуміти, який буде його наступний крок. Це стратегічна перевага».

За словами дипломата, Трамп прямо й безапеляційно каже Путіну: «У тебе два варіанти: або приймати мої умови, або програти». І це те, чого Кремль боїться найбільше. Адже вони завжди розраховували диктувати умови світу, висувати ультиматуми і змушувати інших пристосовуватися. А тепер, коли роль змінюється, у Кремлі панує розпач.

«Що їм залишається? Хіба що напівп’яний Медведєв із його ядерними погрозами. Але такі заяви вже давно втратили вплив. Вони не діють на Трампа, який прекрасно розуміє реальний баланс сил і спроможності Росії. Особливо це стосується економіки. Трампу, без сумніву, пояснили, що Росія економічно довго не витримає. І це додає йому впевненості», – зазначив Володимир Огризко.

Зреагував він і на заяву Пєскова…

«Пєсков заявив, що санкції та зниження цін на нафту нібито не вплинуть на хід війни. Але все, що говорить Пєсков, слід множити на нуль. Ми прекрасно розуміємо, наскільки критичною для російської економіки є нафта й газ. Це основа їхнього бюджету, який фінансує війну».

Також наш співрозмовник підкреслив те, що Трамп уже чітко озвучив свої наміри: «Я хочу, щоб Європа купувала наші енергоносії». Його гасло «drill, baby, drill!» свідчить про серйозність намірів наростити видобуток і експортувати нафту й скраплений газ, які Євросоюз досі частково купує у Росії.

«Якщо Трамп зможе домовитися із Саудівською Аравією та іншими країнами, які не обмежені зобов’язаннями в межах ОПЕК, і забезпечить вихід великої кількості нафти на ринок, ціна впаде автоматично. Це економічна реальність, – акцентує дипломат. – Однак Трамп іде далі. Він говорить про можливе посилення санкцій на товари й послуги, які все ще приносять Росії доходи: алюміній, уран, будівництво атомних станцій за кордоном. Якщо все це потрапить під санкції, це буде справжнім ударом».

Огризко наголошує, що фінансувати війну можна лише через реальні доходи або друк грошей. Але «друкарський верстат», за його словами, не варіант: «Глава Центробанку РФ прямо заявила, що це призведе до катастрофічної інфляції».

Втім, зниження цін на нафту – це лише частина стратегії. Важлива комбінація кількох чинників: санкцій, падіння доходів від експорту енергоресурсів та точні удари по критичній інфраструктурі Росії.

«Наші захисники на фронті зараз демонструють, наскільки ефективними можуть бути такі дії. Ледь не щодня знищуються важливі військові або економічні об’єкти на території Росії. Всі ці фактори сходяться, значить Росія опиниться в ситуації, коли не буде за що і чим воювати. І тоді, цілком ймовірно, Путін не просто піде на переговори, а фактично приповзе до Трампа, просячи пощади», – запевняє Володимир Огризко.

Отже, така стратегія створює для Кремля безвихідну ситуацію. Це саме те, чого в Кремлі найбільше бояться: втратити контроль, ініціативу й бути змушеними приймати чужі умови. І саме це може стати початком кінця російської агресії.

«Ультиматуми Трампа адресовані не Путіну, а російським елітам»

Політолог Тарас Загородній вважає, що Дональд Трамп свою ультимативну заяву спеціально озвучив в абсолютно принизливому для Путіна тоні.

Тарас Загородній

«Трамп – досвідчений перемовник. Він чудово розуміє, що після погроз посилити санкції Путін з ним зустрічатися не буде. Тому, скоріш за все, Трамп ці погрози адресував не Путіну, а російським елітам, мовляв, прибирайте психа і тоді будемо говорити. Це перше. Друге – обіцянка Трампа обвалити ціну на нафту. В такий спосіб він дає зрозуміти тим же російським елітам, що це вже минула доба».

Напередодні виступу Дональда Трампа у Давосі його радник Роберт Вилки в інтерв’ю ВВС Radio 4 заявив, що нова адміністрація має намір різко збільшити постачання нафти на світовий ринок, щоб опустити ціни до $40 за барель або й нижче.

«А нафта по $40 за барель – це клінічна смерть економіки РФ. Події розгортаються швидше, ніж я припускав», – каже Загородній.

Експерт прогнозував, що цей ультиматум буде після перших контактів команди Трампа з оточенням Путіна і буде непублічним.  

«Помилився. І це добре. Плюс доручення Трампа спецпосланцю Келлогу щодо завершення війни в Україні за 100 днів… Гадаю, це доручення меншою мірою стосувалося Келлога, а більшою – саме тих, хто сидить у Кремлі. Трамп недвозначно натякнув: «Якщо за 100 днів я не побачу ніякого прогресу, то від розмов перейду до реальних дій, і справи ваші йтимуть набагато гірше».  

Водночас Сили оборони України на тлі ультиматуму президента США продовжують системно й цілеспрямовано робити те, що їм успішно вдається – бити по російських енергетичних і військових об’єктах. Зі свіжого – у ніч на 24 січня наші безпілотники «завітали» до 10 областей РФ».

«Головне завдання зараз – посилити удари по нафтогонах Росії та паралізувати їх нафтову промисловість. За це від Трампа ми отримаємо додатковий залік та подяку від пацанів з Техасу, яким нафіг не потрібна російська нафта на зовнішніх ринках. Шанси України повернути територію у кордонах 1991 року військово-політичним шляхом зростають через нестабільність у Росії. Але для цього багато чинників повинно зійтись в одному місці».

Політолог закликає відрізняти інтереси та політику адміністрації Байдена та адміністрації Трампа. 

«Байден, зі своєю концепцією «зеленої економіки» обмежував видобуток нафти у США, блокував будівництво терміналів для експорту скрапленого газу та забороняв буріння на шельфах. У такій конфігурації адміністрація Байдена була змушена рахуватися з російською та іранською нафтою, щоб уникнути різких коливань на світових ринках. Трамп кардинально змінює правила гри. І він уже продемонстрував це, вийшовши з кліматичних угод. Його підхід базується на економічній доцільності, а не екологічних ідеалах. Трамп відкрито підтримує видобуток нафти, буріння та експорт енергоносіїв».

Загородній упевнений, що удар по так званому «тіньового флоту» РФ, по Газпромбанку, який наприкінці каденції зробив Байден, міг бути узгоджений з командою Трампа.

«І ось результат: танкери, які перевозять російську нафту, зупиняються. Країни на кшталт Панами та Барбадосу відкликають свої прапори з цих суден. Світ починає розуміти, що у Вашингтоні все змінилося. Санкції, що напряму стосуються нафти, можуть бути посилені іншими механізмами. Наприклад, Данія може раптом звернути увагу на екологічні стандарти Балтійського моря. Чи відповідають судна, що транспортують російську нафту, сучасним вимогам? Навряд. А якщо пошукати, завжди можна знайти порушення».

Та ще цікавішими можуть бути неформальні кроки Трампа, спрямовані безпосередньо на російську еліту. У США, як відомо, живе чимало дітей, дружин, коханок і родичів російської верхівки. Байден, як політик старої школи, був стриманим у таких питаннях. Але Трамп може діяти рішучіше.

«Уявімо: родини російської еліти опиняються на борту літака, який повертає їх із «гнилого Заходу» до «квітучої Росії». Наприклад, донька Лаврова, як і багато інших, може раптом опинитися в «родной гавани». Тож ультиматум Трампа чіткий: або результати, або наслідки», – каже Тарас Загородній.

«Ситуація поступово змінюється на нашу користь»

«Після першого ультиматуму, озвученого Трампом, реакція Кремля, представлена через заяви Пєскова, була досить млявою. Це свідчить про розгубленість у російській владі», – вважає дипломат Вадим Трюхан.

Очевидно, каже він, Путін із приходом Трампа до влади очікував іншого розвитку подій: не просто контактів, а серйозних переговорів, які б привели до укладання «великої угоди» (deal) між Росією та США.   

«Згідно з баченням Кремля, така угода передбачала б поділ світу на сфери впливу», – додав Трюхан.

Вадим Трюхан

Відсутність жорсткої реакції на ультиматум показує, що в Кремлі досі живуть у світі ілюзій: «Там, схоже, сподіваються, що Трамп діятиме так, як під час своєї першої каденції, коли після контакту з Путіним він виглядав розгубленим і навіть висловлював публічно довіру Путіну більше, ніж власним спецслужбам».

Проте нинішній Трамп – це інший президент.

«Він впевнений у своїх силах і має міцну політичну підтримку, включно з обома палатами Конгресу. Це дозволяє йому робити сміливі та жорсткі заяви, – наголосив дипломат. – Другий удар від Трампа прозвучав у Давосі, де він не лише натякнув на можливість зниження цін на нафту. Реакція ринку була миттєвою: ціни на нафту почали знижуватися, хай і несуттєво. Кремль знову вдав, що нічого не сталося, коментуючи це ротом Пєскова, який заявив, що війна не залежить від цін на нафту».

Але це далеко від реальності.

«Зниження цін на нафту напряму підриває здатність Кремля забезпечувати армію, виробництво зброї та оплату найманців. Навіть після другого ультиматуму Кремль не наважився на жорстку відповідь. Це сигнал для Трампа і його команди, що Росія починає усвідомлювати очевидне: вона більше не здатна підтримувати нинішній рівень військової активності», – стверджує Вадим Трюхан.

Ультиматум може мати для України двоякі наслідки.

«З одного боку, ми можемо очікувати посилення ескалації з боку Росії як на фронті, так і в тилу, – прогнозує дипломат. – У ніч на 24 січня ворог знову атакував наші міста, знову є жертви серед цивільних. У той час як ЗСУ методично знищують військові об’єкти та критичну інфраструктуру, що працює на російську військову машину. Така ситуація, ймовірно, триватиме ще кілька тижнів. Найважливіше зараз – витримка нашого війська і українців всередині країни».

Після цієї хвилі ескалації, як видається, з’явиться реальний шанс на перелом у війні.

«Ще кілька місяців тому звучали припущення, що максимум, на який може розраховувати Україна, – це утримання нинішніх позицій на фронті. Проте нині риторика змінюється. Йдеться не лише про повернення до лінії 24 лютого 2022 року, але й про повне відновлення територіальної цілісності України в межах 1991 року».

Примітно, що навіть у традиційно обережній Німеччині ми чуємо гучні заяви.

«Один із кандидатів на посаду канцлера, Фрідріх Мерц, заявив, що Україна має перемогти, а її територіальна цілісність повинна бути відновлена. Ця заява є не лише політичним сигналом, але й указує на зміну підходів у Європі, де уважно стежать за діями нової адміністрації США».

Ультиматум Трампа – це лише квіточки, а ягідки попереду.

«Попереду нас, ймовірно, чекають ще більш рішучі кроки. І хоча ці зміни не відбуваються так швидко, як нам хотілося б, вони безумовно свідчать про те, що ситуація поступово змінюється на нашу користь», – резюмував Вадим Трюхан.

Мирослав Ліскович. Київ