Ізраїль анонсує нищівний удар по Ірану, що може вигідно вплинути на перебіг подій і в Україні. Особливо, якщо ще власних зусиль докласти

7 жовтня виповнюється рік відтоді, як загони ХАМАС налетіли на поселення на півдні Ізраїлю, вбивши близько 1200 осіб та захопивши близько 250 заручників. А нині на Близькому Сході – нова хвиля ескалації, Ізраїль завдає ударів і відбиває їх, обмінюючись з ворогами погрозами.

1 жовтня відбулася вже друга (перша — в квітні) пряма іранська повітряна атака – майже 200 балістичних ракет. «Ми відповімо. Ми знаємо, як визначити важливі цілі, ми вміємо вражати точно й потужно. У нас є можливість досягти й атакувати будь-яку точку на Близькому Сході», – так прокоментував найбільшу  в історії атаку балістикою начальник Генштабу Армії оборони Ізраїлю генерал-лейтенант Херци Ха-Леві.  

В ніч на 3 жовтня Повітряні сили Ізраїлю вдарили по цілям у сирійському портовому містечку, де був склад боєприпасів – ймовірно, для «Хезболли», й цілком успішно. Сирійські сили ППО відбити атаку не змогли. Далі буде більше, обіцяють в Ізраїлі. А нас, звісно, цікавить, чи зміниться в результаті розклад сил на світовій шахівниці аж так, щоб це відчули й наші фронти та українські дипломати.

Додаткові очки Україні з подачі Ізраїлю

«Зараз не потрібні слова про «жорстку відповідь». Потрібна така відповідь, щоб запам’ятали років на 100 наперед і дітей лякали. Треба знести їм порти й нафтоналивні термінали», – писав на своєму Телеграм-каналі 1 жовтня Сергій Ауслендер, ізраїльський воєнний журналіст.  

Для держави Ізраїль удар по Ірану – єдиний спосіб кардинально позбутися масштабної загрози, ще раніше пояснював в ефірі Youtube-каналу «Фабрика новин» ізраїльський військовий аналітик Григорій Тамар. А для України він став би відчутною допомогою у протистоянні Росії, вважає він. Мовляв, від початку повномасштабного вторгнення між Іраном та РФ триває співпраця «на найвищому рівні», іранці надають партнерам бартером і за гроші все, що тільки здатні надати, вже й балістику навіть, як відомо. І не надали її набагато раніше через те, що близько року тому в результаті ракетної атаки в Ірані постраждав завод із виробництва балістичних ракет і склад з партією продукції, призначеної саме Росії. «Якщо завтра Ізраїль або США завдасть удару по Ірану і він вийде як геополітичний гравець із цієї сучасної колоди, звісно, український народ і армія відчують велике полегшення», – заявляв у тому ефірі Тамар. Бо тоді Росія отримуватиме від союзника значно менше різної військової продукції, пояснює аналітик Укрінформу, і на тлі подій останніх днів це більш ніж реально. «Іран неймовірно вразливий для атак із повітря й Ізраїль цілком здатний навіть без усякої допомоги американців перетворити його на економічну пустелю», – говорить він.

Об’єкт Іранської національної нафтової компанії. Фото thecradle.co

На одному острові в Ірані сконцентровано 90% експорту нафти. У країни є один-єдиний океанський порт і однісінький газопереробний завод, від якого залежить значною мірою вся енергетична система. «Всього три об’єкти вивести з ладу масованим ударом – і економічне життя Ірану на цьому скінчиться», – вважає Григорій Тамар. Що це здійснити цілком реально, Ізраїль вже продемонстрував на єменських хуситах, вдаривши двічі – 20 липня і 27 вересня – по нафтових об’єктах у Ємені у відповідь на удари хуситів по Тель-Авіву (тоді одна людина загинула) і спробу удару по міжнародному аеропорту Бен-Гуріон.

В теорії це виглядає для нас гарно, та чи підуть на такий крок дійові особи на практиці? «Ми в Ізраїлі зараз чекаємо, коли це відбудеться, бо США публічно оголосили, що визнають право Ізраїлю на самооборону (а після першої атаки з боку Ірану закликали до стриманості). У нас розв’язані руки, – говорить аналітик. – Думаю, зараз у ЦАХАЛ шукають оперативну можливість, щоб оптимізувати цю ситуацію з військової точки зору, і все».

Хто кому насправді «помічник»

Українські аналітики налаштовані дещо скептично. «Не дуже вірю у вирішальний удар, який завдасть аж такої шкоди Ірану, що він впаде», – говорить Сергій Данилов, заступник директора Центру близькосхідних досліджень. – Не можу сказати, що удари по, наприклад, ядерних об’єктах, нафтовій інфраструктурі, портах негайно знищать країну, мені здається, це так не працює».

Навряд Ізраїль має настільки потужний арсенал і може завдати по противнику такого удару, щоб це вивело його з гри як постачальника зброї, вважає військовий експерт Defense Express Іван Киричевський. «Іран має досить складні систему ППО і структуру оборонної промисловості, щоб однією атакою їх вибити», – говорить він. Якась відповідь буде, ескалація підніметься ще на одну сходинку, міркує Сергій Данилов. «Думаю, зараз в Ізраїлі, погрожуючи Ірану, розв’язують іншу прагматичну задачу. Їм важливіше мати синицю в руках, тобто добити «Хезболлу»», – говорить сходознавець. І це буде, направду, дуже складно навіть після успіхів, яких ізраїльтяни досягли до наземного вторгнення («пейджерна атака», ліквідація лідера руху шейха Насралли, розгром штабів). «Хезболла» ще не втратила боєздатність настільки, наскільки б хотілося, – говорить Данилов. – Тому мені подібні заяви видаються частиною інформаційного супроводу ізраїльської політики».

Бійці «Хезболла». Фото AP Photo/Hussein Malla

Якби масштабний удар Ізраїлю й відбувся, це не вплине на ситуацію на полі бою в Україні, впевнений пан Іван. Хоча б тому, що іранці не здатні штампувати по 1000 шахедів на місяць, щоб передавати росіянам. А за останні два місяці бачимо, що приблизно стільки дронів-камікадзе по нашій території і запускають. «На жаль, росіяни самі ще з осені 2023 року поставили на потік виробництво шахедів і Іран їм, у принципі, для цього не потрібен, – говорить він. – Навіть двигуни на цих дронах стоять вже не іранські, а китайські (і є підозри, що йдеться не тільки про китайські комплектуючі, але й виробляються «шахедоподібні» дрони-камікадзе «Гарпія» у самому Китаї)».

Є й приємні міркування: дестабілізація Ірану цілком можлива з внутрішніх причин, ситуація в країні дуже хитка, накопичилися суперечності. «Існує помітна частина громадян Ірану, які відмовляють Ісламській республіці Іран в легітимності. Є певні хитання в елітах», – розповідає Сергій Данилов. А ще – сьогодні вже не так РФ потребує іранської підтримки, як Іран російської. Вчора вночі ізраїльська авіація завдала удару поблизу російської авіабази «Хмеймім» у Сирії, коли там сів іранський літак з озброєнням для «Хезболли». «Це, безперечно, виклик для Росії – удар практично по їхній базі. Іранці не можуть більше сідати на аеродромах Бейрута чи Дамаска в переконаності, що Росія виручить, – пояснює експерт. – Це тест: наскільки РФ готова вписатися тепер за Іран, що явно потребує військової допомоги від неї».

Уроки ізраїльської геополітики

Ще після першої масованої атаки на Ізраїль, коли американці та йорданці допомагали збивати ракети, в Україні лунали публічні розмови – а чому ж наше небо партнери досі не захищають? Але жовтневого вечора, на думку Івана Киричевського, поламалась ставка на умовний «ізраїльський прецедент», який намагалось використовувати воєнно-політичне керівництво України в спробах залучити східноєвропейські країни НАТО для збиття ворожих цілей в нашому небі. «Аргументів для участі НАТО в збиванні російських ракет нема. Цього разу ВМС США випустило по балістиці Ірану всього 12 ракет-перехоплювачів, і якщо виходити з розрахунків, що для ураження однієї балістичної ракети потрібно 2 перехоплювача, то ВМС США в цьому епізоді збило всього 6 ракет. А вартість такого ракетного залпу така, що «стрельнув» – і півмільярда доларів нема», – говорить він. Щоправда, під час першого удару Ірану навесні, за словами експерта, можливо, саме американський флот був найбільш потужною складовою протиракетного щита. Але наші сусіди-країни НАТО, які теоретично могли б зробити з цього висновок і в майбутньому збивати шахеди-ракети в нашому повітряному просторі, таких потужностей не мають точно і навіть самі потребують такої допомоги. «Румунія має всього одну батарею «Петріот», кілька установок «Хаук», 7 танків із зенітною гарматою «Гепард». Польща – дві батареї «Петріот» (про решту натякає, що передала нам)», – описує ситуацію Киричевський. І від цих ППО ми вимагаємо, щоб вони ще й українське небо прикривали…

Щоб розраховувати на допомогу як Ізраїль, мусимо докладати послідовних зусиль і вміти торгуватися з союзниками, наголошує Киричевський. Насправді Україна навіть можливості отримати чи придбати якесь озброєння не завжди опрацьовує системно, а часто лиш реагує спонтанно на якісь новини. Так, на думку пана Івана, існує можливість налагодити системну співпрацю з Південною Кореєю, яка готова продавати нам зброю нижче собівартості. Але чомусь це не реалізується. «США підстраховують ППО Ізраїлю, а той передав Штатам технології з виробництва ракет до «Залізного куполу», цим комплексом озброїться морська піхота. А що ми передали США, щоб вимагати?», – зауважує експерт.

«Залізний купол» в дії. Фото Avi Roccah/Flash90

Переконлива ідея + надійні власні арсенали

Україні доведеться сформулювати і «продати» їм переконливо вигідну в геополітичному сенсі ідею своєї перемоги. Мовляв, свого часу Білий дім Рузвельта досить охоче озброював СРСР у Другій світовій, бо вважав, що з «совітами» можна домовитися про спільний контроль над світом. «Поділити зони впливу, посунути старі імперії, – пояснює експерт. – Сталін грав на цих сподіваннях до кінця 1944 року. Зараз нам потрібна така ж потужна зовнішньополітична ідея». Поки що ми просували лиш одну – Україна стримує Росію від просування на Захід і ця задача ефективно виконується (поки росіяни загрузли на Донбасі й возяться на Курщині, їм не до війни з НАТО). А наші територіальні втрати партнерів не дуже хвилюють.  

Такою ідеєю задля рішучої довготривалої підтримки України могло б стати те, що вона наразі перетворюється у такий собі демократичний форпост на східному краю ЄС і буде відігравати цю надважливу роль дуже довго. Таким же форпостом західної цивілізації у своєму регіоні свого часу став й Ізраїль. І Штати далеко не відразу розгледіли таку перспективу та почали підтримувати Ізраїль як союзника. Фінансова допомога почалася лише в 60-х, а вже у 1973-му, через чверть століття безперервних війн між євреями та арабами, під час війни Судного дня США впевнено провели Operation Nickel Grass – стратегічну повітряну військово-транспортну операцію з постачання зброї і предметів військового спорядження в Ізраїль. Та поки, на думку Сергія Данилова, не помітно, щоб західні партнери розглядали Україну як таку сильну точку опори демократії. «Зможемо говорити, що це розуміння є, коли Україна отримає запрошення в НАТО», – впевнений він.

Колективний Захід сьогодні, за великим рахунком, допомагає РФ вести війну в Україні, закриваючи очі на порушення санкційної політики, вважає Григорій Тамар. Мовляв, західна економіка (за винятком окремих принципових людей та корпорацій) органічно кооперується з путінським режимом і якби цього не було, він би давно впав. «Вважаю, єдине, чим може куватися перемога України, як і наша – досягненнями на полі бою, а не санкціями чи дипломатією», – говорить військовий аналітик.  

Спільні тактичні навчання Посольства Держави Ізраїль в Україні, СБУ та Нацполіції. Фото Укрінформ

Сподіватися можна тільки на себе – будь-яка концепція, в яку віриш і під яку підганяєш всі дії, може виявитися помилковою, ділиться Сергій Ауслендер висновками, зробленими рівно за рік від кривавої трагедії 7 жовтня та початку широкомасштабних воєнних дій на Близькому Сході. «Так Захід і Україна накололись на концепції раціональності Путіна, що не нападе, бо це безглуздо і не потрібно йому. Так само й ми думали щодо ХАМАС, а в результаті отримали 7 жовтня», – говорить він. А залежність від союзників взагалі треба мінімізувати так, щоб вона покривала мінімум потреб. Звісно, Ізраїль у цьому плані значно більш самостійний, ніж Україна, але й для нього, за словами Ауслендера, «літаки і бомби – це допомога союзників». «Демократія, на жаль, переживає дуже сильну кризу, чим і користуються всі ці людоїди, намагаючись використати кожну вразливу точку», – говорить він.

Попри все, мусимо відбитися – ізраїльтяни у свій спосіб, ми – у свій.

Тетяна Негода, Київ

Перше фото —  Amir Levy / Getty Images