Українська влада та увесь демократичний світ наполегливо працюють над створенням спеціального міжнародного трибуналу для притягнення керівництва Російської Федерації за злочин агресії проти України. В інтерв’ю Укрінформу голова Комітету Верховної Ради з питань правової політики, член робочої групи, яка опрацьовує питання створення спецтрибуналу, Денис Маслов розповів про прогрес у цьому напрямі й етапи запущення міжнародного компенсаційного механізму відшкодування збитків. Також обговорили проблему кадрового забезпечення в судовій системі держави й роботу депутатського корпусу на цих треках.

ПОТРІБНО ПОЗБАВИТИ ТОППОСАДОВЦІВ РФ ІМУНІТЕТІВ, ЩОБИ ПРИТЯГНУТИ ЗЛОЧИНЦІВ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

— Пане Денисе, рік тому ми з вами спілкувалися перед розглядом Генасамблеєю ООН резолюції про створення спеціального міжнародного трибуналу щодо злочину агресії РФ проти України. Які досягнення Україна має за цей рік у реалізації ідеї створення трибуналу для російських злочинців? Які питання є пріоритетними у 2024 році?

Ще не вирішене питання імунітету найвищих посадових осіб країни-агресора

— За цей рік ми отримали підтримку провідних країн світу, насамперед Сполучених Штатів Америки. На сьогодні маємо підписану політичну декларацію представником США щодо створення трибуналу. Те, що трибунал буде створено, вже розуміє увесь світ.

Протягом року ведуться дискусії стосовно форми трибуналу. Перший варіант – робота трибуналу на підставі рішення Генеральної Асамблеї ООН, другий – на основі багатосторонньої міжнародної угоди з різними країнами або об’єднаннями країн та певними міжнародними інституціями, а третій варіант – гібридний трибунал. Варто пояснити, що гібридний трибунал передбачає створення спеціального суду всередині української системи правосуддя, судді якого будуть іноземцями, щоби надати об’єктивності цьому процесу.

Українська сторона наголошує, що нас не влаштовує варіант створення гібридного трибуналу з двох причин. Причина перша – ще не вирішене питання імунітету найвищих посадових осіб країни-агресора. Друга причина – ми не можемо за найбільшу воєнну агресію з часів Другої світової війни притягати до відповідальності злочинців іменем України, адже відновлення справедливості та дотримання міжнародного права важливо не лише для нашої держави, а й для всього демократичного світу. Важливо, щоб злочинців було притягнуто до відповідальності іменем всієї світової спільноти. Тому гібридна форма трибуналу наразі не стоїть на порядку денному.

Демократичному світу необхідно вирішити питання щодо імунітету трьох вищих посадових осіб Російської Федерації. Я думаю, у більшості політиків у світі вже є розуміння, що такі імунітети має бути знято. У цьому напрямі ми наразі і працюємо. Наш Комітет з питань правової політики розробляє законопроєкт щодо обмеження судового імунітету РФ та її високопосадовців. Ми сподіваємося, що після ухвалення цієї законодавчої ініціативи наші партнери, які визнали Росію країною-агресором та країною-спонсором тероризму, теж ухвалять таке рішення на рівні своїх парламентів та урядів. Потрібно позбавити РФ та російських топпосадовців імунітетів, недоторканності вже зараз, щоби притягнути злочинців і вбивць до відповідальності.

— Наразі вже 44 країни підтримали створення такого трибуналу, підписавши відповідну декларацію. Чи має на меті Україна продовжувати й надалі роботу на дипломатичному треку, щоби збільшити кількість країн, які підтримують створення трибуналу?

Непотрібно чекати на перемогу, щоб запустити трибунал, адже ми потребуємо його вже зараз

— Варто наголосити, що за Резолюцію Генасамблеї ООН річної давнини, в якій було надано підтримку Формулі миру Президента України Володимира Зеленського, проголосували предстваники 141 країни. Нагадаю, що одним із пунктів української Формули миру є справедливість. Цей пункт передбачає відповідальність для тих, хто вчиняв злочини щодо України та її громадян, а також містить питання відшкодування збитків, завданих російською агресією. Тому можемо говорити, що взагалі ідею відповідальності для тих, хто вчиняв злочини в Україні, зокрема злочин агресії, загалом підтримує більше країн, ніж ті 44 країни, міністри закордонних справ яких ухвалили відповідну декларацію в рамках конференції «Відновлення справедливості для України». Документами передбачена відповідальність для найвищих посадових осіб, включно з Путіним, за усі ті злочини, які ворог вчиняє на українській землі. На сьогодні наша держава має підтримку впливових гравців на політичній арені – Сполучених Штатів Америки, Великої Британії, Франції, Німеччини і багатьох інших.

Звичайно, Україна далі активно працює на дипломатичному, політичному, експертному рівнях, на рівні зустрічей із нашими діаспорами, з лідерами думок в різних країнах. Депутатський корпус також докладає максимум зусиль до роботи на цьому напрямі, спілкуючись зі своїми колегами з парламентів різних країн, просуваючи резолюції і переконуючи в обов’язковій невідворотності покарання злочинців. Ми наголошуємо на тому, що непотрібно чекати на перемогу, щоб запустити трибунал, адже ми потребуємо його вже зараз.

Надалі для нашої держави буде важлива підтримка створення трибуналу країнами-учасницями Генасамблеї в результаті голосування тією чи іншою державою за його створення. Інший варіант, якщо трибунал буде створений на базі багатосторонньої міжнародної угоди, то для нас важливими є підписання і ратифікація від кожної країни такої угоди. Тобто в цьому ми розраховуємо на те, що переважна більшість країн світу нададуть нам свою беззаперечну підтримку.

— Поговорімо про те, як проходитиме, відповідно до декларації, підписаної в Гаазі, трибунал над злочинцями російського режиму. Це буде схоже на Нюрнберзький або Токійський процеси чи щось нове?

— Трибунал для російських злочинців однозначно не може бути компіляцією Нюрнберзького та Токійського трибуналів з декількох причин. По-перше, попередні трибунали створили лише після поразки країни-агресора та затримання її керівництва. У нашому випадку ми не можемо чекати на закінчення війни та повалення путінського режиму. Ідея нашого трибуналу полягає в тому, щоб він був створений ще під час агресії Російської Федерації. По-друге, варто зазначити, що Нюрнберзький і Токійський трибунали створили до появи Міжнародного кримінального суду. Сьогодні ж є МКС, який має юрисдикцію щодо розслідування різних категорій злочинів, зокрема воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид, але існує прогалина у юрисдикції стосовно злочину агресії. Ми прагнемо заповнити цей пробіл через створення відповідного трибуналу. Отже, злочини, що підпадають під компетенцію МКС, будуть розглядатися ним.

— На якій стадії тепер реалізація ідеї створення спецтрибуналу? Коли можемо очікувати на початок його роботи?

— Зважаючи на часову перспективу, створений трибунал нам потрібен був ще у 2014 році. Але будьмо відвертими: не все залежить від України в цьому питанні. Ми працюємо разом з нашими партнерами та всією міжнародною спільнотою, оскільки захист міжнародного права є обов’язком усіх країн світу, які його встановлювали, а не лише України. Якщо б створення трибуналу залежало виключно від нашої держави, то його було б створено ще в березні 2022 року або ж у 2014 році.

Наразі ніхто не може назвати конкретну дату, коли трибунал буде створено і запущено. Деякі трибунали, які вже були у світовій історії, створювалися досить тривалий час, тож можемо стверджувати, що ми рухаємося набагато швидше, ніж наші попередники. Чуючи різні заяви від політиків Європейського Союзу та міжнародних експертів, що трибунал може бути створено вже цього року або наступного, ми утримуємося від спекуляцій. Проте український народ та влада впевнені, що його буде створено, а злочинці понесуть відповідальність за свої дії. Це надзвичайно важливо для усього демократичного світу.

— У липні 2023 року в Гаазі розпочав роботу Міжнародний центр із переслідування за злочин агресії проти України. Які результати має центр за майже рік своєї роботи?

Відповідальність за злочин агресії будуть нести конкретні особи, а не країна в цілому

— Варто зазначити, що Міжнародний центр із переслідування за злочин агресії проти України було створено для виконання завдань щодо збору та збереження доказів, які підтверджують дії посадових осіб, військовослужбовців та найманців Російської Федерації у скоєнні агресії проти України. Ці докази наразі збираються не лише на території нашої держави, а й у країнах-партнерах, в європейських країнах, Сполучених Штатах Америки та навіть в Росії. Серед них – публічні виступи представників російської влади, геолокації, перехоплення телефонних розмов та розшифровки комунікацій військових підрозділів, які вторглися на територію Української держави, фотографії, дані з соцмереж та свідчення очевидців. У подальшому усі ці докази будуть використані для формування проєкту обвинувального акту, який розгляне спеціально призначений прокурор трибуналу. Тобто він розгляне проєкт обвинувального акта, а також усі докази від центру і його міжнародної слідчої групи, оцінить їх, за потреби внесе корективи, а потім відстоюватиме обвинувачення щодо конкретних особистостей: Путіна, Шойгу, командувачів збройних сил Російської Федерації, конкретних підрозділів, які надавали і виконували наказ на вторгнення в суверенну Україну, на захоплення наших адміністративних будівель, на бомбардування міст, на катування та вбивства цивільних. Такі обвинувачення базуватимуться на доказах та встановлених причинно-наслідкових зв’язках між посадовими обов’язками особи, її діями і наслідками, які наступили, – злочин агресії. Важливо зазначити, що відповідальність за злочин агресії будуть нести конкретні особи, а не країна в цілому.

— Який вплив чинить створення трибуналу на процеси всередині Російської Федерації?

— Створення трибуналу та передавання обвинувальних актів не лише стосовно Путіна, але і щодо інших вищих посадових осіб держави, військових командирів, політиків та членів Ради безпеки Російської Федерації означатиме, що президент РФ не зумів захистити свої внутрішні еліти. Відповідно це призведе до розколу в кремлівській еліті, оскільки вони зрозуміють, що Путін не може їх захистити, тож міжнародна спільнота притягне їх до відповідальності.

Крім того, коли будуть виписані нові ордери на арешт осіб, що причетні до усіх тих злочинів та звірств російської армії в Україні, вони будуть прикуті до меж своєї держави і не матимуть можливості вільно пересуватись, а їхнє майбутнє стане невпевненим. Як відомо, Міжнародний кримінальний суд вже видав ордери щодо чотирьох осіб, представників кремлівського режиму. Я вважаю, що це лише початок, і скоро багато військових командирів РФ побачать свої імена на сайті МКС. Проте такі ордери не завжди мають бути публічними. Це може бути несподіванкою для деяких осіб, які під час «робочих» візитів можуть бути затримані.

Тож я вважаю, що створення трибуналу та нові ордери на арешт від Міжнародного кримінального суду сприятимуть зміцненню деструктивних процесів як у самій Російській Федерації, так і всередині кремлівського режиму.

МІЖНАРОДНИМ РЕЄСТРОМ ЗБИТКІВ ВИЗНАЧЕНО 41 КАТЕГОРІЮ, ЗА ЯКОЮ УКРАЇНЦЯМ БУДУТЬ ВИПЛАЧУВАТИ КОМПЕНСАЦІЇ

— 2 квітня запрацював Міжнародний реєстр збитків. Зазначається, що першими заяву через «Дію» зможуть подати ті, чиє житло було пошкоджено або знищено внаслідок російської агресії. За словами Прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля, очікується, що українці подадуть більш ніж 8 мільйонів заяв. Звідки братимуть кошти на компенсацію збитків жертвам російської агресії? Мова про заморожені активи ЦБ РФ чи будуть ще якісь джерела фінансування?

Збитки наших громадян зростають щодня, і навіть з урахуванням заморожених активів РФ їх недостатньо для повного відшкодування

— Реєстр збитків дійсно запрацював і є першим складником комплексного міжнародного механізму відшкодування збитків. Наступним кроком має стати створення компенсаційної комісії для розгляду заяв та визначення сум відшкодувань нашим громадянам. Третім етапом стане формування фонду, який має бути заповнений з різних джерел та забезпечувати виплати компенсацій.

Безсумнівно, за понесені Україною та її громадянами збитки має платити злочинець. У цьому випадку йдеться не лише про відповідальність посадових осіб РФ, а й про відповідальність країни загалом. За різними даними, заморожені активи Росії становлять приблизно 300 мільярдів євро. Вони перебувають в різних юрисдикціях, але переважно це країни Європейського Союзу. Найбільша частина коштів наразі у Бельгії, близько 180–190 мільярдів євро. Ми наполягаємо, щоб усі ці фінанси було передано Україні та спрямовано для цілей відшкодування. Проте слід усвідомлювати, що ці гроші потрібні державі й для інших важливих цілей: закупівлі зброї для відбиття агресії, ремонту об’єктів енергетики, які пошкодив ворог. Є така можливість, що частина або навіть уся сума буде спрямована на потреби оборони. Проте збитки наших громадян зростають щодня, і навіть з урахуванням заморожених активів РФ їх недостатньо для повного відшкодування.

Внески, гранти країн-партнерів мають стати другим джерелом наповнення Фонду відшкодування. Водночас третім джерелом стане наша економіка. Наразі про це не може йтися, але в майбутньому, після нашої перемоги, коли економіка запрацює на повну потужність, ми виділятимемо кошти для відшкодування частини збитків, які не будуть покриватися іншими джерелами.

На мою думку, оскільки суверенних активів Російської Федерації не вистачить на відшкодування збитків, то ще деякі кошти мають надійти від компаній, структур і осіб, які пов’язані з Російською Федерацією, що перебувають під санкціями, а також від тих, які від них ухиляються. Така ініціатива досить тривала для реалізації. Але чому б не використати комерційні активи різних структур, наприклад Газпрому, для відшкодування збитків громадянам та відновлення України?

Я також вважаю, що країни-партнери мають ввести спеціальне мито, податок, на ввезення російських чи пов’язаних з РФ товарів, нафти та інших продуктів, а отримані кошти передавати в Фонд відшкодування збитків, завданих Україні. Такий приклад в історії вже є, тож не має бути великою проблемою перейняти та реалізувати цей досвід.

— Чи вже відомо про категорії збитків, за якими планується виплачувати компенсації постраждалим українським громадянам?

— Наші партнери намагались охопити якнайширший перелік збитків, які понесли українці через агресію Російської Федерації. У Міжнародному реєстрі збитків наразі зазначено 41 категорію таких збитків. Вони охоплюють різні сфери: від екологічних та збитків українському бізнесу до тих, що пов’язані з життям і здоров’ям наших громадян. Особливо важливими для нас є збитки, пов’язані з людськими життями. До речі, така категорія збитків є однією з найбільших за розмірами виплат. Відшкодування за забране злочинцями життя кожного українця має бути не меншим, ніж за зруйновані ТЕЦ чи інші вагомі злочини. Ворог, який напав на суверенну державу, має понести відповідальність і заплатити за кожний свій злочин, за кожне забране життя. Воднораз українська влада не дозволить агресору уникнути такої відповідальності.

— Чи є певні критерії, за якими особа може не отримати компенсацію?

— Наразі, на жаль, встановлено так, що реєстр приймає лише заяви за збитки, які завдані з 24 лютого 2022 року, до повномасштабного вторгнення, хоча руйнування майна наших громадян почалось разом з російською агресією у 2014 році. Я вважаю, що це не правильно.

Водночас, щоб заявка, наприклад щодо нерухомого майна, була розглянута, потрібно надати докази того, що пошкоджене чи зруйноване майно є власністю особи, яка подає заявку. Також необхідно надати докази (фото-, відеодокази) того, що об’єкт нерухомості пошкоджено внаслідок ворожої агресії. Для цього також будуть використані матеріали від правоохоронних органів, які фіксують руйнування та пошкодження об’єктів. За інформацією Ради реєстру, вони очікують приблизно від 300 до 600 тисяч заяв від українців лише щодо збитків, завданих житловому нерухомому майну.

— Коли постраждалі особи можуть очікувати на виплати?

Нам необхідні усі заморожені російські фінанси, зокрема для закупівлі зброї та для швидкого завершення війни на наших умовах

— Наразі ми не можемо дати чіткої відповіді, адже попереду ще багато роботи. Я розумію, що українцям, які очікують на компенсацію, хотілося б, щоб усі процеси щодо запуску механізму були завершені якнайшвидше. Ми сподіваємось, що до кінця 2024 року компенсаційна комісія запрацює. Всі наші представники влади та громадянського суспільства наголошують партнерам на необхідності запуску роботи компенсаційної комісії та наповнення фонду в найближчий час. Будемо продовжувати роботу на цьому треку.

— Лідери країн-партнерів по-різному описують процес, як будуть використані заморожені активи держави-агресора. Який сценарій найліпший та найбільш вірогідний для української сторони?

— Звісно, добре, що ми отримуємо понаднормові доходи й оподаткування від заморожених активів РФ. Однак ситуація складається так, що ми витрачаємо значні суми на відбиття агресії кожного року. Тож нам необхідні усі заморожені російські фінанси, зокрема для закупівлі зброї та для швидкого завершення війни на наших умовах. Ці кошти потрібні державі вже зараз. Ми щоразу говоримо про це на зустрічах з нашими іноземними колегами.

Також є пропозиція, яку активно обговорюють політики, включаючи Велику Британію та Сполучені Штати Америки, про можливість виділення нам кредиту під заставу права вимоги репарацій від Російської Федерації. Це означає, що кілька країн або структур об’єднуються, щоб надати Україні фінансування, а потім, коли Росія буде зобов’язана виплатити репарації, наша держава не повертатиме ці кредити, адже кошти стягуватимуться безпосередньо з агресора. Це може бути одним із варіантів розв’язання проблеми, хоча з юридичної точки зору це складний процес. І хоча обговорення і реалізація цієї ідеї може бути тривалою, я думаю, що ми далі досліджуватимемо ці шляхи. Але якщо ситуація стане критичною і в державі буде дефіцит коштів для закупівлі зброї, іншого варіанту, крім передавання усіх активів, просто не буде.

УКРАЇНА НЕ ПОВТОРИТЬ СЦЕНАРІЮ ТУРЕЧЧИНИ НА СВОЄМУ ШЛЯХУ ДО ЄС

— У березні Єврокомісія представила проєкт переговорних рамок щодо вступу в ЄС. Україна завершила виконання всіх законодавчих кроків, визначених Єврокомісією у Пакеті розширення, що є підставою для схвалення переговорної рамки. Тепер крок за державами-членами. Проте Туреччина з 1999 року має статус кандидата у члени ЄС, а пройшло вже чверть століття. Чи є ймовірність того, що Україна також залишиться лише з цим статусом?

— На мою думку, у випадку з Україною такий сценарій не є можливим. Ми перебуваємо в унікальному становищі, адже дуже швидко виконали всі рекомендації Європейської комісії та серйозно змінили наше законодавство. Народні депутати дев’ятого скликання парламенту ухвалили акти, які чомусь так і не були ухвалені попередніми скликаннями: починаючи від декларування статусу публічних службовців і до радикальних змін у сфері судової реформи. Ці фундаментальні зміни можуть не бути помітними одразу нашим громадянам, але вони закладають основи для значних трансформацій. Ми відчуваємо ці зміни і бачимо, як вони впливають на нашу країну та її майбутнє. Європейські партнери теж це бачать і захоплюються нашими темпами виконання їх рекомендацій. Ми точно не підемо шляхом Туреччини, адже у нас є можливість, політична воля керівництва держави та прагнення народу вступити до ЄС в короткій перспективі. Водночас для нас важливо, щоб Європейський Союз зберіг свою цінність та високий рівень демократії.

— Нещодавно Верховна Рада ухвалила закон про лобізм, який був однією з умов для ухвалення переговорної рамки. У суспільстві склалася думка, що депутати просто «узаконили корупцію», назвавши її лобізмом. Які ваші прогнози щодо ефекту цього закону?

Лобізм може бути ефективним інструментом для захисту інтересів різних груп населення і галузей економіки

— Звичайно, у свідомості наших людей термін «лобізм» часто асоціюється з негативом. Потрібно у результаті інформаційної політики, донесення та роз’яснення справжнього змісту поширювати у суспільстві коректне розуміння терміна та самого процесу лобіювання.

Лобізм регулює частину відносин між фізичними і юридичними особами та представниками органів влади, місцевого самоврядування, які ухвалюють важливі політичні рішення чи нормативно-правові акти. Насправді лобізм може бути ефективним інструментом для захисту інтересів різних груп населення і галузей економіки. Головне – це визначити правила гри і забезпечити їхню прозорість і відкритість. Крім того, важливо наголосити, що лобізм може і повинен відбуватись в рамках закону, з дотриманням етичних норм.

Очікую, що цей закон відчинить двері до нової ери в українській політиці, де чесність, прозорість і етика стануть важливими пріоритетами. Водночас імплементація закону допоможе зменшити корупцію та впровадити принципи справедливості на усіх рівнях державної влади. Я вірю, що він створить умови для розвитку демократії та підвищить довіру громадян до владних структур, а також забезпечить ефективний механізм контролю за діяльністю посадових осіб та допоможе запобігти можливості використання публічної влади для особистих цілей.

В УКРАЇНІ ПРОСЛІДКОВУЄТЬСЯ БРАК СУДДІВ У РОЗМІРІ 40% ВІД ШТАТНОЇ ЧИСЕЛЬНОСТІ

— Наразі відбувається добір суддів Конституційного Суду України за новими правилами. Усі ми бачили в мережі кадри з виступів певних кандидатів. Скажіть, чому склалася така ситуація з кадрами? Яка подальша доля цих осіб?

— На цьому етапі конкурсу дорадча група експертів мала зробити висновок щодо того, чи відповідає конкурсант високим моральним якостям для зайняття посади судді Конституційного Суду. Експерти враховують не лише фактор доброчесності, але й професійної етики, досвіду роботи і так далі, а потім роблять висновок, чи відповідає особа вимогам саме на цю посаду.

Окрім героїв відеороликів, які стали вірусними в соцмережах, маємо кандидатів, чиї професійні здобутки дійсно вражають. Я сподіваюсь, що саме їх, професійних, ерудованих, доброчесних, з високими моральними якостями осіб, буде відібрано на вакантні посади суддів КСУ.

Щодо долі кандидатів, до яких було багато запитань з боку конкурсної комісії про статки, майно та декларації. Якщо правоохоронні та антикорупційні органи виявлять певні корупційні правопорушення, то обов’язково почнуть розслідування, перевірки та притягнуть порушників до відповідальності.

Публікації та популяризація таких кадрів в інтернеті дає нам можливість зробити певні висновки щодо професіоналізму тих чи інших осіб, а компетентним органам – ще раз провести детальні перевірки на доброчесність. Проте головна проблема – в тому, що журналісти та суспільство не висвітлюють здобутки держави, її органів, відео зі співбесід дійсно гідних кандидатів на посади. На жаль, суспільству більш цікаві скандли, які навіть не завжди мають підґрунтя. Більшість не цікавляться повною картиною, не переглядають повні відеозаписи таких співбесід, тому й сприймають такі ситуації доволі гостро.

— Якою логікою керуватиметься парламент, обираючи суддів до КСУ за своєю квотою?

— Верховна Рада має можливість обрати три особи на посади суддів Конституційного Суду в межах своєї квоти. Після завершення роботи дорадчої групи експертів перелік кандидатів буде передано до Верховної Ради, до нашого Комітету з питань правової політики. Під час засідання комітету ми розглянемо всі кандидатури і в результаті голосування членів комітету визначимо осіб, які, на нашу думку, є гідними займати такі високі посади. Потім ці кандидатури буде розглянуто у залі парламенту, де народні депутати визначать, хто саме стане суддями КСУ.

Під час голосування я буду керуватися біографіями кандидатів, їх професійним досвідом, результатами конкурсних процедур, висновком дорадчої групи експертів та етичною поведінкою. Для мене Конституційний Суд – це не лише сукупність високопрофесійних суддів та юристів. Це орган, що має балансувати між трьома гілками влади, стояти на сторожі Конституції та розуміти реалії сучасності. Суддями КСУ мають бути доброчесні особи з досвідом, життєвою позицією та баченням розвитку держави.

— Тепер в Україні багато судових справ не вирішуються через велике навантаження суддів і брак кадрів на різних рівнях судової системи держави. На вашу думку, як можна змінити ситуацію для розвантаження працівників та повноцінної, ефективної роботи судової гілки влади?

— За цей рік в державі запрацювала Вища кваліфікаційна комісія суддів, на якій наразі лежить найбільший обсяг роботи стосовно наповнення судової системи кадрами. Вони проводять конкурсні процедури на завершальному етапі. Водночас вже маємо рекомендації щодо багатьох кандидатів для призначення на посади суддів перших інстанцій, які передані до Вищої ради правосуддя. Також ВРП вже розглянула і внесла деякі на подання Президенту.

Пріоритетом для ВККС і особисто для мене є заповнення посад в апеляційних судах, адже надкритична ситуація у нас саме там. Наразі лише 37% посад в апеляційних судах заповнені. Наприклад, в апеляційному суді Сумської області поки що важко сформувати навіть колегію для розгляду кримінальних проваджень, у Харківському апеляційному суді та у Дніпропетровському господарському апеляційному суді теж доволі складна ситуація з кадровим забезпеченням. Вища кваліфікаційна комісія суддів оголосила конкурс на заповнення посад, а 2,5 тисячі кандидатів вже подали заявки на участь.

Наразі в Україні також прослідковується величезний брак суддів від штатної чисельності – близько 40%. Вони звільняються постійно, зокрема через неналежний рівень заробітної плати і велике навантаження. За даними Європейської організації з ефективності правосуддя, в середньому в країнах Європи на 100 тисяч населення припадає близько 22 суддів. В Україні на таку ж кількість населення – 12, тобто майже вдвічі менше. Проте за критерієм кількості справ наші судді виконують набагато більший обсяг роботи, ніж їх європейські колеги.

Питання з фінансуванням апаратів судів теж надзвичайно критичне. Ще до початку цього року секретар судового засідання в обласних центрах, який тільки прийшов на посаду, отримував 5300 гривень. Була суттєва проблема з набором кваліфікованих кадрів через низький рівень оплати праці. Однак уряд врахував наші аргументи і збільшив бюджет для апаратів судів, а також для Вищої ради правосуддя та Державної судової адміністрації.

Нашим комітетом ініційовано законопроєкт щодо застосування регіональних коефіцієнтів для заробітної плати працівників судів, де ми пропонуємо врахувати різницю цін в державі на регіональному рівні. Ми це робимо, щоби в результаті підвищення виплат зберегти наявний кадровий склад, а також для залучення кадрів.

Тепер наші судді, судові апарати працюють у надскладних умовах, виконуючи важливу роботу. Своїми діями вони доводять, що доступ до правосуддя не може бути зупиненим навіть під час воєнного стану, як це записано в нашій Конституції. Будемо на законодавчому рівні й надалі робити усе можливе, щоб віддячити працівникам судової системи за їхню надважливу працю, а також підвищити якість та ефективність здійснення правосуддя.

Марина Шикаренко, Київ
Фото: Руслан Канюка