У тісному колі друзів України спробували виробити стратегію дій, незалежну від США. Радикально нових рішень нема, але – далі буде

У Парижі відбулася екстрена зустріч європейських лідерів. Запрошені президентом Еммануелем Макроном представники – винятково дружні до нас і активні як у практичній допомозі, так і на рівні публічних заяв. Це – лідери Німеччини, Великої Британії, Іспанії, Італії, Данії, Польщі, а також генеральний секретар НАТО Марк Рютте, президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн та президент Європейської ради Антоніо Коста. «Європа готова взяти на себе ініціативу для надання гарантій безпеки Україні», – заявив пресі після зустрічі Рютте, повідомляло видання Le Figaro. І це прозвучало обнадійливо. Та потім з’явилось більше подробиць зустрічі  й уже знову незрозуміло: політики дійсно зробили новий крок до згуртованості у захисті європейських інтересів чи лише планували його і вкотре продемонстрували нерішучість та розгубленість.

ЯКБИ ЛИШ ЦЕ НЕ ВИЯВИЛОСЯ ДЕМОНСТРАТИВНИМ ПШИКОМ

«Європа готова і бажає посилити себе, взяти на себе ініціативу, щоб надати гарантії безпеки Україні», – наголосив у понеділок Марк Рютте. Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн та президент Європейської ради Антоніо Коста у спільному зверненні підкреслили, що Україна «заслуговує на мир через силу» та Європа «повністю бере на себе свою частку військової допомоги Україні». Це могло б бути хорошим анонсом до позитивних новин, що наші партнери тверезо оцінили заяви з Білого дому і зважились на радикально новий підхід у протидії РФ. «Це влучно і красиво. Після Мюнхенської конференції треба було щось таке робити – не можна було залишати все на тій ноті, якою вона закінчилася», – говорить директор Школи політичної аналітики НаУКМА Максим Яковлєв. Навряд чи зустріч планувалася наперед, раз чуємо критику самого формату її проведення, вважає він. Швидше – це спонтанна реакція на те, що прозвучало у Мюнхені. Хоч позиція Дональда Трампа не те щоб для європейців нова. «Він ще під час свого першого президентства висував до Європи багато претензій і їй дійсно слід було віддавна дуже серйозно вкладатися у свою оборону, – зауважує політолог. – Зроблено перший крок у загальному збадьоренні Європи і слідкуємо, що далі: щоб тільки він не виявився таким собі демонстративним пшиком».

Та сама зустріч у Парижі. Фото Укрінформ

Та саме такої думки – про пшик – дійшли автори підсумкових публікацій у  Politico та Financial Times: на саміті в Парижі мали досягти консенсусу, як реагувати на мирні переговори Трампа з РФ (фактом яких були шоковані), а натомість вкотре констатували розходження у принципово важливих питаннях. «Після 3,5-годинної зустрічі в президентському палаці на Єлисейських полях реакція лідерів на найбільшу за останні десятиліття зміну безпекових розрахунків була не надто вражаючою», – пише Politico.

Цього разу, судячи з інформації FT, йшлося не стільки про «скинутися грошима» (хоча Макрон розраховував на розробку планів збільшення витрат на оборону, пише видання), як щодо поглиблення військової підтримки, введення військ в Україну. Як знаємо, прем’єр Великої Британії заявив на зустрічі, що готовий і до такого варіанту, та деякі інші учасники відразу висловили небажання скласти йому компанію.

За словами офіційних осіб, поінформованих про зустріч, Франція запропонувала «сили заспокоєння» в Україні, пише FT. Розміщені не завтра і не на передовій, а за майбутньою лінією припинення вогню. Але навіть цей варіант роздратував канцлера Німеччини Олафа Шольца. «Дискусія є абсолютно передчасною, і зараз не найкращий час для неї», – заявив він і на додачу назвав її «незрозумілими дебатами в невідповідний час і на невідповідну тему».

Прем’єр-міністр Італії Джорджа Мелоні чесно зізналась, що вагається щодо відправки європейських військ в Україну. Прем’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен пояснила, що «відкрита для обговорення багатьох різних речей», але перед рішенням щодо військової участі треба прояснити ще «багато-багато» питань. ЇЇ польський колега Дональд Туск таку ідею відкинув і довго пояснював, що Польща і так чимало робить для сусіда. Лише прем’єр-міністр Великї Ббританії сер Кір Стармер відкрито заявив, що він «готовий розглянути питання про введення британських військ в Україну разом з іншими, якщо буде досягнута міцна мирна угода». Хоча потім зробив уточнення: щоб стримати РФ від повторного нападу, повинна бути підтримка з боку США.

А поки що, за словами Туска, всі європейські країни усвідомили, що вони повинні посилити свої збройні сили. «Була досягнута згода і одностайність у тому, що значне збільшення витрат на оборону є абсолютно необхідним», – заявив він. На зустрічі також обговорювали, як саме фінансувати посилення європейського оборонного потенціалу – за рахунок спільних запозичень чи інших методів «інноваційного фінансування». І то був, схоже, єдиний конструктив.

ЧОМУ НЕ СТАЛОСЬ ІСТОРИЧНОГО ПРОРИВУ

Виходить, Франція та Велика Британія готові до відправки військ в Україну, якщо у безпекових гарантіях будуть брати участь США. «А про безпекові гарантії Штатів якраз поки і не йдеться, то чи готові насправді?», – зауважує Максим Несвітайлов, експерт-міжнародник. На його думку, з організацією зустрічі дещо поспішили – це було продиктовано емоціями, обуренням від мюнхенських подій, які сам голова конференції Крістоф Гойсген назвав «в певному сенсі європейським жахіттям».

Джей Ді Венс, що наробив Європі «жахіття». Фото зі сторінки Венса у Фейсбук

Різкі висловлювання Джей Ді Венса багато кого образили, вважає Богдан Ференс, інший експерт із міжнародних питань, і скидається на те, що зустрілися, аби просто виговоритися після всього, що відбулося. «І хоча б зорієнтуватися, що робити європейським країнам далі, якщо ситуація буде поза їхнім контролем і між США та РФ щось таки вирішиться», – говорить він. «Але ще «ноги не охолонули» у Мюнхенської конференції, а вони вже зібралися в Парижі. Це так не працює – без підготовки, – каже Несвітайлов. – Тож поспішили – людей насмішили». До змін, на його думку, треба підійти системно – пришвидшити процеси, як цього потребує час, але чинити згідно з інституційними традиціями. «Не намагатися діяти, як американці зараз – бігти галопом, бо не слід грати за правилами, за якими не вмієш грати», – говорить експерт.

В РФ та США нинішня політична модель – президентська республіка зі швидким ухваленням рішень завдяки фактичній однопартійності, нагадує Євген Магда, політолог, директор Інституту світової політики. В Європі ні такої одностайності, ні темпів немає і бути не може. «Швидких рішень не буде. Та й для змін потрібні гроші, а в середині року вносити їх складно», – міркує він.  Та добре вже навіть те, що виник конфлікт з приводу участі в заході: мовляв, чому представників деяких країн не запросили. «Це приверне увагу і примусить смикатись політичних акторів, – говорить Магда. – І перспектива, гадаю, є».

Як мінімум вона є у вирішенні фінансових питань. Досі лідери країн Європи здебільшого декларували готовність тримати на рівні і навіть посилити матеріальну допомогу Україні. Так, зокрема, сьогодні посли країн ЄС, за повідомленням кореспондента Радіо Свобода (з посиланням на проєкт документа, з яким йому вдалося ознайомитися), мали обговорити надання Україні «найближчим часом» додаткової військової допомоги на суму 5 мільярдів євро. А це – півтора мільйона артилерійських боєприпасів великого калібру, системи протиповітряної оборони, високоточні ракети великої дальності, безпілотники тощо. І рухатися ще є куди, впевнений Богдан Ференс. «Не всі країни готові давати стільки, скільки можуть, і у нас на офіційному рівні визнавалося, що деякі обіцянки допомоги не виконувалися на 100%, – говорить він. – Це питання і бюджетів, і пріоритетів: все важче багатьом урядам (особливо країн, де політичну систему хитає вправо) переконувати виборців, що треба допомагати українцям і в Україні, і за її межами».

Поки що паризька зустріч нічого корисного для України не принесла, вважає Максим Несвітайлов. «Але сьогодні горизонт передбачення, аналітики – не більше дня. Для більш далеких прогнозів бази просто немає», – визнає він. Швидкість змін ситуації шалена.

ДАЛІ – ЗВИКАТИ ДО ДУМКИ ПРО МИРОТВОРЦІВ І НАРОЩУВАТИ ОБОРОНКУ

Політики розійшлися по домівках з планами подальших дій. Кір Стармер анонсував зустріч із Дональдом Трампом у Вашингтоні наступного тижня. Після повернення він проведе подальші переговори з європейськими лідерами. Еммануель Макрон заявив, що найближчими днями продовжить консультації з європейськими партнерами як щодо допомоги Україні, так і щодо розбудови власних збройних сил, повідомляло FT. «Ми хочемо міцного і тривалого миру в Україні. Ми будемо працювати з усіма європейцями, американцями та українцями. Це ключ до успіху», – так висловився президент Франції. На додачу глава МЗС Франції Жан Ноель Барро вчора підтвердив: питання відправки військових в Україну дійсно розглянуть (після укладення мирної угоди). «Не забуваймо, що Макрон ще з часів першого президентського терміну тему створення збройних сил Європи всіляко педалював, просував», – говорить Максим Яковлєв.

Еммануель Макрон оглядає підрозділ морських збройних сил у Нормандії, 2023 рік. Фото www.japantimes.co VIA AFP JIJI

Саме образа на трампівську адміністрацію з її різкими заявами примусила Францію рухати свою улюблену ідею. «Щодо автономії Європи у зовнішніх безпекових питаннях Франція має давню історичну позицію, ще з часів Шарля де Голля (крім Франції, часом ще Німеччина її озвучувала), – говорить Богдан Ференс. – Основний мотив – не бути залежним від настроїв у Вашингтоні». Але ця зустріч все ж показала, на думку політолога, що традиційно Велика Британія та США як координували, так і координують зовнішню політику і свою безпеку найтісніше. «Заява Стармера свідчать, що у них і зараз полярні деякі бачення – контексту російсько-української війни, архітектури європейської безпеки, – говорить він. – А щодо армії Європи прогнозувати рано: вона мілітарно залежна від США і в рамках НАТО ніхто поки не готовий цю залежність із себе знімати». На це, за словами Ференса, Дональд Трамп і розраховує. Хоча, за великого бажання, Франція й сама може діяти досить швидко. У разі початку великої військової операції здатна розгорнути до 20 тисяч осіб, і відповідне рішення Париж може ухвалити значно швидше, ніж інші країни Європи – про це у березні минулого року заявляв військовий історик, полковник Мішель Гоя в інтерв’ю Le Parisien, передавав Укрінформ.

Головне — політична воля. Фото Stephanie Lecocq/AFP via Getty Images

Відправити війська – гучна заява, але куди саме? На кордон – немає сенсу, на лінію припинення вогню – страшно. Та й скільки? «Чого справді бракує європейцям – розуміння, скільки взагалі військ реально тут потрібно, щоб зупинити росіян і утримувати їх від подальших дій, – впевнений Яковлєв. – А військових має бути багато – у них самих стільки нема». Попри те, що повномасштабна війна в Європі триває три роки, її країни дуже повільно нарощують збройний потенціал. За нинішніх умов і зброї, і живої сили має бути більше. Так, уся армія Франції, не рахуючи резервістів – 200 тис. «багнетів». А на території України наразі воює вже близько 600 тис. російських солдатів і їхні втрати поповнюються швидко. Ні 20, ні 40 тисяч бійців європейського контингенту цю навалу від повторного вторгнення, зрозуміло, не втримають. Але правильно, що Кір Стармер заявив про готовність розгорнути війська, впевнений Максим Яковлєв. «Хтось має це говорити. Коли вперше про участь військових сказав Макрон, всі лякались, а коли про це говорять троє – це вже збуджує публічний дискурс і всі звикають до думки, що це можливо», – каже він.

А от щодо оборонних спроможностей – буде багато дискусій і навіть, на думку експерта, конкретні кроки, скажімо, до кращої координації оборонних видатків. «Скоро все трішки вляжеться і, як завжди, буде прагматика», – сподівається Ференс.

Тетяна Негода, Київ

Перше фото @Bundeskanzler