Сьогодні відійдемо від «гарячих» тем, які за останні місяці стали вже, на жаль, звичними: переговори, що ніяк не розпочнуться, припинення вогню, яке ось-ось обіцяють погодити, Трамп і його «миротворчі зусилля». Непокоїть те, що на цьому тлі майже зникла з інформаційного простору одна з найбільш важливих тем – справедливість. Певно для всіх українців завершення війни і перехід до миру без встановлення справедливості не є доконаним, не є завершеним, отже й зменшення уваги до цієї теми мені здається дуже тривожним симптомом. Я впевнений, що треба говорити про це, розповідати, які є досягнення (а вони є) і які є загрози, бо вони теж є. Треба розбиратися в цих специфічних і складних питаннях, говорити про них фахово. І для такої розмови ми запросили найбільш фахового експерта – пані Ірину Мудру, яка зараз є заступницею керівника Офісу Президента України, а перед тим працювала на посаді заступниці міністра юстиції, і саме міжнародні правові аспекти справедливості були у сфері її відповідальності.

— Вітаємо вас!

— Дякую за запрошення. Знаєте, для мене тематика відновлення справедливості і правосуддя, покарання агресора абсолютно не відійшла на інший план. Ми командою в Офісі Президента з урядом щодня продовжуємо працювати саме над відновленням справедливості, адже це є пункт 7 Формули миру Президента України Володимира Зеленського, і він залишається одним із пріоритетних завдань. Можливо, ця тема зараз не так активно висвітлюється в новинах, засобах масової інформації, але робота не припиняється. І зараз ми працюємо над найскладнішим питанням – питанням передачі російських активів Україні, адже це має стати джерелом наповнення компенсаційного механізму, який, теж за ініціативи України, створює міжнародна спільнота.

— Немає жодних сумнівів, що робота триває кожного дня, тим більше мені відомо, наскільки великих зусиль потребує ця робота. Це не разовий захід, куди треба приїхати, виступити з доповіддю і поїхати, це процес. Але насторожує, що з приходом до Овального кабінету президента Трампа і введенням ним у повсякденну політику такого суто меркантильного підходу – багато питань опиняються в зоні загрози. Серед тих його кроків, які привертають увагу, зокрема, виведення з ізоляції злочинця Путіна. Трамп із ним вступає у діалог і каже, що той – хороший хлопець.

Це також і те, що у поновленні стосунків із Росією Трамп бачить передусім якісь геополітичні вигоди і починає вести мову про те, що варто думати над поступовим скасуванням санкції проти РФ. Для нас в Україні це з розряду речей, які взагалі є неприйнятними, оскільки ми говоримо про справедливість і покарання. Покарання, але аж ніяк не дружба і співробітництво. Ось чому я кажу, що питання справедливості поступово не те що відходять убік, а приглушуються іншими подіями. Наприклад, атаками Трампа на Міжнародний кримінальний суд або іншими такими справами.

Тому кожен наступний крок у напрямі встановлення справедливості в нашому розумінні є важливим. Буду вдячний, якщо ви нам розкажете про одну зі складових справедливості – про компенсаційний фонд. Де ми зараз і що далі? Що вже зроблено і які наступні кроки?

— Перед тим, як перейти до цього питання, я би хотіла зазначити таке. Днями вийшла новина про те, що начебто Євросоюз зупинив роботу по конфіскації російських активів. Оскільки це стосується теми сьогоднішньої розмови, я хочу зазначити, що ця новина, а її підхопили й багато українських ЗМІ та блогери, не відповідає дійсності. І це чергове нагадування, що варто перевіряти першоджерела, переконуватися, що це не пропаганда чи фейк, які навмисно нав’язують українцям, аби змінити віру в те, що справедливість настане. Адже насправді йдеться про ту саму політичну формулу, яка існує з 2023-го року: російські активи залишаються замороженими, допоки Російська Федерація не заплатить Україні за всі завдані збитки. Тому дуже важливо українцям справді верифікувати те, що вкидають у наш інформаційний простір.

Де ми знаходимося з компенсаційним механізмом? Як ви знаєте, починаючи з 2022-го року, буквально з перших днів повномасштабного вторгнення ми розпочали роботу над створенням всеохопного механізму компенсації. Адже ми зрозуміли, що, на жаль, міжнародне право, міжнародний порядок не був готовий до такої агресивної війни і не мав наявних юридичних інструментів, куди б держава, яка постраждала від агресії, люди, які постраждали від агресії, могли б звернутися й отримати рішення щодо присудження компенсації за збитки. Ми зрозуміли, що потрібно створити щось нове, те, чого ще не існує.

Ми розпочали роботу над відповідною резолюцією Генасамблеї ООН, яка була прийнята 14 листопада 2022 року і передбачала створення міжнародного компенсаційного механізму. Механізм цей має три елементи, або три послідовних етапи його створення. Першим етапом був міжнародний реєстр збитків, який ми успішно запустили минулого року. Він знаходиться в Гаазі й почав приймати заяви від постраждалих. Днями буквально у нас була з візитом Рада реєстру, яка оголосила про відкриття додаткових 6 категорій звернень. Усього на сьогодні відкрито 9 категорій, але Рада реєстру вже затвердила 45 категорій збитків, шкоди, пошкоджень, втрат, які можуть бути занесені до реєстру.

Але цей реєстр не матиме значення, якщо ми не створимо двох додаткових елементів, які є обов’язковими. Це комісія, яка має розглянути інформацію з реєстру і визначити суму збитків, належну до виплати постраждалій особі. Постраждалою особою може бути і держава, і бізнес, приватний і державний, і фізичні особи, причому не тільки українські. А також – найголовніше – треба мати джерела, звідки будуть братися гроші, аби ці рішення виконати. Таким чином, на сьогодні ми знаходимося в активній фазі створення компенсаційної комісії. Буквально наступного тижня розпочинаються офіційні перемовини, в яких братимуть участь представники 54 держав, ЄС і Ради Європи щодо укладення міжнародної угоди про створення компенсаційного механізму. Це буде міжнародний механізм, буде міжнародна комісія, яка оцінюватиме збитки і визначатиме суму компенсації.

Ми продовжуємо потужну адвокаційну і дипломатичну роботу зі створення компенсаційного фонду. Це насправді найважча частина, оскільки окрім наявних коштів, резервів Центробанку Російської Федерації, які знаходяться в юрисдикціях дружніх нам держав, іншого доступного джерела виконання цих рішень на сьогодні немає. Звісно, коли і якщо будуть мирні перемовини, питання справедливості, питання відшкодування збитків, на мою думку, мають бути одним із головних пунктів таких перемовин. Росія мала б погодитися на формування інших джерел, які можуть виступити джерелами виконання цих рішень. І такими можуть бути відрахування частини від прибутків, отриманих від їхніх зовнішньоекономічних контрактів, зовнішньоторговельних операцій з продажу нафти і нафтопродуктів. Але на сьогодні найбільш доступним джерелом є російські активи. Над цим ми зараз працюємо і, як відомо, таких активів є близько 300 мільярдів євро.

— Так, це дуже складні речі. І дозвольте кілька простих питань, які допоможуть нашій аудиторії краще уявити собі, про що йдеться. Ви, зокрема, зазначили, що кількість категорій, по яких можуть звертатися громадяни, постраждалі від агресора, вже збільшилась до 45. Це вже кінцева цифра?

— Так.

— Це стосується громадян чи також юридичних осіб і держави?

— Суб’єктами подання таких заяв є фізичні особи, громадяни, будь-яка особа, постраждала від російської агресії. Це може бути не тільки громадянин України, будь-яка особа, яка після 24 лютого 2022 року через агресивну війну, розпочату Російською Федерацією, отримала збитки, шкоду, втрати. Мова також іде про приватні і державні юридичні особи, державні компанії. І мова йде про державу, адже держава в нашому випадку теж є постраждалою. Ми знаємо, що на сьогодні сума втрат, які спричинила Росія тільки за 3 останні роки війни, оцінена вже в 589 мільярдів доларів, але ця сума продовжує зростати кожен день. Ці цифри – одна з більш консервативних оцінок. Якщо брати з початку війни в 2014-му, то ця сума може досягати 1 трильйона доларів, поміж яких – десятки тисяч знищених життів.

— Дякую за це уточнення. Говорити можемо про будь-які суми, але на певному етапі від розмов треба буде переходити до діла. Отже, у зв’язку з цим наступне питання про черговість: чи є якесь уявлення про черговість виплат? Хто перший буде отримувати ці компенсації, коли вони будуть призначені і коли буде фонд, з якого можна брати кошти? Це будуть громадяни? Чи це будуть юридичні особи, чи це буде держава? Чи про це ще не йшлося?

— Це питання буде відноситися до компетенції самої комісії. А як я сказала на початку, ця комісія буде міжнародною, вона буде складатися з представників, делегованих державами, які долучаться до створення комісії. Нагадаю, що у перемовинах на сьогодні беруть участь 54 країни, плюс Європейський Союз, плюс Рада Європи. Тому правила і процедури буде встановлювати сама комісія. Важко спрогнозувати стосовно пріоритетності, хоча ми можемо допускати, що, звісно, найбільш вразливі верстви населення, хто постраждав навіть не стільки матеріально, скільки морально, хто зазнав шкоди особистій недоторканності – ці категорії мають бути першочерговими.

— Отже, комісія тільки формується, буде міжнародна угода. Яким чином ця комісія після її створення має визначати суми компенсації? Як вона це буде робити?

— Виходячи з власної методології, яку вона прийме для своєї роботи відповідно до міжнародних стандартів, і виходячи з тієї інформації, яка буде подана постраждалими особами. Тобто перелік доказової бази, якою особа підтверджує шкоду, є нелімітований, необмежений. І особа може подавати як власні оцінки, якщо такі оцінки робилися в Україні відповідними установами, так і рішення українського суду з фіксацією суми збитків. Комісія не буде зобов’язана виносити рішення про таку ж саму суму, але брати цю суму до уваги при своєму аналізі вона, звісно, зможе. Тому не можна сказати, що є якась установа, яка буде формувати оцінку. Це буде на розсуд комісії, будуть встановлені правила і методології визначення суми збитків.

— Чи є якісь приблизні оцінки, яку кількість звернень можна очікувати? Бо навіть якщо подивитися навколо себе, на своїх родичів, знайомих, друзів, то, мабуть, кожен третій напевно вже є постраждалим.

— Сто відсотків. Коли ми створювали реєстр, ми очікували сотні тисяч, а то й мільйони заяв. На сьогодні, коли було відкрито всього 3 категорії – втрата або пошкодження житлового майна, втрата близької особи і примусове переміщення – подано більше 20 тисяч заяв. Наразі відкрито ще шість категорій. І ми очікуємо, що ця кількість буде збільшуватися. Якщо ми візьмемо, наприклад, український реєстр пошкодженого, втраченого майна, то там понад 400 тисяч заяв. Тобто, щонайменше по одній категорії ось така кількість. Тому очікуються насправді сотні тисяч таких заяв, якщо не мільйони.

— Так, можна лише уявити, наскільки велика кількість постраждалих і наскільки великі збитки. Ми навіть собі поки що не можемо оцінити цифру збитків державі, цифра, яку ви називали, 589 мільярдів, це, якщо я не помиляюсь, оцінка Міжнародного валютного фонду. Вона, як на мене, є досить умовною, адже кожної ночі сотні ворожих безпілотників націлюють на наші міста та інфраструктуру.

У цьому зв’язку ще одне питання: чи підпадає під дію компенсаційного механізму гуманітарне розмінування, очищення земель?

— Так, звісно, це категорії збитків, які понесла держава. Кожна категорія містить підкатегорії, це економічні збитки і витрати на відновлення. Тобто все це – екологічні втрати, шкода навколишньому середовищу – передбачено реєстром. І справді, сума, яка визначена Світовим Банком разом із Європейською комісією, є досить умовною, це прямі збитки інфраструктурі держави і кошти, необхідні для відновлення цієї інфраструктури.

— Отже, йдеться про роки роботи. І у цьому зв’язку дозвольте ще питання про Реєстр збитків. Він розширює свою діяльність і колись набуде повної спроможності. Саме функціонування і розширення реєстру передбачає витрати. Як фінансується зараз реєстр збитків і що в подальшому планується?

— Реєстр збитків, нагадаю, створений під егідою Ради Європи на підставі так званої часткової розширеної угоди, яка була схвалена Комітетом міністрів. До цієї угоди долучилися 43 країни. Тобто реєстр має свої органи управління, які складаються з асоціації представників 43 країн, ради реєстру і секретаріату. І от, власне, фінансування роботи реєстру здійснюють країни, кожна країна в залежності від розміру робить свій фінансовий внесок до цього реєстру. Тому вся робота, яка проводиться реєстром, забезпечується країнами-учасницями. Варто нагадати, що хоча реєстр створений на базі Ради Європи, він створений на підставі резолюції Генеральної асамблеї ООН, яку підтримало 94 країни. До Реєстру долучилися не тільки члени Ради Європи, а й країни, які є спостерігачами, – Канада, Сполучені Штати Америки, Японія. І це підтверджує, що це є глобально визнаний механізм, який, власне, має забезпечити єдину базу даних і єдину суму боргу Росії перед Україною, українцям і всіма постраждалими.

— Це внески добровільні? Чи є шкала внесків?

— Там є шкала внесків, але, звісно, рішення приймаються на рівні урядів країн-учасниць реєстру. Це щорічні внески, сформовані за моделлю внесків для країн-членів Ради Європи. Україна теж є членом ради Реєстру, проте було прийнято рішення, що Україна на період війни, воєнного стану, не сплачує фінансових внесків до Реєстру.

— Зрозуміло. Дозвольте перейти до іншого питання. А де брати гроші? Ви вже згадали заморожені російські активи. Кілька уточнень хотілося б від вас почути. Йдеться про суверенні російські активи. Перше питання: що таке суверенний? Чи є якісь інші російські активи, які ми можемо шукати і блокувати по світу? Друге, що з цим пов’язане, це визначення, що таке заморожені активи. Крім того, ми бачимо, що Україна продовжує отримувати досить великі суми за спеціально створеним механізмом отримання і передачі прибутків, генерованих цими активами. Проведіть короткий лікнеп, будь ласка.

— Так, справді на початку війни Європейський Союз та інші держави одним із перших кроків заморозили суверенні російські активи у тих юрисдикціях, де вони знаходяться. Мова у першу чергу йшла про золотовалютні резерви Центробанку Російської Федерації, які на час введення цієї санкції, відповідно до права Євросоюзу та інших країн, були у формі цінних паперів, тобто мали форму євробондів, що мають властивість перетворюватися в готівкові кошти, коли настає строк погашення такого цінного паперу. Таким чином, на початку повномасштабної війни було заморожено близько 300 мільярдів євро у формі цінних паперів, дещо було в золоті, дещо в готівкових коштах.

На сьогоднішній момент готівкові кошти складають близько 80% від тієї суми. Отже, мова йде виключно про кошти Центробанку Росії. Про будь-які інші активи, чи то нерухомість, чи то рухоме майно, чи то корпоративні права, не йдеться. Чому? Тому що суверенними є активи, що належать державі, Центробанк Росії є органом держави і, відповідно, ці кошти вважаються державними. Якщо говорити про активи державних компаній, їхня юридична природа є іншою, відповідно і юридичні механізми доступу до цих активів також є іншими.

— Але вони є?

— Їх можна стягувати в судовому порядку, але ця процедура є значно складнішою. Тому вся робота на сьогодні ведеться навколо цих 300 мільярдів євро. По країнах, в яких знаходяться ці кошти, найбільша сума в Бельгії, там знаходиться біля 210 мільярдів євро у фінансовій установі «Евроклір депозитарій». Також заморожені кошти є у Сполученому Королівстві Великої Британії  – біля 26 мільярдів фунтів стерлінгів, у Франції – біля 22 мільярдів євро. Є офіційна інформація щодо коштів, які заморожені в Сполучених Штатах Америки, – це біля 5 мільярдів доларів, але крім цього є окремі оцінки, що таких активів може бути значно більше – до 40 мільярдів доларів. У Німеччині, як оцінюється, знаходиться біля 210 мільйонів євро. Що означає замороження активів? У нашому випадку мова йде про те, що існують обмеження на фінансові операції у такій сумі. Тобто самі гроші – не заморожені, вони працюють, але питання в тому, на кого працюють. Неможливо ці гроші повернути Центробанку Російської Федерації, оскільки ця операція з повернення і є замороженою, обмеженою. На неї стоїть обмеження, які щопівроку має продовжувати ЄС відповідно до санкційних директив. А рішення має бути таким, що Росія має зупинити вчинення міжнародно протиправних діянь і виплатити компенсації. До того ці операції будуть залишатися неможливими.

— Дякую за роз’яснення, але далі виникають наступні питання. Навіть якби зараз ці кошти були розморожені на користь України, по-перше, їх недостатньо. По-друге, компенсації – це не єдине їх можливе призначення, в усякому разі так обговорювалося в інформаційному просторі, були також голоси, які виступали за те, щоб ці гроші використати для придбання озброєнь та боєприпасів. Отже, питання два: чи можливо і чи треба нам наполягати на тому, щоб на користь України ці кошти були конфісковані вже зараз, коли війна продовжується, і збитки продовжують збільшуватися кожного дня. І друге: де шукати решту коштів?

— Непрості запитання. Перше – це, скажімо, ті кошти, які вже працюють для України і на Україну, і по яких уже було прийняте і юридичне, і політичне рішення. Мова йде про надприбутки, які генерують оці заморожені активи. Як я сказала, майже 80% вже трансформувалися в готівку і знаходяться на рахунках у різних фінансових установах. Це як ваш звичайний банківський депозит приносить прибуток.

До 2024 року, на жаль, вони працювали не на Україну. Вони працювали на ті фінансові інституції, в яких вони зберігалися. Наприклад, Євроклір заробив за 2022-2023 рік 5,2 мільярда євро, по яких було прийнято рішення залишити це як резерв для покриття юридичних ризиків фінансової інституції.

І тільки у 2024 році було прийняте рішення про направлення надприбутків на користь України. На рівні Групи семи було вирішено створити кредитний механізм, який називається Extraordinary Revenue Acceleration for Ukraine (ERA), який має працювати для України. Кошти, які направляються в цей механізм, – а ми говоримо про суму біля 50 мільярдів євро – можуть використовуватися для придбання військового обладнання, для закупівлі зброї і, звісно, на інші першочергові цілі, які будуть визначені Україною разом із партнерами. Адже всі ці кошти надаються через певні кредитні механізми, й у кожній держави, яка надає кошти, діють свої кредитні механізми. До прикладу, Євросоюз надає через механізм “Ukrainian Facility”, Канада – через Міжнародний валютний фонд, Штати направляють кошти у спеціально створений фонд при Світовому банку. З Японією теж ведуться перемовини про виділення суми, яку Японія готова виділити в рамках цих 50 мільярдів зі Сполученим Королівством Великої Британії. Коли мова йде про другу частину, тобто про тіло самих кредитів, те, що заморожено, ми говоримо, що Росія повинна виконати свій міжнародний обов’язок виплатити репарації через стягнення цих коштів. Але, звісно, рішення має прийматися глобальною або хоча б європейською спільнотою, а політичне рішення потім має імплементуватися у місцеве законодавство тих країн, де знаходяться кошти.

На сьогодні Сполучені Штати Америки прийняли відповідне законодавство щодо конфіскації російських активів на користь України, Естонія прийняла таке ж законодавство. Є законодавча ініціатива у Сполученому Королівстві Великої Британії і є законодавча ініціатива у парламенті Канади. Тому це залежить від урядів країн, як буде прийнято рішення і коли буде прийнято рішення про передачу російських активів Україні, на які цілі ці активи мають бути направлені. І, звісно, це не вимагає передати одноразово Україні ці кошти, негайно, єдиним чеком. Може бути і повинен бути розроблений прозорий механізм акумулювання і використання цих коштів. І, звісно, Україна не зможе всі 300 мільярдів використати на необхідні потреби за якийсь місяць чи два, відбудова триватиме роками, також ми плануємо використати їх на закупівлю зброї. Тому немає необхідності тримати в Україні ці кошти. Але має бути принципово політичне рішення, яке підтвердить, що це кошти уже не Росії, а кошти України.

— І має бути якимось чином висловлена згода Російської Федерації на це?

— На ці кошти – ні. Але ми говоримо про те, що ці кошти – це, дай Боже, щоб була половина від тих збитків. Де брати решту? І коли ми говоримо про роки відновлення, це насправді так і буде. І будуть роки компенсації. Адже давайте згадаємо, наприклад, компенсаційний фонд, який був створений після іраксько-кувейтської війни, – він 30 років працював, останні виплати були в лютому 2022-го року. Тому це на роки. Де ж брати кошти? Це можуть бути різні варіанти, починаючи від якихось спеціальних податків, якими будуть оподатковуватися російські товари, нафта, газ, продукти. Або мита, спеціальні мита. Закінчуючи, звісно, добровільними внесками, хоча оптимізму щодо цього немає. Втім, не виключаємо цей варіант, адже режим може доволі швидко змінитися на більш відкритий до подібних домовленостей.

— Ну, в усякому разі, нафта і газ у них є, і вони це продають навіть зараз, у роки війни. Питання в тому, як змусити частину цих прибутків віддавати в якості компенсації Україні, і тут попереду ще довгий шлях, нам ще треба перемогти, тому головне – це фронт. Це Збройні сили України, які виконують головну функцію – зберегти незалежну Україну, зберегти державу і забезпечити наше майбутнє, яке треба буде відновлювати. Тому дуже добре, що ця робота не зупиняється. Дуже добре, що ми маємо уявлення, як це має бути. І дуже добре, що є 44 країни-учасниці (45 з ЄС) реєстру збитків, які працюють над тим, щоб укласти угоду про комісію і далі оперувати цими механізмами. Отже, з цим більш-менш чітко і ясно.

Друга сторона встановлення справедливості, яка потребує окремої розмови, і я сподіваюся, що ви не відмовитеся прийти до нас ще раз, – це покарання злочинців. Це набагато складніше, і ми знаємо чому, і ми знаємо, від чого, від кого це буде залежати. Але так само для того, щоб справедливість перемогла і торжествувала, треба злочинців виявити, судити і покарати. Це теж дуже складний шлях. Яке загальне бачення, як досягти результату і покарати винних?

— Пункт сьомий Формули миру Президента Зеленського є саме про відновлення справедливості, про всеохопний механізм відповідальності країни-агресора, який включає як компенсаційний механізм, так і трибунал щодо злочину агресії проти України, спеціальний трибунал для покарання тих, хто ініціював цю війну агресії, розслідування і притягнення до відповідальності за воєнні злочини. Це злочини проти людяності, злочин геноциду, злочин агресії. На жаль, тут ми теж стикнулися з реаліями, що Міжнародний кримінальний суд не мав повноважень щодо розслідування злочину агресії по Україні.

Тому і виникла необхідність, і знову ж таки Україна виступила ініціатором створення спеціального трибуналу за злочин агресії проти України. На жаль, я обмежена певними конфіденційними правилами роботи так званої Core Group (Коаліції держав) з питання трибуналу. Сподіваюся, що дуже скоро ми зможемо дати повну картину того, що було зроблено за три роки. Повірте, з точки зору міжнародного права зроблено було дуже багато і дуже швидко, зараз робота Core Group знаходиться на завершальному етапі. До групи щодо створення трибуналу по злочину агресії входить 41 країна, і буквально цього тижня наші юристи були на фінальному засіданні, ми днями вийдемо з відповідною комунікацією. Єдине, що я можу зараз сказати, що фінальна зустріч ключової групи, уже на рівні не юридичних радників, які до цього працювали, а на рівні тих, хто приймає політичні рішення, буде проведена у Києві. Ми плануємо це зробити у травні, і буде оголошено той результат, який напрацювала група. І результат буде відповідати інтересам нашої країни, буде відповідати нашому запиту на справедливість.

— Будемо «тримати кулаки», це вкрай важливо. Як на мене, це одна з ключових проблем, ті, хто знаються на міжнародному праві, можуть оцінити, який важкий шлях було подолано для того, щоб зібрати вищий політичний рівень і поставити крапку. Дай Боже, щоб так і сталося. Отже, до зустрічі після травня, коли стане ясно, як рухатися далі і як покарати злочинців за те, що вони накоїли в Україні.

— Дякую. Ми торкнулися дуже важливих і дуже чутливих для кожного українця питань. На завершення хочу сказати, що розслідування міжнародних злочинів ведеться не тільки в Україні, ведеться в інших країнах, які мають універсальну юрисдикцію, таких країн понад 20. І ми нещодавно бачили вже перший вирок у Фінляндії. Окружний суд Гельсінкі виніс вирок, яким засудив до довічного увʼязнення військового з російського угрупування «Русич» за воєнні злочини, скоєні в Україні. Це історичне рішення. Я сподіваюся, воно матиме значення і для інших країн, які ведуть свої розслідування воєнних злочинів. В Україні на сьогодні зареєстровано понад 170 тисяч воєнних злочинів, сподіваюся, що й інші країни теж будуть іти таким шляхом, як наші фінські колеги. І справедливість обов’язково настане.

— Дякую вам, до зустрічі.

Ігор Долгов

Фото: Володимир Тарасов 

Повну відеоверсію інтерв’ю дивіться на ютуб-каналі Ukrinform