Від Радбезу ООН у Нью-Йорку до штаб-квартири ОБСЄ у Відні – дипломатичний маршрут заступниці міністра закордонних справ України Мар’яни Беци підтверджує, що Україна рішуче бореться не лише на фронті, а й активно працює над збереженням міжнародної підтримки. Ця допомога критично важлива для спроможності країни протистояти повномасштабній російській агресії.

Як Україна координує кроки з міжнародними партнерами, і чи лишається підтримка з боку США міцною та незворотною? Які конкретні гарантії безпеки Україна прагне отримати від партнерів по Коаліції охочих, і яка ситуація тепер навколо ідеї розгортання в Україні так званих гарантійних сил? Про це, а також про зустрічі у Відні та роль ОБСЄ у сприянні досягненню справедливого миру та тиску на Росію – в інтерв’ю Укрінформу з Мар’яною Бецою.

ПОТРІБНО АКТИВІЗУВАТИ ІНСТИТУЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ОБСЄ ДЛЯ РЕАГУВАННЯ НА РОСІЙСЬКІ ЗЛОЧИНИ

— У Відні ви провели низку зустрічей із високопосадовцями ОБСЄ. Які ключові повідомлення ви передали і які отримали?

Повернення українських дітей додому, звільнення військовополонених та незаконно утримуваних цивільних громадян є передумовами початку мирного процесу

— Важливим елементом мого робочого візиту до штаб-квартири ОБСЄ був виступ на Постійній раді ОБСЄ як спеціального гостя високого рівня. Мені випала честь виступити саме у День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, щоб не дозволити Росії привласнити історію. Росія спотворює факти, використовує ці дати у своїх неоімперських амбіціях – для виправдання агресії і своїх воєнних злочинів.

Це вкрай цинічно: держава, яка щодня чинить агресію, коїть воєнні злочини, злочини проти людяності й геноцид у центрі Європи, одночасно апелює до пам’яті Другої світової війни. Росія, використовуючи риторику «антинацизму», намагається легітимізувати свою агресивну політику.

Україна не буде мовчати про ці злочини. Має настати відповідальність. Має бути новий Нюрнберг – для відновлення історичної справедливості та покарання сучасних злочинців.

І на засіданні Постійної ради ОБСЄ я чітко наголосила, що Росія не має права привласнювати нашу колективну перемогу. Внесок України у перемогу над нацизмом є неоціненним. Росія не має права маніпулювати історією й використовувати антинацистську риторику для виправдання своїх воєнних злочинів і геноциду.

Іншим важливим складником мого візиту до Відня були зустрічі з генеральним секретарем ОБСЄ та керівниками інституцій, щоб обговорити ключові для України питання. Передусім – потенційної ролі ОБСЄ у сприянні досягненню справедливого миру.

Порушували також питання активізації інституційного потенціалу структур організації, зокрема Верховного комісара у справах національних меншин, представника з питань свободи ЗМІ та директора Бюро з демократичних інституцій і прав людини (БДІПЛ).

Особливу увагу приділено використанню наявних механізмів. У випадку представника ОБСЄ зі свободи ЗМІ – це, зокрема, забезпечення широкого інформування громадськості про дії, які вчиняє Росія, також злочини проти українських журналістів, як-от убивство Вікторії Рощиної, а ще системні утиски свободи слова на тимчасово окупованих територіях.

Окремо порушене питання необхідності документування злочинів, пов’язаних з агресією РФ, зокрема, фіксації фактів страти українських військовополонених, що є воєнним злочином. Цим мають займатися і відповідні інституції ОБСЄ, як-от БДІПЛ (Бюро з демократичних інститутів і прав людини).

Ми будемо також ініціювати запуск Московського механізму ОБСЄ щодо українських військовополонених для документування злочинів, скоєних проти них. У подальшому зібрані докази будуть використані як доказова база в міжнародних судових інстанціях.

Третій блок обговорення – питання повернення українських дітей. Це один із ключових пріоритетів України та Президента Зеленського. Діти мають бути негайно повернуті додому.

Повернення всіх українських дітей додому, звільнення військовополонених та незаконно утримуваних цивільних громадян – усе це є передумовами початку будь-якого мирного процесу. Гуманітарний трек має стати пріоритетним. Саме у цьому вбачаємо важливу роль ОБСЄ – як у межах роботи її інституцій, так і через політичний трек – у тиску на Росію, що є державою-учасницею ОБСЄ.

Ще однією важливою метою мого візиту була участь у заході високого рівня Фінського головування щодо гендерної рівності, де я виступала як одна з головних спікерів. У виступі я намагалася донести до міжнародної спільноти та всіх країн-учасниць ОБСЄ інформацію про злочини Росії, зокрема сексуальне насильство щодо як цивільного, так і військового населення України.

— Як ОБСЄ може сприяти поверненню викрадених українських дітей, а також захисту тих, що лишаються в окупації?

— Росія депортувала близько 20 тисяч українських дітей, порушуючи міжнародне право, Статут ООН і Гельсінський заключний акт. І це та цифра, яку нам вдалося верифікувати. Насправді масштаб може бути значно більший.

На сьогодні понад 1,6 мільйона українських дітей залишаються на тимчасово окупованих територіях разом із батьками або опікунами. І щодо них Росія вчиняє низку системних злочинів: це індоктринація, мілітаризація підлітків, зокрема хлопців, які наближаються до призовного віку; насильницька русифікація; заборона української мови та освіти; нав’язування російської пропаганди.

Росія цілеспрямовано здійснює так зване промивання мізків українських дітей. У випадках примусової депортації дітей часто змінюють їхні особисті дані: імена, прізвища, статус. Дітей розлучають із батьками, у деяких випадках навіть проводять незаконні процедури так званого усиновлення.

Мета Росії – стерти ідентичність українських дітей як на окупованих територіях, так і після їх депортації до РФ.

Ми впевнені, що ОБСЄ також має інструменти для реагування у цьому питанні, зокрема, стосовно розслідування злочинів індоктринації та мілітаризації Росією українських дітей. Уже тепер реалізується проєкт ОБСЄ щодо розслідування злочинів, пов’язаних із дітьми, які зникли безвісти за особливих обставин.

Крім того, я закликала ОБСЄ долучитися до міжнародної коаліції за повернення українських дітей, до якої на сьогодні приєдналася 41 держава-учасниця, а також Рада Європи.

Звісно, приєднання ОБСЄ складніше, адже Росія є державою-учасницею організації. Але це не питання формального членства, це приєднання до гуманітарної ініціативи.

Це питання не політики, а гуманності.

НАРАЗІ УЧАСТЬ ОБСЄ В МИРНИХ ПЕРЕГОВОРАХ ЧИ ПОВОЄННОМУ  ВРЕГУЛЮВАННІ НЕ ОБГОВОРЮЄТЬСЯ

— Росія вже понад три роки незаконно утримує трьох українців-співробітників ОБСЄ. Їх звільненню не посприяла і поїздка генерального секретаря ОБСЄ Ферідуна Сінірліоглу до Москви у березні. Яка тепер ситуація навколо зусиль зі звільнення Дмитра Шабанова, Максима Петрова та Вадима Голди?

— Ми працюємо над цим. Ми вдячні генеральному секретареві за його адвокаційні зусилля у справі звільнення цих трьох співробітників організації. Це дуже непростий процес, але робота триває.

Україна робить всі можливі кроки, щоб домогтися від Росії їх якнайшвидшого звільнення. Водночас це кричуще порушення міжнародного права, адже вони не лише громадяни України, а й офіційні співробітники ОБСЄ. Це безпрецедентна ситуація, яка потребує скоординованих дій із партнерами.

— Чи вбачаєте ви, що ОБСЄ могла б відіграти якусь роль у мирному припиненні російської війни проти України або ж під час післявоєнного врегулювання, наприклад, у питанні моніторингу дотримання перемир’я?

— Наразі ця тема не є на порядку денному. Але, безумовно, ОБСЄ – це важлива платформа. І ми із часом побачимо, де саме її можна буде задіяти. Зараз говорити про конкретну роль, наприклад, у моніторингу чи верифікації припинення вогню, зарано.

Водночас ми розглядаємо можливість залучення ОБСЄ для документування злочинів, які вчиняє Росія, відповідно до мандату організації.

ПУТІН БРЕШЕ І МАНІПУЛЮЄ, ЖОДНОГО ПРАГНЕННЯ ДО МИРУ НЕМАЄ

— Кремлівський диктатор заявляв, що з 8 травня Росія нібито на три дні призупиняє свою загарбницьку війну проти України. Утім, як повідомили українські військові, цього не відбулося. Як Україна сприймає ці путінські заяви й реагує на них?

— Путін бреше і маніпулює. Ці заяви – театралізовані дії, не спрямовані на досягнення миру. Якби Росія справді прагнула перемир’я, вона б його дотримувалася.

Ще 11 березня Україна погодилася на припинення вогню за ініціативи Сполучених Штатів, оскільки ми хочемо дати шанс дипломатії. Росія відмовилася. Навіть більше, вона систематично порушує будь-які домовленості. Зокрема, була озвучена пропозиція щодо так званого енергетичного перемир’я – і, незважаючи на це, Росія далі завдавала ударів по енергетичній інфраструктурі.

Минуло понад 50 днів із моменту, коли вперше озвучено можливість установлення перемир’я, – і жодної реальної дії з боку Росії у цьому напрямі не здійснено.

Президент України дуже чітко заявив: ми готові до повного, безумовного й негайного припинення вогню щонайменше на 30 днів. Натомість бачимо, що Росія маніпулює датами, які мають для неї символічне чи пропагандистське значення (8–9 травня), і використовує їх у політичних, відверто абсурдних прагненнях.

Жодних ознак справжнього наміру до припинення бойових дій або прагнення досягти справедливого миру з боку Росії немає.

РОСІЯ НАМАГАЄТЬСЯ ПІДІРВАТИ ЄДНІСТЬ УСЕРЕДИНІ НАТО

— Спроможності України з відбиття російської агресії великою мірою залежать від міжнародної допомоги. З приходом до влади нової адміністрації США виникли сумніви щодо збереження стійкої підтримки з боку цього ключового партнера. Як би ви охарактеризували нинішню підтримку з боку США, наскільки вона є міцною та незворотною?

— Сполучені Штати залишаються нашим стратегічним партнером. Ми ведемо з ними конструктивні перемовини: як у Саудівській Аравії, так і в Лондоні, Парижі, а також на рівні президентів, зокрема під час зустрічі у Ватикані.

Ми постійно передаємо сигнал США: нам потрібна ваша допомога. Передусім – системи ППО, зосібна комплекси Patriot. Нам потрібно захистити наших людей, врятувати наших дітей, закрити небо над Україною.

Ми також наголошуємо на необхідності посилення санкційного тиску на Росію, адже його поточний рівень не достатній – Росія все ще має ресурси для продовження війни. Вона залучає Іран, Північну Корею, а частково вже й Китай – на полі бою присутні китайські найманці.

Крім того, є численні механізми обходу санкцій. Саме тому необхідно не послаблювати, а навпаки посилювати санкційний режим.

Безумовно, ми також акцентуємо на тому, що Росія намагається підірвати єдність усередині Європейського Союзу, НАТО, а також трансатлантичну єдність загалом.  Кремль хоче зруйнувати єдність партнерів, які допомагають Україні. Нам украй важливо зберегти як європейську, так і трансатлантичну згуртованість.

Сполучені Штати залишаються ключовим донором підтримки, і ми щиро сподіваємося, що саме під їхнім лідерством вдасться домогтися, якщо спонукати до цього Росію, повного, безумовного й негайного перемир’я щонайменше на 30 днів.

— Останнім часом з боку американської адміністрації дедалі частіше лунають заяви, які містять натяки про можливий вихід Сполучених Штатів із переговорного процесу щодо врегулювання війни Росії проти України. Як у МЗС сприймають ці заяви?

Ми сподіваємося, що США залишаться активним учасником мирного процесу

— Ми сподіваємося, що США залишаться у переговорному процесі. Слід усвідомлювати, що ця війна є екзистенційною не лише для України, не лише для Європи чи регіону. Це – екзистенційна війна для всього демократичного світу.

Вона має надзвичайно серйозні наслідки для глобальної безпеки. Зокрема, втягування у війну Ірану, Північної Кореї вже свідчить про її глобалізацію. Це створює ще ширші й довготривалі загрози для глобальної стабільності.

Тому ми сподіваємося, що США залишаться активним учасником мирного процесу, і що за посередництва президента Трампа, з огляду на його лідерські позиції, вдасться зрушити цей процес із мертвої точки.

ІННОВАЦІЙНІ РІШЕННЯ ТА ДРОНОВІ ТЕХНОЛОГІЇЇ УКРАЇНСЬКОЇ АРМІЇ ЦІКАВІ ДЛЯ НАТО

— Водночас Україна активно працює з партнерами по Коаліції охочих на чолі з Великою Британією та Францією для досягнення миру завдяки силі та отримання сильних гарантій безпеки. Які конкретні гарантії безпеки Україна прагне отримати від партнерів по Коаліції охочих? Яка ситуація тепер навколо ідеї розгортання в Україні військового контингенту країн-партнерів, так званих гарантійних сил?

— Безумовно, найкращою безпековою гарантією для України залишається НАТО. Це питання досі на порядку денному, попри відсутність консенсусу.

По-перше, НАТО – це найнадійніший механізм безпеки.

По-друге, Україна вже фактично захищає східний фланг Альянсу. У Польщі та країнах Балтії це чудово усвідомлюють.

По-третє, сьогодні Україна має потужну, боєздатну армію з унікальним бойовим досвідом, інноваційними рішеннями, зокрема у сфері дронових технологій. Тому в перспективі НАТО також потребуватиме України.

Отже, попри відсутність консенсусу щодо членства, ми прагнемо отримати сильні гарантії безпеки. І дуже сподіваємось, що вони будуть надані як з боку Сполучених Штатів, так і від країн Коаліції охочих.

У межах цієї коаліції є готовність низки держав направити безпековий контингент в Україну для  забезпечення надійних гарантій безпеки для України. Формати, модальності такого розміщення ще перебувають на стадії обговорення. У будь-якому разі це питання наступного етапу – після встановлення повного і безумовного перемир’я.

— З боку певних європейських лідерів також звучали заяви про те, що ЗСУ і є найбільшою гарантією безпеки України – їх треба посилювати, зокрема і після потенційного перемир’я, щоби зробити з України такого собі «сталевого дикобраза, якого не зможе проковтнути жоден агресор». Що ви думаєте про цю концепцію?

— Так, Збройні сили України – це найкраща гарантія безпеки нашої країни. Але також наше членство в НАТО та ЄС. А до моменту вступу нам потрібен реальний безпековий компонент на місці – у межах Коаліції охочих. Тільки тоді ми зможемо стримати Росію й гарантувати, що агресія не повториться.

— Ви згадали про членство в ЄС. Угорщина блокує відкриття першого переговорного кластеру. Які очікування на цьому напрямі?

— Варто подумати про те, щоб принцип одностайності мав винятки у таких критичних ситуаціях. Ми працюємо, і я сподіваюся, що ЄС знайде механізми, як сприяти тому, щоб ніхто не блокував вступ України.

30-ДЕННЕ ПЕРЕМИР’Я – ПЕРШИЙ КРОК ДО СПРАВЕДЛИВОГО МИРУ

— Днями президент США Дональд Трамп заявив, що ситуація навколо війни в Україні наближається «до того моменту, коли доведеться ухвалювати деякі рішення». Можливо, ви могли б пояснити, що він мав на увазі?

Ключ до успіху – максимальна єдність і максимальне посилення України. І дипломатичне, і військове

— Звісно, не мені пояснювати, що саме мав на увазі президент США. Але можу сказати однозначно: час давно настав. І Україна готова. Ми не хочемо цієї війни, але й не хочемо миру будь-якою ціною. Мир має бути справедливим.

Після усього, що зробила Росія (після геноциду, після 11 років війни), зрозуміло, що вона прагне просто стерти Україну з лиця землі. Її мета – знищити сучасну, молоду, демократичну державу.

Адже демократія, права людини, фундаментальні свободи – загроза для російського авторитарного режиму. Для них це – як вірус. Росія не хоче бачити поряд із собою незалежну, демократичну країну.

Це ж не лише про Україну. Подивіться, що відбувається в Грузії, на гібридні атаки в Молдові. Росія намагається відтворити Радянський Союз. Вона далі реалізовує свої неоімперські й шовіністичні прагнення.

Тому дуже важливо дотримуватись принципів суверенітету й територіальної цілісності. Якщо тепер, у 80-ту річницю завершення Другої світової війни, дозволити Росії або будь-кому іншому порушувати територіальну цілісність, – це створить украй небезпечний прецедент. Це зруйнує міжнародне право, систему ООН. І ми повернемося в темні часи, коли право сили домінувало над правом.

Саме тому принципи Статуту ООН мають залишатися основою: суверенітет, територіальна цілісність, невтручання у внутрішні справи, заборона загрози силою та її застосування, незмінність кордонів. Це те, що має об’єднувати всіх. І країни Глобального Півдня це також розуміють дуже добре, бо це може торкнутися будь-кого.

Якщо Україна в центрі Європи не буде захищена, усі інші країни також опиняються під загрозою. Тому ключ до успіху – максимальна єдність і максимальне посилення України. І дипломатичне, і військове: ППО, санкційний тиск на Росію, членство в НАТО – усе це пришвидшить завершення війни.

Але до того, як це станеться, нам уже зараз потрібні гарантії безпеки. Водночас ми підтримуємо президента Трампа: сьогодні слід забезпечити хоча б перший крок: безумовне та повне припинення вогню. Має бути перемир’я – принаймні на 30 днів, щоби дати шанс дипломатії.

Василь Короткий, Відень
Фото: МЗС України та Олександр Попенко