«Це (пошуково-ексгумаційні роботи) – надзвичайно важливо. І насамперед – для польської сторони. Ми неодноразово наголошували на переговорах: у нас зараз триває повномасштабна війна, ми маємо тисячі героїв, яких ще потрібно належно поховати. А мова йде про події 80-річної давнини. У Польщі – мир, є бюджет на такі роботи, суспільство через різні причини гостріше реагує на ці теми. Ми розуміємо емоції польської сторони. Саме тому такі спільні пошукові роботи – важливий інструмент зниження політичної напруги», – сказав Наджос.

За його словами, для поліпшення діалогу необхідно професійно працювати, без політизації.

«У меморандумі від 2022 року вказано, що такі роботи можливі лише через три місяці після скасування воєнного стану. Але ми пішли назустріч – і поляки це оцінили. Ця тема дуже чутлива для Польщі», – сказав заступник міністра.

Читайте також: У Львові під час пошуково-ексгумаційних робіт можуть виявити останки до 30 людей — МКСК

Як повідомляв Укрінформ, 14 січня Україна надала згоду польській стороні на проведення у квітні ексгумаційних робіт польських жертв Волинської трагедії на Тернопільщині, які загинули в 1945 році. Київ і Варшава обмінялися списками місць для пошуку останків жертв взаємних історичних конфліктів.

24 квітня розпочалися ексгумаційні роботи у Пужниках на Тернопільщині. У розкопках брали участь українські й польські фахівці. Українсько-польська експедиція виявила останки 42 людей.

11 червня Україна передала дозвіл польській стороні на проведення ексгумаційних робіт щодо загиблих у 1939 році польських військовослужбовців, похованих на території колишнього села Збоїська (нині – Збоїща, в межах Львова). Водночас важливим стало отримання дозволу від польської сторони на проведення Україною пошукових та ексгумаційних робіт в с. Юречкова (Республіка Польща).

4 серпня на території колишнього цвинтаря на Збоїщах у Львові українсько-польська експедиція розпочала пошуково-ексгумаційні роботи задля перепоховання останків солдатів Війська Польського.

Тема Волинської трагедії є однією з найсуперечливіших в українсько-польських відносинах. Польща наполягає, що виключну відповідальність за злочини, скоєні у 1943-1945 роках на Волині, несе українська сторона. Натомість Україна наголошує, що відповідальність несуть обидві сторони, тож вибачення має бути взаємним.

Тему Волинської трагедії активно використовує російська пропаганда, аби посварити український і польський народи.