Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук спростував низку зауважень медіа стосовно законопроєкту №14057, заявивши, що він спрямований на розширення прав людини, а не на обмеження свободи слова чи журналістських розслідувань.

Про це спікер ВР заявив у Фейсбуці, передає Укрінформ. 

«Після реєстрації законопроєкту №14057 деякі медіа опублікували власні застереження щодо його окремих положень. Керуючись принципами відкритості та професійної дискусії, вважаю важливим дати на них фахову відповідь — не емоціями, а аргументами, чітко й по пунктах», — зазначив він.

Стефанчук наголосив, що цей законопроєкт не про медіа, а про розширення особистих прав кожної людини.

«Тепер до застережень. “Відповідальність журналіста без вини”. Це не так. Спростування — це не відповідальність, а спосіб захисту, який не тягне за собою юридичних санкцій», — зазначив очільник українського парламенту.

За його словами, чинна редакція ст. 277 ЦКУ вже передбачає, що «спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила».

Водночас автор допису зауважив, що право на спростування, як спосіб захисту, відповідає практиці ЄСПЛ, а частина 13 статті 277 ЦКУ в редакції законопроєкту передбачає: «Особливості спростування недостовірної інформації встановлюються законом».

«Зокрема такі особливості встановлені статтею 43 Закону України «Про медіа», яка серед іншого передбачає випадки, коли суб’єкт у сфері медіа має право відмовити в поширенні спростування або відповіді», — додав Голова ВР і наголосив, що нових обов’язків для медіа документ не передбачає.

Також Стефанчук підкреслив, що проєктом закону не встановлюється заборона розслідувати корупцію до вироку суду.

В цьому контексті він нагадав, що презумпція невинуватості закріплена в частині першій статті 62 Конституції України і також є одним із стандартів журналістики (пункт 22 Резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи 1003 (1993) про етичні принципи журналістики), а абов’язок дотримуватись презумпції невинуватості відповідає практиці ЄСПЛ.

«Разом з тим, дотримання презумпції невинуватості жодним чином не «унеможливлює розслідування корупції до вироку суду», мова йде лише про те, що особу не слід називати винною, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Висновок: законопроєкт не обмежує журналістські розслідування та чітко відповідає Конституції України», — акцентував Голова ВР.

Стефанчук також спростував застереження громадськості, що «суди зможуть забороняти поширення інформації до її публікації, блокувати сайти та вилучати наклади».

«Це неправда. Ви здивуєтесь, але відповідна стаття існує в ЦКУ вже 23 роки. Зміни, що пропонуються, лише уточнюють сучасні канали поширення інформації (вебсайти, сторінки в соціальних мережах, канали месенджерів, відеохостинги, інші вебресурси). Разом з тим, перелік таких способів поширення інформації і в чинній редакції ЦКУ не є вичерпним. …Висновок: законопроєкт у цій частині не передбачає нових чи додаткових обмежень для свободи слова, в тому числі щодо проведення журналістських розслідувань та публікації їхніх результатів», — заявив Стефанчук.

Спікер також спростував тезу про «право на відповідь, незалежно від достовірності інформації. Це нібито означає, що навіть правдиві розслідування зобов’яжуть публікувати альтернативну версію фігурантів».

Він заявив, що відповідна думка є хибною.

«Право на відповідь існує вже зараз (у чинній редакції статті 277 ЦКУ та статті 43 Закону України «Про медіа»). Це не «спростування», а лише право висловити власну точку зору. Право на відповідь, як спосіб захисту, відповідає практиці ЄСПЛ. Одночасно право на відповідь так само підпадає під дію обмежень, передбачених статтею 10 Конвенції», — аргументував Стефанчук.

Політик запевнив, що законопроєкт не створює ризиків для журналістів.

Окрім того, він прокоментував тезу, що «законопроєкт нібито передбачає право на примирення, вибачення, яке може розглядатись як додатковий інструмент тиску на журналістів».

«Це не так. Стаття 277-2 «Право на примирення» ЦКУ в редакції законопроєкту пропонує передбачити право особи, яка порушила особисті права іншої особи внаслідок поширення недостовірної інформації, звернутися з пропозицією про примирення», — зауважив Голова ВР.

За його словами, мова не йде про «примусове вибачення», а про ініціативу особи, яка поширила недостовірну інформацію.

Стефанчук також заперечив твердження про «право на забуття, якщо буде застосовуватись без балансу з суспільним інтересом – можливе вилучення важливих журналістських матеріалів».

Він акцентував, що стаття 302-2 ЦКУ в редакції законопроєкту пропонує закріпити в цивільному законодавстві «право на забуття».

За його словами, необхідність закріплення права на забуття в національному законодавстві обумовлена євроінтеграційними зобов’язаннями України. Таке право також передбачене Регламентом Європейського парламенту і Ради ЄС. Водночас право на забуття визнається та захищається відповідно до практики ЄСПЛ.

Також стаття 302-2 ЦКУ в редакції законопроєкту передбачає необхідність забезпечення балансу між правом на забуття та правом на свободу думки і слова та вільне вираження своїх поглядів і переконань (частина третя цієї статті).

Стефанчук зауважив, що ця стаття повинна застосовуватися в системному тлумаченні зі статтею 29 «Поширення суспільно необхідної інформації» Закону України «Про інформацію», яка передбачає, що «Інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення».

«Висновок: законопроєкт у цій частині передбачає нове право фізичної особи – «право на забуття», що обумовлено євроінтеграційними зобов’язаннями України. При цьому законопроєкт передбачає умови здійснення такого права (частина друга) та випадки, коли таке право не застосовується (частина третя). У системному тлумаченні зі статтею 29 Закону України «Про інформацію» здійснення право на забуття обумовлено необхідністю встановлювати баланс із правом громадськості знати суспільно необхідну інформацію, яка є предметом суспільного інтересу», — пояснив спікер українського парламенту.

Читайте також: В Україні за липень зафіксували 10 випадків порушення свободи слова — ІМІ

Голова ВР заперечив також інформацію, що в разі ухвалення ініціативи «оціночне судження, яке висловлене у формі, що принижує гідність, честь, репутацію, на особу, яка їх поширила, може бути покладений обовʼязок щодо компенсації моральної шкоди»

«Це не зовсім так. Такий обов’язок існує вже 23 роки (ст. 23 та 280 ЦКУ, Закон «Про інформацію»). ЄСПЛ визнає цю практику. Висновок: законопроєкт у цій частині не передбачає покладання на медіа нових обов’язків чи додаткової відповідальності, порівняно з чинним законодавством», — пояснив політик.

Стефанчук зазначив, що на початку жовтня пропонує провести зустріч із журналістами та представниками громадянського суспільства, які спеціалізуються на питаннях медіаправа, щоб обговорити всі аспекти цього законопроєкту та спільно знайти збалансовані й ефективні рішення, «адже головна мета законопроєкту — створити сучасну систему захисту прав людини й громадянина, утвердження і забезпечення яких є головним обов’язком держави (ст. 3 Конституції України)».

Як повідомляв Укрінформ, Голова Комітету Верховної Ради з питань свободи слова Ярослав Юрчишин відкликав свій підпис під законопроєктом №14057 та ініціює зустріч медіаюристів із розробниками цього законопроєкту.

Напередодні у проєкті журналістських розслідувань Bihus.info заявили, що законопроєкт №14057 посилює юридичну відповідальність за критичні публікації та може поставити під ризик саме існування журналістських розслідувань.