Чому мовну реінтеграцію тимчасово окупованих територій слід формувати вже зараз
Значення державної мови як головної ознаки національної ідентичності, державотворчого чинника української нації усвідомлюємо не тільки ми. Для російських імперців українська завжди була однією з перших цілей на знищення, тож прокремлівський наратив про “російськомовних” системно використовувався з метою малоросійщення українців, пригнічення гідності та самоповаги, подальшої окупації території.

Західні аналітики неодноразово звертали увагу на те, що російські злочинці, щоб розірвати ментальні зв’язки окупованих територій з українською ідентичністю, першочергово розпочинали примусове витіснення української мови з освіти, публічного простору, медіа і суспільного вжитку, нещадно замінюючи її російською. Репресії проти українців за мовною ознакою розпочались з весни 2014-го, з перших днів окупації Криму, Донецька і Луганська. Втім і десятиліттями до того “регіоналізація мов” означала уповільнене російщення з метою подальшого захоплення. Ми бачимо, що розмовляти українською, готуватися до НМТ, користуватися інтернетом і читати українські новини на тимчасово окупованих територіях не тільки ризиковано, – це справді небезпечно. З початком повномасштабного вторгнення, злочинної окупації нових українських міст та містечок, вбивств цивільного населення і викрадення дітей правозахисні організації продовжують фіксувати численні факти геноциду українського народу, а також лінгвоциду української мови. Секретаріат Уповноваженого із захисту державної мови долучений до цього процесу також.

Кремлівська політика мововбивства має безпосередній вплив на всі сфери суспільного життя тимчасово окупованих територій України. Особливий тиск відчуває на собі сфера освіти, адже і в Мелітополі, і в Севастополі окупаційна влада зросійщує садочки і школи, викривляє зміст освітніх програм, задурює голови дітей кремлівською ідеологією та злочинною пропагандою. Саме тому серед ключових завдань державної мовної політики – ефективна дерусифікація деокупованих територій. Впевнений, що відновлення української ідентичності починається з утвердження державної мови в усіх сферах суспільного життя.

Днями я виступив на Всеукраїнському форумі “Культурна та інформаційна реінтеграція деокупованих територій”, ініційованого Міністерством культури та інформаційної політики України. Разом із представниками різних гілок влади, міжнародними партнерами та місцевою владою півдня і сходу країни ми провели низку панельних дискусій та напрацювали стратегію повернення деокупованих територій до українського інформаційного, культурного та освітнього простору. Серед пріоритетів – відновлення закладів освіти і культури, розбудова мережі курсів з опанування української мови, поповнення знищених бібліотечних фондів українською книгою. Також це – виготовлення креативного українськомовного продукту, формування стійкого наративу, збереження і повернення культурної спадщини, утвердження інформаційної політики, підтримка творчих особистостей, розвиток людського капіталу тощо. Аналогічне – і в свіжій «“Білій книзі”: відновлення освітнього процесу на деокупованих територіях».

Приклад послідовної мовної реінтеграції деокупованих територій – незламна Херсонщина, в якій затверджено 37 місцевих мовних програм, включаючи обласну. Прикметно, що у цьому списку є громади, які досі перебувають під окупацією. Ухвалення таких документів на території всіх без виключення ОТГ – вкрай необхідна робота на випередження, яка передбачає підготовку до відновлення, а також реальний захист конституційних прав кожного громадянина України. Сподіваюсь, що херсонський досвід, а також кращі мовні практики Миколаївщини, Дніпропетровщини, Запоріжжя, Донеччини, Луганщини, Чернігівщини, Сумщини, Харківщини та Київщини будуть корисними всім без виключення областям України. На жаль, є такі обласні центри, включаючи Харків та Одесу, які в питаннях справжнього захисту мовних прав містян нікуди не поспішають.

В контексті деокупації нам необхідна стратегія протидії лінгвоциду. Так, для цього украй важлива затверджена Урядом 15 березня Державна цільова національно-культурна програма забезпечення всебічного розвитку і функціонування  української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на період до 2030 року. Очікуємо і на зміни до кримінального законодавства, яким буде визначена відповідальність за злочини проти громадян України і в царині обмеження чи заборони на інформацію та послуги державною мовою. Я вже не кажу про злочини проти дітей і дорослих, наругу над державними символами України, знищення освіти, культури та медіа в окупації, протидія яким системна і дієва. Важлива тут і наша співпраця з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Офісом Генерального прокурора, Міністерством внутрішніх справ України, незалежною міжнародною комісії ООН з розслідування порушень в Україні, Європейським судом з прав людини, що має конкретні результати.

Проте головний аргумент задля перемоги – консолідована, освічена та озброєна нація. Вже зараз ми маємо забезпечити кадровий резерв з числа правоохоронців, держслужбовців, учителів, лікарів для деокупованих територій, всіх тих, хто візьметься за відновлення повноцінного життя, підготовку позовів проти російських злочинців, розбудують лінії оборони та бомбосховища, відновлять лікарні, школи, житло і дороги. Університети у прикордонних областях та внутрішньо переміщені заклади освіти, як і прагматична місцева влада та відповідальний бізнес – наша надія в питаннях системного відновлення людського капіталу, отже, безпеки і захисту національних інтересів. Ректор Херсонського університету Олександр Співаковський, який зберіг колектив та репутацію закладу і в умовах релокації до Прикарпатського університету імені В.Стефаника, у книзі “Чорний лебідь” зауважив: “Наше спільне головне завдання поряд із стратегічним планом відродження країни, з великим будівництвом уже зараз розпочинати велику реконструкцію людського капіталу. Усе заради майбутнього України!”.

Насамкінець хочу наголосити на головному. Війна злочинної росії проти України продемонструвала всьому світові справжнє обличчя небаченого з часів Другої світової війни зла, яке буде покаране. Саме тому Україна, яку підтримує світ, буде визволена, колоніальна недоімперія впаде, поневолені народи на обтягнутій колючим дротом території постануть самостійними. Ось чому мовну реінтеграцію тимчасово окупованих територій ми формуємо вже зараз, адже це – серед чинників національної ідентичності, основ сталого розвитку України, векторів наших пріоритетів на майбутнє.

Тарас Кремінь, Уповноважений із захисту державної мови

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства