Схоже, це єдиний позитив від розмови Трампа з Путіним, який можна виділити через добу. Що відтак робити Україні? Своє…

Розмова Трампа і Путіна завершилася результатами, м’яко кажучи, далекими від проривних (детальніше про це – за посиланням). Принаймні, якщо говорити про її публічну частину.

Конкретною домовленістю, яку можна хоч якось вважати значущою, стала згода Путіна припинити атаки на енергетичну інфраструктуру. Але одразу після переговорів Росія випустила по Україні 145 дронів, зокрема й по енергетичним об’єкта. Втім, і ми не залишилися осторонь: чергова російська нафтобаза – «Кавказька» у Краснодарському краї – отримала свою порцію «мирної бавовни» від українських дронів.

Ще однією заявленою Кремлем домовленістю став обмін полоненими у форматі 175 на 175, який, на щастя, вже успішно відбувся.

То що в сухому залишку?

Дуже влучно про це сказав наш колега у ФБ: «Перед нами ворог. Він одержимий нашим знищенням. А оскільки ми хочемо жити – у нас немає вибору, окрім як чинити безкомпромісний опір».

Цей опір має бути всеосяжним. Бити ворога на фронті. Готувати резерви. Забезпечувати армію зброєю, а тил – міцними укріпленнями. Виховувати дітей із розумінням реальності. Проводити дипломатію не на емоціях, а з холодним розрахунком. Гуртувати Європу, попри спокусу окремих «діячів» там розвернутися до України спиною. Забезпечити хоча б «нейтралітет із поставками» від трампівської Америки. Не мріяти про великі обсяги, не чекати стабільності – діяти і створювати власну альтернативу.

Світова реакція на розмову Трампа і Путіна

Загалом міжнародна спільнота висловила сумніви щодо щирості намірів Кремля. Більшість лідерів погоджуються, що будь-які переговори не можуть відбуватися без участі України, а військова підтримка Києва має тривати, щоб не допустити чергових маніпуляцій з боку Росії.

Позиція Європи: мир можливий лише за участі України

Канцлер Німеччини Олаф Шольц заявив, що припинення атак на енергетичну інфраструктуру може стати першим кроком, а подальші перемовини щодо повного припинення вогню повинні відбуватися за участі України. Шольц наголосив на критичній ролі США у військовій підтримці Києва.

Президент Франції Еммануель Макрон також висловився на користь контрольованого припинення вогню та повноцінних мирних перемовин, які забезпечать стабільність у Європі. Будь-які рішення мають ухвалюватися за участі України.

Глава МЗС Великої Британії Девід Леммі застеріг, що Росія може використати часткове перемир’я для перегрупування військ, тому Велика Британія та Франція готують нові пакети військової допомоги. Подібну думку висловив і президент Фінляндії Александр Стубб, наголосивши на беззаперечному праві України захищатися.

Верховний представник ЄС із зовнішньої політики Кая Каллас заявила, що Росія не демонструє готовності до поступок, а її вимоги припинити озброєння України є неприйнятними.

Обережну позицію зайняв і міністр закордонних справ Іспанії Хосе Мануель Альбарес, який висловив сумнів у реальних перспективах досягнення миру.

Скептицизм і побоювання щодо тактики Кремля

Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус скептично оцінив перспективу тимчасового припинення атак на енергетичну інфраструктуру. Він назвав це частиною тактики Путіна для послаблення Києва, що може дати Росії час на перегрупування сил. Пісторіус також підкреслив, що Європа повинна відігравати активнішу роль у переговорах.

Колишній прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон в соцмережі X заявив, що Путін не зацікавлений у справжніх переговорах, а лише прагне перетворити Україну на «васальну державу». Він звинуватив російського диктатора у спробах роззброїти та нейтралізувати Україну.

Китай підтримує дипломатичний підхід

На відміну від Заходу, Китай привітав діалог між Трампом і Путіним, щоправда, очевидними загальниками. Речниця МЗС КНР Мао Нін заявила, що Китай підтримує вирішення конфлікту шляхом переговорів і розглядає припинення вогню як необхідний крок до миру.

«Затягування переговорів явно не в інтересах Трампа»

Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента», в коментарі Укрінформу заявив, що в сухому залишку розмови Трампа і Путіна є політична домовленість про можливість припинення вогню щодо ударів по портах і об’єктах енергетичної інфраструктури.

Володимир Фесенко

«Іронія політичної долі в тому, що Трамп і Путін фактично домовились про часткове виконання мирного плану Зеленського. Нагадаю, що перед переговорами в Джидді, Президент України пропонував перехідне припинення вогню – на 30 днів, спочатку в повітрі, на морі і відносно ударів по енергетичних об’єктах». 

А ще дуже добре для України, що не відбулося «зради» з боку Трампа.

«У нас дуже боялися, що Путін знову зазомбує Трампа, і той стане виконувати забаганки Кремля про припинення постачання зброї Україні, буде тиснути на нас щодо припинення мобілізації та виконання інших вимог Путіна. Російський диктатор свої хотєлки Трампу озвучив, але згоди на їх виконання не отримав. Проте розслаблятися зарано. Росія буде висувати свої ультиматуми і надалі, на наступних етапах переговорів. За контекстом інформаційних повідомлень дуже схоже, що з багатьох питань Трамп і Путін не домовились. І це – сухий залишок цих переговорів».

На питання, чи виглядає усе так, що Путін тягне час, політолог відповів: «Зовні виглядає саме так». Але мета Путіна, на його думку, в тому, що він намагається знайти баланс між власним бажанням продовжувати велику переговорну гру з Трампом (не тільки щодо України) і одночасно – продовжувати війну проти України.

Але Трамп хоче швидкого миру в Україні. Затягування переговорного процесу явно не в його інтересах.

«Можливо, в Білому Домі почнуть замислюватись, як натиснути на Путіна і примусити його до більш швидких результатів в переговорному процесі. Для Трампа бажано отримати вагомі переговорні результати до кінця квітня, до символічної дати – 100 перших днів президентства Трампа».

Що стосується подальших дій України та Європи…

«Україна братиме участь в переговорах, захищаючи свої інтереси й нейтралізуючи різноманітні провокації і тактичні вимоги Кремля».

Але перш за все, треба зупинити наступальні дії російських військ, каже Фесенко: «Головною передумовою припинення вогню на суходолі буде стабілізація лінії фронту».

«Що далі? Вимальовується певна логіка подальшого мирного процесу. Схоже, що це буде поетапне припинення вогню. Перший етап – припинення вогню по портах і об’єктах енергетичної інфраструктури. Якщо все буде гаразд, то другий етап – припинення вогню в повітрі і на морі. Третій і найбільш складний етап – припинення вогню на суходолі. Якщо буде реалізовуватись саме така логіка, то навряд чи варто чекати повного припинення вогню до Великодня».

Найближчим часом мають розпочатись прямі переговори між експертними групами Росії, України і США.

«США, наскільки я розумію, будуть контролером виконання угоди про припинення вогню. І це буде перший тест – наскільки швидко й результативно вдасться домовитись. А далі головний тест – як ця домовленість буде виконуватись?» – підкреслив Володимир Фесенко.

«Уже помітні перші ознаки прозріння в американській адміністрації, зокрема у самого Трампа»

Володимир Огризко, ексглава МЗС України, керівник Центру досліджень Росії, вважає, що у США починають краще розуміти, з ким мають справу, і це позитивний момент. Хоча поки що не без проблем.

Володимир Огризко

«Американська сторона досі схильна вірити заявам Путіна про його бажання миру. Але думаю, що Трамп незабаром побачить, що Путін лише затягує час. Уже помітні перші ознаки прозріння в американській адміністрації, зокрема у самого Трампа», – каже дипломат.

Важливим кроком буде чітке визначення об’єктів, по яких не можна завдавати ударів. Адже, враховуючи те, що Росія розуміє лише конкретні та жорсткі сигнали, будь-які невизначеності чи двозначності вона використає у своїх інтересах.

«Саме жорстка, чітка й обмежена в часі політика щодо Росії може дати результат», – додав Огризко.

Втім, поки що конкретної реакції з боку США щодо результатів розмови з Путіним немає. Точніше, вона радше проросійська. Наприклад, Стів Віткофф уже поспішив заявити, що «росіяни самі збивають власні безпілотники». Це абсолютна маячня.

«Однак важливою є телефонна розмова між Трампом і Зеленським. Гадаю, наш Президент чітко пояснив своєму візаві, які конкретні кроки потрібні для реалізації домовленостей. Чи почув його Трамп? Побачимо. Але після цього вже стане зрозуміло, чи США довіряють собі, нам і здоровому глузду, чи все ж продовжують вірити Путіну, – звертає увагу Володимир Огризко. – На жаль, наразі Вашингтон продовжує робити кроки на користь Росії замість рішучої підтримки України. От лише кілька кричущих прикладів: відмова американців переслідувати воєнних злочинців, небажання посилювати тиск на Москву через незаконне вивезення українських дітей. Усе це свідчить про те, що Трамп досі намагається загравати з Путіним. Якщо Трамп і далі піде цим шляхом, він знову наступить на ті ж граблі. І цього разу удар може бути ще болючішим.

Та попри критику Трампа, йому слід визнати одну заслугу, каже дипломат: Європа нарешті усвідомила, що безпека – це ключове питання, яке їй доведеться вирішувати самостійно. І це великий плюс.

«У цьому контексті Україна має відігравати провідну роль у створенні нової системи європейської безпеки. Якщо США поступово відходять від керівництва НАТО в Європі, то європейці мусять взяти ініціативу у свої руки. І цей процес не може залишатися на рівні заяв – потрібна конкретика: яким шляхом рухатися, що робити і як це працюватиме на практиці. Без України ця система працювати не буде», – наголошує Огризко.

Україна повинна скористатися цим моментом і разом із ключовими європейськими гравцями – Великою Британією, Францією, Німеччиною, Італією, Польщею тощо – ініціювати створення нової архітектури європейської безпеки. Час для рішучих дій настав.

«Треба тиснути на Трампа, аби він зберіг хоча б залишковий рівень підтримки України, що є наразі»

Юрій Богданов, політичний аналітик, стверджує, що в сухому залишку телефонна розмова між Трампом і Путіним не принесла жодних значущих змін. Те, що було на столі переговорів до розмови, залишилося там і після неї.

Юрій Богданов

«Путін не запропонував нічого нового, а Трамп не погодився відразу на умови Путіна. Замість цього переніс обговорення на переговори між РФ та США в Саудівській Аравії».

За його словами, є чотири основні фактори, через які Путін може захотіти зупинити війну:

економічна криза, яка загрожує сталості режиму;
військова неспроможність продовжувати війну або досягати суттєвих результатів; 
соціально-політична криза всередині Росії;
сильний міжнародний тиск, який може суттєво вплинути на перші 3 пункти.

Позиція Трампа – виступати посередником, а не союзником України.

«Він цього ніколи не приховував. Це не «про Україну без України», а про «я говорю з Україною і Росією як «чесний маклер», бо хочу угоду, з якої зароблю свій відсоток». Це огидна позиція, але США більше не захищає демократію і свободу. Така нова реальність», – констатує Богданов.

Проте Трамп обмежений у своїх діях (і можливостях тиску на жертву агресії) через три суттєві причини:

підтримку України значною частиною американського істеблішменту (Трамп не може це повністю ігнорувати);
непопулярність Путіна в Америці (навіть ті, хто не любить Україну й Зеленського, у більшості сприймають Путіна як зло, з яким не можна обійматися);
позицією України і Європи, які не готові до критичних поступок.

Тому, вважає наш співрозмовник, спроби «посередництва» спрацюють тільки тоді, коли Путіну буде треба припинити війну. 

«Які подальші дії України і Європи? Продовжувати тиснути на Трампа, щоб він не поступався Росії в принципових питаннях. Нам важливо зберігати курс на адекватний мир, опираючись на власні сили та підтримку від більш надійних партнерів, ніж Америка Трампа», – резюмував Юрій Богданов.

Мирослав Ліскович. Київ

Перше фото: PAP/EPA