Соцмережі сповнені надією на ЗСУ, підтримкою та критикою – такі реакції користувачів на переговори 11 березня

Виснажені перебігом подій останнього тижня-двох, стомлені американським тиском, українські користувачі соцмереж, здавалося, не чекали нічого доброго від переговорів. 11 березня у Джидді, Саудівська Аравія, пройшла зустріч делегацій України та США, яка тривала майже 8 годин і складалася із двох раундів. Детальніше про перші підсумки і враження політологів можете прочитати у матеріалі Укрінформу. Втім, тривалий – цілий день – процес перемовин лише погіршував ситуацію у соцмережах, – перші заяви і повідомлення про результати переговорів знову сколихнули приспані ресурси жартів і мемів – від тих, хто знову полюбив США, до тих, хто продовжував шукати зраду в усьому.

Спершу фраза про м’яч, який на стороні Росії, облетіла мережі таким мемом про Трампа, який перетворює карти на м’ячі:

Але про карти, якими рясніють виступи Трампа теж не забули.

Попри жарти, які дають цей потрібний момент перепочинку, українські мережі також демонструють і загальний стан розуміння складності процесу. 

ЯК РЕАГУВАЛИ ПУБЛІЧНІ ДІЯЧІ І БЛОГЕРИ? 

Валерій Пекар, підприємець та громадський діяч, постійно наголошує на важливості емоційного стану суспільства, а надто після переговорів, нагадуючи, що політичний процес схожий на гойдалку, і не варто надмірно захоплюватися оптимізмом чи впадати у зневіру. Його коментар задає тон подальшій дискусії щодо реальних результатів зустрічі.

«Емоційна гойдалка хитнулася в інший бік: США прислали на переговори «добрих поліцейських», українська делегація виглядала достойно, текст комюніке приємний. Завтра може бути гойдалка в інший бік. Не гойдайтеся занадто, бо може знудити. Не зачаровуйтеся, то не будете розчаровані. Тиск на Україну йде по плану: вони тиснуть, українське суспільство і політичне керівництво не ламаються. Далі буде».

Борислав Береза, політик та підприємець оцінює переговори позитивно, особливо відзначаючи відновлення безпекової допомоги США та припинення паузи в обміні розвідданими. Водночас питання перемир’я лишається відкритим. «Закінчилися переговори в Джидді, і вони закінчилися дуже позитивно. Головна позитивна новина – це те, що Сполучені Штати негайно скасовують паузу в обміні розвідданими і відновлюють в повному обсязі безпекову допомогу Україну. Це військова допомога, і це найважливіше.

Також Зеленський підтвердив, що Україна готова йти на 30-денне перемир’я. Однак Росія вже відповіла відмовою. Поки що – через другорядних спікерів. Поговорив з декількома інсайдерами. Кажуть, що жодних умов з боку США про відмову від Запоріжжя чи Херсона немає. …Ці переговори для іншого. Щось мені це все більше нагадує фільм «Wag the dog» («Хвіст, який крутить собакою» в іншому перекладі «Крутійство» – ред.)

На відміну від Берези, політичний та громадський діяч Павло Розенко висловлює більш критичний погляд, наголошуючи на тому, що план, який погодила Україна, ще недавно вважався «планом капітуляції». Він звертає увагу на те, що в документі немає конкретних безпекових гарантій. Його висновок простий: війна триває, і головною опорою України залишаються ЗСУ. «Ми, по суті, погодили план США, який поклали на стіл Зеленському ще до скандального візиту до Трампа. Ще тиждень тому, такий план США багато хто називав «планом капітуляції». Я б не поспішав із такими висновками. Відповідь Росії на цей план – очевидна. А отже війна триває! Тому, менше срачів – більше підтримки ЗСУ! Адже саме ЗСУ – єдиний гарант безпеки України!» 

Дипломатка Лана Зеркаль додає ширший контекст, звертаючи увагу на те, як сприймаються переговори в інших країнах. Вона нагадує, що емоційні реакції українського суспільства є частиною ширшої картини, в якій інформаційна війна відіграє ключову роль. Це застереження про небезпеку поляризації та маніпуляцій, які можуть працювати на користь Росії: «Переговори між великими і малими та залежними ніколи не бувають легкими. Їх треба сприймати як поле бою, де є безліч варіантів розвитку, але це потребує холодної голови і контролю над емоціями.

Прагматизм та контроль над емоціями потрібен не тільки перемовникам. Це стосується всього суспільства. 78% британців вважають Трампа загрозою для своєї країни, як і 74% німців та 69% французів. Але це не призводить до панічних настроїв, а лише до унікальних з часів Холодної війни цифр підтримки європейцями витрат на обороноздатність, незважаючи на очевидні проблеми з економічним зростанням. Реакція нашого суспільства відрізняється крайньою емоційністю та, як на гойдалці, коливається від любові до ненависті по відношенню до США. Від «Трамп прийде – порядок наведе» гойдалки хитнулися до «Трамп – фашист і російський шпигун». Ці наративи навмисно підживлюються кремлівськими ботами для створення внутрішнього конфлікту в суспільстві і його поляризації. Така стратегія спрямована на розкол та руйнування, демотивацію на фронті і є улюбленою чашкою Петрі для російської дезінформації».

Роман Безсмертний, дипломат та учасник Мінського переговорного процесу лаконічно підсумовує: головний позитивний результат переговорів – це відсутність скандалу: «Перша реакція українців на переговори в Саудівській Аравії між Україною і США: Слава Богу, що не посварилися. Це вже перемога!» 

Шевченківський лауреат, журналіст Віталій Портников своєю чергою зауважує, що переговори можуть бути частиною великої політичної гри, де Трамп намагається знайти рішення, а Путін вичікує, щоб скористатися його слабкістю, називаючи переговори великою виставою для одного глядача. «Це велика вистава для Трампа. До цього часу домовленостей між США та Росією не було досягнуто. Трамп продовжує сподіватись переконати Путіна у цьому питанні. Можливо, Путін впевнений, що Трамп через бажання якнайшвидше закінчити війну тепер в особливо слабкій позиції і його треба дотискати. Але зараз неможливо собі уявити, що Путін змінить свою позицію у переговорах».То ж Портников переконаний, що результатів переговорів у вигляді миру, скоріше, не буде. 

Військовий та політичний експерт Олександр Мусієнко звертає увагу на два аспекти. Хоча сама ідея перемир’я є суперечливою, початок цього процесу неминучий: «Трамп був дуже задоволений результатами», – підтверджує Олександр Мусієнко у своєму відеоблозі. І радить відстежувати два аспекти – підписання угоди про рідкісноземельні мінерали та нові пакети військової допомоги, які Україні дуже потрібні. «За 2.5 місяця нового року США не оголошували жодного пакета допомоги», але вже відновлення і попередніх ми сприймаємо як позитив. І все ж початок процесу розмов про перемир’я закладений і цей процес «краще, ніж гірше». 

Політтехнолог та блогер Віталій Чепинога, як завжди, іронізує, відображаючи типову дилему українців: як зрозуміти, на чиєму боці сьогодні Трамп. Його коментар показує певну втому від постійного аналізу суперечливих сигналів із Вашингтона: «Коли на телефоні дивлюся погоду зранку, мені там сильно не вистачає однієї функції: Трамп сьогодні за нас чи за руських? Це було б дуже удобно, щоб не читати всі аналітичні небилиці…»

Ігар Тишкевич, експерт із вивчення Росії у соцмережах, аналізує ситуацію з точки зору Кремля, наголошуючи, що для Путіна головне – затягнути переговори, висунути умови, на які Україна не зможе погодитися, і використати паузу для військового просування. «Для Путіна, якому було зручно представити Зеленського як «недоговороздатного», результати зустрічі невтішні, але очікувані. Що б не сталось, але відхід ЗСУ з Курської області саме вкладається у логіку виходу на зупинення обстрілів: витіснити ЗСУ із Суджі як умова для перемир’я. Суть процесу – максимально затягнути двосторонні перемовини і підвести саме українську сторону до відповіді «ні». 

Про можливість виходу ЗСУ із Суджі, де ситуація для наших військових була вкрай тяжкою, говорили і до переговорів. Але нині активно звучать конспірологічні думки про відвід наших військ як частину вимог Росії під час переговорів у Саудівській Аравії. Віктор Бобиренко, голова ГО «Бюро аналізу політики», приміром, фіксує ось такі настрої: «Наші відходять з Курщини. На вимогу Росії. Бо кремлівські ставили це як основну вимогу американцям. Типу: «Ми сідаємо за стіл переговорів, коли Зеленський зробить акт доброї волі». І в чому ж тоді успіх переговорів? А якщо росіяни не зупиняться і підуть в Сумську область?»

Втім, станом на зараз офіційного підтвердження про вихід ЗСУ із Суджі немає. Важкі бої тривають. «Українські військові на території Курської області РФ виконують свої завдання», – повідомив на брифінгу Президент України.

Війна триває, як і тривають баталії у віртуальних світах. Втім, є одна добра порада для мешканців соцмереж – підібрати власну «бульбашку» та намагатись дотримуватись правила, що емоції виснажують і маніпулюють нашим станом. Саме тому, озираючись, повертаємось до першого допису Валерія Пекаря. 

Зрештою, вчена-фізик з Харкова Наталія Зубар нагадує просту істину: хочеш миру – готуйся до війни. І це, мабуть, найкращий підсумок усіх обговорень. «Хочеш миру – готуйся до війни. Ця одвічна мудрість є ЄДИНОЮ відповіддю на запитання «Коли ж це все закінчиться?» Я дуже здивована тим, що величезна кількість людей навколо мене взагалі не знають цю фразу і не готуються. Просачкувати не вийде. Не цього разу».

Можливо, саме тому про невидиму, але важливу частину переговорів хоча б окреслив речник МЗС Георгій Тихий. Цей уривок допоможе зрозуміти, яку вагу має процес і як нелегко відбуваються подібні перемовини. «Переговори в Джидді були одними з найцікавіших із тих, в яких доводилося брати участь. Саме з точки зору мистецтва дипломатії, стратегічного мислення, пошуку нестандартних рішень, грамотного балансу гнучкості та твердості, вміння йти на тактичні кроки заради кінцевої мети. В деталі спільної заяви та рішень, яких вдалося досягнути, вдаватися не буду. Ви всі все бачили та читали в заявах і коментарях. Скажу лише, що немає кращої нагороди за такий шалений день, ніж уже сидячи в літаку дізнатися коротке сухе підтвердження від наших дипломатів у Польщі про те, що всі процеси в Жешуві щойно було відновлено. А також дивитися на те, як в російському інфопросторі «пожежні їздять і люди суєтяться». Бо побачили, що Україна щойно повністю перехопила стратегічну дипломатичну ініціативу та змінила хід гри».

Дональд Трамп знову запрошує Володимира Зеленського до Білого дому. Як це відчувають соцмережі

Процес переговорів – це тривалий і багатоваріантний процес. М’яч і карти будуть переходити між сторонами, кількість гравців може змінюватися, а війна – тривати. Тож читаємо виважених і адекватних коментаторів і стежимо за полем, картами та м’ячами. Нас чекає ще війна, виснажлива і тяжка, переговори і підготовка до різних варіантів та несподіваних тисків. 

Ярина Скуратівська, Київ

Перше фото Офісу Президента