Лапки я поставив через те, що там враховані «російські побажання». Олігофрен Небензя уже схвалив і сказав, що підтримає. Не аналізую – бо нема чого, та й гидую копирсатися в цьому лайні. Мені уже нецікаво скільки голосів набере той чи інший проект. Нам про інше треба говорити і думати.

Очевидна і кричуща несправедливість пред’являє права на постійну присутність у світовому порядку денному. Там все поставлено з ніг на голову. Оця от вимога усунити «першопричину конфлікту». Комусь ще треба пояснювати, що це за «першопричина» така, яку треба «усунути»? Ну, нехай, повторюю: першопричина – це саме існування незалежної України. Нічого не нагадує? Правильно! Україна остаточно зайняла нішу «Ізраїлю 21 століття». При всіх відмінностях, але й дивовижних співпадіннях.

Терористичний Хамас учиняє погром 7 жовтня. Армія Ізраїлю відповідає, не може не відповісти з усіма запобіганнями жертвам серед «мирного населення». Тим часом, ООН, яка багато років під виглядом «гуманітарної допомоги» фінансувала хамасівських людожерів, «засуджує Ізраїль» за «геноцид», якого там і близько не було, за усіма визначеннями. А ще уже багато років від Ізраїлю вимагають погодити створення власної держави тими, хто права на існування Ізраїлю агресивно не визнає.

На Україну щось подібне чекає, нехай і з інших приводів. І справа тут аж ніяк не у фарбованому рудому гамадрилі. Це загальносвітовий тренд, епоха постправди, яка покликана легалізувати мракобісся, всадити смердючих за спільний стіл. Українцям треба це спокійно прийняти і навчитись протистояти. Як? Теж використовуючи ізраїльський досвід, накопичений за багато уже десятиліть. І треба тоді знати, що «резолюціями ООН» не обмежиться. І проросійськими (пропалестинськими) акціями у Європі та в Америці – не обмежиться теж. І в тих, і в тих беруть і братимуть активну участь українці (євреї). От скільки надій ми завжди покладали на українську діаспору в США? І що? Проголосували за Трампа, з яким все було ясно, не переймаючись, чим це відгукнеться їхній «історичній батьківщині».

І ще важливо. В Ізраїлі – демократичній країні – важко, але миряться зі своїми громадянами-євреями (серед них є відомі і дуже відомі люди), які настирливо вимагають «поступок палестинським сусідам». І в Україні такої публіки вистачає і з нею теж доведеться навчитися співіснувати. В Ізраїлі є євреї, які взагалі заперечують єврейську державу. І серед українців тих, для кого Україна – це ніщо, не бракує. І їх теж треба буде терпіти, нейтралізуючи п’яту колону, як в Ізраїлі, абсолютною більшістю громадян обох статей і різного віку, хто свідомо служитиме в ЗСУ, а в резерві – буде готовий без рюмсання іти на перепідготовку.

Звісно, нам треба повсюдно просувати у світі українське. Але зараз культура, українські зірки і загалом — «пісні» — не матимуть вирішального значення. Зрештою, від Голокосту євреїв не врятували ні сотні Нобелівських лавреатів, ні Ойстрахи з Міхоелсами, ні сам Ісус Христос… От зброя – від автоматів до літаків власного виробництва – то інше діло.

І отоді лише ХХІ-ше стане століттям України. Як ХХ-те стало століттям Ізраїлю. А в ХХІІ-му можна буде трохи перепочити. Нащадкам.

Сергій Тихий, заслужений журналіст України

Fb